Створюючи людину, Бог дав їй бажання будувати взаємовідносини, в першу чергу - з Богом, а також з іншими людьми. "Не добре, щоб бути чоловіку самотнім", - говориться в Біблії.

Проте дуже часто наші стосунки замість радості приносять нам біль і обтяжливі переживання. Ми починаємо помічати, що наш чоловік або дружина з більшим задоволенням проводить час в гостях у друзів або перед телевізором, ніж з нами; наші діти виїжджають жити в інше місце, віддаляючись від нас, як тільки стають досить самостійними, щоб зробити це; а наші товариші по службі або брати й сестри у вірі з часом все більш і більш неохоче діляться з нами своїми відчуттями, мріями і планами.

Що ж відбувається? Ми намагаємося звинуватити інших в наших бідах, але можливо справа у нас самих. Можливо, нам варто перевірити себе, своє серце, зрозуміти, що лежить в основі наших стосунків з близькими людьми. Якими узами ми пов'язані з ними? Узами любові чи узами страху?

Давайте прочитаємо 13 главу Першого послання до Коринтян. Апостол Павло в цій главі описує, що ж таке справжня любов. Стосунки любові характеризуються правдивістю, істиною, близькістю, радістю, миром, терпінням, жертовністю. Основою взаємовідносин, побудованих на любові, є довіра і постійність. Але є й інші стосунки. Вони будуються на страху, і тому їх переповнюють біль, сором, злість, відчуття провини, страх бути знехтуваним.

Якщо до вас тягнуться, хочуть бути поруч, якщо людина спілкується з вами, тому що ви йому цікаві - це "узи" любові. Якщо уникає розмовляти з вами, відкриватися вам, тому що побоюється, що ви заподієте їй душевний біль - це "узи" страху.

"Узи" любові міцніють не лише тоді, коли ваші близькі поруч, але і в розлуці. При цьому людина з радістю чекає моменту зустрічі з вами. "Узи" страху лише підсилюють страх, і неважливо, зближуємося або розлучаємося ми при цьому.

З тими, кого ми любимо, ми можемо ділитися як позитивними, так і негативними відчуттями. А з тими, кого боїмося, не хочеться ділитися своїм найпотаємнішим, оскільки ми не впевнені, що наша відвертість не буде використана проти нас самих.

"Узи" любові підбадьорюють нас поводитися вільно і природньо. "Узи" страху не дають нам бути щирими, вони заставляють нас натягувати "маски". 

Коли наші стосунки побудовані на любові, вони допомагають нам розвиватися і духовно зростати. Стосунки, побудовані на страху, обмежують і зупиняють зростання.

Якщо ми намагаємося через стосунки з близькими нам людьми втекти від внутрішнього болю і самотності, використовуємо ці стосунки для задоволення своїх капризів і забаганок, у нас (хочемо ми цього, чи ні) вийде побудувати лише стосунки страху. Так, можливо, твої батьки не приділяли тобі достатньої уваги в дитинстві, думаючи лише про себе. Можливо, твій батько ніколи не сказав тобі: "Синку, я тебе люблю!" Але це не означає, що тобі тепер доведеться решту життя прожити, скаржачись на долю.

Знай, що прийнявши Ісуса Христа в своє життя, ти знайшов свою цінність у Господі. Тепер ти можеш не лише бути самим собою, але також дозволяти іншому бути самим собою, не контролюючи його вчинки, а поважаючи його бажання, навіть якщо вони відрізняється від твоїх. Ми не повинні брати на себе відповідальність за дії інших. Заставляючи близьких нам людей чинити так, як ми вважаємо за потрібне, ми калічимо їх душу. 

Дозволь Господу наповнити тебе Його любов'ю, шукай Бога, затверджуйся у стосунках з Ним. Побудуй "узи" любові з Богом, і тоді тобі буде дуже легко побудувати "узи" любові з людьми, що оточують тебе, щоб стати благословенням для них.        

Господь не благословляє віроломне ставлення і зраду по відношенню до свого подружжя

Багато речей може призвести до руйнування шлюбу, але основною причиною є егоїзм, коли кожен партнер намагається задовольнити свої власні бажання, не приділяючи належної уваги бажанням і потребам іншого партнера. У такій ситуації сатана обов'язково скористається емоціями, щоби ще більше віддалити подружжя один від одного.

Розлучення завжди, передбачається воно або вже здійснилося, є неприємним і небажаним. Біблія описує стан покинутого подружжя (як дружини, так і чоловіка) такими словами: 

"І ось ще що ви робите: Господнього жертовника ви слізьми покриваєте, з плачем та стогнанням, бо до дарів Він звернеться більше , і милої жертви з рук ваших вже не візьме. А ви ще й говорите: "За що?" За те, що засвідчив між тобою і жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга і законна дружина твоя."(Мал: 2:13-14)

Якою б не була причина, Господь не благословляє віроломне відношення і зраду по відношенню до свого подружжя. Він може закрити Свої вуха до молитов людини, яка порушила шлюбний заповіт. Не виправдовується розлучення унаслідок несумісності, за браком любові, або відмінності у кар'єрних прагненнях подружжя. У очах Божих брак є довічним зв'язком, який не повинен порушуватися дією людини.

Боже серце завжди за примирення, навіть якщо розлучення юридично вже сталося. Слово Боже пропонує керівництво, підтримку, надію і любов тим, хто знаходиться на межі розвалу сім'ї. Поговоримо детальніше про розлучення і про все, що з ним пов'язано, у матеріалах цього розділу.

Если ты сейчас страдаешь и чувствуешь невыносимую боль из-за того, что человек, которого ты любишь, ушел от тебя, прочти эти строки. Представь, что Сам Создатель Вселенной, Творец хочет обратиться к тебе. Ведь Он создал тебя и Ему не все равно, что с тобой происходит сейчас.

"Дорогая и возлюбленная Моя дочь, Принцесса Моя! Я знаю о тебе всё… Я, твой Бог и Отец, знаю, насколько тебе сейчас тяжело, когда ушел любимый человек. Ты ощущаешь себя покинутой, никому не нужной.  Дорогая дочь, приди ко Мне – Я вытру твои слезы, уберу скорбь и страдания твоей души. Я утешу тебя. Ты – Моя драгоценность! Ты страдаешь от того, что не знала Меня, не знала Моих законов и принципов создания прочной семьи. Отношения и семья, созданные по Моим законам и принципам, имеют Мой покров, защиту и охрану, устройство и благословение. Законный брак для Меня - означает решение и вера двух людей в то, что они в горе и радости, в богатстве и бедности, в болезни и здравии, пока смерть не разлучит их, будут вместе – одной плотью. Приди ко Мне, дорогая дочь, познай Мою любовь к тебе и положись на Меня целиком и полностью. Эта боль, которую ты ощущаешь сейчас, через время обязательно уйдёт. Ты снова сможешь полюбить… Прими решение жить полноценной жизнью, познавая себя и учась строить отношения со Мной. Я никогда не перестану делать тебе добро. Я  могу сделать для тебя несравненно больше всего, чего ты просишь или о чём помышляешь… Утешайся Мною и Я исполню желание сердца твоего… "

Молитва девушки

Отец Небесный, я молюсь Тебе, потому что испытываю душевную боль от того, что ушёл мой любимый. Я плачу, мучаюсь и страдаю, ощущаю себя оставленной и отверженной. Теперь я понимаю, что наши отношения с моим парнем строились неправильно, не на законном основании, без личной ответственности друг за друга. Прости, пожалуйста, меня и его за это. Я  осознаю, что жизнь без Тебя - это путь разочарований и поражений. Поэтому я обращаюсь к Тебе сейчас в молитве и прошу простить все мои грехи. Я верю, что благодаря крестной смерти Иисуса Христа, могу получить прощение моих грехов. Я отдаю Тебе мою жизнь и прошу Господа Иисуса Христа войти в моё сердце и стать моим Господом и Спасителем сегодня и навсегда. Господь, исцели моё сердце, мои эмоции, дай мне душевный покой в этой ситуации. Измени меня, мою жизнь и научи меня доверять Тебе и полагаться на Тебя. Научи меня в будущем строить отношения и семью на основании Твоих законов и принципов. Прошу Твоего милосердия и сострадания к моему любимому, потому, что он тоже страдает. Коснись его, чтобы и он осознал свой грех и покаялся. Дорогой Отец Небесный, я хочу знать о Тебе больше, Я хочу жить по Твоим правилам и законам, чтобы иметь Твои благословения. Прошу Тебя, приготовь меня к встрече с тем человеком, которого Ты хочешь дать мне в мужья. Благодарю Тебя, Великий Бог, за Твою милость ко мне. Аминь.

Вот еще несколько ссылок.

Гражданский брак - это брак или нет?

Есть ли секретный ключ к успешному браку?

Сьогодні багато говорять про те, що Бог - Батько всім нам. Але це не зовсім так. Бог є Батьком тільки для тих, хто народився згори. Саме для таких людей у Бога є дар наповнення Святим Духом. Зверніть увагу, що наповнення Святим Духом не для грішників, воно - для віруючих.

Ісус Христос молився, щоб Отець послав іншого Утешителя (Євангеліє від Івана 14: 16-17). У день П'ятидесятниці Він вилив Святого Духа, який перебуває навіки з Його церквою і Його святими, тобто з нами, оскльки ми, що увірували, є члени тіла Христового.

Прийняття Святого Духа - це більше, ніж переживання: всередині нас починає жити Божественна особистість. Бог фактично будує свою домівку в нашому тілі. Коли ми приймаємо Святого Духа, ми приймаємо «Його» Особистість. Тому у кожного відродженого, наповненого Духом віруючого всередині є готова до вживання вся сила, яка потрібна для перемоги у житті.

Дух Святий - найважливіша Особа, яка впливає на наше життя. Він - наш ПОМІЧНИК. Його сила й можливості безмежні. Він допомагає, додає силу й міць у немочах наших (Послання до Римлян 8:26-27). Він наш ЗАСТУПНИК - заступається за нас. Він - наш РОЗРАДНИК. Він - наш ЗАХИСНИК. Він - РАДНИК, підказує, коли не знаємо, що робити і просимо: «Дух Святий, порадь». Він - ЗМІЦНЮЮЧИЙ. Він - СТОЇТЬ ПОРУЧ завжди. І якщо ми сповнилися Святого Духа, нам необхідно постійно, кожну мить усвідомлювати Його присутність. Важливо спілкуватися з Ним кожен день, питати, просити Його керівництва і тоді Він стане для нас більш реальним і дорогоцінним.

