1-е до коринтян Chapter 15 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
2: Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.
3: Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,
4: і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,
5: і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.
6: А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили.
7: Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам.
8: А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.
9: Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.
10: Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.
11: Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
12: Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
13: Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
14: оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15: Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
16: Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
17: Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
18: тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
19: Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
20: Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
21: Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
22: Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
23: кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.
24: А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
25: Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!
26: Як ворог останній смерть знищиться,
27: бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
28: А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
29: Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
30: Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
31: Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
32: Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...
33: Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
34: Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!
35: Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?
36: Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
37: І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
38: і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
39: Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
40: Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
41: Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!
42: Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,
43: сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,
44: сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
45: Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
46: Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
47: Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
48: Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
49: І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
50: І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
51: Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,
52: раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...
53: Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
54: А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!
55: Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
56: Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.
57: А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
58: Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!