Що ми шукаємо в нашому ходінні з Богом?
Зазвичай ми дуже пристрасно бажаємо бути щасливими, шукаємо як заповнити всі свої потреби. «Мені хочеться відчувати себе добре», «Я хочу бути щасливим», - говоримо ми.
Немає нічого поганого чи неправильного в тому, щоб хотіти бути щасливим. Але надмірне захоплення своїм особистим щастям може затьмарити наше розуміння біблійного шляху до глибокої радості, яка існує. Нажаль, вищий пріоритет для багатьох з нас полягає не в тому, щоб бути схожим на Христа в тих ситуаціях, через котрі ми проходимо, але цим пріоритетом стають пошуки щастя.
Однак парадокс полягає в тому, що ми ніколи не будемо щасливими, якщо цілком заклопотані тим, як стати щасливими. Коли ж ми присвячуємо всю нашу енергію, всі наші сили тому, щоб ставати такими, якими хоче нас бачити Христос, тоді Він наповнює нас невимовною радістю і миром, котрий далеко перевершує все те, що пропонує нам цей світ, і що ми можемо досягти самі своїми силами. Нам необхідно твердо і свідомо, актом своєї волі відкинути мету стати щасливими і прийняти мету стати більш схожими на Господа.
«…не перестаємо молитися за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним, щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога» (До Колосян 1:9-10)
Молитва апостола Павла надихає нас прагнути кожної миті нашого життя догоджати Богу. Щоб не відбувалося, чи їдемо ми у машині, чи заспокоюємо дитину, що плаче, наша перша відповідальність полягає в тому, щоб робити це так, як завгодно нашому Господу, щоб стати більш схожими на Нього, і таким чином показати всьому світу хто наш Творець.