Дух Святий бажає брати участь у наших справах. Він працює з нами в реальному житті, Він посилає навіть думки. Однак важливо розуміти - Він допомагає виконати те, що ми не можемо, але не замінює нас. Робити доведеться нам самим. Наприклад, ми хочемо змінити ситуацію в житті, здоров'ї, бізнесі, сім'ї. Вивчай Слово, щоб отримати одкровення, починай бачити ситуацію по-іншому, молися. Дух Святий буде працювати в напрямку того, що тобі відкрито в Дусі (за одкровенням) - і ситуація буде змінюватися. Це не означає, що буде легко. Це означає, коли вже несила, Дух Святий приходить на допомогу і дає розраду.

Коли Дух Святий працює з нами, Він дає СИЛУ для виконання наших завдань; ЗЦІЛЕННЯ; різні знаки та чуда, які нам важливі. Дозволь проявлятися через тебе цим дарам, роби свою справу, а Дух Святий буде завжди поруч!

Іноді християни обмежують Духа Святого, тому що вважають, що Він може давати тільки зцілення. Цим вони обмежують свою віру (Второзаконня 17-18). Не обмежуйте Силу Божу. Бог може допомогти проходити будь-які складнощі в житті (Іоанна: 4-26).

Бог говорит с людьми, которые ГОТОВЫ Его слушать. Для этого надо быть "настроенным на Его волну". Бог может говорить с кем угодно, в любое время и в любом месте. Но если человек не готов услышать Бога и послушаться его, врял ли Бог что-нибудь этому человеку скажет.

Слышание Божьего голоса является не физическим, а духовным переживанием. Слышание голоса Божьего производит в нас веру, потому что "вера от слышания, а слышание от слова Божия" (Римлянам 10:17).

Бог может говорить через вашего друга или лидера, который любит Господа и послушен Ему.

Бог говорит через Его Слово, показывая или в общем плане, или в конкретных ситуациях, что делать. 

Иногда Бог говорит "тихим голосом" прямо в наш разум. Это ясная, простая и четкая мысль, приходящая в ответ на наши молитвы и смиренное ожидание Бога. 

Вы УСЛЫШИТЕ Бога, если заранее настроены исполнить Его волю. Но пока вы ставите на первое место свои приоритеты, Бог не будет говорить к вам. 

"Овцы Мои слушаются голоса Моего, и Я знаю их; и они идут за Мною. " (Иоанн 10:27)

Чтобы услышать Бога, нужно, чтобы наше сердце было "чистым", свободным от греха (Матфея 5:8). А для этого надо родиться свыше.  

Спілкування з Господом допомагає подолати страхи, навчитися прощати людей і позбутися безліч проблем.

Найважливіше в житті християнина - мати особисті стосунки із Господом. Особисті відносини - це коли людина присвячує час, щоб в молитві побути з Богом наодинці, поговорити з Ним, послухати, що Він скаже у відповідь. Те, що Господь говорить своїм дітям, здатне навчити нас діяти правильно, направити нас у житті. Бог дуже хоче таким чином спілкуватися з кожним з нас! Залишаючи всі свої справи на час спілкування з Богом, ми показуємо Йому, що цінуємо й любимо Його. Тому все ще актуальними продовжують залишатися для нас слова Ісуса Христа: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мф.6:33).  

Бог нас дуже любить, і тому хоче проводити з нами якомога більше часу. Бажано щодня ранкові години присвячувати такому спілкуванню. Говоріть Богу про ваші бажання. Дякуйте Його за все хороше у вашому житті. Просіть Його, щоб Він вам відкривався все більше і більше. Почніть любити Його у відповідь на Його любов і Ви побачите, як багато Він для вас зробить.

Бог допоможе вам радіти всупереч обставинам, якщо ви в покорі віддасте Йому ситуацію, в якій перебуваєте вже довгий час, і будете згодні підкоритися Його рішенню, яким би несподіваним воно не було б. 

Регулярно читайте Біблію, міркуйте над Словом, моліться Отцю Небесному. Це теж частина спілкування з Богом. З кожним днем ви все більше і більше будете довіряти Господу. Адже Він так цінує нашу довіру, Він очікує нашої уваги. І ступінь нашої любові, нашого прагнення до Нього часом грає дуже важливу роль в тому, що відбувається в нашому житті.

Спілкування з Господом допомагає подолати страхи, навчитися прощати людей і позбутися безліч проблем. Дивіться завжди на Нього і тоді Він зробить так, щоб весь світ і всі обставини "дивилися" на вас. Це означає, що ви самі будете говорити своїм обставинам і вони будуть слухатися вас (від Марка 11:23).

Успішна сім'я не формується сама по собі. Це результат величезних зусиль і продуманої мети подружжя зробити один одного щасливими. І досягається ця мета шляхом удосконалення стосунків.

Більшість проблем, які приходять в наше життя, приходять повільно. Часто подружжя опам’ятовуються, коли провалля у стосунках між ними дуже велике. Але з чого ж все почалось? Коли прийшов холод?

Через постійний брак часу, повсякденну метушню, турботи, пов'язані з дітьми, втомленість ми байдужіємо і стаємо неуважними один до одного. У посланні до Євреїв (12:15) написано: «Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох…» «Гірке коріння» може бути різним. Наприклад, коли чоловік не має взаємовідносин з Богом, його серце знемагає від браку любові, і заповнити цю порожнечу людині неможливо. Люди народжуються егоїстичними, у самій людині немає любові, вона як посудина: що влилося в неї – те віддала іншому. І, напевно, майже немає людей, у чиє життя від родичів і близьких вливалася лише любов і прийняття, часто навпаки. Коли мало любові в серці чоловіка, як він зможе віддати цю любов жінці? Треба ж і про себе поклопотатися, собі залишити!

Бог есть любовь. Если вы общаетесь с Богом, то любовь Божья изливается в ваше сердце бесконечно, и вы можете отдавать ее близким. Если человек не общается с Богом, у него нет любви, ему нечего дать. Муж любовь получает только от Бога, а не от жены. Сколько бы он ни получал любви от жены, он довольным не будет. Он может удовлетвориться только Божьей любовью – и потом одарить ею жену. Муж создан для того, чтобы отдавать любовь, а жена – принимать ее.

Пример тому Адам. Он общался с Богом, был наполнен любовью, и ему стало плохо: нет человека, с которым можно разделить эту любовь. И Бог создал жену, с которой Адам почувствовал себя целостным и счастливым.

Мужчина может и сам не знать, что ему не хватает. Ему лучше быть одному, поэтому он едет на рыбалку, куда угодно – лишь бы его не трогали. Получается, что муж несчастен, не имея любви, а жена несчастна, потому что не получает любви от мужа.

Может возникнуть и другая ситуация: женщина любима, муж окружает ее заботой и вниманием, а она говорит, что несчастна, плачет... Ей необходим свой объект любви. У нее так много любви, что она переполняет, ей нужно куда-то изливаться (потому было плохо Анне и Рахили без детей).

Жены должны сосредоточить свои усилия на том, чтобы вернуть мужей к Богу. Мужья не могут утверждаться в жене, сколько бы он от нее ни получал любви и внимания. У мужчины есть свой Источник любви.

Мужчины, вам нужен Бог! Без Него вас ждет вечная неудовлетворенность. Известные методы заполнить эту пустоту (гулять, пить, просиживать в Интернете) не помогут, поверьте!

Ваш Небесный Отец все еще ждет, когда вы попросите Его наполнить ваше сердце любовью…

"Мудра дружина дасть раду своєму домові, а нерозумна зруйнує його своїми руками." (Прип. 14:1)

Так говорить Слово Боже. Якою ж мудрістю має володіти дружина, щоб її дім улаштувався?

Перш за все, потрібно правильно розставити пріоритети. Чоловік - голова сім'ї. Це не обговорюється, це має утвердитися, притому на самому початку сім'ї (хоча почати ніколи не пізно). Дружина - помічниця чоловікові. Головна допомога дружини полягає в тому, щоб довіряти чоловікові, заохочувати його у будь-якій справі, терпляче проходити будь-які невдачі, хвалити й дякувати за зроблене. Часто буває, що чоловік був вихований у родині, де всі питання вирішувалися по-іншому, ніж в родині батьків дружини. Тому дружині потрібно дуже багато терпіння, щоб дочекатися, коли її прохання буде виконано. Дружина також може брати участь у вирішенні питання або виконанні якоїсь справи, але похвала дістається чоловікові (це у мудрої дружини) .

Дуже важливо навчитися тримати у таємниці негативні сторони чоловіка. В процесі сімейного життя дружина побачить багато такого, про що не підозрювала до весілля. Ви неодноразово будете мати справу з деякими негативними сторонами характеру вашого чоловіка. І тут потрібна особлива мудрість - прийняти чоловіка таким, яким він є. Можна допомагати йому від чогось позбутися, щось змінити, але це має залишитись таємницею для вас двох і не повинно обговорюватися з іншими людьми. НІКОЛИ не відкривайте негативні сторони чоловіка, коли ви знаходитесь у компанії з друзями або родичами. Він обов'язково оцінить вашу тактовність. Якщо потрібно щось сказати про нього, знайдіть те, що підніме його авторитет в очах інших людей. Постарайтеся "покрити", якщо він десь "осоромиться" при сторонніх людях. Ваш авторитет у його очах дуже сильно зросте.

Хочу навести приклад із життя однієї сім'ї, що я спостерігала. Я народилася у селі. Там жив хлопець, з яким жодна дівчина не хотіла дружити. Він був "ніякий". Довго він ходив у парубках, поки не привіз собі дружину звідкись здалеку. Оскільки жили вони на нашій вулиці, то я з цікавістю спостерігала за ними. Вони завели господарство, побудували новий будинок, народили сина. Але найцікавіше те, що дружина називала його ЗАВЖДИ - ГОСПОДАР. До одруження він був "Колько" (Микола). Вона підняла його авторитет до того, що дорослі чоловіки приймали його як "Господаря". Навіть якщо хтось звертався до дружини з питань, які більше стосувалися її, вона все одно говорила: "Ось прийде господар і вирішить".

