Взаємовідносини - це взаємний обмін життям між двома або більше особистостями

Ми постійно перебуваємо в контакті і різноманітних взаємодіях з іншими людьми. Для того, щоб взаємини між двома людьми розвивалися, необхідний внесок обох сторін у взаємодію, що відбувається між ними. Цей внесок не обов'язково повинен бути в однаковій мірі. Наприклад, вчителька вкладає свої знання, свою кваліфікацію і ентузіазм у навчання учнів, а ті, у свою чергу, вкладають свою увагу і зусилля в навчання. Мати вкладає всю свою турботу в свого малюка, а той їй відповідає взаємною любов'ю.

Взаємовідносини ніколи не зберігаються в односторонньому порядку і майже ніколи не руйнуються в односторонньому порядку. Для того, щоб відновити зруйновані взаємини, обидві сторони повинні взяти на себе певні зобов'язання.

Взаємовідносини - це не просто набір вчинків або зовнішніх впливів. Взаємовідносини - це обмін життям, це взаємовідносини духу. Згадайте, коли ви говорили з кимось і розмова дійсно вдалася. Ви були в одному ритмі, на одній хвилі, в одному дусі - можна називати це як завгодно. Після цього ви відчували впевненість, щастя, радість, якусь наповненість. Насправді, сталося те, що ви стикнулися з духом іншої людини. Але іноді, спілкуючись ви відчуваєте, ніби між вами невидима скляна стіна, ви всього лише обмінюєтеся словами. Після такої розмови з’являється стомленість, змученість, ви відчуваєте себе вибитим із колії. Ви намагалися досягти духу іншої людини, але були поставлені у глухий кут.

У взаємовідносинах неважливо, якими людьми вони будуються (талановитими або скромними в своїх здібностях, багатими чи бідними, освіченими або малоосвіченими) - важливо те, скільки часу люди присвячують роботі над побудовою своїх взаємовідносин.

Написано: «Бо всі згрішили й позбавлені Божої слави» (Рим. 3-23). Бог любить Вас, але гріх розділяє Вас з Богом. З Богом можна жити тільки тоді, коли залишені гріхи.

Покаяння – це крок до примирення. Ми сповідуємо свої гріхи і відвертаємося від них, приймаючи праведність Божу.

ПОКАЯННЯ складається із:

А) усвідомлення гріхів;

Б) сповідування гріхів;

В) абсолютний розрив з гріхом.

Біблія говорить: «Хто покриває свою безбожність (йому) не пощастить, а хто виносить оскарження буде улюблений» (Приповістки 28:13)

Ви прийняли рішення розпочати нове життя? Тоді від щирого серця скажіть про це Господу:

МОЛИТВА

Отець Небесний! Я приходжу до Тебе з усвідомленням, що я грішний і потребую прощення. Прости мене і всі мої гріхи. З цього дня я хочу почати нове життя. Зміни мене і дай мені пізнати Твою волю для мого життя. Дякую, Ісусе, за цю можливість. Я сповідую, що Ісус - мій Господь. Амінь.

Якщо цю молитву ви сказали щиро, то Бог прощає всі Ваші минулі гріхи, і приймає вас як Своє новонароджене дитя. Зростайте у Ньому.

читайте далі  ВІРА

Прощення наших гріхів - це дивовижний дар Божої любові. Але ми маємо право на всепрощення і дар життя вічного, тільки якщо ми віримо. Віра - це довіра до того Слова, яке Господь залишив нам записаним у Біблії. Ця довіра Його обітницям. Повірити - означає прийняти, вибрати Ісуса, знайти Його, присвятити Йому себе, залежати від Нього, наповнити своє життя Його присутністю. Іншими словами, це прийняти рішення присвятити Йому все своє життя. Віра - це не просто прийняття розумом якоїсь інформації як істини, це вибір (який ми робимо з власної волі) довірити Богу всі сфери життя. Така віра відкриває нам шлях до серця Бога. Тільки через віру в Ісуса Христа Бог обирає нас, щоб зробити нас новим творінням.

МОЛИТВА

Господь Ісус! Дякую Тобі за Твою любов, за те, що Ти заплатив за мої гріхи своїм життям. Спасибі, що дарував мені можливість розпочати нове життя. Я віддаю моє життя Тобі. Наповни його Своєю присутністю, наповни силою Твоєю, щоб жити заново і стати Твоїм новим творінням. Спасибі, що я завжди належатиму Тобі і Ти будеш жити у мені. Амінь.

читайте далі СПАСІННЯ

«Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас» ( Мф. 11:28)

Ми приймаємо Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. Тільки через Ісуса людина приходить до Бога і отримує спасіння. Спасіння - це незаслужений дар Божий тим, хто прийняв Христа через віру. Безгранично уповайте на благодать Господа Ісуса Христа і твердо покладайтеся на Нього.

читайте далі НОВЕ НАРОДЖЕННЯ

«Отож, хто в Христі, той нове створіння; стародавнє минуло, тепер усе нове» (2 до Коринтян 5:17)

Прийнявши у своє серце Ісуса, ви відкрилися для Бога. У цей момент Вічний Божий Дух приходить у наше життя і відбувається народження нашого духу згори. Як новонароджена дитина живиться молоком матері, так наш дух живиться від Духа Божого, який відкриває нам Отця, через слово Боже.

«Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є Духом» (Ивана 3:6)

Ми стаємо дітьми Божими і успадковуємо Його обітниці. Це не наша заслуга - це вільний дар від Бога, який Він дав нам у Своїй великій любові. Прийнявши цей дар, ви побачите життя у абсолютно іншій перспективі, в іншому вимірі. Зміни відбуватимуться у вашому дусі, мисленні, характері. Ви станете абсолютно новою людиною. Сталося чудо відродження. І все тому, що ви повірили написаному Слову Божому. Ісус стає для вас реальним. Тепер Він допомагає вам нести ваші турботи. Йому можна довірити все.

МОЛИТВА

Отець Небесний! Я молюся, щоб Твій Дух торкнувся мого духа й оживив мене. Дай мені нове народження у Тобі. Я хочу мати спілкування з Тобою. Навчи мене жити новим життям. Молюся в ім'я Ісуса, Сина Твого. Амінь.

читайте далі Приналежність до ЦЕРКВИ

Для нового життя та духовного зростання, вирішальне значення має приналежність до Біблійної церкви. Щоб не охолонути в любові та вірі, треба регуляно відвідувати богослужіння, слухати проповідь Слова Божого і мати спілкування з іншими віруючими. Апостоли, проповідуючи Євангеліє Ісуса Христа, створювали церкви, через які Бог діяв Своєю силою і мудрістю.

"Щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі премудрість Божа." (Еф. 3:10)

Церкву іще називають Тілом Христовим, а кожне тіло, у свою чергу, складається з багатьох членів. Так і церква складається з багатьох людей. Тобто, згідно Біблії церквою називається не прикрашена будівля, а духовне об'єднання людей, які поклоняються Господу.

