- 797 просмотров
Поясніть , будь ласка, як будувати відносини , якщо жінка віруюча , а чоловік - ні? Мова йде про ситуацію, коли жінка виросла в сім'ї, де не отримувала любові від батька. Прийшло вже усвідомлення, що любов не потрібно заслуговувати. Але як тоді відрізнити служіння любов'ю близьким в сім'ї від тої неправильної любові, яка була закладена з дитинства? Терпіти чи не терпіти, коли порушують твої межі/ служити чи не служити, коли немає щирого бажання зсередини (а є ти ж християнка , повинна бути світлом)? Не хочеться бути неправдивим/ лицемірним світлом.
Таке ж питання виникає з невіруючими батьками, які хочуть свою пустоту заповнити любов'ю від дітей.
Комментарии
Мир вам, Ульяна! Ви поставили багато важливих питань, що хвилюють багатьох людей. І за один раз важко дати змістовну відповідь на всі. Пропонуємо прочитати відповідь на перше питання. Для цього переходьте за цим посиланням. Трохи пізніше ми підготуємо відповіді на інші ваші питання. Посилання на них також будуть розміщені у коментарях до вашого повідомлення.
Також ви можете зателефонувати нам і поговорити з консультантом. Телефони є на сайті.
З повагою, служителі Лінії життя.
Ми згодні з вами, що важко навчитись любити інших людей, якщо людина сама ніколи не отримувала до себе справжньої батьківської любові. Отримувати любов від батька у дитинстві - важливо, але її відсутність не критича. Оскільки ми маємо Небесного Батька, який наповнений любов'ю і бажає постійно передавати її нам. Саме спілкування з Богом, якщо людина поринає у нього всім серцем, всім своїм розумінням, завдяки Святому Духу дає змогу розібратись із собою, навчитись відрізняти, де справжня любов, а де підробка.
Також сплкування з Богом допомагає позбавитись ліцемірства і змінює нас всередині так, що все Боже стає для нас нашим. Тобто, крок за кроком ми змінюємось, зростаючи в міру повного Христоого віку.
"І Він настановив одних Апостолами, інших пророками, ще інших євангелістами і пастирями, а також учителями. Для вдосконалення святих, для справи служіння, для зміцнення тіла Христового, аж доки не сягнемо спільности віри і пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, в міру повного Христового віку, Щоб ми не були вже малолітками хитливими, що захоплюються усіляким вітром учення, за лукавством людей, виходячи з хитрого мистецтва облудности, але щирою любов’ю всі виростали в Того, Котрий є голова Христос," (до Єфесян 14:11-15)
Якщо батьки хочуть заповнити свою пустоту любов'ю від дітей, - то це проблема батьків, а не дитини. Не треба дозвляти впливати їхнім неправильним настроям на ваше життя. Ви ж любіть своїх батьків, незважаючи на їх неправильне відношення до вас. Поважайте їх , але живіть своїм власним життям, узгоджуючи його тільки з Господом.
Благословінь вам в усьому!