Поклоніння Богу

Створюючи людину, Бог вклав у її серце бажання поклонятися Йому

Поклоніння є частиною природи людини, воно закладено у нашому єстві. Вибір полягає не в тому, будемо ми це робити чи ні, а в тому, кому (або чому) ми будемо поклонятися. Ми можемо поклонятися або Богу (справжнє поклоніння), або кому-небудь/чому-небудь іншому, наприклад, грошам, майну, своїм фізичним захопленням, політичним лідерам, хибним релігіям тощо (помилкове поклоніння).

Коли диявол спокушав Ісуса Христа в пустелі, він пропонував Йому всі царства світу в обмін на поклоніння собі. Ісус же відповідав так: "Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити." (Матв. 4:10).

В цьому місці Слово Боже вказує нам на дуже важливий принцип: чому ми будемо поклонятися, тому ми будемо кінець-кінцем служити. І чим більше ми поклонятимємося чому-небудь або кому-небудь, тим більше зростатиме наша відданість об'єкту нашого поклоніння, тим більше ми будео схожі на нього, тим більше єднаєтимемося з ним.

Будь-яке помилкове поклоніння диктується і контролюється сатаною. По суті справи, коли людина поклоняється неправильним речам, вона насправді служить дияволу .

«Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.»( Матв.6:24)

Біблія пропонує нам поклонятися і служити тільки Богу. Істинне поклоніння дає нам глибоке відчуття щастя, повноти і прийняття, яких так потребує наш дух. Бог шукає смиренних людей для поклоніння собі.

"Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. " (Ин. 4:23)

Бог дійсно хоче наблизитися до нас

У Біблії ми читаємо багато історій, які розповідають про гаряче бажання Бога бути близьким з людиною

Бог бажає наблизитися до насКоли Адам згрішив, першими словами Бога було не засудження, але заклик: "Де ти?". Хіба Всевидючий Бог не знав, що Адам згрішив і тому ховався? Звичайно, знав. "Син Мій, де ти, чому та ховаєшся, чому віддаляєшся від мене?" - це крик Божого серця, переповненого любов'ю до людини і шукаючого спілкування з ним.

Притча про блудного сина, напевно, найбільш ясно відкриває нам серце Бога-Отця, який чекає повернення свого дитя. Молода людина, захоплена своїми мріями про "вільне, цікаве" життя далеко від рідного дому, відкинула турботу батька і відправилася у самостійне "плавання". Батько, як не боляче йому було (адже син завдав рану, що кровоточить у його люблячому серці), відпустив сина і, навіть, забезпечив його всім необхідним у розлуці, віддавши йому все, що міг - весь спадок, який належав сину.

Але весь той час, поки син був далеко, серце батька ОЧІКУВАЛО... Саме тому батько побачив сина, який повертався "навчений життям" ще здалеку. Старий біг до своєї подорослішавшої дитини, обійняв його, поцілував, наказав одягнути в найкращий одяг, влаштував бенкет на його честь, і, навіть, перстень одягнув на його руку. "Мій син був далеко, а тепер повернувся! Ми знову разом!" - раділо серце батька.

Боже серце готове чекати, готове бігти нам назустріч, готове прощати, готове любити нас такими, якими ми є, готове благословляти ... Все це для того, щоб бути завжди поруч з нами.

Що означає слово поклоніння?

Поклонятися - означає "віддавати шану або повагу".

Синонімами цього слова також є слова "любити, бути в захваті, почитати, величати, прагнуть боятися, схилятися, звеличувати".

Єврейське слово shachah, що використовується для позначення поклоніння у Старому Завіті означає: "схилитися, зробити уклін, впасти на коліна, смиренно благати". Зазвичай ми висловлюємо своє поклоніння піднімаючи наші руки до Бога. Іноді ми падаємо на коліна перед силою Господа.

У Новому Завіті для позначення поклоніння використовується слово proskuneo. Перша частина цього слова pros показує, що дія має напрямок, а друга, kuneo, означає - "цілувати". Найбільш наочно сенс цього слова представлений в тому євангельському епізоді, коли жінка омила ноги Ісуса своїми словами і потім цілувала Його ноги.