Узи любові і узи страху

Створюючи людину, Бог дав їй бажання будувати взаємовідносини, в першу чергу - з Богом, а також з іншими людьми. "Не добре, щоб бути чоловіку самотнім", - говориться в Біблії.

Проте дуже часто наші стосунки замість радості приносять нам біль і обтяжливі переживання. Ми починаємо помічати, що наш чоловік або дружина з більшим задоволенням проводить час в гостях у друзів або перед телевізором, ніж з нами; наші діти виїжджають жити в інше місце, віддаляючись від нас, як тільки стають досить самостійними, щоб зробити це; а наші товариші по службі або брати й сестри у вірі з часом все більш і більш неохоче діляться з нами своїми відчуттями, мріями і планами.

Що ж відбувається? Ми намагаємося звинуватити інших в наших бідах, але можливо справа у нас самих. Можливо, нам варто перевірити себе, своє серце, зрозуміти, що лежить в основі наших стосунків з близькими людьми. Якими узами ми пов'язані з ними? Узами любові чи узами страху?

Давайте прочитаємо 13 главу Першого послання до Коринтян. Апостол Павло в цій главі описує, що ж таке справжня любов. Стосунки любові характеризуються правдивістю, істиною, близькістю, радістю, миром, терпінням, жертовністю. Основою взаємовідносин, побудованих на любові, є довіра і постійність. Але є й інші стосунки. Вони будуються на страху, і тому їх переповнюють біль, сором, злість, відчуття провини, страх бути знехтуваним.

Якщо до вас тягнуться, хочуть бути поруч, якщо людина спілкується з вами, тому що ви йому цікаві - це "узи" любові. Якщо уникає розмовляти з вами, відкриватися вам, тому що побоюється, що ви заподієте їй душевний біль - це "узи" страху.

"Узи" любові міцніють не лише тоді, коли ваші близькі поруч, але і в розлуці. При цьому людина з радістю чекає моменту зустрічі з вами. "Узи" страху лише підсилюють страх, і неважливо, зближуємося або розлучаємося ми при цьому.

З тими, кого ми любимо, ми можемо ділитися як позитивними, так і негативними відчуттями. А з тими, кого боїмося, не хочеться ділитися своїм найпотаємнішим, оскільки ми не впевнені, що наша відвертість не буде використана проти нас самих.

"Узи" любові підбадьорюють нас поводитися вільно і природньо. "Узи" страху не дають нам бути щирими, вони заставляють нас натягувати "маски". 

Коли наші стосунки побудовані на любові, вони допомагають нам розвиватися і духовно зростати. Стосунки, побудовані на страху, обмежують і зупиняють зростання.

Якщо ми намагаємося через стосунки з близькими нам людьми втекти від внутрішнього болю і самотності, використовуємо ці стосунки для задоволення своїх капризів і забаганок, у нас (хочемо ми цього, чи ні) вийде побудувати лише стосунки страху. Так, можливо, твої батьки не приділяли тобі достатньої уваги в дитинстві, думаючи лише про себе. Можливо, твій батько ніколи не сказав тобі: "Синку, я тебе люблю!" Але це не означає, що тобі тепер доведеться решту життя прожити, скаржачись на долю.

Знай, що прийнявши Ісуса Христа в своє життя, ти знайшов свою цінність у Господі. Тепер ти можеш не лише бути самим собою, але також дозволяти іншому бути самим собою, не контролюючи його вчинки, а поважаючи його бажання, навіть якщо вони відрізняється від твоїх. Ми не повинні брати на себе відповідальність за дії інших. Заставляючи близьких нам людей чинити так, як ми вважаємо за потрібне, ми калічимо їх душу. 

Дозволь Господу наповнити тебе Його любов'ю, шукай Бога, затверджуйся у стосунках з Ним. Побудуй "узи" любові з Богом, і тоді тобі буде дуже легко побудувати "узи" любові з людьми, що оточують тебе, щоб стати благословенням для них.