"Кожен цвіркун знай свій припічок! .." - нестямно кричала вчителька, яка намагалася поставити на місце занадто допитливу дівчинку. Пам'ятаю, ця фраза дуже сильно збентежили мене. Про що мова? Цвіркун, припічок ... А коли зрозуміла, я ледве вийшла з-під хвилі обурення і відчаю. Оскільки народну мудрість процитувала завуч школи, шановний педагог, її словам треба було б вірити, але чомусь все всередині протестувало! Як довести вчительці, що я не цвіркун і не хочу все своє життя безвихідно сидіти на якомусь там припічку?!

Педагогів, як правило, не вибирають. Їм вірять - зобов'язані вірити. А якщо ні - вас чекають великі неприємності. Але це тема окремої розмови ... А поки мова піде про ненормальних цвіркунів - про тих, хто не боїться новизни і змін.

Тільки зараз я розумію, що немає меж і кордонів можливостям - ми можемо досягти багатьох вершин. Наші горизонти безмежні - саме такими нас створив Бог. І зупиняється у своєму розвитку людина лише тоді, коли вирішить зробити це. Виходить, що бар'єри ми створюємо собі самі!

Ну, не зовсім самі. Докладають до цього руку і батьки, і вчителі, і просто "мудрі" дорослі, яких дратують допитливі діти. Набагато простіше виховати дитину покірливою, такою, що не має власної думки, ніж направити в конструктивне русло живий і винахідливий дитячий розум і зробити його унікальним інструментом досягнення найнеймовірніших цілей.

Але принадність життя в тому, що якимось чином вплив незгарбного виховання негативно позначається не на всіх "цвіркунах"! Є ті, хто все ж таки бажає перевірити, на що схожий інший припічок. Перескочивши туди, цікаві особистості розуміють: а нітрохи не гірше, навіть зручніше і вище. І себе відчуваєш краще, коли покидаєш насиджене місце, яке порядком набридло.

Якщо вам знайоме це відчуття, якщо хоч раз ви ризикнули спростувати жорстке правило нашої дійсності, з якого випливає: "На яку грядку посадили - там і рости" - тоді ласкаво просимо в "круті" цвіркуни! Саме тут генеруються кадри для зміни життєвих обставин. Тут виховуються особистості.

Здорово? Так. Тільки знайте: бути особистістю, плисти проти течії важко. Тому що завжди легше йти прокладеною лижнею, ніж, потопаючи в снігу, задихаючись від крижаного вітру, що б'є в обличчя, стогнучи і обливаючись потом, прокладати новий шлях. Часом здається, що це неможливо. Однак нехай вас підбадьорять такі слова: "Не моліться про легке життя. Моліться, щоб стати сильнішим. Не моліться про завдання по своїх силах. Моліться про силу для подолання своїх завдань" (Філліпс Брукс). Адже сказано в Біблії: "Я все можу в зміцнюючому мене Ісусі Христі" (До Фил. 4:13). Ризикніть і зробіть щось, що до сих пір не робили! І тоді вас чекає відкриття: неможливе - це завдання, яке не може виконати ніхто, поки хтось його не виконав.

Один з кращих мотиваційних спікерів планети Лесь Браун радить: "Спрямовуйтеся до Місяця! Навіть якщо пролетите повз, то опинитеся серед зірок". А поки будете летіти, не порівнюйте себе ні з ким. Ви - це ви. Такого більше немає. Так хіба може ось цей унікальний, єдиний і неповторний чоловік просидіти все своє життя на одному місці і навіть не поцікавитися, що за межами звичної комфортної зони? А раптом там життя, про яке ви колись мріяли? Наважтеся: настав час здійснити вашу мрію!

(Автор: Світлана Мергасова)

У Біблії описані життя двох жінок - Лії та Рахілі, які були були рідними сестрами. Обидві вони були одружені з біблійним патріархом на ім'я Яків. Яків кохав Рахіль більше, ніж Лію. Але Рахіль заздрила сестрі своїй, що та народжувала чоловікові дітей, а вона - ні. Біблія розповідає, що був у житті Рахілі момент, коли вона віддає ніч, яку могла провести з чоловіком, сестрі Лії в обмін на мандрагорові яблука, які та мала (Бут.30: 14-16). Пізніше, коли Яків з родиною залишає тестя, Рахіль викрала ідолів свого батька (Бут. 31: 19).

Інша ж сестра, Лія, хоч і була менш улюбленою, а може, й взагалі нелюбимою, обрала іншу тактику. Вона хотіла, щоб Яків її любив. В Біблії не сказано, що Лія заздрила Рахілі в тому, що чоловік її більше любить. Лія була позитивно налаштована і коли народжувала дітей Якову, то говорила слова віри: «Тепер буде любити мене чоловік мій», «тепер прилипне до мене чоловік мій» (Бут. 29:32, 34).

Чим повчальний цей приклад? Він допоможе багатьом налагодити відносини: невістки зі свекрухою; дружини і жінки, яку завів чоловік на стороні ... Можливо, ви ведете себе, як Рахіль? Або заздрите своїй свекрусі? Запитайте, у чому їй заздрити? Може, чоловік прислухається більше до думки своєї мами, ніж до вашої, або постійно хвалить їжу, приготовлену мамою? А може, ви самі свекруха і заздрите невістці?