У наш час чоловіки не дуже прагнуть стати "Господарем", в основному тому, що зростали у родині, де мама виконувала роль "господаря", тобто глави сім'ї. Та й дівчата, бачучи у батьківській родині маму, яка головує та вирішує всі питання, переносять все це у свою власну сім'ю. Найчастіше відбувається це автоматично. Авторитет чоловіка пригнічується і ті, хто послабіше, здаються, часто тамуючи "чаркою" свою неспроможність. Сильніші йдуть із сім'ї, не витримавши контролю з боку дружини. Дії "немудрої дружини" спрямовані на збереження свого авторитету, підпорядкування чоловіка, а потім і дітей, під свій контроль. Така сім'я ніколи не буває щасливою.

Мудра жінка, яка вміє бути помічницею, зможе допомогти чоловікові відбутися і в родині, і у суспільстві. Чоловік, який має авторитет у сім'ї, буде мати його і на роботі. Особливе місце займає сім'я, де й чоловік, й дружина - віруючі. Тут домінуюча роль дружини, може зруйнувати покликання, яке Бог визначив чоловікові. Через контроль дружини чоловіки замикаються, стають пасивними і втрачають своє покликання. Іноді чоловік не витримує контролю і йде в іншу церкву. Але й там він не може зростати духовно. Домінуюча позиція дружини руйнує стосунки і робить нещасними всіх членів сім'ї. На такій сім'ї немає благодаті Божої, тому що вони знають принципи Божі, але не застосовують їх у своїй родині, а навпаки зневажають їх.

Мудра жінка - щаслива, і в її будинку мир. Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю. Приповісті 31:23.

Библия говорит о том, что брак должен основываться на любви, уважении, понимании и взаимном уважении (Ефесянам 5:22-33). Если жена является христианкой, а муж не является верующим, то это может стать вызовом для отношений, но не должно стать препятствием для того, чтобы иметь счастливую и здоровую семью

Вот несколько советов, которые могут помочь жене-христианке строить отношения с неверующим мужем:

• Уважайте его веру или отсутствие веры. Не стоит настойчиво убеждать мужа верить в Бога, если он этого не хочет. Вместо этого,  проявляйте уважение к его убеждениям, сознавая, что каждый имеет право на свою веру или отсутствие веры.
• Будьте терпимыми и открытыми. Важно быть открытой для обсуждения различных взглядов и убеждений, даже если они противоречат вашим собственным убеждениям. Проявляйте терпение и уважение к мужу, даже если у вас разные взгляды относительно веры.
• Находите общие интересы. Ищите общие интересы и хобби, которые будут интересны и для вас, и для мужа. Это поможет укрепить ваши отношения и общение.
• Молитесь за мужа. Жена может молиться за мужа, чтобы он нашел свой путь к Богу и чтобы их отношения были здоровыми и счастливыми. Молитва может помочь вам сохранять мир в своем сердце и находить силы для поддержания отношений.
• Свидетельствуйте о своей вере. Проявляйте вашу веру через ваше поведение и поступки. Это может вдохновлять мужа на исследование Библии и поиски своего личного пути к Богу.

Важно помнить, что брак - это отношения двух людей, и необходимо постоянно работать над ними, находить компромиссы, проявлять терпимость и уважение друг к другу. В целом, отношения между верующей женой и неверующим мужем могут быть вызовом, но если строить их на основе любви, уважения и терпимости, то они могут стать счастливыми и благословленными. Библия говорит о том, что "любовь никогда не перестает" (1 Коринфянам 13:8), и если муж и жена будут стремиться к этому и поддерживать свои отношения, то их брак будет крепче и более счастливым.

Якщо ваше завдання зруйнувати відносини - вправляйтеся у критиці!

Чи вміємо ми правильно спілкуватися? Без пред'явлення претензій, без криків та критики? Чи уміємо вислухати до кінця і зрозуміти? Коли нам щось потрібно, і ми просимо когось про послугу, ми дійсно просимо або ж вимагаємо? Погодьтеся: часто ми навіть не помічаємо, як змінюється тон у розмові – від прохального до командного!

У родинних стосунках спостерігати це найлегше. Дружина «пиляє» мужа і при цьому говорить: «Я ж люблячи!» Так, хочеться, щоб муж був відповідальним, дисциплінованим, господарським… Але від такого «виховання» він чомусь стає дратівливим і грубим!

З чоловіками потрібно поводитися, як учить притча про Вітер і Сонце...

Сонце і Вітер посперечалися, хто сильніший, і Вітер сказав: «Я доведу, що найсильніший я! Бачиш старого в плащі? Я зможу змусити його зняти плащ швидше, ніж ти». Сонце сховалося за хмару, а Вітер почав дути все сильніше й сильніше. Але чим сильніше були його пориви, тим міцніше закутувався старий у плащ. Сонце діяло по-іншому: воно виглянуло з-за хмари і ласкаво посміхнулося подорожньому. Подорожній зігрівся під жаркими променями і зняв плащ. І Сонце сказало Вітру, що ласка і дружелюбність завжди сильніше люті та сили. Отже, дружелюбністю і добротою можна домогтися кращих результатів, чим критикуючи людину і застосовуючи силу і тиск.

Як ви пам'ятаєте, Бог створив першу жінку з ребра Адама. Вона - від нього, вона - його опора й підтримка. Так було задумано Богом, і нікуди від цього не дітися. Але чомусь багато дружин поводяться так, немов їх завдання - командувати армією! А ті, хто скромніше, командують чоловіком.

Особливо це видно в молодих сім'ях. Чоловік намагається щось зробити по дому, наприклад, виконати прохання дружини і повісити на стіну картину, яку їм подарували на весілля. А дружина стоїть поруч і «керує». Її роль - надихнути, підбадьорити чоловіка, якщо у нього щось не виходить. Але побачивши, що чоловік, можливо, вперше в житті вбиває цвях, вона не витримує і каже: «Давай я сама! Бо у тебе руки не звідти ростуть! » І присоромлений чоловік віддає молоток і впродовж життя до нього не торкається. А дружина через роки скаржиться: «Все сама роблю по дому! А мій благовірний навіть цвях вбити не може!» Але якщо б з самого початку вона проявила би терпіння, чоловік би навчився! Варто було тільки підтримати-надихнути його добрими словами і словом ами віри.

Щире захоплення - прекрасний стимул як для чоловіків, так і для жінок теж. Якщо чоловік хвалить дружину за смачно приготований обід, у неї з'являється бажання зробити це ще краще. Коли жінка каже чоловікові, що він турботливий чоловік і батько, що їй подобається, як він намагається викроїти час, щоб погуляти з дітьми, коли вона хвалить чоловіка за виконану роботу в будинку, це надихає чоловіка досягати ще більшого. Він бачить себе здатним впоратися з новими обов'язками та вдосконалювати свої вміння.

Коли ж чоловіки чують критику на свою адресу, вони негайно сприймають її як презирство, неповагу до себе. Критика змушує захищатися, проте захоплення дає сили й стимулює. Чоловікові необхідно, щоб дружина була цінителем його зусиль і талантів (навіть якщо їх, в загалі, і немає - зауважте хоч найменший і проявіть щире захоплення ним!). Чоловік отримує впевненість від підтримки і може досягти більшого, коли улюблена жінка його надихає. І навпаки, коли чоловіки регулярно чують докори, невдоволення і критику на свою адресу, їм хочеться втекти з дому світ за очі, аби не відчувати себе приниженим - а саме так сприймаються спроби дружини виправити його недоліки. В Притчах 21:19 написано: «Ліпше сидіти в пустинній країні, ніж із сварливою та сердитою жінкою».

Отже, якщо ваша задача зруйнувати відносини - вправляйтеся в критиці!

Шлюб - це завіт (союз) між чоловіком і жінкою. Невірність та блуд порушує цей завіт, руйнує шлюб. Невірність - це гріх перед Богом і перед людиною.

В Євангелії від Матвія (5:28) Ісус каже: "...кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці". Отже, зрада народжується в серці. Навіть ще раніше. ще до того, як в серці зароджуються думки про зраду, наш погляд починає фіксувати щось таке, що нам подобається, чим хочеться володіти ... Ось чому потрібно стежити за своїми думками і берегти свій розум. Не варто фантазувати! Те, про що ви думаєте, які картини малюєте в уяві - то й відбудеться.

Від зради не застрахований ніхто: на її гачок уловлюються і невіруючі, і парафіяни, і служителі. Приклад тому - цар Давид, "чоловік по серцю Божому", який впав у гріх перелюбу. Він побачив Ветсавію - і ніщо не змогло зупинити його, бажання володіти цією вродливою жінкою було дуже сильним. Може бути й протилежний варіант - як з Йосипом: дружина Потіфара, прекрасна собою, домагалася його, але Йосип був сильний всередині, зберігав себе і не піддався спокусі.

Зрада може підкрастися непомітно. Будьте обережні з тим, кому ви відкриваєте своє серце - ви приліплюється до цієї людини душевно. Зрада часто починається з дружніх відносин. Але якщо не ладиться щось у шлюбі, не шукайте підтримки на стороні. Пам'ятайте: бажання поділитися своїми почуттями може стати приводом до зради. Наведу приклад: дружина на роботі скаржиться товаришеві по службі на чоловіка, колега її вислуховує, співчуває. Згодом виходить, що чоловік - негідник, а товариш по службі - позитивний герой, і жінці здається, що це саме той, хто їй потрібен, він ніжний, чуйний, добрий ... Осліплена невдоволенням або образою на свого чоловіка, вона все більше прив'язується до чужої людини, але те, що він чужий, розуміє занадто пізно.

Як уберегтися від зради? У Псалмі 118: 11 Давид пише: "Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе". Розбудовуйте близькі стосунки з Богом, моліться, щоб не впасти у спокусу, зберігайте розум і серце чистим, цінуйте відносини зі своїм подружжжям.

І ще: існують людські потреби, які мають задовольнятися у шлюбі. Задовольняйте потреби свого чоловіка так, як ви бажаєте задоволення власних потреб. Якщо вони не виповнені, з'явиться спокуса знайти те, чого не вистачає, за межами шлюбу. І навіть якщо людина не наважується на зраду, вибираючи роль "пристойного" сім'янина, вона залишається незадоволеною шлюбом.

 1. Усё має початок. "І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: "Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю" (Буття 1:27-28). "Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом". (Буття 2:24). Одна плоть - неподільне, єдине ціле. Один розчиняється в іншому. Але для цього потрібно щось, що з'єднає, склеїть, зліпить цю єдність. Це - любов, якою і є Сам Творець. Створені за образом і подобою Його, ми залежимо від Нього, ми потребуємо Його. Нічого не приховав Він від людини.Чоловіка поставив головою сім'ї, який слухняний Богу (Буття 2:16-17), забезпечує і захищає свою сім'ю. Дружину ж дав помічницею чоловікові, яка народжує і вигодовує дітей.

2. Вивчаючи Слово Боже і розмірковуючи над ним, як чоловік, так і жінка, які бажають вступити в шлюб, можуть знайти для себе багато корисних порад для успішної розбудови сім'ї. Написано: "Коли Господь та не будує дому, - дарма працюють його будівничі." ( Пс. 127:1).  Тому молитва і пошук Бога у родині є найбільш важливим. Чоловік має для себе усвідомити, що голова - це не титул, а відповідальність за забезпечення й захист сім'ї. Відповідальність жінки - це фізична та духовна розбудова сім'ї, її атмосфери.

3. Щоб сім'я розвивалася і зміцнювалася, треба шукати у своєму подружжі позитивного, хорошого, доброго, - і в спільних молитвах дякувати Богові за це. Цим ви підбадьорите один одного і залучите Бога у своє життя. У такі молитви потрібно запрошувати підростаючих дітей, щоб вони чули, як батьки дякують Богові один за одного. Це розвиває повагу дітей до батьків. НІКОЛИ і ні з ким не судіть і не обговорюйте свою половинку. Це рішення треба прийняти у перший день шлюбу і зберегти до останнього. Все вирішуйте шляхом спілкування один з одним і в молитві.

4. Мудра жінка похвалить, підбадьорить чоловіка навіть у дрібницях. Це залучатиме чоловіка займатися домашніми потребами і рішенням проблем. Беручи і стверджуючи верховенство чоловіка у родині, дружина піднімає авторитет тата для дітей. Привертаючи увагу чоловіка до проблем, пов'язаних з дітьми, дружина має підтримувати всі рішення чоловіка.

5. Дуже небезпечно, коли в сім'ю приходить байдужість і апатія: "що буде, те й буде". Ми, віруючі, не маємо право на це, оскільки ми прийняли рішення прямувати за Богом, тобто бути слухняними і присвяченими Богу та завіту зі своїм чоловіком! Ніколи не опускайте руки, "боріться" за благополуччя своєї сім'ї. Це є воля Божа.  Він - творец Шлюбу, І Він завжди буде за збереження сім'ї. Довірся Богу та йди за Ним.

6. Кожен раз, проходячи через різні ситуації, подружжя може виявляти один в одному різне ставлення до ситуації, різні погляди на одну й ту ж проблему. І тут треба проявити розуміння і терпіння. Ми індивідуальні, і тому бачимо і розуміємо по-різному. Спірні питання ми можемо вирішити мирним шляхом, застосовуючи істину Слова Божого. Кращим рішенням буде молитва і спільне читання Біблії. Ось чому сім'я, яка будує свої відносини на Слові Божому, ніколи не зруйнується. Глибино багатства, премудрість Христа ... Черпайте з неї.

7. Перша сварка, непорозуміння ... Не заходь в образу, не біжи до інших, не відвертайся. Підійди до своєї половинки. Скажи: мені боляче, я не розумію, допоможи мені. Це вирішить ситуацію і не залишить ран. Таке рішення допоможе взяти правильний напрямок у проходженні всіх штормів у океані життя. Вони бувають у кожній родині, але одна сім'я, долаючи випробування, міцнішає, а інша руйнується. Вибери правильний напрямок - все вирішити мирним шляхом. Прийміть рішення - все долати удвох, не втручаючи інших у ваші сімейні справи. Вам буде легше пробачити один одного, якщо про це знаєте тільки ви. Пам'ятайте, ваші батьки або самі кращі друзі не вирішать ситуацію, а ось рани можуть додати.

8. Вчіться визнавати свої помилки. Не доводьте свою правоту. Якщо ви стоїте в істині Слова Божого, то воно не заперечується, а якщо ні, то краще покаятися. Легко йдіть на поступки, не створюйте конфронтації. Це поліпшить Ваш характер, а, отже, і обстановку в домі. В емоціях завжди існує ризик сказати або зробити щось не на користь. Коли емоції вщухнуть - приступайте до прийняття рішень.

9. Приймайте разом рішення, які допоможуть вашій родині розвиватися (наприклад, рішення мати час для спілкування). Вчіться слухати і чути іншого, виділяти час для спільних молитов. Прийміть рішення говорити один одному правду. Залиште все , що було до появи вашої родини, не повертайтеся туди, адже там вже нічого не можна змінити, а нашкодити молодій сім'ї це може. Уміння зберегти в таємниці все, що відбувається у вашій родині, допоможе довіряти один одному і знаходити правильні рішення. Цим ви створите в родині атмосферу безпеки і довіри, що дуже зміцнить вашу єдність.

10. У родині бувають прикрі дрібниці. Пам'ятайте, вони дуже впливають на атмосферу сім'ї. Можна навести кілька прикладів. Неприбрана квартира, недбалий одяг, незготовлена вечеря не створять гарної атмосфери. Жінка, яка бажає мати сім'ю, повинна чітко усвідомити для себе, що цей тягар лягає на неї. Так само, як і чоловік повинен розуміти, що всякі побутові поломки і негаразди - це його тягар. Кожна сім'я вирішить ці завдання по-своєму. Домогосподарка створить затишок сама. Зайнята ділова жінка запросить домробітницю. Так само як і чоловік, що вміє все робити сам, вирішить проблеми самостійно. А зайнятий на роботі запросить фахівця для вирішення проблем. Але це ні в якому разі не повинно призводити до взаємних докорів і сперечанням. Кожне завдання має рішення, кожна проблема, має вихід і треба ними скористатися.

11. Наші думки і наші рішення будуть направляти нашу сім'ю. До цього треба поставитися дуже серйозно. Позитивні думки і правильні рішення направлять сім'ю на шлях розвитку і творення. Це можливо в сім'ї, де чоловік і дружина мають спілкування один з одним, де розвинені хороші взаємини. Там, де все тече само собою, незабаром почнеться розлад і нерозуміння один одного. Подружжя повинні разом будувати плани, мріяти і обов'язково приймати рішення. Якщо щось піде не за планом, завжди можна нагадати: "адже ми ж прийняли рішення!" - і повернутися назад, щоб все виправити.
 

Наверное, многие согласятся со мной в том, что по-настоящему счастливый брак - это большая редкость в наши дни. Но, тем не менее, каждый человек мечтает именно о крепкой и счастливой семье, о взаимоотношениях, длящихся всю жизнь. Молодые люди, создающие семью, в начале своего пути наполнены прекрасными ожиданиями от совместной жизни. Они испытывают друг ко другу такие нежные и глубокие чувства. Но проходит время, и эти чувства начинают угасать, супруги начинают отстраняться друг от друга, появляются взаимные претензии и даже агрессия. Наступает кризис отношений. Приходит отчаяние и кажется, что ничего уже нельзя изменить.

Однако выход есть. Отношения между мужем и женой могут снова стать близкими и вдохновляющими. Но это не произойдет по воле случая. Взаимоотношения в семье необходимо взращивать, питать, окружать заботой и даже защищать. Ваши усилия по восстановлению семейных отношений обязательно окупят себя. Вы сможете жить в согласии друг с другом и наслаждаться семейной жизнью, воспитывая счастливых детей.

Бог смотрит на семью как на священный завет. Семья - это Божий замысел, предназначенный для формирования в нас богоугодных качеств. Через отношений в семье Он хочет сделать нас более любящими, терпеливыми, научить нас доверять Ему. Проходя каждый этап нашей жизни вместе с Богом, мы духовно растем и становимся все более и более похожими на Него.  

Заповіт приводить до присвяченого життя і плодючості; неподілене ні з ким життя залишається безплідним і даремним

В основі родинного життя лежать стосунки заповіту. Єврейське слово "beriyth" в Старому Заповіті використовується близько 280 разів і найчастіше переводиться як "заповіт" або "угода, яка зв'язує". Грецьке слово "diatheke" в Новому Заповіті переводиться як "заповіт" і відповідає зобов'язанню або обіцянці, що відображає бажання конкретної людини. Заповіт - це присвячення обох сторін один одному.

"Тому покине чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, - і будуть обоє вони одним тілом"

Відношення нашої сучасної культури до різного роду взаємовідносин між людьми, в основному, таке: "Що я від цього отримаю? Яку вигоду я зможу від цього мати?" На жаль, якщо в шлюбі взаємовідносини засновані на такому принципі, то вони приречені на провал.

Той, хто підходить до браку як до заповіту, не запитує: "Що я можу отримати?" Швидше він запитає: "Що я можу дати моєму чоловікові (дружині)?" І на своє власне питання відповідає: "Я віддаю своє життя. Я жертвую його для тебе, і тоді я знайду нове життя в тобі". Таке присвячення однаково стосується обох сторін, як чоловіка, так і дружини.

У цьому і полягає секрет справжнього життя, справжнього щастя і справжньої любові. Заповіт призводить до присвяченого життя і родючості; неподілене ні з ким життя залишається безплідним і даремним. Божа милість приходить лише тоді, коли чоловік і дружина віддали себе Богові і один одному, присвятивши себе заповіту.

Як зробити щасливим свого чоловіка або "чудодійний засіб від зради""

Майже в усіх культурах і у всі часи було відоме Золоте правило, яке виклав нам Ісус Христос: «І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви» (Луки 6:13). Це правило Уиллард Ф. Харли у своїй книзі "Його потреби, Її потреби" назвав другим законом браку і звучить це так: «Задовольняй потреби свого чоловіка/дружини так, як ти хочеш, щоб він(вона) задовольняв(ла) твої».

Навіщо, - спитаєте ви. Виявляється, що в шлюбі для щастя подружжя дуже важливо знати і задовольняти потреби своєї половинки. Для цього треба визначити найважливіші емоційні потреби один одного, тобто що може зробити кожен із подружжя, щоб принести один одному повне щастя і задоволення.

