Багато християн вважають, що дерево пізнання добра і зла існувало лише за часів Адама і Єви. Але це не так. Кожному з нас доводиться стикатися з його плодами. Це дерево і зараз представляє для нас таку ж спокусу, як і для перших людей

"І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла" (Книга Буття 2:9)

На своєму життєвому шляху людина поступово пізнає, що правильно, а що ні, що для для нього добре і що погано. Озброївшись подібним знанням, людині починає вважати, що вона більше не потребує Божих настанов, оскільки цілком може орієнтуватися в житті і служінні, використовуючи придбані нею самою знання. Приходить спокуса покладатися на свій досвід (позитивний і негативний) більше, ніж на Бога.

Невіруючі живуть, покладаючись на добрі справи, завдяки яким їм здається, що з ними все гаразд. А коли роблять зло, то намагаються знайти собі виправдання або просто не звертають уваги на вчинки, які в очах Божих є злими. Оскільки вони знають, що таке добро і зло, їм немає потреби ходити в церкву, молитися або служити Богові. Дуже багато людей живуть без Бога, тому що на їх думку, вони добре розрізняють, що таке добро і зло, і якщо дотримуватися деяких моральних засад - все буде в порядку. На жаль, на мирських стандартах добра і зла, встановлених самими людьми, побудований збочений світ, в якому живе зіпсоване людство

Багато християн також стають спустошеними через це дерево. Прийнявши з жаданням Ісуса Христа у своє серце, палаючи бажанням послужити Богові, вони починають глибше пізнавати Його закони і через час починають допускати, що вже досить добре знають, що правильно, а що неправильно. Вони тримаються своїх знань про добро і зло, стаючи закритими до того, що Бог робить нині. Служачи Богові упродовж довгого періоду часу, християнин ризикує тим, що стає більш залежним від дерева пізнання добра і зла, ніж від Бога. Це дерево буквально засліплює і заважає побачити Бога. Фарисеї і релігійні лідери часів Ісуса добре знали, що таке добро і що таке зло. Вони багато молилися, приносили десятину і робили все, що було правильним в їх очах... Тільки не прийняли Бога і Його сина Ісуса Христа...

Тому нам не слід покладатися на свої знання. Треба покладатися на Бога, любити і знати Його. Треба йти за Богом і наближатися до Нього. Бога не можна замінити набором правил або законів. Він - не книга. Він набагато більше книги. Любов до Бога і зосередженість на Богові в сотні разів перевищує багато знань про Бога і релігію. Саме про це і говорить апостол Павло, коли пише, що любов Христова перевершує знання.

"і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою" (Послання до Єфесян 3:19)

Важливо постійно шукати Бога, щоб залишатися повним сил. Шукати Бога означає не просто проводити більше часу в молитві. Це означає мати сильне прагнення до пізнання Божого задуму для свого життя в даний момент. Шукати Бога - означає бути відкритим до будь-якого нового одкровення і настанови від Нього. Саме це привносить силу, жвавість, ясність і новизну в дух кожного служителя.

Чи продовжуєте ви йти за Богом по-справжньому або маєте намір дотримуватися правил і наслідувати ідеологію лише тому, що вони вважаються хорошими і визнаними усіма? Чи може бути так, що Бог іде в одному напрямку, а ми - в іншому, покладаючись на своє пізнання того, що правильно, а що ні. Розлучення з Богом - немов рак: приходить тихо, але смертельно. 

Можливо, ви хочете зробити справу, яка вам здається дуже хорошою. Обов'язково поцікавтеся, чи рухається в цій справі Бог. Цар Давид хотів побудувати храм. Ця ідея йому здавалася дуже хорошою. Але Бог хотів, щоб Давид утримався від будівництва храму. Давид послухався...

А як щодо вас? Чи будете ви шукати Божої ради замість того, щоб триматися за своє розуміння добра?

(за матеріалами книги Дага Хьюарда-Мілса)   

 

Час незворотний. Це - Богом цей ресурс.

Щоб управляти іншими, треба спочатку навчитися управляти собою. Зволікання заважає тобі досягати мети. Якщо ти чогось не умієш робити, попроси іншого, хто уміє це краще за тебе. Визнач свої пріоритети (що важливе). Сфокусуйся на певних речах! Не роби все одночасно. Розвивай свої лідерські якості. Навчися говорити "ні". Неорганізованість і відсутність планування викрадають твій час.

