Дiї Chapter 7 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: Запитав тоді первосвященик: Чи це так?
2: Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані,
3: і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу.
4: Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер.
5: Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він.
6: І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років.
7: Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці.
8: І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів.
9: А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним,
10: і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.
11: А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки.
12: Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.
13: А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід.
14: Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ.
15: І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.
16: І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового.
17: А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті,
18: аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа.
19: Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.
20: Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці.
21: А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.
22: І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх.
23: А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24: Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина.
25: Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони.
26: А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите?
27: А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю?
28: Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина?
29: І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів.
30: А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори.
31: А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:
32: Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути...
33: І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!
34: Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе.
35: Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника.
36: Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині.
37: Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте!
38: Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати;
39: що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,
40: промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського...
41: І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук.
42: Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів?
43: Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон!
44: У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.
45: °ї наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида.
46: Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
47: І Соломон збудував Йому дім.
48: Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:
49: Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку?
50: Хіба не рука Моя все це створила?...
51: О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!
52: Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,
53: ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!...
54: Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього...
55: А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,
56: і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!...
57: Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...
58: І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом.
59: І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!...
60: Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив...