Слово беспокойство в переводе с греческого означает "быть одолеваемым заботами". Человек, который беспокоится о чем-то, как бы "разделяет" свое сознание, мышление, поступки между двумя вещами: тем, что важно и полезно, и тем, что вредит и разрушает. Беспокойные люди проводят много времени, тревожась о том, что может произойти или не произойти в будущем. Они могут испытывать чувство страха, ожидая наихудшего: "Что будет. если я потеряю работу? А вдруг мой ребьенок заболеет, станет наркоманом?" и многое другое.

Беспокойство только на первый взгляд кажется безобидным. На самом деле - это серьезный грех, потому что в его основе лежат неверие и сомнение. Если вы беспокоитесь или слишком сильно озабочены чем-то, этим самым вы проявляете ваше недоверие Богу в том. что Он способен обеспечить вас всем необходимым, в чем вы можете нуждаться. 

"И будет Господь вождем твоим всегда, и во время засухи будет насыщать душу твою и утучнять кости твои, и ты будешь, как напоенный водою сад и как источник, которого воды никогда не иссякают" (Ис. 58:11)

Если вы постоянно пребываете в тревожных мыслях, вы поступаете в разрез с Божьим Словом, пытаясь сделать своими силами то, что Бог уже пообещал сделать для вас. Беспокойство постепенно разрушает ваше тело и через время с большой вероятностью могут возникнуть такие симптомы как повышенное кровяное давление, сердечные заболевания,  головные боли, простудные заболевания, язвы, а также заболевания желудка.

"... кто из вас, заботясь, может прибавить себе росту хотя на один локоть?... Итак не заботьтесь и не говорите: что нам есть? или что пить? или во что одеться? потому что всего этого ищут язычники, и потому что Отец ваш Небесный знает, что вы имеете нужду во всем этом. Ищите же прежде Царства Божия и правды Его, и это все приложится вам." (Мф. 6:27, 31-33)

Тревоги и беспокойство парализуют волю человека, уничтожают способность творчески мыслить. Любая попытка инициативы пресекается. Беспокойный человек легко может впасть в гнев или начать контролировать других людей, что, в свою очередь, разрушает отношения с окружающими. Приходит нездоровая потребность получать одобрение со стороны других людей, что еще больше отдаляет человека от Бога. Такое состояние можно сравнить с вором, который приходит под покровом темноты, чтобы похитить самое дорогое - ваш душевный мир.

Но Бог не желает, чтобы вы жили в страхе перед будущим, став заложниками своих собственных эмоций. Он обещает восполнить все ваши нужды благодаря жертве Иисуса Христа. Если вы пригласили Бога управлять вашей жизнью, вам уже не нужно беспокоиться, каким образом Он будет выполнять Свое обещание. Просто верьте, что Он сделает это. 

"Все заботы ваши возложите на Него (Бога), ибо Он печется о вас."   (1 Петра 5:7)

Возможно, вы понимаете, что не должны беспокоиться, но не можете остановиться думать негативно. Выход для вас тоже есть. Замените ваши негативные мыли размышлениями, основанными на Слове Божьем. Сознательно примите решение думать о том, что "истинно, честно, чисто, справедливо, любезно, достославно" (Филип 4:8). Помните: все, что совершает Господь, только к лучшему, даже если обстоятельства говорят обратное и со стороны кажется, что это провал и неудача. Учитесь быть довольными и благодарными Богу за все. Бог всегда рядом с вами. Как ребенок, доверьте свой завтрашний день Ему. 

Досконала любов проганяє геть страх

Давайте розберемося, чому приходить страх? Біблія говорить, що страх - це брак любові Божої у людині.«Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові» (1 Івана 4:18). Що ж нам робити, коли є страх? У наступному вірші дається відповідь: «Ми любимо (Бога), бо він перший полюбив нас».