Тайм-менеджмент - це мистецтво використати час прицільно. Тайм-менеджментом НЕ є - розподіл завдань за пріоритетами, щоб все устигати і приходити вчасно. Важливо зрозуміти, ЩО для тебе є метою, щоб потім не розмінюватися і не розтрачуватися на неважливі речі. Важливо мати креативне мислення, уміти планувати і ставити завдання.

Що з'їдає наш час і як перемогти поглиначів нашого часу?

Твоє щоденне планування повинне виходити з тих цінностей і цілей, які у тебе є в житті. Але як зрозуміти, чого ж я по-справжньому хочу? Подумай про те, що Бог говорив тобі виконувати у житті. Чи залишилося це на рівні лише бажання або було переведено в мету?

Склади генеральний план досягнення мети. У тебе має бути кінцева мета, до якої ти збираєшся йти, мають бути поставлені проміжні завдання. Промальовуй план: що треба зробити, щоб дійти до мети. Запам'ятай, ідеального підходу немає. Ідеальним може бути тільки Бог.

Визнач пріоритети. Не покладай надію на людей. Покладайся на Бога. Усвідом, що ти - особистість. Розберися - хто або що грає у твоєму житті головну роль. Бог, чоловік, дружина, друзі, однодумці, твої справи? Кому або чому ти служиш у першу чергу? Чиї прохання і завдання ти виконуєш в першу чергу? Чиї інтереси ти ставиш вище за усіх?

Розділи свої справи, які тобі треба зробити і визнач пріоритети : 1) найвища важливість; 2) мають бути зроблені, але не найважливіші; 3) не дуже важливі.

Щоб змінити результат твоєї діяльності, потрібно змінити спосіб розв'язання твоїх завдань. А для цього потрібно поміняти мислення. Як ти мислиш - важливо! Уяви, що ти наповнюєш банку (твій час) фруктами. Це твої важливі справи. А потім засипаєш місце, що залишилися, рисом (маленькі, не дуже важливі для твоєї мети справи). Твоя посудина часу (банка) заповнена і багато чого там помістилося. А якщо ти розпочнеш заповнення банки з рису? Фрукти, які ти захочеш потім покласти згори, просто не помістяться. Тому спочатку - важливі, пріоритетні справи. Наша біда в тому, що ми усе своє життя витрачаємо на цей рис.

Або інший експеримент. Попросіть когось протягом 1 хвилини брати з пачки один за одним паперу і зминати їх. Скільки листів буде зім'ято? А якщо за ту ж хвилину попросити цю людину зім'яти, наприклад, 20 аркушів паперу? Людина, маючи перед собою мету, зробить в 2-3 рази більше. У першому випадку мета була розмита, тому не було прагнення її досягати. Але в житті найчастіше таке і відбувається. Життя не говорить нам що і для чого треба робити, не оголошує правила гри. У другому випадку було конкретне завдання. Людина робила і могла виміряти свій успіх по відношенню до своєї мети і до інших, які теж, можливо, рухаються в тому ж напрямку. Висновок: важливо ставити самому собі цілі.

Мрія, мета і результат - це різні речі. Наша мета має бути розумною, тобто відповідати певним критеріям. Мрія - це те, чого ти хочеш досягти, це бажання, поки ще не мета. Результат - це те, що ти отримав, коли мета реалізувалася.

У процесі постановки мети ти продумуєш технологію досягнення, оцінюєш і готуєш свої ресурси, вибираєш терміни, розробляєш план виконання, фокусуєш увагу, використовуєш попередній досвід, розкладаєш на одиничні дії.

Постановка мети схожа на прокладання дороги до того місця, куди ти хочеш потрапити. Ти можеш йти повільно або швидко, можеш просто сидіти на узбіччі. Але треба дисциплінувати себе, щоб дійти до мети. Взагалі кажучи, мета в житті - це те, що допомагає тобі йти

Важливо, щоб наші особисті цілі були частиною цілей, які стоять перед церквою або іншим співтовариством, до якого ти належиш.

Мета повинна бути конкретною . Тобі треба вирішити, як будеш вимірювати свій успіх, визначити показники, в яких буде вимірюватися твоє просування, і яким, власне, буде твій успіх. Узгоджуй свої цілі з людьми, які будуть рухатися разом з тобою, з організацією, до якої ти належиш. Мета повинна бути реалістичною. Продумай, чи вистачить ресурсів, компетенції, часу, фінансів.