Рахіль викрала ідолів, які були в її батька, - не могла розлучитися з тим, до чого звикла. А які ідоли (гріхи, погані звички) ви взяли від свого батька або матері? Може, звичку кричати, критикувати чоловіка? Що ви носите з собою? Ненависть, заздрість, непрощення? Ідоли зруйнували життя Рахілі. Вони можуть зруйнувати і ваше життя!

Ще приклад: Рахіль віддала Якова за мандрагорові яблучка. У ті часи вірили, що ці яблука можуть допомогти жінці завагітніти на народити дитину. Може, чоловік вам вже став настільки ненависний або набридає, що у вас в голові зріє рішення його вигнати (нехай йде до мами або до коханки!), поміняти на щось інше. А уста готові це озвучити ... Але не поспішайте вимовити слова прокляття! Згадайте про Лію: їй напевно теж було важко, але вона продовжувала любити і вірити. Вона проявила мудрість й терпіння, і не дорікала Якова в тому, що він більше любить Рахіль. Рахіль в результаті загинула, а Лія залишилася жити з Яковом.

Мудра жінка впорядковує свій дім, а немудра руйнує своїми руками. Оберіть життя, щоб вам і вашим близьким було затишно і тепло у вашому домі!

Хочеться відразу почати з питання: чи заступаєтесь ви за своїх дітей? Найімовірніше, ви відповісте: «Так, звичайно!» І це так, якщо мова йде про те, щоб заступитися за своє чадо в дитячому садку або початковій школі, коли вашу дитину образили. А як щодо того, коли діти вибирають шлях, протилежний тому, що вчить Слово Боже? На чию сторону ми стаємо? Захищаємо ми Бога, чи дітей?

Давайте подивимося, як це робив сам Ісус. Він прийшов на землю, щоб віддати Своє життя за людей, за грішників, а не за Бога. Заступатися за доброго не потрібно, правильніше буде захистити поганого, грішника. Часто трапляється, що в християнських родинах частіше заступаються за Істину, за Бога, а не за дітей. Діти частіше чують від батьків: «Ти це не робиш, того не дотримуєшся ...» - ці слова виражають не любов, а докір. А діти так потребують, щоб хоч у власній домівці бути в безпеці, відчувати любов і захист! Дитині важливо знати, що якщо він оступиться і впаде (згрішить), від нього не відвернуться, не покинуть, захистять. І вкрай важливо знати, що батьки на його стороні, тому за нього є кому клопотати перед Богом.

Іов в Старому Завіті приносив жертви Богу за своїх синів, коли вони збиралися і влаштовували бенкети. (Іов 1: 4-5).

Мати всесвітньо відомого сьогодні проповідника Бенні Хінна, коли Генрі (інший її син) гуляв в нічних клубах і вживав наркотики, не дорікала йому і не відштовхувала. Вона завжди говорила: «Я люблю тебе. Ісус любить тебе!» Вона також мазала ліжко сина єлеєм і молилася Богу.

Авігея, дружина Навала, захистила свою сім'ю в момент небезпеки (1-а Самуїла 25). У 24 вірші Авігея каже, що на ній гріх (а по суті, винен був її чоловік). Заступитися означає: «вбивай і мене»!

Есфір, коли її народу загрожувала смерть, ризикуючи власним життям, заступила свій народ перед царем.

У Числах 16: 45-47 є також повчальна історія. Народ сильно згрішив перед Богом - і Бог звернувся до духовних лідерів Мойсея та Арона, щоб вони відійшли в сторону - Сам Бог вирішив наказати народ. Проте ці два старця почали молитись Богу, а потім Мойсей наказав Арону, щоб той побіг, взяв кадильницю і куріння і не допустив виливу Божого гніву. Арон так і зробив, ставши між мертвими і живими, - і поразка припинилась.

Пам'ятайте: Бог на вашому боці, коли ви готові заступитися за слабкого, за жебрака, за вдову, за сироту, за свою дитину.

"Ученики Иисуса сели в лодку... теперь лодка была уже далеко от берега. Лодку били волны, так как дул встречный ветер. В четвертую стражу ночи Иисус пошел по воде, и когда ученики увидели Его, то очень испугались. "Это призрак!" - закричали они в страхе. Но Иисус сказал им: "Это Я, не бойтесь!" В ответ Петр сказал: Господи! если это Ты, повели мне пойти к Тебе по воде. "Иди" - сказал Иисус. Петр вышел из лодки и пошел по воде к Иисусу. Но увидев, как сильно дует ветер, испугался, начал тонуть и закричал: "Господи! спаси меня."

Я хочу ободрить вас - Бог никогда не подводит. Он не может подвести. Но для того, чтобы получить ответ тогда, когда нам очень-очень нужно, мы должны быть послушны Ему. В моей жизни Бог часто отвечает за мгновение до критического момента. Поэтому, хотя я часто сталкиваюсь со многими проблемами, я верю в чудеса. А вы верите? Позвольте мне обратить ваше внимание на две вещи.

