Вiд Луки Глава 22 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2: А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...
3: Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
4: І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
5: Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
6: І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...
7: І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8: І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.
9: А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
10: А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
11: І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?
12: І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.
13: І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.
14: А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
15: І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
16: Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.
17: Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
18: Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.
19: Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!
20: По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21: Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
22: Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!
23: А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
24: І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25: Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
26: Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.
27: Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
28: Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
29: і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30: щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
31: І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32: Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!
33: А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!
34: Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...
35: І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.
36: А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37: Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.
38: І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!
39: І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40: А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
41: А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
42: благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...
43: І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.
44: А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
45: І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...
46: І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47: І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
48: Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
49: А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?
50: І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.
51: Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
52: А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
53: Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...
54: А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.
55: Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56: А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!
57: І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!
58: Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...
59: І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
60: А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61: І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.
62: І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63: А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.
64: І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?
65: І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...
66: А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
67: і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.
68: А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.
69: Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!
70: Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...
71: А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!