Фінанси та багато інших речей на Землі завжди обмежені. Приготуйся до цього. Але у Бога все є. Коли у тебе є мета, ти будеш знати, що просити у Бога. Також дізнайся, що думає Бог про твої цілі. Коли ти рухаєшся в своєму покликанні від Господа, треба дивитися як вперед (на свої цілі), так і під ноги - хто поруч з тобою, хто допомагає тобі виконувати твої цілі. Турбота про людей, які поруч, надзвичайно важлива. Спілкуйся з ними, побільше по-дружньому обіймай їх. Якщо виникають труднощі у спілкуванні, задумайся, може, Бог хоче пересадити тебе "в інший горщик". А може, Він хоче це зробити з твоїм оточенням?

Принцип Парето: "20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль— лише 20% результата". 

Подумай, які твої зусилля принесли 80% результату. Тим і займайся. Це твоє. З іншого боку - задовольняйся 80% результату. Не треба вилизувати до кінця, не витрачай багато зусиль заради решти 20%.

Методи планування.

Намалюй для себе "дерево задач". У головної задачі є підзадачі, а у подзадач - свій поділ. Для кожної задачі встанови часові рамки. Якщо ти працюєш з людьми, признач відповідального для кожного завдання. Побудуй план виконання. Передбач не тільки план А, але й допоміжний план Б, якщо з першим щось піде не так. 

Проаналізуй потенційні проблеми, встанови послідовність виконання завдань. Наприклад, поки не висохне пофарбована підлога, не можна клеїти шпалери. Є завдання, які можна виконувати паралельно, а є ті, які не можна вирішувати одночасно. 

Якщо ти керівник, тобі знадобляться люди, які можуть діяти у кризовій ситуації. Однак будуть і такі, яким знадобиться дати чіткий план дій. Вчися планувати, виходячи з ситуації, що склалася. Не бійся делегувати повноваження твоїм підлеглим, не візьмеш все на себе. Це заощадить твій час. Виріши, що ти можеш зробити сам, а що передаси іншим. Оточуй себе талановитими людьми, які можуть справлятися з деякими завданнями краще, ніж ти. Створи сильну команду. Якщо Бог тебе поставив, Він - допоможе. 

Не соромся просити допомоги. Якщо є труднощі з розв'язанням завдань, розбий їх на більш легкі. Виділи час спочатку на неприємні справи. А потім роби ті, що тобі подобаються більше. Час - це теж бюджет. Передавай максимум нелюбимих справ комусь. Для кого-то вони можуть виявитися улюбленими.

Ретельно готуй завдання людям. Добивайся чіткості у постановці завдань, уточнюй до дрібниць. Щоб не вийшло ситуація, коли говорили про одне, а зробили зовсім інше. Але також будь толерантним до помилок. Надихни людей любов'ю до того, що любиш ти. Щоб вони робили не тому, що ти їх попросив, а тому, що це живе в їхньому серці.

Якщо твій підлеглий не зробив кілька раз те, що ти його просив - значить він не на своєму місці.

Завжди проводь роботу над помилками: що не вдалося, чому не вдалося, що зробити, щоб вдалося.

Учень Ісуса — це людина, яка перестала турбуватися стосовно того, що думатимуть або казатимуть про неї оточуючі, тому що найважливіше для неї - що говорить Бог

"Тож промовив Ісус до юдеїв, що в нього вірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!" ( Єв. від Івана 8:31-32)

То що ж таке справжнє учнівство? І з чого воно починається?

Учнівство починається з віри. Воно народжується тоді, коли людина приймає слова Христа як істину, приймає все, що Ісус говорить стосовно любові Божої, рабства гріха, справжнього сенсу та призначенння життя.

Учнівство - це постійне перебування у слові Христа. Учень слухає Слова Ісуса і нічого не робить, перш ніж не почує що говорить Ісус.

Учень Христа має прагнення все більше і більше пізнавати Ісуса. Учень постійно вчиться у Нього.

Учень постійно перебуває у Слові Ісуса, Біблііі, вивчає його і розмірковує над ним, заглиблюючись у розумінні сутності слів Ісуса.

