Вiд Луки Chapter 1 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
2: як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
3: тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
4: щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
5: За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
6: І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
7: А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
8: І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
9: за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
10: Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
11: І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
12: І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
13: А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
14: І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
15: Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
16: І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
17: І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
18: І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
19: А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
20: І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
21: А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
22: Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
23: І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
24: А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25: Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
26: А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
27: до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
28: І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
29: Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
30: А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
31: І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
32: Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
33: І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
34: А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
35: І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
36: А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37: Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
38: А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
39: Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
40: І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
41: Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
42: і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
43: І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44: Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
45: Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
46: А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47: і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48: що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
49: бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
50: і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
51: Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
52: Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
53: удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
54: Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
55: як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
56: І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
57: А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
58: І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
59: І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
60: І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
61: А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!
62: І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
63: Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
64: І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
65: І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
66: А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.
67: Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69: Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
70: як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
71: що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72: що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73: що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
74: щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75: у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76: Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
77: щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
78: через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79: щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
80: А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.