Любов до Бога виражається у нашій повазі до Нього, бажанні мати з Ним близькі стосунки, у виконанні Його волі. Тому, в першу чергу, нам необхідно присвячувати щодня деякий час для хвали і поклоніння Господу. Ці речі приносять нам зцілення та звільнення.

Крім хвали і поклоніння Бог нам дав духовну зброю (Еф.6:13-18). Не зневажайте її!

Слово Боже допомагає зміцнювати нашу віру і приносить перемогу у всіх сферах нашого життя. Присвячуйте більше часу, щоб читати і роздумувати на Словом. Можливо, спочатку буде важко привчити себе робити це регулярно, але з Божою допомогою у Вас обов'язково вийде і Ви будете мати величезне благословення у своєму житті.

Не забувайте про кров Христа! Через неї ми стаємо праведними перед Богом. Кров Ісуса очищує нас від усякого гріха та від його наслідків (До Рим. 5:9, 1 Івана 1:7). Тому всякий нечистий дух (у тому числі і страх) повинен піти з життя людини, яка запросила у своє життя Ісуса Христа і призиває охорону крові Ісуса на своє життя і життя своїх близьких. Просто робіть це!

Гнів - це сильне відчуття незадоволеності, яке виникає, коли потреби або очікування людини не були задоволені. Гнів має безліч ступенів - від легкого і контрольованого роздратування до пориву ярості, що вже не піддається управлінню.

Гнів може бути тривалим , людина утримує його у душі впродовж довгого часу. Такий гнів, зазвичай, походить із серця людини, котра не пробачила стару образу. Непрощення, кінець кінцем, призводить до відчуття обурення та сильній гіркоті, що впливає на всі області взаємовідносин із кривдником.

"Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб "не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою", і щоб багато хто не опаганились тим" (Послання до Євреїв 12:15)

Гнів, який пригнічується - це приховане або заперечуване перед самим собою й іншими почуття. Зазвичай, воно виникає у результаті страху перед негативними емоціями іншої людини. Цей вид гніву створює у людині лукаве серце (нещире поводження з іншими). Недолік нещирості у конфліктних ситуаціях викликає у людини жаль до самої себе, втрату самоповаги, а в результаті призводить до руйнування взаємовідносин з людьми. Часто люди ховають гнів, вживаючи алкоголь, наркотики, дивлячись цілодобово телевізор та ін.

"Устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі" (Книга Приповістей 26:24)

Спровокований гнів виникає раптово і сильно, як реакція на що-небудь. Він характерний для людей із запальним темпераментом. Може також виражатися через критицизм і сарказм.

Надмірний, вибуховий гнів - це потужне, руйнівне і важко контрольоване почуття. Він часто супроводжується жорстокістю і образою інших.

Не завжди слід сприймати гнів лише з негативного, гріховного боку. Час від часу кожна людина переживає у серці почуття гніву. Це нормально. Адже гнів - це емоція, дана Богом. Але важливо зрозуміти, як правильно управляти вашим гнівом, і що може статися, якщо неправильно поводитися з цим відчуттям. Невеликий вогонь, що освітлюює галявину в лісі, може перетворитися на люту лісову пожежу, яка спалить весь ліс. Так само і невелика іскра гніву, яку можна використати на благо, може перетворитися на полум'я ще до того, як її направлять у потрібному напрямі.

Біблія говорить нам про гнів Божий. Його гнів має прямий зв'язок з Його досконалою волею, виникає з Його любові і піднімається виключно заради нашого блага:"Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці" (Псалом 29:6).

Проте спосіб, яким людина виражає свій гнів, може бути гріховним. Слово Боже закликає:"Гнівайтеся, та не грішіть, - сонце нехай не заходить у вашому гніві " (Послання до Єфесян 4:26).

Сприймайте ваш гнів як сигнал про те, що щось не в порядку, або у вас самих, або в іншій людині. Подібно до індикатора на приладовій панелі автомобіля, що застережує про несправність, гнів повинен спонукати до дії, щоб виправити неполадку. Ісус, поглянувши на фарисеїв з гнівом за їх лицемірство і озлоблення серця, зцілив у суботу людину, що мала висохлу руку.