Учнівство - це також виконання слів Ісуса. Ми вивчаємо Його Слово не як якусь дісципліну у школі чи університеті, але для того, щоб дізнатися які дії вимагає від нас Господь. Учень вчиться щоб вміти робити. Істина, яку приніс Ісус, призначена для дії.

Учнівство скеровує до пізнання істини. Вчитися у Ісуса означає пізнавати істину. "І пізнаєте істину", — сказав Ісус. А що таке істина? Істина, яку приніс нам Христос, відкриває нам справжню сутність життя. Найголовніше питання, на яке кожна людина має свідомо чи несвідому відповісти сама собі, - "Чому я збираюсь присвятити своє життя? Кар'єрі? Накопиченню матеріальних статків? Тілесним задоволенням? Чи служінню Богу?" У світлі істини Ісуса ми починаємо бачити що в житті дійсно важливо, а що ні.

Учнівство дає свободу. " Істина зробить вас вільними". Учнівство дарує свободу від страху, тому що Ісус ніколи не залишає свого учня.

Учнівство дає свободу навіть від власного "его", від самого себе, тому що сила і присутність Ісуса Христа допомогать людині облишити усі недоречні речі в її житті, котрі робили її скутою і заважали їй рухатися з Богом

Учнівство дарує також свободу від залежності - ставлення і думка оточуючих. Багато люде живе у постійному страху того, що подумають або скажуть про них інші. Дехто якось сказав, що голос ближнього лунає у наших вухах гучніше, ніж голос Божий у наших серцях. Учень - це людина, яка більше не переймається тим, що подумають або скажуть про неї інші, тому що вона піклується тільки про те що говорить Господь.

Учнівство дає свободу від гріха. Багато людей продовжують грішити вже не тому що хочуть грішити, а тому що не можуть інакше. Гріхи настільки заволоділи ними, що скільки б вони не намагались,- вони не можуть звінитися від них. Але жертва Ісуса Христа була не даремна, Він помер щоб ми стали вільними від рабства гріха і смерті. І коли ми стаємо Його учнями, руйнуються ланцюги і кайдани, котрі зв'язують нас з гріхом, і ми отримуємо свободу бути такими, якими ми маємо бути.

Дорогий друже, чи хочешь ти стати учнем Ісуса? Це має бути твій вибір. Проте, я абсолютно впевненний - Ісус хоче бачити тебе Своїм учнем. Він чекає на тебе кожної миті. І хай тебе не зупиняє та думка, що можливо я зроблю цей вибір пізніше, коли я стану кращим, святішим або більш достойним. Він готовий прийняти тебе таким, який ти є, прямо зараз. Він любить тебе і наміри Його стосовно твого життя тільки на благо, а не на зло, щоб дати тобі надію і майбуття.

Причини відходу бувають дуже різними, тому і реакція на них теж різна.

Одне можна сказати з упевненістю: молитва потрібна усім, хто пішов. Якщо людина йде в бунті, із засудженням, ми молимося про милість Божу для неї і віддаємо її у руки Божі. Молитва прохання за неї не дасть результатів, поки вона сама не усвідомить своєї провини і не розкається. Правда, буває, що Господь покладаєає комусь на серце молитву за таку людину і тоді той, хто молиться, знає, про що треба молитися

Вважаємо, що є обов'язковою молитва прохання за людей, які є духовними немовлятами, і через незнання, нерозуміння, невміння будувати взаємовідносини йдуть із служіння, а після (через свою слабкість) йдуть з церкви. Дуже часто повернутися таким людям допомагає старанна молитва братів і сестер, а також прояв любові до них через спілкування.

Потребують молитов і правильної настанови люди, які йдуть із-за гріха. Молитва допоможе їм не ховатися, а відкритися і покаятися. До таких людей треба проявляти чуйність і тактовність, щоб допомогти їм здолати сором і страх, які приходять у результаті гріха.

Буває, що людина йде із-за невміння впоратися із складними ситуаціями, які приходять у її життя (розлучення, втрата близької людини, втрата роботи тощо). Ця категорія людей потребує тривалих молитов за них, а також спілкування з віруючими, яких вони близько знають.

Також треба молитися за тих людей, які пішли з невідомих нам причин. Це молитва прохання про їх повернення. Відноситися до усіх категорій цих людей треба із співчуттям, пам'ятаючи, що все може змінити Господь.