Вiд Луки Глава 9 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.
2: І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
3: І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.
4: І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.
5: А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.
6: І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.
7: А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
8: а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9: Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.
10: А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.
11: А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.
12: А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!
13: А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.
14: Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.
15: І зробили отак, і всіх їх розсадили.
16: І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.
17: І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...
18: І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?
19: Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.
20: А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!
21: Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.
22: І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!
23: А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.
24: Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.
25: Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?
26: Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.
27: Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.
28: І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.
29: І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.
30: І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,
31: що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.
32: А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.
33: І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...
34: А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.
35: І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!
36: А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.
37: А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.
38: І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!
39: А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.
40: І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.
41: А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!
42: А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.
43: І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:
44: Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...
45: Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.
46: І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47: А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48: І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!
49: А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.
50: Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
51: І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
52: І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.
53: А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.
54: Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.
55: А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.
56: Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.
57: І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.
58: Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!
59: І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.
60: Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.
61: А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.
62: Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!