1. Бог не совершает чудеса один! Он нуждается в людях, причастных к этим чудесам. Когда Он чудесным образом накормил 5000 людей, прежде всего Ему необходимы были эти 5000 голодных людей, а также 5 хлебов и 2 рыбы. Когда Он шел по воде, к чуду также были причастны буря и ученики. Для того, чтобы произошло ваше чудо, Богу нужно, чтобы вы стали частью этого чуда.

2. Вы не получите чудо, не имея проблемы! Если бы та лодка не была на море в бурю, то не было бы и чуда с Иисусом, идущим по воде. Если вы хотите увидеть чудо, Бог использует кризис, в котором вы находитесь, для совершения чуда.

Каждый из нас может попасть в бурю, подобную той, которую испытали ученики в лодке. Когда ученики увидели Иисуса идущим по воде, их первая реакцией был страх, они подумали, что видят призрак. Страх усиливался пониманием того, что их лодка вот-вот утонет и эту ночь они не переживут. Похоже бывает и с нами - в самый сложный час вашей ночи, когда у вас большие финансовые проблемы, когда ваша болезнь осложняется, когда вам больно или вы не можете избавиться от алкогольной или наркотической зависимости, в этот тяжёлый момент есть только Иисус, который всегда будет с вами. И Он почему-то выбирает самый трудный момент для того, чтобы прийти и сотворить чудо для вас.

Но для того, чтобы это чудо хождения по воде произошло для тебя, нужно быть учеником Иисуса. Когда ситуация накалилась до предела, ученики Иисуса услышали его слова: "Это я, не бойтесь". Пётр сказал: "Это действительно Ты? (Подразумевая: Иисус, Ты здесь? Мне необходимо чудо, я не могу ждать). Если это Ты, повели мне выйти из лодки, я буду знать, что это Ты, если смогу пойти по воде". Затем Петр вышел из лодки, в самый тяжёлый момент ночи, в разгар бури он действительно пашел по волнам!

Какой бы ни был кризис вашей жизни - будь то грех, зависимость, демоническое влияние, разрушенный дом, болезнь или финансовые проблемы  - в момент ваших самых больших страданий и боли Иисус не забывает о вас. Он идёт рядом с вами. Но при этом Иисус призывает вас избавиться от вашего греха, от вашей болезни. Н будете ли вы взывать в ответ: "Иисус, если это действительно Ты, позови меня и я приду"? Как много людей променяет относительную безопасность своего кризиса на то, чтобы действительно взойти на волны, смотря на Иисуса?

Не обращайте внимания на боль или обстоятельства, смотрите на Иисуса! Пётр не видел бури, он не осознавал, что идти по воде невозможно. Всё время, пока его взгляд был направлен Иисуса, не было никаких проблем. Затем, внезапно, он посмотрел вниз, увидел воду, услышал ветер, и тогда, отведя свои глаза от Иисуса, он начал тонуть. Не смотрите на дьявола. Держите в фокусе внимания Иисуса. Пока вы смотрите на Него, вы не утонете, вы никогда не пойдёте на дно!

Когда Петр начал тонуть, он закричал: "Господь, Спаси меня!" - и в тот же момент Иисус протянул руку и поднял его. Даже в момент, когда вы тонете в середине вашего чуда, отведя взгляда от Господа, Иисус близок к вам, чтобы спасти. Вам только надо с верой закричать: "Иисус, помоги мне?"

Ніхто не зможе завдати вам поразку на життєвому полі битви, якщо ви перший не розіб’єте себе самі (Джон Мэйсон)

З чого складається думка оточуючих про кожного з нас? Тут задіяно багато факторів, але найголовніший, на думку більшості психологів, - що ми самі думаємо про себе.

Є така повчальна історія. Одного разу батько взяв маленького сина на прогулянку в гори. Йдучи по кам'янистій стежці, хлопчик оступився, впав і боляче вдарився.

– Ой! – вигукнула дитина.

– Ой! – пролунало десь далеко.

– Хто ти? – здивовано вигукнув малюк.

– Хто ти? – почув у відповідь.

– Не хочеш говорити? Боягуз!

– …боягуз! – долинуло з гір.

– Тато, скажи йому …  скажи… – І засмучений хлопчик гірко заплакав.

Батько посміхнувся, погладив сина по голові і закричав:

– Я люблю тебе!

– Я люблю тебе! – відповіли гори.

– Ти переможець!

– Ти переможець!

Малюк перестав плакати і здивовано запитав тата, що це.

- Це відлуння. Але у нього є й інше ім'я - життя. Тому що воно повертає тобі все, що ти говориш. Як чиниш ти, так воно чинить з тобою. Воно завжди лише віддзеркалення наших слів і вчинків ...

Френк Крейн (1856–1917), американський художник, відомий своїми афоризмами, писав: "Наші найкращі друзі і найзапекліші вороги - це наші думки про самих себе". Ця фраза перегукується з біблійною мудрістю, яка говорить: "Які думки в душі людини, така й вона" (Прип. 23: 7).

