Вiд Луки Глава 11 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.
2: Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3: Хліба нашого насущного дай нам на кожний день.
4: І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!
5: І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби,
6: бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому.
7: А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі.
8: Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує.
9: І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам!
10: Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять.
11: І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину?
12: Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона?
13: Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?
14: Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.
15: А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів...
16: А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
17: Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.
18: А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.
19: Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.
20: А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.
21: Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.
22: Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.
23: Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!
24: Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов.
25: А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.
26: Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!
27: І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!
28: А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
29: А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони.
30: Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.
31: Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон!
32: Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!
33: Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
34: Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.
35: Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою!
36: Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе.
37: Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.
38: Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.
39: Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди!
40: Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?
41: Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте.
42: Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!
43: Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!
44: Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того...
45: Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!
46: А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!
47: Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали...
48: Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте!
49: Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть,
50: щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,
51: від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді!
52: Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!
53: А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей,
54: вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).