"І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: "Простягни свою руку. І той протяг, - і рука йому стала здорова!" (Євангелія від Марка 3:5)

Ви правильно виражаєте свій гнів, , якщо при цьому відкрито висказуєте свої думки і відчуття, довіряючи співбесідникові, враховуючи його відчуття і піклуючись про його благополуччя. "Розумний стриманий в словах своїх, і розсудливий холоднокровний" (Приповістки 17:27)

Неприйнятно виражати свої думки і відчуття в образливій манері, проявляючи нечуйність по відношенню до співбесідника або маніпулюючи ним, що призводить до суперечок і свар."Усяке роздратування і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою" (Послання до Єфесян 4:31)

У першу чергу вам необхідно усвідомити свій гнів, тобто визнати відкрито, що ви його відчуваєте. Визначте джерело вашого гніву: образа, несправедливість, страх або відчуття пригніченості (розчарування).

Подумайте про Божу любов до вас."По милості Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося. Воно оновлюється кожен ранок; велика вірність Твоя!" (Плач Ієремії 3:22-23). Спираючись на думку про те, що Бог любить і приймає вас, ви можете бути вільні і не залежати від того, приймають або не приймають вас люди. Бог може заповнити вашу потребу в любові, значущості і безпеці."Дивіться, яку любов дав нам Батько, щоб нам називатися і бути дітьми Божими. Світ тому не знає нас, що не пізнав Його" (1 Послання від Івана 3:1).

Визнайте той факт, що гнів, прихований у вашому серці, - це гріх. Передайте ваше бажання помсти Богові. Просіть Бога про переміну вашого відношення до людини, яка заподіяла вам біль. Активно шукайте можливості проявити любов до людини, яка скривдила вас.

Дякуйте Богові за це емоційне випробування у вашому житті, за те, що звільнення від гніву буде використано Богом для вашого ж блага і допоможе вам більше уподібнитися Христу.

"Притому знаємо, що люблячим Бога, покликаним по Його волевиявленню, все сприяє до блага" (Римлянам 8:28).

Моліться у своєму серці приблизно так:

Господи, допоможи мені завжди знаходитися в Твоїх руках, діяти під Твоїм керівництвом, допоможи мені підкорятися Тобі повністю. Господи, я хочу, щоб Ти направляв мій розум, допоможи мені віддзеркалювати Твою любов у моїх діях і вчинках. Господи, управляй моїми словами, щоб я міг висловлювати Твою істинну любов.

"Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного. По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою" (Євангеліє від Івана 13:34-35).

Сьогодні наша країна, йдучи крізь випробування війною та посттравматичним стресом, стикається з безпрецедентно високим рівнем тривожних та депресивних станів. Тривога – це не просто почуття, а своєрідний фільтр, світогляд, крізь який ми сприймаємо Божий світ, часто бачачи в ньому більше загроз, ніж насправді існує. 

Чому так відбувається? Причини багатогранні. Гіперопіка в дитинстві, коли батьки, сповнені тривогою за безпеку дитини, не навчають її справлятися з труднощами, а навпаки, оберігають від будь-яких викликів, призводить до того, що дитина не розвиває необхідних навичок самостійності та подолання проблем. Вона виростає, нездатною протистояти життєвим випробуванням, а її внутрішній світ наповнюється постійним очікуванням небезпеки. 

Але є й духовний аспект. Диявол використовує силу тривоги, щоб руйнувати стосунки людини з Богом. Він застосовує її як інструмент, щоб контролювати наші думки та вчинки. Цей контроль несе людині тільки страждання. Коли людина, піддаючись тривозі, намагається щось робити, щоб захистити себе від майбутньої небезпеки, вона стає немов би маленьким богом «Я сам». Тим самим вона відвертається від допомоги нашого Всемогутнього Небесного Батька. 