читайте далі ХРЕЩЕННЯ

Розвиваючись духовно і зміцнюючись у вірі, ми приходимо до наступного місця писання: Марк. 16:16 «Хто увірує й хреститься, врятований буде, хто не увірує, засуджений буде». Це означає, що хрещення без віри в Ісуса Христа не веде до спасіння. Ми хрестимося у Його смерть. Занурюючись у воду, ми як би вмираємо для старого життя і воскресаємо для нового життя із Христом ...

Такий порядок хрещення записаний у Біблії. А нам треба бути слухняними Господу, а не людським принципам. У цьому закладене велике благословення. Це велика радість і торжество духу. Під час хрещення можна спостерігати значні зміни в людях. Одні при цьому зцілюються від хвороб, від інших йдуть шкідливі звички. Під час водного хрещення може статися й хрещення Духом Святим.

МОЛИТВА

Дорогий Господь! Я бажаю дотримуватися Твого Слова і дякую Тобі за благословення хрещення. Я хочу померти для старого гріховного життя і воскреснути для життя з Тобою. Я приймаю рішення прийняти хрещення незалежно від обставин або думки людей, які можуть мені заважати. Я покладаюсь тільки на Тебе, Ісусе. Амінь.

повернутися на сторінку Прагнеш змінити своє життя?

Кожна людина, яка розмірковує про свою душу, про те, як влаштований навколишній світ і що чекає її у майбутньому, неминуче стикається з питанням про існування Бога.

Є люди, які не вірять в Бога або принаймні кажуть, що не вірять у Нього. Але при цьому вірять у те, що мертва матерія сама собою створила життя, що самі по собі з'явились розум і совість, що внаслідок хаотичного випадку був створений відомий нам порядок у космосі та природі.

Але таку віру можна швидше назвати легковір'ям або, можливо, довірливістю. До того ж, іноді в житті настають такі моменти, що навіть найзапекліші атеїсти починають молитися, щоб отримати вихід із безнадійної ситуації.

Чи існує Бог? Чи є Творець, який створив наш Всесвіт? Чи несе відповідальність особа за себе перед людьми, Богом і самим собою? Що таке Спасіння і як його отримати? Давайте разом шукати відповіді на ці питання на сторінках цієї рубрики.

Що ми шукаємо в нашому ходінні з Богом?

Зазвичай ми дуже пристрасно бажаємо бути щасливими, шукаємо як заповнити всі свої потреби. «Мені хочеться відчувати себе добре», «Я хочу бути щасливим», - говоримо ми.

Немає нічого поганого чи неправильного в тому, щоб хотіти бути щасливим. Але надмірне захоплення своїм особистим щастям може затьмарити наше розуміння біблійного шляху до глибокої радості, яка існує. Нажаль, вищий пріоритет для багатьох з нас полягає не в тому, щоб бути схожим на Христа в тих ситуаціях, через котрі ми проходимо, але цим пріоритетом стають пошуки щастя.

Однак парадокс полягає в тому, що ми ніколи не будемо щасливими, якщо цілком заклопотані тим, як стати щасливими. Коли ж ми присвячуємо всю нашу енергію, всі наші сили тому, щоб ставати такими, якими хоче нас бачити Христос, тоді Він наповнює нас невимовною радістю і миром, котрий далеко перевершує все те, що пропонує нам цей світ, і що ми можемо досягти самі своїми силами. Нам необхідно твердо і свідомо, актом своєї волі відкинути мету стати щасливими і прийняти мету стати більш схожими на Господа.

«…не перестаємо молитися за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним, щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога» (До Колосян 1:9-10)

Молитва апостола Павла надихає нас прагнути кожної миті нашого життя догоджати Богу. Щоб не відбувалося, чи їдемо ми у машині, чи заспокоюємо дитину, що плаче, наша перша відповідальність полягає в тому, щоб робити це так, як завгодно нашому Господу, щоб стати більш схожими на Нього, і таким чином показати всьому світу хто наш Творець.

1. Відчуття присутності Бога Живого

Бог є Дух. Ми Його не бачимо, але при цьому розуміємо, що Він є.

Люди – це Боже творіння, а якщо це так, тоді напрошується висновок, що між Творцем і Його творінням існує зв’язок, оскільки Бог створив людину за подобою Своєю.

Ми часто в тяжкі хвилини свого життя зверталися, а іноді й волали до Бога, розуміючи, що більш нема від кого чекати допомоги. І дуже часто ми бачили як вирішувалися нам на благо ті чи інші обставини. Тоді, як ніколи раніше, ми розуміли, що Бог існує, Він чує нас і відповідає на нашу потребу. Виходить, БОГ ЧУЄ НАС !!!

2. Гріх став основною причиною розділення між людиною і Богом

Але чому ж ми не чуємо Бога? І взагалі, як ми можемо Його чути? Чи може це змінити наше життя на краще?

Що говорить Слово Боже у книзі Буття 1:27,28:

"І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка так жінку створив Їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: - Плодіться й розмножуйтесь, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі."

Бог все робить добре. Людина, будучи Божим творінням, є вищим ступенем досконалості і мудрості Господа. Перебуваючи в раю з Адамом, Бог любив говорити з ним. Була неймовірна ідилія у стосунках людини і Бога в їхньому спілкуванні. Але непослух людини до перестороги Бога не торкатися дерева пізнання добра і зла, призвів ці прекрасні стосунки до розділення. Через скоєний людиною гріх прийшло прокляття на Землю.

Згідно Слова Божого гріх призводить до смерті. Через свій непослух (що є гріхом) людина вийшла з під Божого покрову і накликала собі смерть, як духовну, так і фізичну. Гріх зруйнував стосунки людини і Бога. Поступово люди все більш і більш віддалилися від Бога через гріх, який вони коїли.

Та Бог не полишив Своє творіння, але всіма можливими зусиллями – через заповіді, через пророків – направляв людину на праведні путі. Бог посилав Своїх пророків, котрі мали надзвичайні здібності чути голос Божий, говорити людям від імені Бога. Але навіть і їх скоро перестали слухати, а деяких пророків навіть убили, щоб ніхто не заважав їм грішити, бо люди більш полюбили гріх.

3. Велике таїнство Бога

Що ж сталося потім? Що дає нам можливість зараз чути голос Божий?

Велике Боже таїнство, котре було відкрите для людей через Сина Божого Ісуса Христа, дало можливість людям наблизитися до Бога, стати Його дітьми. Таїнство полягало в тому, щоби зруйнувати стіну гріха, яка не дозволяла людині, Божому творінню, повернутися у Божу сім’ю.

