Йова 17 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023

1

Мій дух виснажений, а мої дні згасають, — мені залишається хіба що могила…

2

Моєю долею стали глузування — не можу стулити очей від їхніх знущань.

3

Будь же Ти, Господи, моїм Поручителем перед Собою, адже хто ще може за мене поручитись?

4

Ти позбавив душі людей здорового глузду, але не дозволив їм взяти гору.

5

Хто з корисливою метою зраджує своїх друзів, у такого очі власних дітей потьмяніють.

6

Він мене зробив посміховиськом між людьми, й тепер мені у вічі плюють.

7

Мої очі від смутку потемніли, і все моє тіло, наче тінь.

8

Дивуються праведні з цього, і невинні повстають проти нечестивого.

9

Проте праведник тримається своєї дороги, і чистий руками зростає силою.

10

Тож усі ви повертайтесь й приходьте, хоч я не бачу серед вас мудрого.

11

Мої ж дні проминули, мої надії розбиті, як і всі прагнення мого серця.

12

Адже вони ніч вважають днем, кажуть, що близько світло, хоч насправді навколо темрява.

13

На що я можу сподіватись? Хіба що того, що шеол мені стане домом, коли в темряві я постелю собі постіль.

14

Могилу я назву своїм батьком, а хробаків — своєю матір’ю і своїми сестрами…

15

Отже, де є моя надія? Хто бачив моє щастя?

16

Невже вони зійдуть разом зі мною до воріт шеолу, аби там разом у поросі спочивати?

---