Господь у Своєму Слові застерігає нас: «І не шукайте, що будете їсти й пити, і не журіться. Цього всього прагнуть народи світу; ваш же Отець знає, що цього і ви потребуєте. Але шукайте Царства Його, а це все вам додасться» (Лк. 12:29-31). 

Така чудова обітниця! Коли ми живемо у покорі Божому Слову, саме Воно нас оберігає від усіх тривог і страхів, приносить мир і спокій у наше серце, зцілює нашу душу і навіть тіло. Нехай слова Ісус Христа стануть для вас провідником у нове повноцінне радісне життя. «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам. Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий» (Мв. 11:29-30)

Как зависть, так и ревность являются сложными комплексными эмоциями. Зависть можно охарактеризовать как болезненное восприятие чужих достижений, желание иметь то, что есть у другого человека. Это сочетание обиды, раздражения и агрессии. Ревность - это негативно окрашенное чувство, возникающее, когда нам кажется, что близкий человек (партнер, родитель, друг) уделяет свою любовь и внимание кому-то другому. Ревность может включать в себя одновременно и тревогу, и страх, и злость, и печаль.

Зависть и ревность в чем-то схожи. Только зависть имеет отношение скорее к материальным вещам, качествам личности или талантам другого человека. А ревность скорее относится к отношению (забота, внимание), которое получает "соперник" вместо того, чтобы это внимание получили мы. Зависть - это горячее желание владеть тем, чем владеет другой, а ревность - это горячее желание не потерять, удержать, не дать другому. 

Завистливый человек ощущает внутреннюю боль, когда другие достигают успеха, ощущает потребность осуждать тех, кто добился больше. Такие люди любят безосновательно критиковать, хвалиться перед другими, имеют неукротимое желание достичь больше других. Испытывая зависть, человек пытается неправильным образом восполнить свою потребность чувствовать себя значимым.  Библия показывает зависть только в негативном свете.

"Кроткое сердце — жизнь для тела, а зависть — гниль для костей" (Притчи 14:30)

Ревность, в отличие от зависти, может проявляться как в негативном, так и позитивном ключе. Если вы проявляете ревность, пытаясь защитить важные для вас отношения при угрозе их разрушения из-за неверности, это нормально. Господь называет себя ревнителем, когда видит неверность Своего народа, заменяющего поклонение Богу поклонением идолам. Он испытывает боль ревности, потому что любит нас.

"... ты не должен поклоняться богу иному, кроме Господа Бога, потому что имя Его ревнитель. Он Бог ревнитель." (Исх.34:14 )

Если ревность проявляется с негативной стороны, человек испытывает чувство недоверия, подозрения. Он пытается контролировать, самовольно присваивая себе права на другого человека. Такой человек неискренен, чувствует себя жертвой несправедливости, ощущает саможалость. Хотя он и понимет, что ведет себя неправильно, ему все равно трудно справляться с гневом и пониженной самооценкой.

Библия дает нам исчерпывающий ответ, как справляться с завистью и ревностью. Во-первых, нам нужно научиться быть довольными и благодарными Богу за то, что у нас есть, а также за тех людей, которых Он нам дал (без желания изменить их).

"Говорю это не потому, что нуждаюсь, ибо я научился быть довольным тем, что у меня есть. Умею жить и в скудости, умею жить и в изобилии; научился всему и во всем, насыщаться и терпеть голод, быть и в обилии и в недостатке. Все могу в укрепляющем меня Иисусе Христе" (Филип 4:11-13)

Во-вторых, важно осознать свои эмоции и воспринять их как толчок к переменам. Выясните причину такого состояния. Зависть происходит от плотских греховных желания. Ревность происходит от любви, но вопрос: как вы ее проявляете - благочестиво или эгоистично? Очень важно  покаяться в грехе. Просите у Бога, чтобы Он дал вам любовь "агапе" - любовь, которая жертвует самым дорогим ради блага другого человека. Вместо того, чтобы концентрироваться на людях и плотских желаниях, переведите свой взгляд на Христа. Он показал нам Божью любовь "агапе", отдав Свою жизнь ради прощения наших грехов.

