1. Не очікуй, що твоя дитина має бути твоєю копією, тому що вона, як і ти, створена на подобу Божу. Допоможи їй стати собою справжньою.
2. Не зганяй злість на дитині через свої образи, щоби потім не дочекатися, коли вона помститься тобі через свої. Що посієш, те і будеш пожинати.
3. Не вимагай від дитини відплати за все, що ти для неї робишь або вже зробив. Ти подарував їй життя, вона подарує життя іншому - це незворотній закон вдячності.
4. Не думай, що дитина - твоя власність. Вона - Боже дитя, як і ти.
5. Приймай проблеми своєї дитини як свої власні.
6. Ніколи не принижуй своє дитя.
7. Ніколи не кажи, що ти жалкуєшь про її народження.
8. Пам'ятай! Те, що зроблено для дитини, не є достатнім, якщо не зроблено усе можливе.
9. Не роби по відношенню до чужої дитини того, що не хотів би, щоб інші робили по відношенню до твоєї.
10. Люби свою дитину будь-якою: маленькою і дорослою, талановитою і бездарною, здоровою і хворою. Радій з того, що вона з тобою, і дякуй Господеві за це свято.

Кожна мама хоче, щоб її діти були кращими в усьому, чим би вони не займались. Якщо дитина робить щось трохи гірше, ніж інші діти, мама зразу ж готова записати її на додаткові курси або організувати індивідуальне навчання, щоб зберегти ілюзію, що її дитина відмінно справляється з усіма своїми заняттями. Але насправді нічого хорошого це не приносить. Через перфекціонізм батьків і їх завищених очікувань дитина відчуває занадто сильний тиск. Багато дітей, виростаючи, не бажають спілкуватися зі своїми старіючим батьками через те, що в дитинстві вони піддавалися надмірній критиці, а їхні дитячі зусилля щось зробити не були оцінені найближчими дорослими людьми.

Що буде відчувати ваша дитина, якщо зустрічаючи її зі школи, ви постійно ставитиме їй питання: "Ну, які оцінки ти сьогодні отримав?" І коли дитина каже, що вона отримала дві п'ятірки і одну четвірку, ви починаєте їй "дошкуляти" за четвірку, забуваючи похвалити за п'ятірки. Чи захоче вона з вами ділитися своїми переживаннями, коли підросте? Адже вона буде навчена на гіркому досвіді, що мамі потрібні лише її зовнішні успіхи, щоб все зовні виглядало добре, а її думки, мрії, бажання маму не цікавлять. Ще один приклад. Мама просить свою чотирирічну доньку заправити ліжко. Дочка слухняно виконує мамине прохання. Мама підходить, бачить, що покривало злегка перекошене. Вона починає поправляти ковдру, усім своїм виглядом показуючи, що дочка погано впоралася з маминим проханням. І навіть, якщо мама скаже доньці "Молодець!", її дії нададуть словами протилежний зміст. Дочка буде вважати, що мама їй каже: "Ти не здатна нічого зробити самостійно..."

Подумайте, чи виходить у вас самих робити все абсолютно бездоганно? Чи вдається вам зберігати позитивне ставлення протягом усього дня? Коли ви прасуєте брюки, чи завжди ідеально відпрасовуєте кожну складочку? Чи завжди у вас виходить приготувати ідеальний обід? Не варто вимагати досконалості і від своєї дитини. Бог наділив її своїми індивідуальними дарами і талантами. Ваша дитина може чудово справлятися з речами, які ви самі не вважаєте цінними. Але так її задумав Господь для Своїх Божествених цілей, про які ви навіть не підозрюєте. 

Приймайте свою дитину такою, яка вона є. Дисциплінуючи її, не критикуйте. Підтримуйте її починання, будьте завжди на її боці, щоб навчити справлятися з труднощами життя. Любіть вашу дитину безумовно. Ви обов'язково пожнете все те добре, що посіяли в неї з дитячих років.

Сьогодні люди особливо не замислюються, навіщо їм дано дар - народження дітей. Всі сприймають це, як природний процес для жінок, які досягли певного віку, і що діти з'являються на світ просто внаслідок взаємовідносин між чоловіком і жінкою. Дуже мало людей готують себе до відповідальності стати батьками (татом, мамою).

