Єремiя Глава 2 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: І було мені слово Господнї, говорячи:
2: Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині, в землі незасіяній.
3: Ізраїль то святість для Господа, початок врожаю Його. Всі, що їли його, завинили, зло прийде на них, говорить Господь.
4: Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі роди дому Ізраїля!
5: Так говорить Господь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою, і стали марними?
6: І не спитали вони: де Господь, що нас вивів із краю їгипетського, що провадив Він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осілась людина?
7: І впровадив Я вас до родючого Краю, щоб їсти плоди його й добра його. І ви прибули й занечистили землю Мою, і зробили гидотою спадщину Мою...
8: Священики не повіли: де Господь? А ті, хто тримаї Закона, Мене не пізнали, і пастирі повідпадали від Мене, а пророки Ваалом пророкували, та за тими пішли, хто вам не допоможе...
9: Тому то судитися буду ще з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитись!
10: Бо перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та пригляньтеся добре й побачте, чи було там таке, як оце?
11: Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони? А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагаї!...
12: Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь!
13: Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають.
14: Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак, народжений вдома? Чому ж здобиччю він?
15: На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його Край обернули в пустиню, спалили міста його, так що немаї мешканця...
16: Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе.
17: Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі?
18: І тепер що тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхору? І що тобі до дороги в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?
19: Хай караї тебе твої зло, і відступства твої хай картають тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху Мого над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот.
20: Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо свої, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити! Бо на кожному взгір'ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею...
21: А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?
22: Тому то хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог!
23: Як ти зможеш сказати: Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила? Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої!
24: Ти як дика ослиця, яка до пустині привикла, що вітер втягаї в жаданні своїї душі, хто заверне її в час її похотливости? Усі, хто шукаї її, не помучаться, знайдуть її в її місяці!
25: Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від прагнення горло свої. А ти кажеш: Пропало, вже ні, бо я покохала чужих і за ними піду...
26: Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромив Ізраїлів дім, вони та царі їхні, їхні зверхники, й їхні священики, й їхні пророки,
27: що говорять до дерева: Ти батько мій, а до каменя: Ти мене породив. Бо до Мене вони повернулись плечима, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: Устань та спаси нас!
28: А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай устануть вони, якщо можуть спасти тебе в час твого лиха, бож в тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!
29: Чого вам зо Мною змагатися? Усі ви відпали від Мене, говорить Господь.
30: Надармо Я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поз'їдав, немов лев той винищувач!
31: О ви, покоління, почуйте це слово Господнї: Чи пустинею був для Ізраїля Я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ Мій: Ми вільно буяїмо, вже не прийдемо до Тебе?
32: Чи панна забуде оздобу свою, наречена про стрічки свої? А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні!
33: Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання! Тому то дороги свої призвичаїла ти до злочинства,
34: і навіть на полах одежі твоїї знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гарячому, але понад усім тим
35: ти кажеш: Невинна я, Його гнів відвернувся від мене направду... Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: Я не прогрішила!
36: Нащо тиняїшся ти, і міняїш дорогу свою? Таж ти посоромлена будеш Єгиптом, як ти посоромлена від Асирії!
37: І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо повідкидав Господь тих, на кого ти надіялася, і не будеш ти мати в них успіху...