Йов Глава 13 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962
- 1
- Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...
- 2
- Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
- 3
- і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
- 4
- Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
- 5
- О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...
- 6
- Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
- 7
- Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
- 8
- Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
- 9
- Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
- 10
- Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
- 11
- Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
- 12
- Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
- 13
- Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
- 14
- Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
- 15
- Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
- 16
- І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
- 17
- Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
- 18
- Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
- 19
- Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...
- 20
- Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
- 21
- віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...
- 22
- Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
- 23
- Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
- 24
- Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
- 25
- Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
- 26
- Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
- 27
- і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
- 28
- і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...
Наш Господь завжди дає вихід навіть там, де його, здавалося б, немає