Add new comment

У Старому Завіті чоловікові дозволялося давати розлучення своїй дружині (Повторення Закону 24:1-4). Пізніше, коли Ісуса Христа запитали про розлучення, Він відповів:

"Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.” Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?” А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так. А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб."(Мв. 19:5-9)

Отже, розлучення не є Божою волею.

"Одруженим же наказую не я, але Господь: Жінка нехай не розлучається від свого чоловіка; коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня, або нехай помириться з чоловіком, - а чоловік нехай не відпускає жінки!"(1 Кор. 7:10-11)

Проте Біблія дозволяє розлучення (хоча й не велить категорично це робити) у разі подружньої невірності (перелюбу). Зрада, що мала місце, вже порушила сімейні узи і розлучення є в цьому випадку формальним визнанням факту, що вже відбувся.

"А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб." (Мв. 19:9)

Апостол Павло уточнює, що якщо невіруючий з подружжя залишив віруючого, то тільки в цьому випадку інша половинка не пов'язана узами шлюбу і може вступати у повторний шлюб.

"Коли ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра не зв'язалися в такім випадку: Бог покликав нас жити в мирі." (1 Кор. 7:15)

З контексту ясно, що причина розлучення полягає у неможливості щасливого сімейного життя віруючої у Господа людини і невіруючої - у них абсолютно протилежні погляди на життя. Тільки в цьому випадку віруючий може вступати в повторний шлюб.

У всіх інших випадках розлучення не дозволяється.