Виявляється, можна навчитися відганяти непотрібні думки, направляючи їх, як стрімкий гірський потік, в потрібне вам русло. І найпростіше почати з виховання любові до себе. Станьте перед дзеркалом, посміхніться і скажіть: "Я собі подобаюся!" Повторіть це кілька разів (чим більше, тим краще) - голосно і переконливо. Роблячи таку нехитру вправу по багато разів на день протягом хоча б двох тижнів, ви станете впевненішим, побачите себе ніби вперше і відзначите, що ви досить мила і приємна людина. А коли в цьому будете твердо переконані, то і решта, як то кажуть, підтягнуться!

Ви тільки уявіть: справжнього себе не знає жоден з нас! Для когось людина, котру він бачить в самому собі, - це відображення негативної думки батьків ("Вирощували - вирощували, душу в нього вкладали, а він як був телепнем, так і залишився!"). Хтось склав думку про власну персону зі слів чоловіка, який вічно бурчить на вас і дорікає за будь-якого приводу (але ця людина як сама собі, так і взагалі нікому не радіє, а тут ще й ви під ногами плутаєтеся). А кому "пощастило" з начальником: раз у раз принижує, ганьбить за недбальство перед усіма співробітниками - як вже тут будеш поважати себе!

"Так як же зрозуміти, який я насправді? - запитаєте ви. - Чи є мірка, еталон, за яким я можу оцінювати, хто я і який?" Є! Це Слово Боже про вас!

Давайте відкриємо Біблію, вічну книгу, написану під керівництвом Святого Духа, яку називають боговдухновенною, і прочитаємо уривок з Псалма Давида: "Коли бачу Твої небеса - діло пальців Твоїх, місяць й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: худобу дрібну та биків їх усіх, а також степових звірів диких, птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить. Господи, Боже наш! Яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!"(Псалом 8: 4-10). Навіть зовні і внутрішньо ми прекрасні в Божих очах (див. Буття 1: 26-30): "І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив; як чолова та жінку сотворив їх", після чого сказав: "Вельми добре!" (вірш 31).

Бог підносить людину над всім Своїм творінням, довіряє йому керувати природними багатствами і не сумнівається в тому, що ми впораємося з таким відповідальним дорученням! Так хіба можна нам принижувати себе у власних очах?

Отже, якщо ви бачите в собі когось несміливого, недостойного або некрасивого, приміряйте образ, описаний в Біблії. Якщо ще відчуваєте комплекси через зовнішність, через бідність, через складні або сумні сімейні обставини, у важкі хвилини прислухайтеся до того, що Бог говорить про вас: "Ти - вельми гарний, ти - Мій образ і подоба. Я люблю тебе. Ти цінний в Моїх очах ... " І повірте, що ви саме такий! Повірили? А тепер дійте як людина, якою пишається і захоплюється Великий і Всемогутній Бог!

(Автор: Світлана Мергасова)

Рейки, рейки, шпали, шпали, їде поїзд запізнілий ... Ні, це не дитяча лічилки, це я їду пізно ввечері в метро і намагаюся читати, але щось настирливо давить на вухо і заважає зосередитися. Це біля мене стоять хлопець з дівчиною, і обоє торохтять без угаву про всяку нісенітницю: про погоду, про щось, що було вчора, мріють про завтрашній день ... І тут я розумію: ось вона, відповідь, на животрепетне питання «Куди пропадають чоловіки». Ви ще не зрозуміли, про що я? Зараз розкажу.

У цьому вагоні їхали і сімейні пари. Вони мовчали. Рот на замку, обличчя серйозні і суворі. Звичайно, адже, сім'я справа серйозна! Є над чим замислитися...

Згадайте себе, коли ви були закохані. Ви не могли наговоритися з коханою людиною! Важливим здавалося буквально все! Ви ділилися своїми думками, переживаннями, радилися з будь – якого приводу і не уявляли, як прожити хоча хвилину без цієї людини.

І ось довгоочікуваний момент: ви одружилися. Збулася мрія! Особливе щастя від цієї події відчувають дівчата, адже на відміну від хлопців саме вони прагнуть вийти заміж (більшості чоловіків і в холостяках непогано живеться, особливо якщо поруч любляча і турботлива матуся).

Одружений чоловік і заміжня жінка - це вже статуси, серйозні і солідні. І розмови ведуться серйозні - вистачить вже базікати про дрібниці! Тепер ви обговорюєте, як обставити квартиру, як порозумітися з мамою чоловіка (дружини), кого краще народити першим - хлопчика чи дівчинку, як назвати дитину, чим правильно годувати, в який дитсадок віддати, чому в школі погані вчителі ... Маса тем для розмов! Тільки вони вже не гріють душу, не розбурхують кров, як тоді, в юності. Сірість і нудьга покривають ваші відносини і роблять їх безликими і, на жаль, нічого не значущими.

І раптом думка: життя-то минає! І гарячково озираєтеся по сторонах у пошуках давно забутого захопленого погляду, в очікуванні компліменту або просто доброго слова, зверненого саме до вас. І той, хто випадково виявиться поруч і - знову ж випадково - потрапить у точку, тобто гляне, захопиться, скаже те, що ви чекаєте, як за помахом чарівної палички, перетворюється на людину вашої мрії. Ось він (або вона) - той, кого ви шукали все життя! Ось воно щастя!

