Вiд Матвiя Глава 27 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2: І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.
3: Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,
4: та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...
5: І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...
6: А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.
7: А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,
8: чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.
9: Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10: і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.
11: Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.
12: Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.
13: Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?
14: А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.
15: Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.
16: Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.
17: І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?
18: Бо він знав, що Його через заздрощі видали.
19: Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...
20: А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.
21: Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.
22: Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...
23: А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!
24: І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...
25: А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...
26: Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.
27: Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28: І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.
29: І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!
30: І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...
31: А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.
32: А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.
33: І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,
34: дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35: А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.
36: І, посідавши, стерегли Його там.
37: І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.
38: Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.
39: А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,
40: і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!
41: Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:
42: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!
43: Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...
44: Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.
45: А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!
46: А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...
47: Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.
48: А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.
49: Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.
50: А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...
51: І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,
52: і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,
53: а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.
54: А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!
55: Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.
56: Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.
57: А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.
58: Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59: І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,
60: і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.
61: Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.
62: А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63: і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.
64: Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...
65: Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.
66: І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.