Про молитву

Молитва — це спілкування з Богом, у якому людина висловлює свої думки, почуття, прохання чи подяку. Це вираження наших потреб з вірою, що Бог нас чує і ми отримуємо те, що просимо.

"Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки" (1 Тимофію 2:1-2)

Молитва - це розмова з Богом, наше спілкування з Ним. Це діалог, коли двоє говорять по черзі: один говорить, інший слухає, а потім навпаки. У спілкуванні особистості діляться один з одним своїми переживаннями, радощами і печалями, бажаннями, пізнають один одного ближче. Молитва не повинна бути монологом з боку людини, в якому квапливо перераховуються всі її потреби. Таке спілкування не приносить користі тому, хто молиться. У молитві завжди необхідно очікувати відповіді від Господа.

Наші молитви (Біблія називає їх молитви святих) приємні Богу як фіміам (пахощі) перед Ним.

"... золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих" (Об’явлення 5:8)

За часів Старого Завіту ізраїльський народ спілкувався з Богом через священників та пророків. Але у Новому Завіті сам Ісус Христос став нашим Первосвящеником – і тепер наші молитви вже не потребують людського посередництва. Ми можемо сміливо приходити до Бога, упевнені в тому, що Він чує нас.

"Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус" (1 Тимофію 2:5)