Є десять емоційних потреб чоловіків і жінок. І хоча обидві статі розділяють усі десять потреб, п'ять із них найбільш важливі для жінок, а інші п'ять - для чоловіків. Проте чоловікам і дружинам буває дуже важко заповнювати потреби один одного через нестачу розуміння подружжям пріоритетів цих потреб для чоловіка і жінки, оскільки пріоритети потреб чоловіків відрізняються від пріоритетів потреб жінок. В цьому випадку кожен з подружжя, не усвідомлюючи, перехресно намагається задовольнити потреби, які зазнає він або вона, а не ті, що зазнає його або її друга половина. Так, наприклад, дружини нерідко з легкістю проявляють до своїх чоловіків почуття ніжності, оскільки вони самі цінують і жадають цього. І навпаки - чоловіки осаджують дружин сексуальними бажаннями, тому що секс є однією з найнасущніших потреб чоловіків. Така поведінка, коли одна людина дає іншій те, що йому або їй не так вже й потрібно, приречена на провал і руйнування.

Що ж робити, - запитаєте ви. Кожен партнер повинен приділити час тому, щоб виявити і розпізнати найважливіші потреби іншого, котрим він або вона віддає пріоритет. Ось ці десять емоційних потреб чоловіків і жінок.

Якщо яка-небудь із п'яти основних емоційних потреб чоловіка або дружини не задовольняється, він (вона) стає уразливим перед спокусою зради. Дослідивши кожну сферу потреби окремо, подружжя може навчитися піклуватися один про одного так, щоб зберегти шлюб від небезпеки зради. Тоді і стосунки в шлюбі можуть стати більше захоплюючими, повноціннішими і довірчими, ніж будь-коли раніше.

Вам буде потрібно багато терпіння й любові, щоб допомогти невіруючому чоловікові прийняти Господа у своє серце. Але це – єдиний шлях, щоб відбулися зміни у відносинах між вами та чоловіком.

Библія говорить: «віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім» (Дії Апостолів 16:31). Коли ми приймаємо рішення вірити Господу під час зіткнення з будь-якою проблемою, приходять випробування, пов'язані саме з тими речами, у що ми віримо. Проводячи нас через них, Бог чекає від нас вірності та наполегливості у молитві, щоб благословити навіть більше, ніж ми просимо від Нього. Наш Отець бажає, щоб ми зростали духовно та удосконалювалися.

Ісус навчав своїх послідовників, як робити, здавалося б, неможливі речі. «Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так.» (Мк. 11:23,24). Але при цьому необхідно пробачати, «як маєте щось проти кого-небудь» (вірш 25).

Моліться Богу, просіть, щоб Він врятував вашого чоловіка, щоб його серце відкрилося для Божої благодаті. Просіть допомоги у Господа, щоб змінитися й самій – не кричіть на чоловіка, будьте терплячою, не платіть злом на зло, не цурайтесь та не протиставляйте себе (віруючу) чоловікові (грішникові). Пам'ятайте, насильство заради любові вбиває любов. Але якщо він помітить, що ваша віра допомагає вирішенню сімейних проблем , якщо він побачить, що після церкви ви повертаєтеся світліше, ніж пішли туди, якщо він побачить, що ваш духовний світ став багатшим й глибшим, то поступово він прийде до віри. Якщо ваш чоловік потребує фізичної допомоги або моральної підтримки, допомагайте йому.

Так чинити зовсім не просто, але Бог завжди поруч з людиною, яка підкоряється Йому та слухається Його Слова.

Головна мета шлюбу - стати благословенням в сім'ї. Для цього потрібно розвивати себе у різних напрямках

В першу чергу, це стосується емоційної сфери. Прагніть до того, щоб ще до весілля ви навчилися контролювати свої негативні емоції в питаннях самооцінки, самовідданості, депресії, гніву, імпульсивності. Хтивість також не повинна бути присутньою в сім'ї. Розвивайте себе на підставі Божого Слова, відновлюючи себе, як особистість, створену за образом і подобою Божою. Навчіться приймати себе і любити себе, ніколи не сумніваючись у любові Божої.

Важливо також набути навичок спілкування з іншими людьми, у тому числі і з протилежною статтю. Вчіться вести бесіду, уважно слухати співрозмовника, висловлювати свої думки так, щоб він вас зрозумів. Величезну допомогу в становленні щасливої родини вам надасть вміння вирішувати конфлікти. Конфлікти треба вирішувати методом обговорення. Будьте завжди ввічливою людиною.

Духовна сфера в шлюбі також відіграє важливу роль. Присвячення Богу має бути на першому місці. Також має бути посвята конкретній помісній церкві і служінню. Для сім'ї є дуже важливими спільні духовні цінності. Вони сприяють довірі й передбачуваності. Непередбачуваність може призвести до втрати довіри в сім'ї.

Розвивайте свій інтелект та мислення, вчіться думати.

Навчіться дружити набагато раніше, ніж створюєте сім'ю. У родині дружба - головна складова. Розвиваючи дружні відносини, ми вчимося розуміти людей, прощати, довіряти їм, бути підзвітними, але не контролювати один одного. Дружба допомагає нам відчути себе прийнятими іншими людьми. У дружбі ми на максимум вчимося взаєминам.

1. Не очікуй, що твоя дитина має бути твоєю копією, тому що вона, як і ти, створена на подобу Божу. Допоможи їй стати собою справжньою.
2. Не зганяй злість на дитині через свої образи, щоби потім не дочекатися, коли вона помститься тобі через свої. Що посієш, те і будеш пожинати.
3. Не вимагай від дитини відплати за все, що ти для неї робишь або вже зробив. Ти подарував їй життя, вона подарує життя іншому - це незворотній закон вдячності.
4. Не думай, що дитина - твоя власність. Вона - Боже дитя, як і ти.
5. Приймай проблеми своєї дитини як свої власні.
6. Ніколи не принижуй своє дитя.
7. Ніколи не кажи, що ти жалкуєшь про її народження.
8. Пам'ятай! Те, що зроблено для дитини, не є достатнім, якщо не зроблено усе можливе.
9. Не роби по відношенню до чужої дитини того, що не хотів би, щоб інші робили по відношенню до твоєї.
10. Люби свою дитину будь-якою: маленькою і дорослою, талановитою і бездарною, здоровою і хворою. Радій з того, що вона з тобою, і дякуй Господеві за це свято.

Кожна мама хоче, щоб її діти були кращими в усьому, чим би вони не займались. Якщо дитина робить щось трохи гірше, ніж інші діти, мама зразу ж готова записати її на додаткові курси або організувати індивідуальне навчання, щоб зберегти ілюзію, що її дитина відмінно справляється з усіма своїми заняттями. Але насправді нічого хорошого це не приносить. Через перфекціонізм батьків і їх завищених очікувань дитина відчуває занадто сильний тиск. Багато дітей, виростаючи, не бажають спілкуватися зі своїми старіючим батьками через те, що в дитинстві вони піддавалися надмірній критиці, а їхні дитячі зусилля щось зробити не були оцінені найближчими дорослими людьми.

Що буде відчувати ваша дитина, якщо зустрічаючи її зі школи, ви постійно ставитиме їй питання: "Ну, які оцінки ти сьогодні отримав?" І коли дитина каже, що вона отримала дві п'ятірки і одну четвірку, ви починаєте їй "дошкуляти" за четвірку, забуваючи похвалити за п'ятірки. Чи захоче вона з вами ділитися своїми переживаннями, коли підросте? Адже вона буде навчена на гіркому досвіді, що мамі потрібні лише її зовнішні успіхи, щоб все зовні виглядало добре, а її думки, мрії, бажання маму не цікавлять. Ще один приклад. Мама просить свою чотирирічну доньку заправити ліжко. Дочка слухняно виконує мамине прохання. Мама підходить, бачить, що покривало злегка перекошене. Вона починає поправляти ковдру, усім своїм виглядом показуючи, що дочка погано впоралася з маминим проханням. І навіть, якщо мама скаже доньці "Молодець!", її дії нададуть словами протилежний зміст. Дочка буде вважати, що мама їй каже: "Ти не здатна нічого зробити самостійно..."

Подумайте, чи виходить у вас самих робити все абсолютно бездоганно? Чи вдається вам зберігати позитивне ставлення протягом усього дня? Коли ви прасуєте брюки, чи завжди ідеально відпрасовуєте кожну складочку? Чи завжди у вас виходить приготувати ідеальний обід? Не варто вимагати досконалості і від своєї дитини. Бог наділив її своїми індивідуальними дарами і талантами. Ваша дитина може чудово справлятися з речами, які ви самі не вважаєте цінними. Але так її задумав Господь для Своїх Божествених цілей, про які ви навіть не підозрюєте. 

Приймайте свою дитину такою, яка вона є. Дисциплінуючи її, не критикуйте. Підтримуйте її починання, будьте завжди на її боці, щоб навчити справлятися з труднощами життя. Любіть вашу дитину безумовно. Ви обов'язково пожнете все те добре, що посіяли в неї з дитячих років.

Сьогодні люди особливо не замислюються, навіщо їм дано дар - народження дітей. Всі сприймають це, як природний процес для жінок, які досягли певного віку, і що діти з'являються на світ просто внаслідок взаємовідносин між чоловіком і жінкою. Дуже мало людей готують себе до відповідальності стати батьками (татом, мамою).

Так було не завжди. Бог є автором і творцем сім'ї. І якщо ми хочемо мати щасливе сімейне життя, нам потрібно знати, що Бог говорить з цього приводу. В Біблії можна отримати Його інструкції щодо мети та шляхів створення родини. Спочатку Бог створив чоловіка і жінку, і благословив їх на шлюб (Буття 1:27, 2:22-24). І тільки через час, невідомий для нас, у Адама і Єви з'являються діти. Сьогодні суспільство цілком нормально ставиться до народження дітей поза шлюбом (цивільний шлюб) або до явища матерів-одиначок. На Заході пішли далі: дозволяють всиновлювати дітей «сім'ям» сексуальних меншин. Як ви думаєте, ким стануть такі діти, коли виростуть? Звичайно ж, вони будуть схожі на своїх батьків.