Ціною такого зближення стала смерть безгрішного Сина Божого Ісуса Христа, і Його воскресіння. Своєю смертю на хресті Син Божий зруйнував гріховну стіну, яка відділяла Боже творіння від Творця-Отця. Божий Син Ісус Христос прийшов на Землю в образі людини. Він взяв на Себе гріх всього людства і розіп’яв його на хресті. Він поніс покарання за гріх людей, щоб звільнити їх від гріха. Ніхто інший не зміг би цього зробити, бо усі люди грішні.

Ісус Христос приніс на Землю вчення НОВОГО ЗАПОВІТУ, слідуючи якому ми маємо можливість прийти в сім’ю Божу, все більш і більш стаючи схожими на Христа.

4. Що нам необхідно зробити, щоб увійти в сім’ю Божу

Що ж нам необхідно зробити для того, щоб увійти в сім’ю Божих дітей? Перш за все усвідомити, що ти грішний, покаятись у своїх гріхах, відмовитись від них, бо Ісус уже заплатив ціну за наш гріх на хресті. І, головне, необхідно прийняти Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем.

Коли Ісус Христос входить у наше серце, у наш розум, Він змінює його і в наше серце приходить мир Христа. Так ми знаходимо СПАСІННЯ від гріха.

5. А як же чути Бога?

Ісус клопотав перед Своїм Отцем, щоб Він дав нам Духа Святого. Дух Святий – це третя Особа Божества, сила Божа, наш Путівник.

У Слові Божому сказано: ««Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, - скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?»(Луки 11:13)

Вірою ми приймаємо, що Дух Святий даний Богом для нас. Коли ми молимося про хрещення Духом Святим, то Він, з’єднуючись зі Словом Божим, говорить у наш дух, і ми чуємо відповідь від Бога. Важливо завжди пам’ятати, що ми можемо говорити Богу, а Він нас чує і відповідає. Не менш важливе й те, що ми можемо чути відповідь від Бога.

Виконуючи волю Бога, читай Його Слово, перебувай у молитві, і в один прекрасний момент ти почуєш у своєму серці Його одкровення, одкровення Отця. Бог вкладе Своє Слово в твоє серце, в твій розум і ти отримаєш силу; силу вірити, силу радіти, силу долати всі перешкоди у житті. Тоді твоє життя реально зміниться.

Вважайте себе мертвими для гріха

"Учинки плоті явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварки, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, пиятство, гулянки й подібне до цього" (Гал. 5:19-21)

Розглянемо два поняття із перелічених справ плоті: нечистота і чародійництво.

Нечистота - це те, в чому ви себе не можете обмежити. Це може бути надмірне споживання їжі, довготривале сидіння за комп'ютером, сексуальні фантазії тощо. Наприклад, якщо ви не можете знаходитися у квартирі, не вмикаючи телевізор, то це – духовна нечистота. Звичайно, дивитися телевізор, або сидіти за комп'ютером не є гріхом. Але нечистота – це стан, коли ви довели своє життя до такого ступеня, що ці звички починають володіти вами. Біблія говорить:

«Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно» (1 До Коринтян 6:12).

Якщо ви знайшли в собі "нечисті" звички, починайте працювати разом з Духом Святим, щоб викорінити їх. Бог допоможе вам їх перемогти, якщо ви будете відкриті для Божої роботи в вас. Вчіться приймати рішення та додержуватися того шляху, який вам пропонує Боже Слово. Постіться, щоб позбутись переїдання, привчайте себе до фізичних вправ, якщо вас "затягує" комп'ютер. Обмежуйте себе у всьому, що намагається полонити та позбавити вас свободи, до якої нас закликає Господь.

Чародійництво - це стан душі, коли людина почувається погано від того, що іншому добре. Чародійництво - це свого роду контроль, бажання людини контролювати тих, хто робить не так, як вона очікує.

Апостол Павло у посланні до Галатів дав нам досить серйозне попередження (5:19-21): "Я про це попереджаю вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!"

Прийдіть до Бога, визнайте свою нечистоту (бажання маніпулювати, залежності або інші учинки плоті) гріхом, назвіть цей гріх його іменем (наприклад, обжерливість). Рішуче скажіть гріху: "Я тебе зараз розпинаю на хресті, ти мені більше не належиш". Дякуйте Господеві за допомогу. Бо Він - Той, хто звільняє від усякого гріха.

"... Знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! А коли ми померли з Христом, то віримо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, - смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім" (До Римлян 6:6-11).

Пам'ятайте, що мертва людина не реагує на бажання плоті.

Яким має бути християнин? Як знайти той ідеал, до якого нам потрібно прагнути у своєму християнському житті? Щоб у кінці нашого земного шляху ми отримали нагороду від Бога – вінець нетлінний, щоб і ми почули голос Господа нашого, що запрошує нас перебувати навічно разом з Ним в Його радості: "Сказав же йому його пан: - гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, - увійди до радощів пана свого!" (Матв. 25:21)

Давайте звернемося до віршів із Біблії і будемо постійно звіряти наші путі з Божим ідеалом подібно тому, як художник, бажаючи довести свою картину до досконалості, намагається скопіювати найменші деталі того, що бачить і відобразити їх на полотні. 

Дивись по черзі на Боже Слово і на свою душу, і малюй, малюй у ній образ Божий. 

Давайте подивимось, яким же є ідеал Божий у віршах Біблії.

• "Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.(2 до Кор. 3:18)
• "...щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного" (до Ефесян 4:2)
• "Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив." (1-е Петра 5:6)
• "Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно." (Михей 6:8)
• "Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!" (до Колосян 3:13)
• "Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю!" (1-е Тимофію 6:10-11)
• "Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони." (Матвія 5:5)
• "Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть." (Матвія 5:9)
• "Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі." (Матвія 5:16)
• "Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго! Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною! У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві, тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві." (до Римлян 12:9-12)
• "Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами" (До євреїв 12:1)
• "Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити." (Iсус Навин 1:9)
• "Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, хай з любов'ю все робиться в вас!" (1-е до Коринтян 16:13-14)
• "Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?" (Пс. 26:1)
• "Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!" (Пс. 27:7)
• "Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі" (До филип'ян 4:13)
• "...бо навчився я бути задоволеним із того, що маю." (До филип'ян 4:11)
• "коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!" (Пс. 26:3)
• "Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько! Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі." (До филип'ян 4:4-7)
• "Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі." (до Колосян 3:2)
• "Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її..." (до Колосян 3:8-10)

Нехай Бог завжди буде на престолі вашого серця, і ніщо другорядне ніколи не займе місце головного.