Горе и скорбь - это состояние души, которое возникает в ответ на душевную травму или невозвратимую потерю чего-то важного, дорогого.  Если это вдруг произошло, не требуйте от себя быстрого восстановления. Для успешного исцеления души необходим процесс горевания, оплакивания потери. В этом процессе выделяют определенные стадии (этапы), которые у разных людей протекают по разному. Проходя каждый из этих этапов, доверьтесь Богу - Он знает как вам помочь и вывести вас к обновленной жизни. 

"Ты посылал на меня многие и лютые беды, но и опять оживлял меня и из бездн земли опять выводил меня." (Псалом 70:20)

Стадии горевания (оплакивания горя)

Стадия кризиса может длиться от нескольких дней до нескольких недель. Признаки, характерные для этой стадии: шоковое состояние (бесчувствие), отрицание, сниженная концентрация внимания, механическое выполнение повседневных дел, потеря сна или аппетита, неконтролируемый плач. . 

Стадия тяжелых переживаний длится обычно год или больше. Человек испытывает гнев, обиду, пытается торговаться с Богом. Приходит чувство вины, одиночества и тоски. Возникает жалость к себе, отчаяние, депрессия. Если человек не позволяет себе полноценно пройти через горе, он может зависнуть в этой стадии до конца жизни.

На стадии принятия человек смиряется с потерей, оставляет ее в прошлом. Он привыкает к новому укладу жизни и начинает смотреть в будущее с новой надеждой. Для того, чтобы осознать и принять потери необходим труд души. Он может забирать много сил. Но если вы будете искать волю Божью во всех ваших вопросах, ваши усилия принесут достойный плод. Вы научитесь с гораздо большим смирением и сочувствием относиться к другим людям, будете способны сохранять душевный мир и спокойствие в любых обстоятельствах.

"Из тесноты воззвал я к Господу, — и услышал меня, и на пространное место вывел меня Господь." (Псалом 117:5)

Опасность представляет хроническая скорбь. Она показывает. что человек так и не смог принять потерю - и из-за этого не смог получить исцеление души.Также опасно подавленное горе. Это горе, которое осталось неосознанным, непережитым и поэтому оно не получило исцеления.  Человек вроде бы его и не ощущает, но оно проявляется в разрушительном поведении, порой необъяснимом.

Процесс горевания

Переживая процесс горевания, плачьте столько, сколько вам нужно. Не стыдитесь своих слез. Расскажите близкому вам человеку, которому вы доверяете о ваших чувствах. Не отказывайтесь от своих повседневных задач, общайтесь с людьми. Больше отдыхайте, полноценно питайтесь, занимайтесь физическими упражнениями. Ваше тело также должно восстановиться.

Важно освободиться от обид, гнева и враждебных чувств, связанных с вашей утратой. Ищите близости с Господом. Открывайте Ему все, что вы чувствуете. Он - Источник ободрения и утешения для вас. Думайте позитивно, назидая себя отрывками из Писания. Земная жизнь со всеми ее скорбями и радостями временна. Она проходит. Но Бог уготовал нам вечную жизнь и место на небесах. Держитесь за обетования Божьи и направьте свой взгляд в будущее вместе с Богом.

"Ибо кратковременное легкое страдание наше производит в безмерном преизбытке вечную славу, когда мы смотрим не на видимое, но на невидимое: ибо видимое временно, а невидимое вечно."  (2 Коринф. 4:18)

 

Чи знайомі вам подібні ситуації: виходячи з квартири і закривши двері ключем, ви по кілька разів смикаєте за ручку дверей, бажаючи упевнитися, чи закрита вона. Або, вже вийшовши з дому, боретеся зі спокусою повернутися і перевірити, чи не забули ви вимкнути газ (світло, воду). А можливо, ваші думки наповнені турботою про те, де зараз ваші діти, чи все з ними нормально. Уява малює витончені картини, і ви в поспіхом набираєте їх номер, щоб перевірити, чи візьмуть вони трубку. Нав'язливими можуть бути також і непристойні думки - вони лізуть у голову в самих невідповідних ситуаціях.

