Духовне значення тривоги

Сьогодні наша країна, йдучи крізь випробування війною та посттравматичним стресом, стикається з безпрецедентно високим рівнем тривожних та депресивних станів. Тривога – це не просто почуття, а своєрідний фільтр, світогляд, крізь який ми сприймаємо Божий світ, часто бачачи в ньому більше загроз, ніж насправді існує. 

Чому так відбувається? Причини багатогранні. Гіперопіка в дитинстві, коли батьки, сповнені тривогою за безпеку дитини, не навчають її справлятися з труднощами, а навпаки, оберігають від будь-яких викликів, призводить до того, що дитина не розвиває необхідних навичок самостійності та подолання проблем. Вона виростає, нездатною протистояти життєвим випробуванням, а її внутрішній світ наповнюється постійним очікуванням небезпеки. 

Але є й духовний аспект. Диявол використовує силу тривоги, щоб руйнувати стосунки людини з Богом. Він застосовує її як інструмент, щоб контролювати наші думки та вчинки. Цей контроль несе людині тільки страждання. Коли людина, піддаючись тривозі, намагається щось робити, щоб захистити себе від майбутньої небезпеки, вона стає немов би маленьким богом «Я сам». Тим самим вона відвертається від допомоги нашого Всемогутнього Небесного Батька. 

Господь у Своєму Слові застерігає нас: «І не шукайте, що будете їсти й пити, і не журіться. Цього всього прагнуть народи світу; ваш же Отець знає, що цього і ви потребуєте. Але шукайте Царства Його, а це все вам додасться» (Лк. 12:29-31). 

Така чудова обітниця! Коли ми живемо у покорі Божому Слову, саме Воно нас оберігає від усіх тривог і страхів, приносить мир і спокій у наше серце, зцілює нашу душу і навіть тіло. Нехай слова Ісус Христа стануть для вас провідником у нове повноцінне радісне життя. «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам. Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий» (Мв. 11:29-30)