"І було мені слово Господнє таке: Сину людський, ці мужі допустили своїх божків у своє серце, а спокусу провини своєї поклали перед обличчям своїм. Чи ж можуть вони запитувати Мене? Тому говори з ними, та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: - Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що допустить своїх божків у своє серце, а спокусу провини своєї покладе перед обличчям своїм, і прийде до пророка, тому Я, Господь, відповім, згідно з цим, згідно з многотою його божків, щоб схопити тих з Ізраїлевого дому за їхнє серце, бо всі вони віддалилися від Мене через своїх божків! Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: - Відверніться і відступіть від ваших божків і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя! (Єзекіїля 14:2-6)

Бог шкодує з приводу того, що Його народ приходить до Нього за порадою або мудрістю з ідолами, прихованими в серці. Можливо вони й самі не усвідомлювали цього, бо ця істина була прихована від них. Зверніть увагу, Бог не сказав, що вони встановили ідолів у домах. У нас немає золотих статуй або вівтарів, ми не зберігаємо образи або ікони. В нашій церкві немає практики такого роду, але існує поняття ідолопоклонства.

Перша з десяти заповідей проголошує: "Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій..." (Вихід 20:2-3) Коли Бог говорить, що нам не можна мати інших богів перед Ним, Він має на увазі, що Він єдине джерело всього, і ніщо не може зайняти Його місце. Ісус говорить з цього приводу так: "Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною" (Івана 6:57). Те, що ми їмо – є джерелом нашого життя. Ось чому Ісус говорить про Себе як про хліб життя. "Я – хліб життя" (Івана 6:48).

Ідол може виникати у будь-якій області нашого життя і зайняти місце, яке повинен займати тільки Бог, і тоді він, ідол, стає джерелом нашого щастя, комфорту, забезпечення, миру і т.п. Бог хоче бути єдиним Джерелом у нашому житті, але ми самі у своєму серці творимо ідолів.

Ідол – це те, що стоїть на першому місці перед Богом. Це те, чому ми приділяємо більше уваги, ніж Богу. З чого ми почерпаємо сили або чому віддаємо свої сили. Ідолом може бути людина, дитина, гроші, речі, робота, сімейні реліквії або обряди тощо

Ідолопоклонство починається в серці. Люди легко впадають у цей гріх, не припиняючи, однак, відвідувати Богослужіння і сповідувати віру в Ісуса Христа.

Через пророка Єзекіїля Бог викрив лицемірство Свого народу, зауваживши, що люди приносили жертви ідолам а потім йшли поклонятися Богу. "Бо вони перелюб чинили, і кров на їхніх руках, і з божками своїми перелюб чинили, і також синів своїх, яких породили Мені, проводили через вогонь для них на їжу… А коли вони різали синів своїх для своїх божків, то приходили до Моєї святині того дня, щоб збезчестити її, і оце так робили вони в середині Мого дому…" - говорить пророк Єзикіїль (Єз 23:37,39). Народ продовжував ходити до храму Господнього, але серця їхні належали ідолам. Ізраїльський народ в даному випадку є прикладом того, якими ми не повинні бути. Нехай Бог завжди буде на престолі нашого серця, і ніщо другорядне ніколи не займе місце головного.

Коли Бог створив Адама і Єву, у їхньому серці не було страху. Вони спілкувалися з Богом і насолоджувалися цим спілкуванням. Але коли вони згрішили, почалися проблеми. Щось в них змінилося. Коли Бог спитав Адама: «Де ты?», Адам відповів: «Я злякався». Ми бачимо, що Адаму стало соромно і він зробив спробу сховатися від Бога.

Після того, як гріх прийшов у життя перших людей, серце людини змінилося, воно розділилося на частини. Їх можна образно зобразити так.

Давайте детально розглянемо кожну з цих частин.

1. Відкрита область (те, що відомо мені і те, що відомо іншим). Це наші думки, почуття, вчинки, які ми не приховуємо, які виносимо на світло. В цій області ми відкриті перед Богом і перед людьми. Тут ми демонструємо, на нашу думку, найкращі риси характеру.

Тут ми не боїмося бути вразливими, говорячи про наші потаємні думки і бажання. Не боїмося, що нас можуть не зрозуміти, засудити. Тут ми відкриті для змін і, визнаючи свої помилки, сповідуючись, дозволяємо Богу працювати над нами.

2. Потаємна область (те, що відомо мені і не відомо іншим). Що ж люди ховають? – а те, в чому вони не хочуть мінятися, про що соромно розповідати. Це гріхи (думки, слова, вчинки), залежності, страхи, потаємні мрії, біль, слабкості, невдачі, гордість.

Ми знаємо, що все таємне потрібно виносити на світло. Але є дві речі, які утримують людину від такого рішучого кроку. Це страх і сором. Коли Бог покликав Адама в раю після того, як той згрішив, Адам злякався і сховався. Як і Адаму нам страшно, що про нас подумають люди, коли ми будемо відкрито зізнаватися у наших неблагочестивих справах. Нам соромно говорити про них, бо це може вплинути на нашу самооцінку. Помилково ми припускаємо, що наша цінність залежить від думки людей, від того, наскільки хорошою є наша поведінка в наших власних очах.

Але Біблія говорить, що людина є цінною для Бога незалежно від її вчинків. Нам потрібно навчитися розбиратися зі страхом і соромом. Поки людина не прийме рішення винести все на світло, не отримає зцілення. Бог не може мене зцілити, якщо я сам не дозволю Йому зробити це. Ісус Христос говорить: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зі Мною» (Об'явлення 3:20). Люди не зможуть зцілитися від гріха, якщо не захочуть відкрити для Бога двері свого серця.

Є ще одна причина, з якої люди не наважуються розповідати про свої проступки – в церкві вичерпано кредит довіри. Вони бояться осуду, бояться, що їх таємниця буде відкрита іншим. Але благодать Божа дає сміливість переступити свій страх і винести на світло те, що мучить тебе уже довгий час.

3. Область "засліплення" (відома іншим, але не відома мені). Це означає, що є деякі речі в мені, про наявність котрих я не здогадуюсь, однак з боку їх дуже добре видно. Можливо нам ці речі не зважають, але вони можуть сильно впливати на інших. Наприклад, люди, котрі постійно спізнюються, завжди знаходять для себе виправдання, не розуміючи, що їхнє спізнення може серйозно порушувати плани їхніх партнерів.

Дуже часто душевне зцілення і свобода не приходять в наше життя тільки тому, що ми не згоджуємося, що маємо у цьому потребу. Бог зацікавлений посилати в наше життя людей, котрі вказуватимуть на наші помилки. Тому не уникайте конфронтації, прислухайтесь до думки інших і вчіться змінюватися.

4. Невідома сторона (не знаю я і не знає ніхто) Тут зберігається те, що керує нами на підсвідомому рівні – невдоволення собою, глибока депресія, замкнутість, панічні глибокі страхи, глибоке відчуття провини, тощо. В цій області знаходяться наші приховані таланти, наші реакції в ситуаціях, в яких ми не перебували жодного разу в житті. Тільки Бог знає що приховано в середині нас в цій таємній невідомій області.

Як же навчитися ходити у світлі?

