Якова Глава 1 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!
2: Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,
3: знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.
4: А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.
5: А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.
6: Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
7: Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.
8: Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.
9: А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,
10: а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,
11: бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!
12: Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.
13: Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.
14: Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.
15: Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.
16: Не обманюйтесь, брати мої любі!
17: Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.
18: Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.
19: Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.
20: Бо гнів людський не чинить правди Божої.
21: Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.
22: Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
23: Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,
24: бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.
25: А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!
26: Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!
27: Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.