Нерідко люди живуть, постійно думаючи, що вони погані, що ніхто їх не любить, що про них не піклуються (або не вважали за потрібне це робити в їхньому дитинстві) як потрібно. Це призводить до образ, гіркоти, емоційного болю, що не припиняється.

Яка ж причина нав'язливих думок і спогадів?

Як правило, це сильна одноразово пережита душевна травма (смерть близької людини, розлука, серйозна хвороба дитини, участь у військових діях, аварія) або тривала психотравмуюча ситуація (дратівливе керівництво на роботі, погані матеріально-побутові умови життя, постійні конфлікти з родичами та ін.). Також нав'язливі думки можуть бути результатом внутрішнього конфлікту в душі людини. Тобто людина, яка вважає своїм обов'язком робити щось, буде продовжувати це робити, незважаючи на очевидні перешкоди (біль або втрата). Недосипання, алкоголізм, постійні фізичні хвороби - все це може бути причинами нав'язливих спогадів.

Коли приходить чергова нав'язлива думка, людина намагається захиститися від неї, виконуючи якісь дії (особливі ритуали), які "допомагають вирішити" проблему. Наприклад, нав'язливою думкою може бути страх підхопити інфекцію. І людина ретельно, багато разів на день миє руки, приймає душ, чистить все навколо. їй здається, що таким чином вона "рятує" себе. Деякі намагаються піти від негативних спогадів, вживаючи алкогольні напої. У деяких випадках виникають неконтрольовані спалахи агресії.

Людина в таких ситуаціях загалом усвідомлює, що робити цього не потрібно, але не може зупинитися. Як правило, вона намагається контролювати свій стан, приховує його від інших. Все це може призводити до безсоння, депресії, дратівливості, болів в серці, аритмії, зміни характеру та ін. 

Як позбутися нав'язливих думок і спогадів?

Життя влаштоване таким чином, що на кожному кроці нас можуть чекати травмуючі ситуації. І нам треба вчитися справлятися з ними правильним чином. Нав'язливі думки втратять свою силу після того, як ми розберемося в причинах постійного виникнення одних і тих же негативних емоційних реакцій і перестанемо їх боятися. Прийміть рішення відмовитися вірити негативним думкам про вашу ситуації. Щоб не відбувалося з вами, люблячий Господь вас ніколи не залишить, Він допомагає, зцілює, охороняє, дає силу все переносити.

Якщо думки, які вас мучать, суперечать Слову Божому, навчитеся їх зупиняти відразу ж, не давайте їм розвиватися, розростатися. Пам'ятайте, що диявол дуже майстерно може їх використовувати для того, щоб перешкодити вам виконувати волю Божу, рухатися у вашому призначення в Бозі. Протистойте дияволу, довіряючи Господу.

"Навіть коли б ходив я долиною темряви, -я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезло твоє й палиця твоя -вони дають мені підтримку." (Псалом 23:4)

"Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми і всяку гордість, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові" (2 Кор. 10:4-5).

Вчіться думати позитивно, читайте Слово Боже і інші надихаючі книги, щоб знайти для себе аргументи, які допомагатимуть вам змінити ваше мислення.   

Шукайте близьких відносин з Богом, з Духом Святим. Його любов до вас безмірна. Він сильний вас врятувати з будь-якої ситуації, яка здається вам безвихідною.

"Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я - Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю." (Исайї 41:10)

Якщо вам необхідна молитва або консультація по Слову Божому, ми раді спілкуватися з вами і молитися за вас. Наші телефони розміщені на сайті.  А тут ви можете написати своє молитовне прохання.