Так було не завжди. Бог є автором і творцем сім'ї. І якщо ми хочемо мати щасливе сімейне життя, нам потрібно знати, що Бог говорить з цього приводу. В Біблії можна отримати Його інструкції щодо мети та шляхів створення родини. Спочатку Бог створив чоловіка і жінку, і благословив їх на шлюб (Буття 1:27, 2:22-24). І тільки через час, невідомий для нас, у Адама і Єви з'являються діти. Сьогодні суспільство цілком нормально ставиться до народження дітей поза шлюбом (цивільний шлюб) або до явища матерів-одиначок. На Заході пішли далі: дозволяють всиновлювати дітей «сім'ям» сексуальних меншин. Як ви думаєте, ким стануть такі діти, коли виростуть? Звичайно ж, вони будуть схожі на своїх батьків.

Ще один аспект. Сподобалося б вам, якби ваші батьки запланували вас тільки тому, що зараз держава за це дає великі гроші, і ви можете таким шляхом вирішити свої матеріальні проблеми. Або ваша мама захотіла одружитеся з вашим татом і вибрала шлях - завагітніти, щоб хлопець з почуття провини одружився. Чи буде така сім'я щасливою? Ви самі знаєте відповідь.

Дитина не є інструментом для вирішення наших егоїстичних бажань. Мати, яка народжує дитину «для себе», не думає про благо дитини, а тільки про себе, задовольняючи свій материнський інстинкт. Потім така мати постійно твердить дитині про те, як багато вона для нього зробила, і тому вона не повнна її засмучувати, але завжди виконувати її бажання. В результаті дитину «переслідує» постійне почуття провини. Навіть питання про створення власної сім'ї свого сина або дочки мама вирішує сама, позбавляючи його (її) вибору в особистому житті. Це добре - любити, піклуватися, прислухатися до порад мами, але необхідно жити своїм життям, а не рішеннями мами. Досвід показує, що це нещасні люди, які ніколи не одружуються, а живуть все життя з мамою, і ніколи не досягають зрілості. Деякі одружуються, але якщо не виходять з під впливу такої «материнської любові» (контролю), - через деякий час розлучаються.

Багато людей так діють через незнання, але це нічого не змінює. Ми відповідаємо за тих, кого народили і виховали. Дитина є міні-копією своєї сім'ї. Для того, щоб стати повноцінною особистістю, є необхідним вплив і тата, і мами, а також атмосфера любові в сім'ї, без якої ніщо не має сенсу. Якщо цього немає, то сім'я ще не готова до народження або усиновлення дітей. Діти не вирішують проблеми, які існують в сім'ї, а ще більше виявляють їх наявність.

Відповідальність батьків не тільки нагодувати, одягнути, дати освіту, а й допомогти дитині виявити закладені в ньому таланти і потенціал. Дитині необхідно допомогти відбутися, приготувавши його до виконання Божого плану на його життя, тому що воля Божа «добро, приємність та досконалість». Ми, як батьки, повинні своїм життям показати приклад для наслідування, шлях по якому наші діти підуть і не заблукають. Хай допоможе нам Бог!

Батьківська любов повинна бути безумовною. Безумовна любов - це вища форма любові. Таку любов ніщо не в силах похитнути. Ми любимо свою дитину, навіть якщо вона не зовсім красива, і зірок з неба не хапає. Ми любимо її, навіть якщо вона не виправдовує наших надій. Його достоїнства і недоліки ролі не грають. Ми любимо дитину, якою б вона не була; і, що найскладніше, ми любимо її, що б вона не зробила. Це не означає, що будь-який її вчинок ми схвалюємо. Це означає, ми любимо дитину і показуємо їй це, навіть якщо її поведінка залишає бажати кращого.

На жаль, далеко не всі розуміють це. Часто батьківську любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з застереженням; вона повинна старанно вчитися і добре поводитися. Лише тоді вона отримує подарунки, привілеї та похвалу.

Звичайно, ми повинні навчати і виховувати дітей. Але все-таки для початку необхідно наповнити їх серце впевненістю у нашій безумовній любові. І робити це потрібно регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна нам. Якщо дитина відчуває нашу безумовну любов, ми глибше розумітемо її душу і її вчинки, і хороші і погані.

Бог любить нас безумовною любов'ю. Він - наш Батько, ми - Його діти. Тому у ставленні до власних дітей найкраще, що ми можемо робити, - це слідувати Його Слову.

"Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина Свого в умилостивлення за гріхи наші" (1 Івана 4:10)

Ідеальними в цьому випадку є відносини, коли батьки не дратують своїх дітей, а діти шанують своїх батьків. 

"Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній! А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!." (до Ефесян 6:2-4)

Необхідно виключити будь-яку маніпуляцію з боку батьків. Повчання і добру пораду, висловлені у спокійному поважному тоні, - ось методи, за допомогою яких ви зможете допомогти вашим дітям приймати правильні рішення. На самому початку трудової діяльності ваших дітей потрібно залучати їх брати участь в оплаті рахунків і вчити розпоряджатися заробленими коштами.