По-перше, потрібно поставити перед собою мету – максимально розширити відкриту сторону. Ніхто інший не зможе прийняти таке рішення за тебе. По-друге, важливо прагнути до зменшення таємної сторони. Для цього ділись своїми «таємницями», сповідуйся і молись разом з іншими за свободу від гріха. «Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!» (Иакова 5:16) По-третє, дозволь людям говорити у твоє життя і вказувати на твої помилки, тим самим зменшуючи сторону «засліплення». Процес змін твого серця буде виглядати так.

Якщо ти зробиш ці три кроки, Бог зробить четвертий. Він допоможе тобі краще пізнати себе і виявити всі твої таланти. «А нам Бог відкрив це Своїм Духом, - усе-бо досліджує Дух, навіть Божі глибини» (1 до Коринтян 2:10).

Але найголовніше, перебуваючи у світлі, ти зможеш перебувати там, де мешкає Бог, і мати спілкування з Ним, чути Його голос, наповнюватися Його любов'ю. «Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ивана 1:7)

Біблія розкриває правду про Бога, вказує шлях до вічного життя, пояснює вічні проблеми гріха і страждань. Наше розуміння Слова Божого впливає на наші взаємини з Ним, а також на всі інші сфери нашого життя

Біблія (Слово Боже) - це священна книга, у якій записано Божі одкровення для людини, отримані протягом багатьох тисячоліть. Це книга божественних вказівок. Вона дає нам заспокоєння в горі, рішення життєвих проблем, осуд гріха і духовну зрілість, яка так необхідна для подолання наших труднощів.

Тільки Біблія розкриває правду про Бога, вказує шлях до вічного життя, пояснює вічні проблеми гріха і страждань. Слово Боже правдиво відповідає на питання, які споконвіку хвилювали людей:  Як з'явилася людина? Що відбувається з людьми після смерті? Чому ми тут на землі? У чому значення і сенс людського життя?

Дуже важливо, щоб Біблія мала авторитет у житті людини. Вона є основним і єдиним джерелом будь-якого християнського вчення. Не можна любити Бога і не любити Його Слова.

Біблія являє собою зібрання книг, написаних під керівництвом Бога людьми, що жили у різні віки. Вона ділиться на дві частини: Старий Заповіт, який розповідає про участь Бога в житті єврейського народу до приходу Ісуса Христа, і Новий Заповіт, який дає відомості про життя і вчення Христа у всій Його правді і красі.

Коли ми прийняли Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, ми стали християнами. Згідно Слова Божого, наше життя тепер полягає у Христі. Перебувати у Христі - це новий спосіб життя і воля Божа для кожного з нас.

"Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть" (до Колосян 2:6)

Перебувати у Христі - це означає бути народженим заново. У новому народженні ми маємо: прощення гріхів, виправдання, усиновлення, Дар Святого Духа, мир з Богом, повноту у Христі і впевненість у спасінні.

Багато людей можуть бути віруючими, але не знати, ким вони є, які мають права, на що здатні, що дав їм Бог. Такі люди будуть постійно відчувати у своєму житті різні необов'язкові труднощі, жити в проблемах і потребах, не знаючи, що Бог уже подбав про них, і їм уже не потрібно більше страждати та мучитися, а просто прийняти Боже рішення та забезпечення у Христі.

У Христі Ісусі ми маємо нові якості::

1) Я – нове творіння.

2) Ми є праведними.

3) Ми- діти Божі.

4) Ми є храмом Святого Духа.

У необхідності розвивати відносини з Богом, ми можемо переконатися на прикладі нареченої, яка щойно вийшла заміж за кохану людину. Тепер, щоб відбулася сім'я, потрібно побудувати взаємовідносини з чоловіком, а потім постійно прикладати зусилля, щоб ці взаємовідносини розвивати.

Те ж саме відбувається, коли людина приходить до Бога. Писання вчить нас про пізнання Бога як про ідеал духовної особистості, до якого нам треба прагнути. Він створив кожного з нас і для кожного у Нього є Свій план, реалізуючи який ми зможемо досягти повноти життя, а також стану радості і миру в серці. Якщо ми не розвиваємо взаємовідносини з Богом, ми ніколи не дізнаємося про цей план. Також написано, що Слово - Бог, і якщо ми не знаємо Бога, то не зможемо зрозуміти і Його Слова. Тому після нашого покаяння, нам необхідно розпочати будувати взаємовідносини з Ним, а потім все своє життя розвивати їх.

Бог дозволяє, щоб страждання через нерозуміння, критику, насмішки, наклеп, неправду та інші болючі речі прийшли в наше життя для того, щоб очистити нас і зробити нас сильнішими.

У житті кожної людини бувають моменти, коли приходить розчарування там, де вона очікувала успіх. Здається, все робиш правильно: і постишся, і молишся, намагаєшся діяти якнайкраще, а в результаті приходить невдача. Але ось що цікаво: те, що ми часто вважаємо невдачею, Бог вважає успіхом. Іноді Бог використовує наші невдачі, щоб допомогти нам стати смиренними. Людському духу властиво прагнути того місця, де повинен сидіти Бог, плотська натура людини бажає бути сама собі богом. Бог використовує для своїх великих цілей тільки кротких людей, людей смиренних духом, які звільнилися від влади свого «я», від своїх амбіцій скинути Бога з престолу нашого серця. Світ поклоняється успіху й іноді єдиним засобом зламати нас буде невдача. Якщо знадобиться, Бог може допустити, щоб робота, яку Він почав через тебе і благословив, зазнала невдачі. Як не дивно це чути, але невдачі та провали можуть бути важливим інструментом в Божих руках для підготовки Свого народу до великого служіння. Простежте шлях людини, яка має безперервний успіх, і ви побачите, що ця людина зарозуміла, владна, самовпевнена, сповнена егоїзму та байдужості до інших.

Бог творить в нас образ Христа. Іноді Божий шлях творення – це розвінчання наших планів, амбіцій, наших бажань, наших надій. Бог дозволяє, щоб страждання через непорозуміння, критику, насмішки, наклеп, неправду та інші болючі речі прийшли в наше життя для того, щоб очистити нас і зробити нас сильнішими.

У книзі Буття з 37 розділу по 50 описаний життєвий шлях одного з ізраільських патріархів Йосипа до початку виконання досконалої Божої волі у його житті. Розглянемо на прикладі Йосипа, в яких сферах життя він терпів страждання: 1. Майно (брати забрали одяг Йосипа); 2. Положення у суспільстві, статус (був улюбленим сином, а став рабом); 3. Фізічні страждання (опинився у ямі, де немає води); 4. Взаємовідносини з людьми (наклеп дружини Потифара); 5. Робота (був управителем дому Потифара, а став ув'язненим); 6. Місце проживання (жив у палаці, а опинився у темниці); 7. Нездійсненні надії (обман виночерпія).

Пройшовши через вогонь страждань, Йосип вийшов переможцем і виконав волю Божу з порятунку Ізраїльського народу.