Сльози створені Господом для того, щоб біль, гіркота, жалоба, що накопичуються всередині, могли вийти назовні

Сльози - це прояв емоцій. Людина може радіти до сліз, проте частіше вони супроводжують смуток, образу, зраду, втрату. Вважається, що сльози - це прояв лише жіночих емоцій, тому що ми рідко бачимо, щоб плакали чоловіки. Насправді, все відбувається не зовсім так.

Протягом усієї історії людства сльози тісно співіснували з самою сутністю людського серця. Дуже рідко зустрічаються люди, які ніколи не лили сльози смутку або радості. Проте, чомусь суспільство виховує чоловіків таким чином, що плакати - це не чоловіча справа, це знак слабкості. Їх заздалегідь програмують бути "муміями" чоловічої статі. Вважається, що якщо ти раптом схлипнув або сльози потекли мимовіль із твоїх очей, - ти вже не справжній чоловік. Дуже багато чоловіків обтяжені цією вигадкою. Часто навіть віруючі чоловіки вірять цій дурниці і дотримуються як правила життя.

Чи тужать чоловіки про втрату близької людини? Так! Проте вони всіма силами стримують себе, вдягаючи "маску справжнього чоловіка". І тоді відбувається внутрішнє озлоблення, закам'яніння серця. А коли хтось не витримує - зривається і плаче, то викликає цим, нажаль, загальну увагу.

Але сльози передбачено Господом, щоб біль і гіркота, що накопичились усередині, могли вийти назовні. Мова йде про справжній плач - рясний і гучний. Як потоки води і дощу змивають на своєму шляху каміння та інші перешкоди, так і сльози змивають з нашої душі смуток і біль.

Великі чоловіки із Святого Письма - Ісус, Давид, Єремія, Павло, Тимофій, Іван,- не зважаючи на те, що були великими людьми і героями віри, плакали! Їхні приклади свідкують про те, що справжні чоловіки щирі у проявленні своїх глибинних почуттів, їхні сльози течуть без перешкод.

Не треба соромитися плакати заради самого себе і заради ближніх. Важливо вчитися співчувати і плакати з тими, хто плаче. Біблію писали у сльозах і сльозам вона зобов'язана своїми кращими скарбами. Богові немає чого казати самовдоволеній людині. Псалом 83:7 говорить нам про долину плачу: "...ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!". Долина плачу - це місце духовної посухи, через неї проходять усі в свій час. Ваш плач може бути відчайдушним і щирим. "Іісусе, допоможи!", "Врятуй мене!". Ваші сльози можуть текти немов річка, це може бути зойк або голосіння, волання, стогін знеможеного старого, лемент душі що потопає, крик про порятунок. Будьте щирими у цій долині!

Молитва.

Дорогий Ісусе, я зовсім знемігся, я так втомився грати в цю гру. Я хочу відкритися для усього, що Ти мені запропонуєш. Я хочу щоб ті сльози, які накопичились у мене всередині, вийшли назовні. Пробач мені, що я роками стримував емоції. Дорогий Господь, Ти найбільше Чоловік серед усіх, хто живуть, і я хочу наслідувати Твій приклад. Ти часто бував зворушений до сліз. Я хочу переживати таке ж полегшення. Я віддаю Тобі своє серце і життя. Зціли мої рани, нехай розтануть стіни у моєму серці. Я хочу переживати всю повноту того життя, яке Ти прийшов дати мені. Я молюся в Твоє дорогоцінне ім'я. Амінь.

Можна назвати декілька характерних рис у поведінці людини, яка має поранене серце.

Поведінка і вчинки здорових людей, як правило, зцілюють усіх навколо. Зранені ж люди починають наносити рани іншим навколо себе.

І це виходить не спеціально. Буває так, що з однією людиною просто спілкуєшся - і після цього відчуваєш певне зцілення, мир, спокій. З нею хочеться спілкуватися ще й ще. Інша людина намагається, як вона сама думає, допомогти тобі, щось підказати, виправити, дати пораду, але після такого спілкування залишається неприємне відчуття, важкість у душі, чи, навіть, біль. І більше з нею стикатися вже не хочеться.