Ще один аспект. Сподобалося б вам, якби ваші батьки запланували вас тільки тому, що зараз держава за це дає великі гроші, і ви можете таким шляхом вирішити свої матеріальні проблеми. Або ваша мама захотіла одружитеся з вашим татом і вибрала шлях - завагітніти, щоб хлопець з почуття провини одружився. Чи буде така сім'я щасливою? Ви самі знаєте відповідь.

Дитина не є інструментом для вирішення наших егоїстичних бажань. Мати, яка народжує дитину «для себе», не думає про благо дитини, а тільки про себе, задовольняючи свій материнський інстинкт. Потім така мати постійно твердить дитині про те, як багато вона для нього зробила, і тому вона не повнна її засмучувати, але завжди виконувати її бажання. В результаті дитину «переслідує» постійне почуття провини. Навіть питання про створення власної сім'ї свого сина або дочки мама вирішує сама, позбавляючи його (її) вибору в особистому житті. Це добре - любити, піклуватися, прислухатися до порад мами, але необхідно жити своїм життям, а не рішеннями мами. Досвід показує, що це нещасні люди, які ніколи не одружуються, а живуть все життя з мамою, і ніколи не досягають зрілості. Деякі одружуються, але якщо не виходять з під впливу такої «материнської любові» (контролю), - через деякий час розлучаються.

Багато людей так діють через незнання, але це нічого не змінює. Ми відповідаємо за тих, кого народили і виховали. Дитина є міні-копією своєї сім'ї. Для того, щоб стати повноцінною особистістю, є необхідним вплив і тата, і мами, а також атмосфера любові в сім'ї, без якої ніщо не має сенсу. Якщо цього немає, то сім'я ще не готова до народження або усиновлення дітей. Діти не вирішують проблеми, які існують в сім'ї, а ще більше виявляють їх наявність.

Відповідальність батьків не тільки нагодувати, одягнути, дати освіту, а й допомогти дитині виявити закладені в ньому таланти і потенціал. Дитині необхідно допомогти відбутися, приготувавши його до виконання Божого плану на його життя, тому що воля Божа «добро, приємність та досконалість». Ми, як батьки, повинні своїм життям показати приклад для наслідування, шлях по якому наші діти підуть і не заблукають. Хай допоможе нам Бог!

Батьківська любов повинна бути безумовною. Безумовна любов - це вища форма любові. Таку любов ніщо не в силах похитнути. Ми любимо свою дитину, навіть якщо вона не зовсім красива, і зірок з неба не хапає. Ми любимо її, навіть якщо вона не виправдовує наших надій. Його достоїнства і недоліки ролі не грають. Ми любимо дитину, якою б вона не була; і, що найскладніше, ми любимо її, що б вона не зробила. Це не означає, що будь-який її вчинок ми схвалюємо. Це означає, ми любимо дитину і показуємо їй це, навіть якщо її поведінка залишає бажати кращого.

На жаль, далеко не всі розуміють це. Часто батьківську любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з застереженням; вона повинна старанно вчитися і добре поводитися. Лише тоді вона отримує подарунки, привілеї та похвалу.

Звичайно, ми повинні навчати і виховувати дітей. Але все-таки для початку необхідно наповнити їх серце впевненістю у нашій безумовній любові. І робити це потрібно регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна нам. Якщо дитина відчуває нашу безумовну любов, ми глибше розумітемо її душу і її вчинки, і хороші і погані.

Бог любить нас безумовною любов'ю. Він - наш Батько, ми - Його діти. Тому у ставленні до власних дітей найкраще, що ми можемо робити, - це слідувати Його Слову.

"Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина Свого в умилостивлення за гріхи наші" (1 Івана 4:10)

Ідеальними в цьому випадку є відносини, коли батьки не дратують своїх дітей, а діти шанують своїх батьків. 

"Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній! А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!." (до Ефесян 6:2-4)

Необхідно виключити будь-яку маніпуляцію з боку батьків. Повчання і добру пораду, висловлені у спокійному поважному тоні, - ось методи, за допомогою яких ви зможете допомогти вашим дітям приймати правильні рішення. На самому початку трудової діяльності ваших дітей потрібно залучати їх брати участь в оплаті рахунків і вчити розпоряджатися заробленими коштами.

У цей час потрібно пам'ятати, що у ваших дітей своє життя, і воне може абсолютно відрізнятися від вашої. У них будуть свої подвиги і свої падіння, а вам потрібно відпустити їх від себе і дозволити їм самостійно приймати рішення. Тепер для вас настав час особливих молитов за дітей. Молитва і спілкування з Господом - це якраз те, що найкращим чином допоможе вашим дітям і не зруйнує вас.

Взаємовідносини батька з дітьми - це важливий аспект родинного благополуччя і гармонії. Любов, увага і підтримка, які батько надає своїм дітям, істотно впливають на їх духовний, емоційний, фізичний і соціальний розвиток.

Чоловіки часто нехтують близькими взаємовідносинами зі своїми дітьми лише тому, що самі в дитинстві були позбавлені теплих довірчих взаємовідносин зі своїми отцями. Не бажаючи ділитися своїми проблемами з матір'ю та відштовхувані холодом і байдужістю своїх отців, багато хто з хлопчиків вимушені залишатися наодинці з хвилюючими їх відчуттями та питаннями. Пізніше, коли ці хлопчики зростають і стають чоловіками, їм буває важко ділитися своїми відчуттями з іншими.

Діти, які виховувалися без отців, більше схильні до занепокоєння і депресій, мають труднощі в навчанні і знижену самооцінку. Емоційне "відсторонення" батька від виховання своїх дітей дуже часто формує в них соромливість, у багатьох випадках призводить до антисоціальної поведінки. Останні дослідження показали, що більше 33 відсотків підлітків з сімей, де був відсутній батько, ставали наркоманами і алкоголіками. Навпаки, емоційна близькість з батьком позитивно відбивається на дитині. Діти, які жили з отцями, краще адаптуються в різних життєвих ситуаціях у порівнянні з дітьми, що виховувалися лише матерями.

Дорогі татусі, на сторінках нашого сайту ми пропонуємо вам поговорити про те, як стати благословенням від Бога для своїх дітей.

Что делать, если маленький ребенок ведет себя агрессивно? Начните с пересмотра ваших отношений с ним. Хватает ли ребёнку внимания и тепла? Не чувствует ли ребёнок разделения с вами? Есть ли постоянный источник фрустрации и стресса? По возрасту ли предъявляемые ребёнку требования?

После очередного агрессивного действия не стоит наказывать или кричать на ребенка. Обращайтесь к нему с любовью, без критикующих интонаций. Помогите ему понять свои чувства и желания и проговорить их вслед за вами: "Ты злишься, тебе обидно, тебе хочется ударить, ты хотел..." Выразите сочувствие и сожаление: "мне жаль, что вышло не так, как ты хотел". Дайте ему возможность погрустить и поплакать. Через некоторое время подумаете и обсудите вместе с ребенком, что он может сделать, чтобы реализовать своё желание - хотя бы частично. Постарайтесь направить его внимание и энергию в конкретные шаги и действия.

Расскажите ребенку, что его любит Бог. Что Бог принимает его таким, какой он есть, и что ребенок всегда может обратиться к Богу с молитвой, если его что-то расстраивает.  Любящий Бог поможет ему найти выход из любой трудной ситуации.

Показывайте ребенку свое принятие, не только, когда он добрый и покладистый, но и в разных состояниях и чувствах. Ваше отношение к нему не должно меняться, вне зависимости от того, "хорошо" он себя ведёт или "плохо". Не вешайте ярлыки - "истерик", "нытик", "агрессивный". Это болезненно для ребёнка и заставляет его им соответствовать. Почаще подчёркивайте силу и умения ребёнка, помогите ему проявлять свои лучшие качества в игре, в спорте и самостоятельном поведении. С уважением относитесь к мнению ребёнка, внимательно выслушивайте его (хотя при этом не обязательно во всем с ним соглашаться). Пусть ребенок учится в спокойном тоне говорить о том, что его не устраивает в действиях других. Подвижные, экспрессивные игры (охотники, погоня, полицейские и т.д.) помогут ребенку высвободить свою энергию. Найдите время, чтобы поиграть вместе с ним.

Учите ребенка на своем примере, как справляться с сильными чувствами. Не отвечайте ему агрессией на агрессию.

Важно помнить, что невыраженная или подавленная агрессия или гнев часто начинают вылезать в виде страхов - ребёнку мерещатся монстры, волки и т.д. Общий фон настроения ребёнка становится раздражительным и тревожным.

Веселка згідно з Біблією є знаком заповіту поміж Богом і людьми в тому, що Він не наведе більше потопу на Землю. Ми завжди спостерігаємо веселку із захопленням. Вона вражає своєю величчю. Яким же тоді є великий Господь, що її створив!

Однак на землі все ще багато горя і страждань, люди весь час стикаються з проблемами і часто не знають, як їх вирішувати. Чому все так відбувається? Що треба робити нам, щоб ситуація змінилася? Як жити повноцінним життям?

Шукайте відповіді у статтях, посилання на які представлено нижче.

Біблія говорить про те, що горе й біди у світі є наслідком гріха, який прийшов у світ через непослух перших людей Богові

У Слові Божому міститься безліч історій про лиха та страждання, що відбувалися у різні часи на Землі. Старий Заповіт описує, що після гріхопадіння Адама та Єви Бог покарав їх і все людство, сказавши, що вони будуть багато працювати і народжувати дітей у хворобах і стражданнях (Буття 3:16-19). Ідеальний Божий порядок, встановлений Богом, був зруйнований через гріх.

Біблія також говорить про те, що світ перебуває під владою гріха та зла. Друге послання Петра говорить про те, що світ перебуває у злі (1 Петра 5:8). Тому у світі відбуваються різні біди та страждання, такі як хвороби, стихійні лиха, конфлікти тощо.

Деякі люди також вважають, що горе та страждання на Землі пов'язані з нашим вільним вибором. Біблія каже, що Бог створив людей з вільною волею, щоб вони могли вибирати між праведністю та гріхом. Але коли люди обирають гріх, це може призводити до негативних наслідків як для самих людей, так і для оточуючих. Наприклад, у Біблії описується, як злочини та жорстокість одних викликають страждання та лиха для інших людей (Михея 2:1-2).

