Add new comment

°~°~°~°~°~°~° 🍁 °~°~°~°~°~°~°

Іноді в тумані суєти ми непомітно загублюємо найцінніше…
Поступово, майже нечутно, Господь перестає бути на першому місці в нашому серці.
І навіть якби довкола все виглядало добре, всередині оселиться тихий смуток, легкий подих туги, незадоволення…
Наче душа згадує щось рідне, але не може знайти дорогу назад.

             Та Писання нагадує нам:
«Шукайте найперше Царства Божого…» (Матвія 6:33)
бо лише в Ньому — наша повнота (Колоссян 2:10). 
Коли серце піднімає щось або когось вище за Бога, мир покидає нас, мов птах, що не може сісти на гілку, яка розгойдана вітром.

Тому важливо зупинятися.
Схиляти серце до тиші.
Дозволяти Богові промовляти.
              Бо Він каже:
«Заспокойтесь і пізнайте, що Я — Бог» (Псалом 46:10).

Навіть десять хвилин кожного дня в Його присутності —
у молитві,
у мовчанні,
у читанні Слова —
повертають серцю правильний ритм, ніби струна знову налаштовується на Господній голос.

Коли Христос — у центрі,
життя наповнюється тишею, святістю, плодючістю,
і таємною радістю, яку світ не може дати
і не здатний забрати.

Молитва

Господи Ісусе, тихим Твоїм світлом освіти моє серце. Очисти його від усього, що займає місце, належне лише Тобі. Навчи мене шукати Тебе понад усе, дихати Твоїм миром, ходити в Твоїй любові і слухати Твій голос серед шуму світу. Поверни мою душу до Тебе, як пастир повертає загублену вівцю. Будь моєю повнотою і моїм миром. В Ім’я Ісуса Христа Амінь.

♡🍁 Благословінь Любимі Божі Діти 🍁♡