Add new comment

Багато людей кажуть, що вони охоче бажають вірити Богу і дуже шкодують про те, що багато грішили. Вони дійсно плачуть над своїми гріхами. Але чи справжнє їх покаяння?

Дуже важливо зрозуміти різницю: шкодувати про свої гріхи або плакати про їх наслідки. Є люди, які переживають тільки про наслідки гріха. Так, наприклад, алкоголік шкодує, що він страждає на цироз печінки, але охоче продовжує напиватися. Про самі гріхи він власне, не турбується, а переживає, що з ним буде.

Деякі чоловіки не дуже засмучуються, через те що вони обманюють дружину і дітей, проводячи час з коханкою. Для них це всього лише сексуальна розвага. Але коли починає розвалюватися сім'я і діти перестають поважати, їм дуже гірко.

Все може виглядати як справжнє каяття, але людина плаче через наслідки, які його мучать, а не через розуміння своєї провини. Є злочинці, які жалкують, про те, що їх спіймали, але не про те, що вони порушили закон.

Часто людина охоче бажає вести інше життя, проте не хоче нічого змінювати, дотримуючись девізу: «Спаси мене від смерті, але залиш мені отруту, бо вона дуже приємна».».

Тільки лише жаль за гріх не допомагає. Треба відвернутися від гріха. Якщо в Біблії говориться «Принесіть же гідний плід покаяння» (від Луки 3:8), то мається на увазі: «Покайтеся, відверніться від гріхів ваших». Господь Ісус простив блудниці, але відразу ж сказав: «Іди і надалі не гріши»(від Івана 8:11).