Вiд Матвiя Глава 15 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
2: Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
3: А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
4: Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
5: А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
6: то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
7: Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
8: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
9: Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...
10: І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
11: Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
12: Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13: А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
14: Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...
15: А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
16: А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
17: Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
18: Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
19: Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
20: Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
21: І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
22: І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
23: А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
24: А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
25: А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
26: А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...
27: Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
28: Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.
29: І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
30: І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
31: А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
32: А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
33: А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
34: А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
35: І Він ізвелів на землі посідати народові.
36: І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
37: І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...
38: °дців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
39: І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.