Випробовуйте себе у цьому розумінні - згадайте, що говорили вам люди про вас, стосовно вашого служіння або допомоги їм. Як би ви могли оцінити те, що відбувається з вами та іншими людьми, з якими ви спілкуєтесь. До якої категорії людей ви б себе скоріш віднесли, - до тих, чиї слова уражають чи уздоровлюють? Замисліться, як часто ви ранили інших, у яких напрямках чи сферах? Чи прослідковуються певні закономірності між вашими словами, вчинками і наслідками, що відображуються у поведінці, або реакції оточуючих? Яка вона частіше - позитивна, чи негативна?

Здоровим людям легко радіти успіху інших. Зранені ж люди не можуть радіти, або навіть заздрять успіху інших.

Здорова, душевно цілісна людина, коли, наприклад, заходить до домівки свого знайомого і бачить новий холодильник, або інші нещодавно придбані речі, щиро радіє за свого друга. Зранена людина, коли бачить, наприклад, успішне служіння іншого, відчуває усередині себе незадоволення. Вона вважає, що могла б впоратись значно краще з тим самим завданням. У бесіді з іншими зранена людина обов'язково підкреслить похибки успішної людини, або намагатиметься висловлювати свою думку повсякчас з будь-якого питання, про яке йде розмова.

Здорові люди прагнуть віддавати любов іншим. Зранені, навпаки, вимагають до себе любові від інших.

Здоровій людині, як правило, не властиво казати, що її ніхто не любить, і що вона не відчуває любові Божої до себе. Зраненій людині, навпаки, властиво відчувати що до неї якось не так відносяться, менше звертають увагу, ніж на інших. Їй здається, що Бог її менше любить або благословляє порівняно з іншими.

Якщо ви помічаєте у собі щось із вище перерахованого, то, напевно, у вас є проблемні області чи питання, котрі необхідно привести до ладу, щоб досягти гармонії з Богом. Адже лише Він може допомогти вам розібратися у собі, розпізнати і зцілити ті рани, які заважають вам жити повноцінним життям. Потрібно розібратися, що саме заважає вам бути відкритими перед Богом. Важливо не тільки навчитись вільно приймати Його любов, насолоджуватися глибокими особистими стосунками з Ним, але й бути здатним ділитися цією дорогоцінною любов'ю з оточуючими.

До зраненості серця можуть призвести, між іншим, колись пережита зневага, відкинення від людини, яка була дуже важливою для вас, непрощення, невірні проголошення, або гріх. Щоб звільнитися та зцілитися остаточно, важливо дозволити Божій істині замінити хибні, неправильні переконання істинними.

Молитва про звільнення від непрощення та осудження

Молитва про зцілення від заздрості та гордості

Молитва про позбавлення від відкинення

(за матеріалами Дмітрія Лео, служіння «Благословення Отця»)

Почуття провини приходить до людини внаслідок усвідомлення нею якогось певного вчинку, висловлювання або думки, які вважаються поганими згідно норм поведінки, прийнятних для певних груп людей (родина, колектив, суспільство). Християни відчувають почуття провини, якщо зробили щось таке, що протирічить заповідям Божим. У такому випадку почуття провини проявляється як результат одкровення від Духа Святого про скоєний гріх і викликає жалкування або смуток, які призводять до каяття.

"Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово. Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас. Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть." (2 до Коринтян 7:8-10)

Почуття провини - це засіб, який використовує Бог для того, щоб попередити нас про необхідність покаятися і відвернутися від наших гріхів. Щоб Він міг простити нас, очистити і зробити нас вільними від почуття провини. Якщо ви винні у чомусь - це означає що ви порушили закон і заслуговуєте на покарання. Проте, ви можете отримати милість і прощення, прийнявши спасіння і виправдання, яке запропоновано вам через жертву нашого Господа Ісуса Христа.