Колись була популярна пісенька, в якій були слова: «А мені завжди чогось не вистачає: зимою - літа, восени - зими». Так ми влаштовані: колись кохані і рідні люди починають дратувати, а нове манить новизною. Але тут доречно зупинитися і подумати, чи так прекрасна незнайома людина, заради якої ви вже готові розлучитися з рідним, з ким з'їли пуд солі, з яким ділили багато років горе і радість ... А раптом це обман? Раптом через кілька хвилин казка закінчиться - і карета перетвориться на гарбуз, а ваша радість - у гірке розчарування?

Так, звичне набридає. Так, якщо кожен день ви їсте борщ, хочеться супчику ... Але що ж робити, якщо саме так влаштоване життя?

По-перше, знати: життя влаштоване так, як ми його влаштуємо. Хочете різноманітності - станьте для свого чоловіка джерелом цього розмаїття! Дивуйте один одного приємними дрібницями, піклуйтеся один про одного, смійтеся, радійте ... і розмовляйте! Не тільки про побутові проблеми, а ПРО ВСЕ! Сьогодні прекрасний день, за вікном співають пташки, випав сніг або пішов дощ, а може, світить сонце ... Стільки всього, про що ви можете поговорити, - тільки знайдіть на це час! І побачите, що зовсім скоро вам захочеться не тільки поговорити, а й побути разом, удвох.

А по-друге, пам'ятайте: що маємо, не бережемо, а втративши, плачемо. Тому що, втративши дорогу людину, незабаром ми починаємо сумувати за нею - і тоді забуваються всі образи і недомовки, пам'ятається тільки хороше. Але поки ми скучимо, проходить час, і хто знає, що трапиться? А що якщо нова любов, інша сім'я віднімуть у вас того, до кого знову потягнеться відпочиле від рутини серце?

Чоловіки, любіть своїх дружин. Дружини, цінуєте і поважайте своїх чоловіків. І, як не банально це звучить, трудіться над відносинами, вкладайте в них своє серце. Повірте: той, хто зараз з вами, - найкращий, але тільки багато хто не знає про це, тому що ви їм жодного разу цього не сказали ...

(Автор Світлана Мергасова)

Измученный жизнью суровой,

Не раз я себе находил

В глаголах предвечного Слова

Источник покоя и сил.

Здесь все в чудно сжатой картине

Представлено Духом Святым:

И мир, существующий ныне,

И Бог, управляющий им,

И Сущего в мире значенье,

Причина , и цель, и конец,

И Вечного Сына рожденье,

И Крест, и терновый венец.

Как сладко читать эти строки,

Читая, молиться в тиши,

И плакать, и черпать уроки

Из них для ума и души!

(Иван Никитин, 1853)

«Око, то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле...» (Від Матвія 6: 22-23)

Одного разу я почула проповідь на тему «Вікно душі - око». Почалася вона з Біблійного вірша: «Світильник для тіла - око, якщо око чисто, то й усе тіло чисто ...» (Від Мв. 6: 22-23).Ведучий говорив про те, що всі люди бачать одне й те саме, але, в залежності від того, який особистий досвід, чим наповнений кожен з нас, всі ми реагуємо на побачене по-різному. Тобто не все, що я бачу, насправді виглядає так, ЯК я бачу. Якщо в серці тьма, то незважаючи на те, що бачиш прекрасне, воно здається жахливим! І виходить так, що дві людини, наприклад, дивляться на одну і ту ж ситуацію - і роблять різні висновки. Перший побачить не можливості, а загрозу: зміст його душі дозволяє інтерпретувати побачене саме так. Шкода, але багато хто міг би домогтися чогось великого, але самі себе обмежили і не зробили те, що могли б, не стали тими, ким повинні були стати ... Як написано в Євангелії від Матвія 13: 14-15, «затовстіло бо серце їх ... і не зрозуміти їм серцем і не навернутись, щоб Я їх уздоровив». Приклад про зайця, який дивиться - і не бачить, проілюстрував те, як ми часто буваємо схожі на нього: огрубіле серце не дозволяє побачити в житті головного.

Внутрішнє наше становище визначить, що ми візьмемо від життя і що пропустимо, що отримаємо від Бога і від людей. Упередженість заарештовує серця - і люди не бачать нічого з того, що дає Бог. Наш негативний досвід засліплює нас. І найсумніше, коли так живуть члени церкви ...

У Діях Апостолів 27:30 говориться про корабельну аварію, в якій опинився апостол Павло. Люди були в паніці, а Павло спокійно їв. Він навіть просив людей прийняти їжу, щоб вона зміцнила їх. Павло бачив небезпеку ситуації, але залишався у спокої. Оточуючі спочатку, бачучи таку реакцію, думають, що людина ненормальна, адже те, як вона себе веде, не відповідає ситуації. Але далі, у віршах 34-36, показано, як, дивлячись на спокійну людину, інші 276 осіб підбадьорилися. Раніше, в Діях Апостолів 23:11 сказано: «Будь бадьорий... так треба тобі свідкувати й у Римі», тобто Павло знав, що Бог його веде вперед і не допустить його смерті.

