Add new comment

     °~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°

   ♡• Нерідко зцілення приходить саме через біль. Ми боїмося смутку, бо часто сприймаємо його як прояв слабкості. Але коли ми пригнічуємо свої емоції, закриваємо їх у собі, — рани в серці не зникають, а накопичуються. І рано чи пізно це може призвести до хвороб, нервових зривів або депресії.

   Пам’ятаю період у своєму житті, коли я намагалася бути «сильною»: ховала всі негативні почуття глибоко в собі, ніби під замок. Та з часом помітила, що взагалі перестала щось відчувати. З’явилася апатія. Було враження, що життя проходить повз мене, а я в ньому — лиш спостерігач.

   Та коли я відкрилася Богу, прислухалася до Його поклику і дозволила Йому зцілювати моє серце й емоції, все змінилося. Я стала чутливішою — і так, це боляче. Але більше не залишалося невидимих ран. Бо я не ховала свій біль, а проживала його разом із Богом.

    ♡• Бути емоційно відкритим — це вразливо й непросто. Але саме це — шлях до зцілення.

Ми можемо дозволити собі бути слабкими перед Господом. У Слові Своєму Він кличе нас знайти відпочинок душам нашим у Ньому(Мт. 11:28-29).

Тож не бійтеся плакати, не бійтеся виливати свій біль перед Богом, не соромтеся слабкості. Це не поразка — це дорога до перемоги, бо в нашій немочі виявляється Його сила(2 Кор. 12:9).

 •♡🍁Благословінь Любимі Божі Діти.🍁♡ •

     °~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°