«І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.» (Быт.45:8)

Є один шлях, щоб приносити плід у Царство Боже – очищення. Тому, невдача іноді краще, ніж успіх. Коли Бог допускає у твоєму житті невдачу або провал, то прийми це з готовністю, миром і радістю . Можливо, це підготовка до великого служіння і шлях до великої перемоги.

«Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його».(Якова 1:12)

Якщо християнин не є членом будь-якої помісної церкви, рідко відвідує її, не спілкується з іншими віруючими, то його віра рано чи пізно ослабне, і він повернеться до колишнього гріховного способу життя, ризикуючи втратити своє спасіння

Бог поставив Ісуса Христа главою Церкви (Ефесян 1: 22-23). Через Церкву Він являє Себе на землі. Біблія називає Церкву Тілом Христовим.

"Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква; якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас" (До Колос. 1:24-25)

Її членами стають ті, хто увірували в Ісуса Христа через покаяння та прийняття прощення гріхів. Кожен, хто вірує в Бога є громадянином Божого Царства і має своє призначення для того, щоб Церква виконувала свою місію на землі.

Якщо християнин не є членом будь-якої помісної церкви, рідко відвідує її, не спілкується з іншими віруючими, то його віра рано чи пізно ослабне, і він повернеться до колишнього гріховного способу життя, ризикуючи втратити своє спасіння. Подібно до того, як нога або рука не може існувати окремо від тіла, віруючий не може бути незалежним від церкви.

"Держімо непохитне визнання надії, - бо той, хто обіцяв, вірний. І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих; не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день." (До Євреїв 10:23-25)

Знайдіть своє місце в Тілі Христовому, розвивайте свої духовні дари і реалізуйте їх у служінні іншим людям. Ми збагачуємося, коли щось віддаємо; наша духовна спрага вгамовується, коли ми втамовуємо спрагу інших, наш тягар стає легким, коли ми носимо чиїсь тягарі.

Безчинство – це те, коли ми безвідповідальні і не виконуємо свої обов’язки відповідно до нашого чину 

"19 Учинки плоті відомі, вони є: перелюб, блуд, нечистота, розпуста, 20 ідолослужіння, чари, ворожнеча, сварка, заздрість, гнів, суперечки, розбіжності, (спокуси), єресі, 21 ненависть, вбивства, пияцтво, безчинство тощо. Попереджаю вас, як і попереджав, усі, хто чинить так – Царства Божого не успадкують." (Галатам 5:19-21)

Коли ми читаємо ці вірші з Біблії про справи плоті, то наша увага найбільше зосереджена на таких, на наш погляд, “страшних” гріхах, як вбивство, блуд, пияцтво. І в той же час якось мимохідь пропускаємо нечистоту, розпусту, безчинство, які стоять поряд і також є гріхом.

Апостол Павло попереджає про те, що безчинники Царства Божого не успадкують так як і вбивці, п’яниці і розпусники. Хто ж такі безчинники і що таке безчинство? Кожен з нас має багато так званих “чинів”. Ми – діти для своїх батьків, дружини, чоловіки, брати, сестри, керівники або працівники на наших роботах, батьки або матері нашим дітям тощо. Все це – наші “чини” або статуси. І у всіх статусах у нас є своя відповідальність у відносинах і свої обов’язки.

Безчинство – це те, коли ми безвідповідальні і не виконуємо свої обов’язки відповідно до нашого чину. Безчинник - це та людина, яка неправильно поводиться в сім’ї, на роботі, в служінні і т.д. Безчинник - це та людина, яка метушиться, робить вигляд, але немає плоду; яка не бажає піклуватися про тих, за кого відповідальна; не виконує те, що доручено в служінні або на роботі.

Апостол Павло в 2 Солун. 3:12-15 вчить про те, що церква повинна навчати і переконувати безчинника, і не спілкуватися з ним, якщо не послухається. Виявляється, безчинство – далеко не “дрібний грішок“. Якщо в нашому житті ще зустрічається безчинство, то у нас є вихід:

1. Сповідуємо перед Господом це як гріх і приймаємо якісне рішення змінитися. Ісус простить і очистить наше серце від гріха.

2. Просимо Духа Святого, щоб Він контролював наше життя.

3. Дозволяємо Духу Святому змінити наше серце.

Піст і голодування не синоніми. Ми не виснажуємо наші тіла, відмовляючись від їжі. Піст – це ходіння у покорі вказівкам Господа. Якщо ми розуміємо це, то піст може стати для нас радістю.

Деякі люди думають, що перебуваючи в пості, вони приносять жертву Богу. Але Господь дивиться на піст інакше.

"Ось в день посту свого ви виконуєте волю вашу і тиснете інших. Ось ви постуєте для сварок і чвар, і для того, щоб зухвалою рукою бити інших" (Іс.58:3-4). "Жертва Богові — дух покірний; серце смиренне і покірне Бог не принизить..." (Пс.50:19).

За біблійними переказами, під час посту віруючі посилено молилися, поклонялися і звертались до Господа, чекаючи Його відповіді у важких ситуаціях. Тому в пості головне – не те, що ми відмовляємося від їжі (Естери 4:16, Лук.4:2) або від певного її виду (піст Данила – Дан. 10:2-3), але те, що ми покоряємося перед Господом. Коли ми постуємо, ми усвідомлюємо свою повну залежність перед Богом і як би говоримо Йому: "Ми бажаємо робити те, що Ти говориш". Якщо людина постує, не маючи під цим серйозної духовної основи, піст буде марною тратою сил і перетвориться просто в голодування.

Бувають пости на постійній основі (в певні дні – Зах. 8:19) або незаплановані, коли приходить надприродна потреба позбутися від чогось. Пости можуть бути публічні (групові) всередині домашньої групи або церкви. Біблія повідомляє нам також про всенародні пости (2 Хр. 20: 3). Під час посту з’являється спрага до Бога.

Якщо організм людини ослаблений і йому потрібне посилене харчування, можна відмовитися лише від тих видів продуктів, які вона особливо любить (солодке, жирне і т.п.), але при цьому більше молитися, читати Біблію, допомагати потребуючим, – то це буде теж піст, який угодний Господу.

"Ось піст, який Я обрав: розв’яжи кайдани неправди, пута ярма, і пригноблених відпусти на свободу, і розірви усяке ярмо; розділи з голодним хліб твій, а вбогих, які поневіряються запроси у дім твій; коли побачиш оголеного, одягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє скоро зросте." (Іс. 58: 6-8).

На п’ятдесятий день після вознесіння Ісуса Христа, на землі відбулася найбільша подія, рівна народженню Сина Божого, народженого у плоті – зішестя Духа Святого на землю.

Бог дав план порятунку Свого улюбленого Творіння, за участю всієї Святої Трійці. Син Божий погоджується прийти на землю у плоті, щоб взяти на Себе всі гріхи, пройти всі страждання, зазнати покарання і смерть, щоб назавжди перемогти гріх, який увійшов в людину через Адама і панував у всіх людях.