Наша культура може «обробити» людський розум так, що ми будемо бачити ситуацію - і сприймати її зовсім не такою, якою вона є насправді. А слово від Бога в серці - якір душі. Рано чи пізно воно збудеться, а наше завдання - у спокої серця чекати цього і готуватися до своєї місії. Коли немає слова від Бога в серці - людина слабка.

Біблія говорить, що ми, християни, маємо те, чого немає у мирських людей, - СЛОВО. І нехай воно вселяється у нас рясно, прибирає темряву в серці - і тоді туди вселиться світло. Живитися словом і серйозно до цього ставитися - наша надія! І око буде світле, і реакція на ситуацію - світлою.

(Автор: Світлана Мергасова)

Іноді ми не можемо змінити саму ситуацію, але можемо змінити своє ставлення до неї!

У книзі Приповістей (31:25) написано: «Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдешнього дня». Тут мова йде про жінку, яка встигала багато. Вона робить килими і покривала, насаджує вона виноградника, набуває поля ... До того ж видно, що вона добра дружина і мати. І ще одна її характеристика - вона весело дивиться на майбутнє. Я думаю, що й на теперішній час вона весело б дивилася. Ця жінка мала внутрішню силу і внутрішню красу: «... Вона чинить чоловікові добром, а не зло, по всі дні життя свого». Напевно ця жінка не була настільки особливою, що не мала труднощів та неприємностей. Але її характер, її вміння зберігати оптимізм, вміння справлятися з усіма життєвими обставинами «весело» допомагало їй залишатися врівноваженою.

А як ми реагуємо на труднощі і неприємності? Дратуємося і кричимо або ж володіємо собою і можемо з гумором поставитися до будь-якої ситуації?

Дуже часто ми сердимося на чоловіка, навіть якщо, по суті, ніхто не винен. Чи траплялося вам відпочивати десь, де умови були не такими, як вам обіцяли або як вам хотілося? Згадайте, як ви реагували в той момент? Добре чи погано? Чи повернули ви цю ситуацію проти свого чоловіка, вважаючи, що він винен? Або ж ви обоє просто розслабилися і стали радіти, тому що, незалежно від обставин, вам добре і весело бути разом - а це найголовніше.

У Приповістях 17:22 написано: «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості». Веселий підхід до життя і життєвих ситуацій принесе добро вашого власному серцю (Не буде переживань та інфарктів), а також зможе зцілити відносини і знайти правильне рішення складного питання. Часто ми не можемо змінити ситуацію, але можемо змінити своє ставлення до неї.

Дивлячись на кількість прислів'їв і приказок, народ в усі часи помічав, що у сусіда в саду яблука смачніші і більші, полуниця солодша, а трава - зеленіша. Який бажаний є заборонений плід! Як хочеться залізти в чужий сад і покуштувати оте яблучко ... Або повалятися на зеленій травичці – своя не така приваблива: суха, жовтувата ... І ми ліземо через паркан, рвемо одяг, лаємо злого сусідського пса - коротше, долаємо масу перешкод, і потім ... А самі знаєте, що потім.

Що ж з усіма нами не так? Чому, тільки спробувавши чуже, ми розуміємо, що наше було не гірше?

По-моєму, справа у звичайній людській заздрості, іменованої в народі жабою. Жаба давить, коли ми бачимо чиєсь щастя, затьмарює наші власні проблеми. Не навчили нас радіти успіхам іншої людини! Напевно, багатьом знайоме: «Подивися на Марійку: яка розумниця! Не те що ти двієчниця!» Або: «Ось який Петя молодець! А ти не син, а суцільне покарання!». Ті з нас, кому «пощастило» чути від батьків подібне, твердо засвоїли: треба якось переплюнути Машу і Петю! Ось і заглядаємо через сусідський паркан, бажаючи мати те, що виглядає краще, ніж своє власне.

Дівчинка-двієчниця, якій ставили в приклад Марійку, рідко шукає можливість чогось досягти самостійно, адже вона знає від мами, що ні на що не здатна. Значить, утвердитися треба за рахунок когось, наприклад, вирости і вдало вийти заміж. Вийшла. Але знову щось не так. Тому що Марійка випадково опинилася сусідкою, і чоловік у неї багатший, молодший і красивіший. І починається полювання за чужим чоловіком...

А хлопчик, вихований на прикладі Петі, або взагалі не одружиться - все життя шукає «найкращу», або, будучи одруженим, продовжує пошуки. Чи не тому, що йому цього дуже хочеться - підкоряючи жіночі серця, він відчуває себе героєм, таким собі мачо, і весь світ немов лежить біля його ніг! Особливо приємно, коли дружина дізнається про зради і плаче, просить повернутися в сім'ю, каже, що він їй потрібен і без нього вона жити не може. Невірний чоловік, можливо, нагуляється і повернеться, але при нагоді щоразу нагадає про «послугу».

Але якщо зазирнути глибоко в душу чоловікові і жінці - любителям відвідати чужий сад, ми побачимо там біль і порожнечу. Немає там радості, немає миру і спокою. Володіння чужим не робить нас щасливими...