У цей час потрібно пам'ятати, що у ваших дітей своє життя, і воне може абсолютно відрізнятися від вашої. У них будуть свої подвиги і свої падіння, а вам потрібно відпустити їх від себе і дозволити їм самостійно приймати рішення. Тепер для вас настав час особливих молитов за дітей. Молитва і спілкування з Господом - це якраз те, що найкращим чином допоможе вашим дітям і не зруйнує вас.

Взаємовідносини батька з дітьми - це важливий аспект родинного благополуччя і гармонії. Любов, увага і підтримка, які батько надає своїм дітям, істотно впливають на їх духовний, емоційний, фізичний і соціальний розвиток.

Чоловіки часто нехтують близькими взаємовідносинами зі своїми дітьми лише тому, що самі в дитинстві були позбавлені теплих довірчих взаємовідносин зі своїми отцями. Не бажаючи ділитися своїми проблемами з матір'ю та відштовхувані холодом і байдужістю своїх отців, багато хто з хлопчиків вимушені залишатися наодинці з хвилюючими їх відчуттями та питаннями. Пізніше, коли ці хлопчики зростають і стають чоловіками, їм буває важко ділитися своїми відчуттями з іншими.

Діти, які виховувалися без отців, більше схильні до занепокоєння і депресій, мають труднощі в навчанні і знижену самооцінку. Емоційне "відсторонення" батька від виховання своїх дітей дуже часто формує в них соромливість, у багатьох випадках призводить до антисоціальної поведінки. Останні дослідження показали, що більше 33 відсотків підлітків з сімей, де був відсутній батько, ставали наркоманами і алкоголіками. Навпаки, емоційна близькість з батьком позитивно відбивається на дитині. Діти, які жили з отцями, краще адаптуються в різних життєвих ситуаціях у порівнянні з дітьми, що виховувалися лише матерями.

Дорогі татусі, на сторінках нашого сайту ми пропонуємо вам поговорити про те, як стати благословенням від Бога для своїх дітей.

Что делать, если маленький ребенок ведет себя агрессивно? Начните с пересмотра ваших отношений с ним. Хватает ли ребёнку внимания и тепла? Не чувствует ли ребёнок разделения с вами? Есть ли постоянный источник фрустрации и стресса? По возрасту ли предъявляемые ребёнку требования?

После очередного агрессивного действия не стоит наказывать или кричать на ребенка. Обращайтесь к нему с любовью, без критикующих интонаций. Помогите ему понять свои чувства и желания и проговорить их вслед за вами: "Ты злишься, тебе обидно, тебе хочется ударить, ты хотел..." Выразите сочувствие и сожаление: "мне жаль, что вышло не так, как ты хотел". Дайте ему возможность погрустить и поплакать. Через некоторое время подумаете и обсудите вместе с ребенком, что он может сделать, чтобы реализовать своё желание - хотя бы частично. Постарайтесь направить его внимание и энергию в конкретные шаги и действия.

Расскажите ребенку, что его любит Бог. Что Бог принимает его таким, какой он есть, и что ребенок всегда может обратиться к Богу с молитвой, если его что-то расстраивает.  Любящий Бог поможет ему найти выход из любой трудной ситуации.

Показывайте ребенку свое принятие, не только, когда он добрый и покладистый, но и в разных состояниях и чувствах. Ваше отношение к нему не должно меняться, вне зависимости от того, "хорошо" он себя ведёт или "плохо". Не вешайте ярлыки - "истерик", "нытик", "агрессивный". Это болезненно для ребёнка и заставляет его им соответствовать. Почаще подчёркивайте силу и умения ребёнка, помогите ему проявлять свои лучшие качества в игре, в спорте и самостоятельном поведении. С уважением относитесь к мнению ребёнка, внимательно выслушивайте его (хотя при этом не обязательно во всем с ним соглашаться). Пусть ребенок учится в спокойном тоне говорить о том, что его не устраивает в действиях других. Подвижные, экспрессивные игры (охотники, погоня, полицейские и т.д.) помогут ребенку высвободить свою энергию. Найдите время, чтобы поиграть вместе с ним.

Учите ребенка на своем примере, как справляться с сильными чувствами. Не отвечайте ему агрессией на агрессию.

Важно помнить, что невыраженная или подавленная агрессия или гнев часто начинают вылезать в виде страхов - ребёнку мерещатся монстры, волки и т.д. Общий фон настроения ребёнка становится раздражительным и тревожным.