Йова 7 | Українська Біблія. Сучасний переклад УБТ 2023

1: Хіба доля людини на землі не підневільна, як військова служба, а його дні, — не є наче дні наймита?
2: Як невільник, вона прагне вечірньої тіні і, як наймит, чекає своєї заплати.
3: Така й моя доля: місяці марноти й визначені мені ночі болю…
4: Коли я лягаю, то питаю: Коли я вже встану? А та ніч тягнеться, і я просто лежу сповнений тривогою, аж до ранку.
5: Моє тіло вкрилось червою та струпами, мов земляною корою; моя шкіра тріскається та гноїться.
6: Мої дні минають швидше за ткацького човника й безнадійно щезають.
7: Тож згадай, що моє життя — лише подув вітру, і мої очі вже ніколи не побачать добробуту.
8: Незабаром мене не побачить навіть око Того, Хто постійно мене бачить. Твої очі, Господи, шукатимуть мене, але мене вже не буде.
9: Наче хмара, що розвіюється й зникає, так стається із тим, хто сходить до шеолу, — він звідти вже більше не виходить.
10: Він ніколи не повернеться до власного дому, і місце, де він жив, його не впізнає.
11: Тому я не можу більше стримувати моїх уст, а говоритиму в жалю мого духа, і скаржитимусь у гіркоті своєї душі.
12: Хіба я є морем, чи якоюсь морською потворою, що Ти ставиш проти мене вартових?
13: Іноді я кажу: Мене потішить моя постіль, нехай моє ліжко забере мої роздуми.
14: Але Ти мене лякаєш снами і викликаєш у мене тривогу привидами…
15: Тоді я волів би, щоб мене задушили, — краще вже смерть, ніж біль у кістках.
16: Мені обридло життя, — не буду ж я жити вічно. Залиши мене, адже мої дні — марнота.
17: Бо що таке людина, що Ти її так звеличив, і приділяєш їй стільки уваги?
18: Ти відвідуєш її щоранку, і щохвилини випробовуєш її?
19: Коли, нарешті, Ти відвернешся від мене, і відпустиш мене, аби я міг хоч проковтнути свою слину?
20: Навіть якщо я згрішив, то що я тим заподіяв Тобі, Стороже над людьми? Для чого Ти мене перетворив у Свою мішень, що я став для себе тягарем?
21: І чому Ти не прощаєш мого гріха й не зітреш моєї провини? Адже коли я незабаром ляжу в землю, Ти почнеш мене шукати, — та мене вже не буде…