До римлян Глава 8 - Українська Біблія. Переклад Огієнко 1962

1: Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,
2: бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти.
3: Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
4: щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
5: Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.
6: Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,
7: думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.
8: І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.
9: А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.
10: А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
11: А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.
12: Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;
13: бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.
14: Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
15: бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!
16: Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.
17: А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.
18: Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.
19: Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,
20: бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,
21: що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
22: Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
23: Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
24: Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
25: А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
26: Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.
27: А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
28: І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
29: Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.
30: А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.
31: Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?
32: Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?
33: Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.
34: Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.
35: Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
36: Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.
37: Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.
38: Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
39: ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!