Заражене гріхом людство, підлягало знищенню, так як покарання за гріх – смерть. Але нескінченна і незрозуміла любов Бога до Свого Творіння спонукає всю Трійцю включитися в план порятунку. Син Божий залишив славу небес, Він упокорив Себе до смерті на хресті, виконав волю Свого Отця, и  і був повернутий в славу Отця.

Отець не залишив сиротами тих, хто повірив Синові і на землю був посланий Дух Святий. Ін.16: 7-13. Він був посланий, щоб викрити світ у гріху, навчити правді, розповісти про суд. Умовою "порятунку людини" було:

1.Усвідомлення своєї гріховності і повне каяття у всіх гріхах;

2. Прийняття Ісуса Христа, як свого Господа і Спасителя;

3. Водне хрещення, як юридичний факт, який стверджує що людина віддає своє життя Господу.

Занурення під воду,символізує смерть   для гріховного життя і воскресіння для нового життя у Христі Ісусі. Так як все це відбувається з духом людини, то він не здатний зрозуміти і пояснити, що відбувається. Отець Небесний знає про це і тому людина, яка свідомо віддає своє життя Господові, при хрещенні у воді, на виході буде закарбована Духом Святим, Який і наставить її на всяку істину. Дух Святий з’єднає грішника, який розкаявся з воскреслим Христом. Людина стає храмом Духа Святого і Він живе в ньому.

Головне служіння Утішителя – свідчити про Ісуса Христа, прославляти Його, показувати учням, хто Він (Ін. 16:17) і Ким є для них (Рим. 8: 15-17; Гал. 4:6).

Дух Святий: просвіщає Еф.1:17-18., відроджує Ін. 3:5-8., освячує Гал. 5:16-18, перетворює 2 Кор. 3:18; Гал. 5:22-23 і обдаровує народ Божий необхідними для служіння дарами 1Кор. 12:4-11. Він є Втіхою, який дає підтримку, він помічник, порадник, союзник і захисник.

Прийняття Духа Святого в повноті новозавітного благословення і є наверненням і новим народженням. Тільки через Духа Святого ми знаходимо здатність і силу жити і служити в Його Царстві, розуміти і виконувати волю Отця Небесного, жити в радості і творенні. Він готує церкву до другого пришестя Христа.

Він тут і зараз і Його роль у порятунку людства неоціненна і незамінна. Ось чому приниження Його служіння є смертним гріхом.

Ми всі перебуваємо в полі дії певних законів. Вони діють однаково для всіх, незалежно від місця і часу, відчуваємо ми їх дію або не відчуваємо, погоджуємося з ними або ні.

Нам усім доводиться рахуватися з законом всесвітнього тяжіння, якщо ми хочемо зберегти своє життя і здоров’я. Закони бувають не тільки фізичні. Закони можуть бути глобальними і з вузькою сферою дії. Кожна країна світу має свої закони. Є соціальні, філософські та інші закони.

Існують і закони духовні. Наприклад, закон сіяння і жнив говорить: якщо людина поділиться частиною своїх прибутків з іншими людьми, то вона отримає ще більший прибуток порівняно з тим, яким вона поділилася. Багато хто, навіть нехристиянські бізнесмени використовують цей закон, дають гроші на утримання дитячих будинків та інші благодійні потреби – і їх бізнес зростає. Свідомо чи несвідомо, вони користуються цим законом – результат все одно є.

Християнам необхідно знати і використовувати духовні закони собі на благо, тому що Бог встановив їх для нашого благословення.

"Хай твоє милосердя зійде на мене, і я буду жити, бо закон твій – моя відрада " (Пс 118:77)

Духовні закони сформульовані в Слові Божому –  Библії.   

Покірливість (смирення) – це повне вручення свого життя Богові.

Смирення полягає не в діях, які ми вчиняємо або не вчиняємо. Смирення – це статус, який ми набуваємо у Бога, це стан духу людини, при якому вона не високо думає про себе. Смирення – це не пасивна покірність, але активні, сміливі дії. Бути смиренним – означає цілком покладатися на Бога,  приймати Боже керування, незалежно від того, що Він бажає доручити нам: служіння лідера на очах у всіх, яке супроводжується чудесами і знаменнями, або буденну (але вельми необхідну) роботу нікому невідомого слуги.

Смирення – це добровільне підпорядкування своєї волі – волі Божій, це радісна відповідь на Божий поклик. Смирення – це повне вручення свого життя Богові. Слова нашого Господа Ісуса Христа - "не Моя, а Твоя воля нехай буде",– а також слова молитви: "нехай буде воля Твоя на землі, як на небі" – повністю відображають статус смирення.

Смирення протилежно гордості.

"Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать. Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно " (1Пет 5:5-6)

Коли людина усвідомлює важливість смирення перед Господом (а також перед іншими людьми), її опір і обурення припиняються, і їх місце займає гармонія. Людина стає здатною познати волю Бога щодо її життя і отримати задоволення своїх потреб.

Біллі Грем пише: "Біблія багаторазово попереджає нас про лжепророків і лжевчителів, "які приходять до вас в овечому одязі, а всередині є хижими вовками" (Мт. 7:15). Часом християнам важко розпізнати лжепророка... Ісус Христос говорив, що вони "будуть чинити великі ознаки та чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних" (Мт. 24:24)".

Справи сатани завжди будуються на обмані. Він надзвичайно хитрий і здатен на всілякі вигадки. Обман почався в Едемському саду і триває до наших днів. Обман проникає навіть у церкви, прагнучи вихолостити з священних понять біблійний сенс.

У своєму другому посланні апостол Іоан пише:

"“Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина.ˮ " (2 Івана 1:9).

У цій рубриці ми будемо говорити про те, як відрізнити істинне вчення від хибного, щоб не ухилитися від "простоти у Христі" (2 Кор.11:3).

У Біблії молитві приділяється багато уваги. Серйозне, глибоке молитовне життя говорить про наявність духовної сили в житті віруючого. Відсутність молитви - безсилля. Присутність в житті молитви, спілкування з Богом - це те, що відрізняє християнина від інших людей

Нам необхідно молитися, тому що це Боже повеління для нас. Якби віруючі проводили більше часу в молитвах, всі питання вирішувалися б швидше і простіше. Апостол Павло закликає:

Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній." (До Колос. 4:2)

Через молитву можна вирішити переважну більшість проблем. Коли віруючий постійно молиться, до нього приходить розсудливість, мудрість Божа для прийняття вірних рішень в повсякденному житті. Якщо людина не молиться, то замість мудрості приходить непорозуміння, яке руйнує людину і все навколо неї. Людина без молитви робить багато марних справ, а коли приходить криза - не знає, що треба робити.

"Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах"  (1 Петра 4:7)

Багато людей не отримують від Бога виповнення своїх потреб і бажань лише з тієї причини, що вони не просять Господа про це, намагаючись досягти все своїми силами.

"Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся і воюєте та не маєте, бо не прохаєте." (Якова 4:2)

Навіть, коли тобі важко, нехай ці труднощі не заберуть молитву з твого життя. Різні проблеми і прикрощі намагатимуться зробити це. Але саме в такі моменти християнину важливо мати духовну чутливість і не дозволяти віддати свій розум емоціям. А це, конкретно, і досягається через молитву.

У цій короткій статті ми не будемо давати докладний аналіз всіх причин чому молитви залишаються без відповіді. Про це напишемо окремо, якщо Господу буде завгодно. Хочемо поділитися одним принципом, який ми засвоїли з багаторічного досвіду консультування.

Наша неправильна поведінка (гріх, непослух Божому Слову, непрощення, гнів, безвідповідальність і т.п.) є головною причиною того, чому наші молитви залишаються без відповіді).

Наведемо кілька прикладів:

- Приходить людина на консультацію, розповідає: «Я молюся щодня:" Боже, зціли мене від виразки шлунку. Ранами Ісуса я зцілений ", а шлунок все продовжує недугувати. Іноді бувають поліпшення, але ненадовго. Чому немає зцілення? » При подальшій розмові з'ясовується, що кожен день він їсть смажене і жирне, запиває все це кока-колою. Тому що смачно.

- Або студент ... Протягом семестру розважається, безвідповідально ставиться до навчання. А коли приходить час іспитів, він просить: "Боже, допоможи мені отримати хорошу оцінку".

- Або дружина ... Постійно ображається на чоловіка, гнівається на нього. А потім не розуміє, чому діти не слухаються, сваволять, грублять. І молитва не допомагає.

Тут виконується духовний закон: " Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!" (До Галатів 6:7). Яку їжу вкладаєш в своє тіло, таку реакцію тіла й пожнеш. Наскільки відповідально ставишся до своїх обов'язків, настільки успішними будуть результати. Як ти ставишся до інших, точнісінько так інші поставляться до тебе.

Дорогі друзі, не будемо забувати цей важливий принцип, не використовуватимемо Бога в якості чарівної палички. Він - наш Пан, а не навпаки! І в молитві до Бога будемо шукати не тільки Його руки, але й ради, як ми можемо змінити наше життя, зробити його якісним і повноцінним, а в кінці нашого земного шляху постати перед Творцем і назавжди перебувати з Ним.

Під час молитви не настільки важлива поза, в якій ти знаходишся, скільки те, з яким серцем ти робиш це, чи молишся ти так, як подобається Господу

Молитися правильно:

– це звертатися до Отця в ім'я Ісуса (Євангеліє від Івана 16:24,26);

– це молитися з вірою  в те, що Бог тебе чує і відповідає 

"Майте віру Божу! Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в своїм серці, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому. Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, - і сповниться вам." (Від Марка 11:23-24);

– це молитися відповідно до Божої волі. Щоб знати Божу волю з різних питань, необхідно вивчати Писання.

«І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А коли ми знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те,чого просимо від Нього» (1 Івана 5:14-15).

Роблячи висновок з цього місця Писання, ключем до того, щоб отримати те, що просимо - є розуміння, що Бог чує нас. Це означає, що залежить від нас, отримаємо ми бажане, чи ні. Бог Всемогутній і Всесильний і у Нього завжди є відповіді на будь-які питання;

– це перед молитвою пробачити всіх, хто вас образив і покаятись, якщо ви образили когось.

"І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші. Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших. (Від Марка 11:25-26).

Важливо пам'ятати чотири простих принципи.

Проси відповідно до Божої волі

"І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А коли ми знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, - знаємо, що одержуємо те, чого просимо від нього." (1 Івана 5:14-15)

Якщо людина просить відповідно до Божої волі, то автоматично Бог слухає таку людину, а коли Бог слухає, то це означає, що людина одержує те, чого благає від Нього. Слово Боже є Божою волею. Якщо ми молимося згідно Слова Божого, то можемо бути впевнені, що Бог почує нас і все те, що просимо, Він дасть нам.

"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої." (Від Івана 15:7-8)

Слово Боже у нашому серці відкриває шлях для того, щоб ми отримали все, чого тільки говоримо у молитві, чого тільки побажаємо.

Молися в ім'я Ісуса

"І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб Отець прославився в Сині. Коли будете в Мені просити чого в Моє Ймення, то вчиню." (Иоанн 14:13-14)

В молитві ми просимо у Отця в ім'я Ісуса. Саме Ісус став посередником між Богом і людиною через Свою смерть. Бог поставив Ім'я Ісуса понад усяке ім'я, щоб перед цим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, земних і підземних. Ісус і Його ім'я - одне. Влада, яку має Ісус, є також і в Його імені..

"Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус" (1 Тим. 2:5)

Дякуй Богові за відповідь

Ми маємо дякувати Богові, навіть тоді, поки не бачимо ще відповіді. Біблійний патріарх Авраам почав дякувати Богові за сина, якого ще не бачив. Бог поставив цю віру йому в праведність і Авраам отримав сина.

"Не турбуйтесь ні про що, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою" (Филип. 4:6)

Коли ми дякуємо Богові за те, чого ще не бачимо - це є виразом нашої віри Богу.

Будь терплячим та не піддавайся сумніву

Людина, яка не впевнена у своїй вірі і проханнях, втрачає все. Бог не дасть такій людині нічого. Якщо ти чогось чекаєш від Бога, чекай до кінця, неухильно. Терпляча людина отримує те, що просить, а хто має сумнів і вагаэться в своїх думках та вчинках - не побачить те, що просить. 

"Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву, бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа." (Як. 1:6-7)

Іноді ми не отримуємо відповіді на молитву тому, що відсутнє благоговіння (побожність), з яким важливо здійснювати молитву.

Молитва - це служіння Господу і Він бажає, щоб ми молилися з побожністю.

"Хто відхиляє вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того." (Приповістки 28:9)

"Нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю і страхом." (Евр.12:28)

Побожність – це благоговіння, трепет, страх Господній, почуття здивування. Якщо у нас немає побожності під час молитви, то така молитва - мерзота в очах Божих. Коли ми дового не отримуємо відповіді, ми починаємо ображатися: «Я молюся, я кличу, стільки часу стукаю в небеса, а Ти не відповідаєш!» При цьому наше серце потрохи стає жорстоким. А в жорстокому серці відсутня побожність. Якщо ти довго не отримуєш відповідь на молитву, може, варто зазирнути в своє серце, чи все там в порядку? Твоя посилена молитва не компенсує невірне відношення серця.

Бога більше турбує серце людини, ніж те, що вона для Нього робить. І тільки «добрий грунт» серця приносить врожай у 30, 60 і 100 разів. Розорюй новину серця, проси Господа, щоб Він очистив й прибрав із серця жорстокість і вклав страх Господній та побожність перед Його ім'ям.