Однак Слово Боже також говорить, що Бог не залишає людей у їхніх стражданнях та бідах. Він обіцяє допомогу й втіху тим, хто вірить  і звертається до Нього (Ісая 41:10). Бог любить своїх дітей і бажає, щоб вони жили щасливо та благополучно. Він обіцяє нагороду і благословення тим, хто прямує Його шляхом і живе, виконуючи Його заповіді.

Тому не можна звинувачувати Бога в тому, що люди грішать і поширюють зло. Він зробив усе потрібне для припинення зла. Син Божий, Ісус Христос, помер у тяжких муках на хресті, щоб врятувати людей. Але чи всі бажають прийняти цю жертву?

Люди можуть пізнати, що Бог є, але не шляхом наукових досліджень

Деякі люди кажуть, що не можуть вірити в Бога, тому що Його не можна відчути своїми органами почуттів. Але радіоактивне випромінювання теж не можна відчути, хоча воно існує. Ще один приклад: люди знають про реальність любові, але наука не може довести її існування.

Те, що ми можемо дізнатися про Бога, - Він сам відкриває нам: велич Всесвіту, налагодженість руху планет і зірок, закони природи, складна будова живих істот, яка ще не вивчено до кінця тощо. Все це говорить про те, що є Творець.

"тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив; невидиме ж Його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: Його вічна сила і божество, так що нема їм виправдання" (Рим. 1:19-20). 

Бог відкриває себе також в особливому особистому одкровенні - Біблії. Це одкровення отримали пророки Божі - святі люди, які пізнали Бога.

Але більш за все ми можемо пізнати Бога завдяки життю і слову Ісуса Христа. Ісус Христос - реальна особистість. Про Нього говорили пророки ще задовго перед Його появою. Є історичні підтвердження, що Він жив на межі старої і нової ери. Ісус Христос показав людям, яким є Бог."Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? (Івана 14:9)

Людина обирала безліч теорій про походження світу. Але жодна теорія не дає відповідь на наші запитання краще, ніж Біблійна розповідь про те, що існує Спаситель, Який на початку створив все, що є.

Біблія є єдиною древньої книгою, яка є достовірною в усіх наукових подробицях

Біблія абсолютно вільна від помилок, які притаманні "науковим" твердженнями в інших стародавніх манускриптах. Біблійна астрономія може бути перевірена останніми науковими відкриттями. Наприклад, Мойсей в книзі Буття написав, що Бог поставив "світило велике для управління днем, і світило мале щоб керувало ніччю" (Буття 1:16). Іншими словами, він оголосив, що сонце більше місяця. Однак, якщо порівнювати візуально розмір цих світил, вони здадуться приблизно однаковими, а при деяких погодних умовах здається, що місяць навіть більше. Як міг Мойсей (не маючи ні телескопа, ні інших вимірювальних інструментів) знати про те, що місяць менше сонця без одкровення Того, Хто створив сонце і місяць.

Сучасна медицина підтверджує правильність біблійних медичних приписів. Багатьох епідемій вдалося б уникнути, якби дотримувалися біблійної практики діагностики, карантину та приписів.

Факти з хімії, біології, згадані в Біблії, йдуть в ногу з сучасними людськими відкриттями в цих галузях. Ці факти безпомилкові, хоча іноді людина, через недосконале знання фактів, ставила під сумнів деякі Біблійні твердження.

Палеонтологія представляє багато доказів про пряме створення різних видів життя. Багато з цих видів стоять відокремлено в історії викопнів, не маючи попередників. Археологія підтверджує достовірність Біблії. Багато звинувачень, висунуті проти Святого Письма в минулі часи, виявилися абсолютно помилковими, коли вчені, удосконаливши методи своїх досліджень, знайшли, що біблійні твердження історичного, географічного і культурного напрямку - точні.

Ми маємо абсолютну впевненість, що наша Біблія повністю достовірна і каже з авторитетом і точністю. Якщо вона вірна в наукових областях, то значить вірно все те, що вона говорить про Божий план порятунку людини. З вдячністю Богові ми можемо сказати разом з апостолом Іваном: "Слово Твоє є істина".

Якщо сьогодні ваше життя гіднe презирства, не впадайте у відчай. Прийдіть до Ісуса, схиліться перед Ним в молитві покаяння. У Ньому ви знайдете мир і радість вашій душі.

Ісус ходив по землі, творячи Свої благі справи, проповідуючи Боже Слово, зцілюючи і звільняючи людей від нечистих духів. Слух про Нього дуже швидко поширювався. І коли Він приходив до якогось міста, там уже всі знали Його.

Так сталося і в Віфанії. Коли Ісус перебував у домі Симона (Луки 7:36-39), в цей будинок прийшла жінка-блудниця. Усвідомлюючи свій гріх, вона плакала і омивала сльозами ноги Ісуса, і витирала їх своїм волоссям, цілувала і мазала їх дорогоцінним миром. Її серце було зламане.  Вона не могла говорити. Сльози каяття лилися з її очей, омиваючи одночасно і її серце.

Вона знала, що всі присутні засуджують її за те, що вона робила, що вони зневажають її. Але каяття в її серці було таке велике, що вона не звертала уваги на їх глузливі і осудливі погляди. Її погляд був спрямований тільки на Ісуса. У цей момент вона особливим чином відчувала Його безмежну любов. Ісус, бачучи її смиренне серце, каже: "Прощаються тобі гріхи ... віра твоя спасла тебе, іди з миром".

Жінка, що омила ноги Ісуса сльозами, і витерла їх волоссям своїм Йому, була Марія, сестра Лазаря. В Біблії ми багато читаємо про неї. І всюди згадується, що коли з'являвся Ісус, Марія сідала біля ніг Його і слухала слова Христа. З самого початку і до гробу Господнього, Марія залишалася вірною своєму Господу.

Почувши про Ісуса, вона повірила в Нього і почала діяти. Напевно, їй було дуже важко прийняти це рішення - піти в будинок до фарисеєві і, тим більше, підійти до Ісуса в присутності всіх. Адже таких жінок, як вона, засуджувало все суспільство, їх побивали камінням. Це було дуже ризиковано. Потрібно було повністю померти для себе. Але все одно, вона зробила це, тому що знаходитися поряд з Ісусом для неї було важливіше за все на світі. Якщо сьогодні ваше життя гідне презирства, не впадайте у відчай. Прийдіть до Ісуса, схиліться перед Ним в молитві покаяння. У Ньому ви знайдете мир і радість вашій душі.

Бог створив нас і навколишній світ для того, щоб проявити Свою любов до нас. З самого початку Бог приготував для людини вічне життя у радості і спілкуванні з Ним у любові. Але людина згрішила і позбулася слави Божої, усі, без винятку, люди стали грішниками і втратили можливість спілкуватися з Богом. Потім прийшли хвороби, проблеми і смерть. Але Бог бажає довести до кінця те, що Він задумав.

У посланні апостола Івана 3:16 написано: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним». Зі свого боку Бог зробив усе, що необхідно для нашого спасіння. Від нас же вимагається у молитві покаятися в своїх гріхах і попросити Ісуса увійти у наше серце, після чого починати жити так, як хоче Господь, як написано у Біблії.

Ці слова призначені, перш за все, для тих людей, які вже поставили собі питання: “Для чого я живу?ˮ Це питання здається простим, але відповіді на нього немає в жодному підручнику. Можливо, ви скажете: “Я собі таке питання не задаю.ˮ Так, багато хто живе не замислюючись про це. Але всі, безперечно, хочуть щастя. Його шукають, вигадують і навіть винаходять. Всі хочуть бути щасливими. Наш час особливий. Сьогодні ми можемо отримати відповіді на питання, які цікавили людство протягом багатьох століть і, навіть, тисячоліть.

Наша дивовижна планета

Давайте поміркуємо. Ми живемо на планеті під назвою “Земляˮ. Це дивовижна планета, на ній є все для життєзабезпечення людини. Земля породжує зелень, траву, яка сіє насіння за родом її, і дерево плодове, яке приносить плід, в якому насіння його, за родом його (Книга Буття 1:12). Ми знаємо, що ніщо і ніхто не може жити без води – і на землі є безліч води, щоб забезпечити життя усьому. У воді також безліч всякої живності, придатної в їжу. Земля сповнена розмаїттям живих душ: звірі та птахи, риби та комахи. Усе передбачено для забезпечення їхнього життя. Надра землі сповнені всілякими корисними копалинами та матеріалами для того, щоб людина могла творити і вдосконалювати все. Чи може все так мудро, злагоджено і просто влаштуватися само собою?

Різноманітний і неповторний світ

Сьогодні телебачення дозволяє нам побачити різноманітність землі, морів, річок і, навіть, глибини океану трохи відкривають нам своє життя. Ми бачимо, яка прекрасна наша земля, який неповторний кожен її куточок. Річки завжди течуть згідно заданого їм маршруту, моря й океани не виливаються зі своїх глибин. Кожен день настає ранок і сонце встає, щоб пройти свій земний шлях. Щовечора ми бачимо небосхил, укритий зірками, і місяць здійснює свій шлях. Дерева одягаються навесні, а восени скидають своє вбрання. Після зими приходить весна, весна змінюється літом, а потім осінь знову змінюється зимою. І кожен період особливий по-своєму. І якими б мудрими ми не були, ніякі зусилля не можуть змінити заданий ритм життя. Цікава тема для роздумів, чи не так?

Наш організм влаштований неймовірно складно

Перед цим ми міркували, в якому досконалому і дивовижному світі ми живемо. Але не менш дивовижний і досконалий світ знаходиться всередині нас. Всі органи розміщені за дуже зручною для сполучення схемою. Кровоносна система влаштована так, що цілюща волога надходить до кожної клітинки тіла. Система захисту діє на весь організм. Ми бачимо, чуємо, розмірковуємо, розуміємо, дихаємо, рухаємося і навіть розмовляємо, чого не дано жодній живій істоті на цій Землі. Людина намагається знайти пояснення виникнення Землі і всього живого на ній. Створюються теорії, в яких люди намагаються пояснити незрозуміле.

Випадковість чи Творець?

