Йов Глава 10 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962
- 1
- Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
- 2
- Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
- 3
- Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
- 4
- Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?
- 5
- Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,
- 6
- що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
- 7
- хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
- 8
- Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...
- 9
- Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
- 10
- Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
- 11
- Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
- 12
- Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
- 13
- А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:
- 14
- якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...
- 15
- Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...
- 16
- А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
- 17
- поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...
- 18
- І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,
- 19
- як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...
- 20
- Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
- 21
- поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
- 22
- до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...
VCTV - официальный канал христианской церкви "ПОБЕДА": проповеди, видеотрансляции, информация о жизни церкви
Наш Господь завжди дає вихід навіть там, де його, здавалося б, немає
