Add new comment

Гнів - це сильне відчуття незадоволеності, яке виникає, коли потреби або очікування людини не були задоволені. Гнів має безліч ступенів - від легкого і контрольованого роздратування до пориву ярості, що вже не піддається управлінню.

Гнів може бути тривалим , людина утримує його у душі впродовж довгого часу. Такий гнів, зазвичай, походить із серця людини, котра не пробачила стару образу. Непрощення, кінець кінцем, призводить до відчуття обурення та сильній гіркоті, що впливає на всі області взаємовідносин із кривдником.

"Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб "не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою", і щоб багато хто не опаганились тим" (Послання до Євреїв 12:15)

Гнів, який пригнічується - це приховане або заперечуване перед самим собою й іншими почуття. Зазвичай, воно виникає у результаті страху перед негативними емоціями іншої людини. Цей вид гніву створює у людині лукаве серце (нещире поводження з іншими). Недолік нещирості у конфліктних ситуаціях викликає у людини жаль до самої себе, втрату самоповаги, а в результаті призводить до руйнування взаємовідносин з людьми. Часто люди ховають гнів, вживаючи алкоголь, наркотики, дивлячись цілодобово телевізор та ін.

"Устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі" (Книга Приповістей 26:24)

Спровокований гнів виникає раптово і сильно, як реакція на що-небудь. Він характерний для людей із запальним темпераментом. Може також виражатися через критицизм і сарказм.

Надмірний, вибуховий гнів - це потужне, руйнівне і важко контрольоване почуття. Він часто супроводжується жорстокістю і образою інших.