Віра прокаженого, який повернувся

Чи готові ми шукати свого Спасителя більше, ніж зцілення, більше ніж будь-які інші Його дари?

Як часто ми дякуємо Господеві за те, що Він для нас робить? Чи не забуваємо, радіючи щодо отриманого у молитві, прийти до Бога і подякувати Тому, Хто віддав найдорожче - своє життя - щоб ми мали перемогу.

"Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!” Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися. Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин. Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять? І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?” І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”." (Лк.17:12-19)

Десять прокажених зустріли Ісуса. Вони не сміли підійти через свою хворобу. Вони кричали здалеку:"Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!". Вони добре розуміли, до Кого вони закликали. Вони навіть не говорили про свою хворобу, вони волали до милості ... І Бог учинив їм милість ... Ісус сказав, щоб вони пішли здатися священикові. Його слова точно відповідали закону, який був записаний Мойсеєм. І вони, бувши ще фактично хворими, пішли. Чи була у них віра в те, що вони будуть зцілені? ... Так ... Інакше вони б не рушили з місця. Бажали вони виконати Закон? Так, вони були слухняні закону Мойсея. Всі десятеро зцілилися по дорозі до священика ...

Нам часто здається, що як тільки ми одужаємо, у нас почнеться радісне щасливе життя - ми будемо вірити в Господа і служити Йому. Але чи достатньо цього в очах нескінченно люблячого нас Бога?

Тільки один з десяти - чужинець, самарянин, з тих, хто не дотримувався законів Мойсея так ретельно, як іудеї, - раптом зрозумів, що через ці передписані обряди він упускає щось дуже важливе. Щось, що не вписується у рамки традиційного життя, до якого вже давно звикли. Він відчув, що йому необхідно особисто зустрітися з тим, Хто зцілює, Хто спасає...

І колишній прокажений побіг до Ісуса, голосно прославляючи Бога. А коли добіг - впав на коліна перед своїм Спасителем, показуючи всім своїм єством, як він вдячний Ісусу, як високо він цінує і шанує Його ... Це був момент зустрічі людини з Богом. Щось змінилось. Ця людина вже не була такою, як раніше ... "Віра твоя спасла тебе!" - сказав колишньому прокаженому Ісус.

Чи залишилися ті дев'ять зціленими? Скоріше за все, так. Але врятованим виявився тільки один. Решта дев'ять так і не дізналися, що Бог бажає їм дарувати щось більш цінне, ніж просто зцілення.

Чи готові ми шукати свого Спасителя більше, ніж відповіді на наші молитви до Нього, більше ніж будь-які інші Його дари?