На своїй ділянці, звичайно ж, ми бачимо всі недоліки: вигорілу на сонці траву, каміння, бур'яни. А коли кидаємо погляд на ділянку за парканом, що там? Ідеальний газон, гарний, рівний - чудо! Є навіть приповість про те, як незадоволений своєю ділянкою фермер вирішив продати непридатну землю, на якій було дуже багато каменів - він тільки й робив, що викидав ці камінці, - і поїхати на золоті копальні, щоб розбагатіти. Чоловік продав землю, але золота не знайшов і так і згинув на чужині. А той, хто купив його ділянку, виявив там алмазну жилу: алмази просто валялися серед грудок землі, так схожі на каміння, адже алмаз тільки після обробки стає діамантом і набуває величезну цінність.

Наскільки простіше і спокійніше стало б усім нам, якби ми засвоїли: не треба шукати щастя на стороні, в переважній більшості випадків воно лежить у нас під ногами!

Постарайтеся зі своїх алмазів – чоловіків та жінок, яких дав вам Бог, - створити діаманти! І пам'ятайте, що цінності потрібно вміти не тільки створювати, а й берегти. Бережіть своє щастя, не жбурляйте в нього різкими словами, не ображайте його необдуманими вчинками. Інакше його підбере хтось інший, обтрусить пил і бруд, зігріє теплом свого серця - і той алмаз, який ви викинули, вразить вас прекрасним сяйвом своїх граней. Але сяяти він буде вже не на вашому пальці...

(Автор Світлана Мергасова)

Чому спілкування між чоловіками і дружинами є проблемою? Вся справа в тому, що ми посилаємо один одному повідомлення в зашифрованому вигляді, і навіть не здогадуємося про це. «Ви чуєте не те, що я говорю, а те, що, як вам здається, я сказала. Однак це зовсім не те, що я мала на увазі ...»

Давайте подивимося, як це відбувається в родині, коли одна пара на початку дня збирається вийти з дому.

Вона каже: «Мені нема чого одягти». (Вона має на увазі, що у неї немає нічого нового.)

Він каже: «Мені нема чого одягти». (Він має на увазі, що у нього немає нічого чистого.)

Тут немає загрози конфлікту, але цей приклад ілюструє, що ми бачимо все в залежності від власних потреб і сприйняття.

Інший приклад.

Дружина прийшла з роботи з сумками, сіла в передпокої і говорить: «Як я втомилася!», маючи на увазі, що чоловік її пожаліє.

Чоловік виходить з кухні зі словами: «Я теж не гуляв, я прийшов з роботи».

Він сприймає інформацію по-іншому, він чує: «Ти поганий чоловік» - і починає себе захищати: «Я теж працюю»!

Дружина мовчки йде готувати вечерю. Чоловік бачить, що вона мовчить, і, надувшись, йде в кімнату. У всіх зіпсувався настрій: дружина страждаэ, що чоловык ъъ не зрозумыв. Він її не пожалів, не обійняв, не поспівчував …він просто зрозумів все не так...

Дуже часто ми концентруємо свою увагу на власних потребах і не помічаємо, чим стурбована інша людина. Дружині потрібна любов, і вона зовсім не намагається проявити неповагу до чоловіка. Чоловік потребує поваги дружини і навіть не думав проявити до неї нелюбов.

Проблема полягає в тому, що подружжя не вміє розшифрувати повідомлення, які посилають один одному.

У однієї пари наближалася десята річниця з дня весілля, і дружина стала замислюватися над тим, чи пам'ятає її чоловік про цю знаменну подію. За минулі десять років було багато випадків, коли чоловік забував про цю дату. Незалежно від її натяків він не згадував, і ні великі, ні малі підказки не могли допомогти в цій справі. Однак про десяту річницю спільного життя він згадав без усяких натяків! Зайшов в магазин листівок і став розглядати нескінченні ряди з барвистими привітаннями. Раптом його увагу привернула яскрава листівка. Він прочитав слова - вони йому дуже сподобалися! Чоловік подумав: «Ця листівка зроблена спеціально для неї, без сумнівів!», Схопив листівку з полиці, заплатив і заквапився додому, смакуючи чудовий вечір. Нарешті він не забув про цю дату, і це свято буде для них особливим...

Вдома чоловік пройшов в іншу кімнату, підписав листівку і швидко написав ім'я дружини на конверті, навіть домалював пару крихітних сердечок на її імені в якості зворушливого доповнення. Потім вийшов і вручив дружині листівку. Його улюблена посміхалася і відчувала себе такою щасливою: нарешті-то згадав! Вона розкрила конверт і стала читати ... Раптом  вираз її обличчя різко змінилося: очі, що випромінювали любов, стали холодними, радісний настрій змінилося на сумний й похмурий.

- Що не так? - запитує чоловік. (Він чуйний хлопець і миттєво вловлює такі зміни.)

- Нічого.

- І все-таки що сталося?

- Нічого не сталося!

- Я ж бачу! Що все це означає?

- Ну, нічого особливого, просто ... ця листівка з днем народження!

Можна здогадатися, як розгорталась розмова далі.

