Вчення Ісуса Христа про молитву

Найкращий приклад молитви не тільки словами, а й ділом, дав нам Ісус Христос. Його вчення про молитву червоною стрічкою проходить через усі Євангелія

Ісус Христос про молитвуІсус молився регулярно, найважливіші моменти Його життя, наприклад хрещення (Від Луки 2:21,22), обрання апостолів (Луки 6: 12-13) або розп'яття (Луки 22: 41-44) також супроводжувалися молитвою. Ісус молився у періоди людської слабкості й смерті, як Він це робив біля гробниці Лазаря (Івана 11: 41-42). Він постійно дякував Богові. Його молитви були наповнені упевненістю в тому, що виконання волі Божої є найкраще для людини.

Молитва Ісуса була щирою, виливалась прямо із серця. Він просив про Боже благословення для всіх людей і прощення для тих, хто ненавидів Його. Ісус навчав молитися наполегливо, з дитячою вірою у те, що наші молитви будуть почуті на небесах.

І зараз Ісус Христос є нашим заступником перед Богом. Як Спаситель, Він бере наші молитви, наші потреби, волання наших сердець, щоб зробити їх Своїми власними і приносить їх Богові, який чує наші молитви у молитвах Свого Сина.

"І тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися"(До Євреїв 7:25)

Наполегливість у молитві

"Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють..Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять"(Матф. 7:7-8, 11)

Декілька принципів наполегливої молитви розкрив Ісус Христос у цьому уривку Писання.

Невідступність у молитві. Дієслова "просіть", "шукайте", "стукайте" стоять у теперішньому часі і позначають тривалу дію. Тому, коли молитеся, продовжуйте знову і знову "просити ... шукати ... стукати". Невідступність (наполегливе благання) означає відсутність остраху, який не дозволяє попросити вдруге.

Інтенсивність молитви. Слово "шукайте" виражає набагато сильнішу дію, ніж просто "просіть", а слово "стукайте" - ще більш сильне. У посланні апостола Якова цей принцип виражається як "дуже могутня ревна молитва праведного"(Як. 5:16).

Віра в те, що прийде відповідь, спонукає до молитви. Оскільки всякий "хто просить, одержує і хто шукає, знаходить, і хто стукає, відчинять", - ті, хто наполегливо й інтенсивно моляться, обов'язково отримують відповідь.

Бог Батько бажає відповідати на наші наполегливі молитви, тому що дуже любить нас. Як і земні батьки, котрі піклуються про своїх дітей, показують цим, що вони гарні батьки, Отець наш Небесний тим більше, - на наполегливу і полум'яну молитву дасть нам Свої благі подаяння.

Потаємний характер молитви

У Нагірній проповіді Ісус дав кілька порад, що стосуються молитви до Небесного Батька.

"А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані"(Євангелія від Матвія 6:5-7)

У цьому місці Писання підкреслюється потаємний характер молитви. Ми не повинні молитися напоказ перед людьми, чекаючи, що люди оцінять, як "добре" ми молимося. Адже найголовніше в молитві - досягти серця Бога, отримати Його "оцінку". Чи має сенс отримати схвалення від людей, але при цьому позбутися Божої підтримки? Адже відповідає на молитви Бог, а не люди. Не варто також соромитися висловлювати свої молитовні почуття."А хто відречеться від Мене перед людьми, відречуся від того і Я перед Отцем Моїм Небесним"(Євангелія від Матвія 10:33) - навчав Ісус Христос.

Ісус говорить також про "відокремлене місце", "таємну кімнату" для молитви. Тут не мається на увазі те, що треба неодмінно кудись сховатися від людей (хоча це іноді буває корисно). Важливо, щоб молячись до Отця, ми відклали всі свої турботи і зосередили свою увагу тільки на Бозі, на спілкуванні з Ним. У цьому випадку Бог обіцяє явну нагороду - відповідь на молитву, дарування того, що ми просимо.

Спілкуючись з Богом, не варто говорити багато, вимовляти завчені "красиві" слова. Адже Його цікавлять не краса нашої мови, а слухняне серце, яке шукає Його і любить Його.

Яка молитва до вподоби Богу?

Можна зробити кілька висновків про молитву, яка до вподоби Богу, познайомившись із притчею про фарисея та митаря.

притча про фарисея та митаря"Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, - один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!" А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: "Боже, будь милостивий до мене грішного!"… Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься,- буде понижений, хто ж понижається, - той піднесеться "(Єваггелія від Луки 18:10-14)

Цю притчу Ісус дав для того, щоб вказати на конкретний гріх тих, які були впевнені про себе, що вони праведні, і принижували інших. Господь викриває і бажає виправити гріх самоправедності, який заважає отримати відповідь на молитву.

Часто люди подібно до цього фарисея, вважають, що Бог відповідає на молитви заради того, що вони роблять для Бога або заради того, ким вони є (посада, звання, можливості або здібності). А митник висловив універсальну потребу людини - милість. Результат молитви у наявності: "митар повернувся до дому свого більш виправданий, аніж фарисей".

Щоб отримати відповідь від Бога, необхідно приходити до Нього зі смиренним серцем. Бог чує молитву грішника, коли той просить Його про милість.