- Та невже? - каже чоловік, вихоплюючи листівку з її рук. - Як це так? Неймовірно!

- Ні, це ти неймовірний! Чоловік бачить в очах дружини справжнісінький гнів. Він не планував всього цього, це вийшло не спеціально! Адже він згадав про десяту річницю! Купив подарунок, а разом з ним і листівку ...

- Але, дорога, я помилився, я зробив це ненавмисно! Вибач мені!

- Пробачити? Ненароком? Так, це була випадкова помилка, тому що тобі все одно! І знаєш що? Якщо ти повезеш машину на техогляд і вони ненавмисно її подряпають, зовсім трішки, ти помітиш, адже так? Чому? Тому що ти до неї не байдужий!

Чоловік вухам своїм не вірить. Від почуття провини він починає переходити до почуття обурення. Замість очікуваного свята назріває конфлікт, який наростає з жахливою швидкістю.

- Ей, послухай, я зробив це ненавмисно! Розумієш? Не приймай все так близько до серця. Подумаєш!

- Ти купуєш мені листівку з днем народження, вручаєш її мені на десятиліття спільного життя і хочеш, щоб я не засмучувалася? Краще б ти мені взагалі нічого не купував!

Чоловік намагався виправдатися, але тепер його серце шалено калатало. Він намагався проявити любов, а дружина у відповідь сипле грубими і образливими словами.

- Ну, знаєш! Я навіть радий, що купив тобі листівку з днем народження! - І з такою блискучою кінцівкою він виходить з кімнати, голосно грюкнувши дверима.

З часу вручення листівки пройшло приблизно дві хвилини. Ці люди, які щиро люблять один одного, прийшли додому в передчутті прекрасного, романтичного вечора вдвох. Але замість цього все закінчилося тим, що вони розбіглися по різних кутах будинку, і тепер, вдивляючись у темряву ночі, дивуються: «Як таке могло статися? Це просто безумство якесь!»

Сердитий обмін образливими словами відбувається тоді, коли чоловік здається дружині неуважним, таким, що не виявляє любові до дружини, і коли дружина реагує на це критикою і несамовитими скаргами, які підтверджують відсутність її шанобливого ставлення до чоловіка.

Ви починаєте розуміти, чому спілкування між чоловіками і жінками так проблематично? Коли дружина побачила, що її чоловік купив їй листівку з днем народження, її настрій миттєво змінився. Він багато разів забував річницю їхнього весілля, і ось її терпінню прийшов кінець! Цілком очевидно, що чоловік не любить її в достатній мірі, інакше він прочитав би те, що там написано!

Отже, вона посилає йому сердите повідомлення і, звичайно, воно зашифровано. Чи зуміє він розшифрувати її лист правильно? Звичайно, ні. Адже він носить блакитні окуляри. У них він бачить тільки невдоволення, роздратування і неповагу. Спочатку він відчуває себе винуватим, а потім починає сердитися. Зрештою, він зробив це не навмисне ... адже може ж вона його пробачити!

Але дружина мружиться крізь свої рожеві окуляри і не збирається взяти до уваги всі ці «несподівані» помилки. Вона розвиває конфлікт далі, починаючи принижувати його характер. Він більше думає про свою машину, ніж про неї!

Ну, з нього вистачить! Він радий, що купив листівку з днем народження! Так їй і треба! Він не збирається більше розмовляти на цю тему. І виходить з кімнати. Таким чином, вони проводять свою десяту річницю з дня весілля, роздумуючи над тим, як маленька річ на зразок листівки може змусити божеволіти двох дорослих людей. Насправді проблема була зовсім не в листівці. Реальною проблемою було те, що дружина відчула себе нелюбою і відреагувала на цю біль єдиним способом, який знала, - висловивши чоловікові прямо в обличчя все, що вона про нього думає. Так роблять не всі дружини, але в подібні моменти велика частина їх схильна вчинити таким чином. Зі своїми рожевими окулярами і рожевим слуховим апаратом у відповідних місцях та дружина хотіла побачити його щире каяття, вона хотіла, щоб він не оборонявся, а просив у неї вибачення. І тоді вони змогли б відправитися на вечерю. Але його блакитні окуляри і блакитний слуховий апарат не дали статися нічому подібному. Його реальною проблемою був той факт, хоча він навряд чи його усвідомлював, що він відчував у її ставленні до себе неповагу. З нього вистачить, він їй покаже. В результаті ситуація закінчилася тим, що дві людини з добрими намірами потрапили в гріховне коло, не розуміючи, як його зупинити або зовсім вийти з нього.

Що я маю на увазі, кажучи про людей «з добрими намірами»? Під цією фразою я маю на увазі, що такі люди дуже люблять один одного. Вони не хочуть заподіяти ніякої шкоди, вони не мислять ніякого зла один проти одного. Їм боляче, вони сердяться, але як і раніше відчувають один до одного глибокі почуття. Ось чому вони провели свою річницю в окремих кімнатах, нещасні, які не вміють зрозуміти, як могла статися така дурість. Але вся біда в тому, що кожен з них у всій цій неприємності звинувачує іншого!

Приклад взятий з книги «Любов і повага» Емерсона Еггеріха.