Всі теорії і філософії, які нам пропонуються у підручниках, намагаються довести, що Земля і все творіння на ній виникли спонтанно, без участі ТВОРЦЯ. Але давайте розглянемо простий приклад. Для того, щоб побудувати будинок, хтось має зробити проект цього будинку, накреслити його, продумати з якого матеріалу він буде побудований, розрахувати, скільки потрібно матеріалу, засобів і так далі. Тобто, потрібен розум, щоб все це обміркувати і вирішити. Чому ж тоді, дивлячись на світ, в якому ми живемо, де продумано все до найдрібніших деталей, де все влаштовано так досконало, ми віримо наївним теоріям про те, що все виникло само собою або випадково?

Теорія еволюції не працює

Люди наївно вірять, що найдосконаліше творіння Землі – людина – походить від мавпи. Але протягом усього існування цієї теорії жодна мавпа не народила людину і навіть ті мавпи, які живуть серед людей, не перетворюються у людей. Якщо ми будемо уважні до оточуючого нас світу, то побачимо, що будь-яке зерно породжує тільки собі подібне. Також і всяка жива істота народжує тільки собі подібне. На виноградній лозі не виростуть яблука, а кущ малини не принесе виноград. Польові квіти ніколи не стануть трояндами. Все життя вкладене у насіння, а насіння породжує життя тільки за родом і за подобою своєю.

Хто ж керує всім цим?

Дякуємо, що ви терпляче пройшли з нами ці пʼять кроків. Давайте тепер подумаємо: якщо для того, щоб з’явився будинок, потрібен розум, то, тим більше, для того, щоб зʼявилася Земля (і все що на ній) також необхідний розум. Для того, щоб в будинку можна було жити довгий час, потрібно щоб хтось доглядав за цим будинком: робив ремонт, замінював застарілі деталі та інше. Для підтримки життя на Землі найуживанішими і необхідними є вода і повітря. Якби ніхто не подбав про їх постійне очищення, вони дуже скоро стали б непридатними. Для цього теж потрібен розум. Земля не існує сама по собі. Вона існує у Всесвіті, де також все взаємопов’язано. І знову ми приходимо до висновку, що що хтось має цим керувати.

Бог створив нас і бажає спілкуватися зі своїм творінням

Якщо до цього часу ви розмірковували разом з нами, то напевно прийшли до висновку, що для того, щоб Земля з’явилася і існувала з усім живим на ній, потрібен Творець, що володіє Вищим РОЗУМОМ. І сьогодні Він дає нам можливість познайомитися з Ним. Сьогодні Творець став доступним кожному, хто шукає Істину. Він шукає спілкування з нами, тому що він – Бог і створив нас для спілкування з Собою. Його найбільша мудрість подається в простоті, доступній і зрозумілій кожному. Створивши людину, Він дав і інструкцію для її життя. Це – Біблія, Книга книг, в якій записані всі закони і правила життя.

Шлях до Бога починається з молитви. Натисніть ТУТ, щоб помолитися разом з нами.  

Біблія суворо засуджує заняття астрологією

Астрологія виникла в древній Вавилоні і визначалася як вивчення місцезнаходження планет, сонця, місяця, зірок, з метою тлумачення їх значення для людського життя. Головна мета цієї хибної науки - пророкування майбутнього, яке визначається астрологами за допомогою особливих спеціальних таблиць. Це одна з форм передбачення, що відноситься до окультизму.

Слово окультизм означає: прихований, таємний, містичний. Духовна основа окультизму зводиться до двох основних положень - поклоніння творінню замість Творця і самообожнювання людини. У деяких окультних навчаннях проповідується поклоніння світу, "Космосу". До сфери окультизму входить багато видів діяльності - це сатанізм, спіритизм, передбачення долі (прорікання), чаклунство, цілительство, магія, рух Нового століття (Нью Ейдж).

Заняття окультизмом небезпечно тим, що люди чинять згідно з тими неправдивим вченням, в які вони вірять, і це часто веде до дуже серйозних наслідків, як для самих людей, так і для їхніх рідних і близьких. За всім цим стоїть світ злих духів, а вони, прагнучи не допустити людини до пізнання справжньої мети його життя, можуть являтись навіть у вигляді ангела світла.

Біблія суворо засуджує заняття астрологією.

"І щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць, і зорі, - усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій приділив їх усім народам під усім небом" (Повторення Закону: 4-19)

"хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти. Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, - не врятують своєї душі з руки полум'я" (Книга Ісаї 47:13-14)

Як Старий, так і Новий Заповіт, суворо засуджують астрологію і всі форми ворожіння. Тому що, по-перше, всякого роду передбачення дають можливість духам зла підпорядкувати собі волю людей, а по-друге, вчать жити, не покладаючись на люблячого і всезнаючого Бога. Головне полягає не в знанні майбутніх подій, а в довірі Богу.

Вочевидь, що безліч різних конфесій і деномінацій відображає нестачу знання в церкві.

У деяких випадках відмінності – це наслідок гордині. Люди не хочуть зустрітися всі разом і підпорядкувати своє розуміння тілу Христовому. Багато деномінацій виникли через помилки в тлумаченні Біблії. Те, що починалось як нове і прекрасне Боже одкровення, нерідко вироджується в байдужість, а потім і в боротьбу з тим, що робить Бог.

Нерідко ті, хто говорять, що знають Бога, переслідують тих, хто дійсно знає Його. Так, наприклад, в ім’я свого закону старозаповітні законники вбили Ісуса Христа, який був втіленням Бога.

Біблія вчить нас зберігати єдність духу (Еф. 4:3) до тих пір, поки ми не досягнемо єдності віри й пізнання Бога (Еф. 4:13). Повна єдність знання – це справа майбутнього.

Бог не позбавляє нас свободи волі, у що вірити. Але кожна людина має прагнути до пошуку істини (Матв.7:7). Тільки глибоке розуміння істини робить нас вільними (Ив. 8:32). Якщо ми знаємо істину, ми можемо зробити правильний вибір, до якої конфесії належати і яку помісну церкву відвідувати.

Гріх можна визначити як непокору Божому закону, яка проявляється у діях, звичках, оцінках, поглядах, схильностях, спонуканнях і способі життя.

Святе Письмо характеризує гріх як загальне спотворення людської природи. За гріховними діями завжди стоять гріховні думки, спонукання і бажання. Корінь гріха – гордість і ворожість до Бога. Обидва Заповіти характеризують гріх як повстання проти встановлених Богом правил, ігнорування поставленої Ним мети, порушення Божого закону, зневагу Божої праведності нечистотою грішника. Крім того, гріх є злочином, за який грішник буде відповідати перед Богом-Суддею.

У Старому Завіті храм Божий був місцем присутності Бога, місцем поклоніння Богу і молитви. Але в Новому Завіті Ісус назвав Своє тіло храмом Божим (Івана 2:19-21). Крім того, Ісус пообіцяв своїм учням, що після Його воскресіння Дух Святий зійде на учнів і мешкатиме в них (Івана 14:16-17). Апостол Павло написав:

"Чи не знаєте, що ви є Божим храмом і що Божий Дух живе в вас? Якщо хто знищить Божий храм, того знищить Бог; адже Божий храм святий, а ним є — ви."  (1 до Коринтян 3:16-17)

Звідси випливає, що кожна людина, яка вірує в Ісуса Христа, є храмом Божим, помешканням для Духа Святого. Тому Бог може очікувати від нас, щоб ми виконували функції храму. Храм у Старому Завіті мав функцію молитви, отже, і нам сьогодні треба жити життям молитви, тобто. регулярно молитися до Бога. Храм не може бути порожнім, він має бути чимось зайнятий. Так само і людина в середині порожньою не буває. Якщо вона не наповнена Божим, то диявол приносить свою заміну. 

Щоб очистити храм, Ісус вигнав деяких людей. Важливо дозволити Ісусу в нашому житті вигнати гріх, демонічний вплив, страх, лінощі, гіркоту, гнів, ненависть, релігійність, зневіру та сумніви – все, що руйнує нас. Відповідальність утримувати свій храм у належному стані лежить на нас. Бог бажає діяти через нас щодня на будь-якому місці, і ми не повинні йому в цьому перешкоджати.

Кожен християнин несе перед Богом відповідальність як за стан свого духу, так і за стан свого фізичного тіла. Не можна руйнувати своє тіло (Божий храм) цигарками, наркотиками, алкоголем. Бог згідно свого Слова обіцяє покарати тих, хто робить такі речі (1 до Коринтян 3:17). Важливо також регулярно займатися фізичними вправами та правильно харчуватися.   

Після того, як ми прийняли Ісуса Христа Господом, ми стали дітьми Божими і наші відносини з Богом тепер схожы на відносини між батьком і дітьми.

"Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!;" (Гал. 3:26)

Не всі люди на землі є дітьми Божими, але тільки ті, хто увірував в Ісуса Христа. Те, що ми є дітьми Божими - це результат чудової Божої любові, яку Він виявляє до нас. Бог бажає, щоб ми пізнали Його любов.

"щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою..." (до Ефесян 3:18-19)

Християни, які не мають одкровення про Боже батьківство, поводяться по відношенню до Бога як раби - не з любові, але з обов'язку. Особливо важко прийняти Боже Батьківство тим, хто з яких-небудь причин був позбавлений спілкування із земним батьком. Якщо ти багато про що переживаєш і піклуєшся, то це означає, що ти поки ще не до кінця зрозумів Батьківство нашого Небесного Отця.

Але коли ми пізнаємо, що Бог - наш Батько який ніколи не залишить нас, ми починаємо Йому довіряти і покладатися на Нього у всіх життєвих ситуаціях. Подібно земним батькам, наш люблячий Небесний Отець дає нам те, чого ми потребуємо, відповідає на наші прохання, які ми підносимо Йому в молитві, втішає і допомагає нам. Також Господь вчить нас і дисциплінує.

Нам необхідно зрозуміти, що новим творінням є наш дух (внутрішня людина), яка народилася при покаянні. Але наші душа і розум не народжуються згори. Вони потребують зміни і оновлення. Це процес, і він займає деякий час. Лише по мірі відновлення нашого розуму наша поведінка змінюється. Тому не завжди відразу після покаяння ми починаємо все робити правильно. Бог бажає, щоб ми докладали певних зусиль для зміни нашого мислення.

"Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю. Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди.." (до Ефесян 4:17-24)

Оновлення розуму - це переміна мислення. Нам необхідно свідомо відмовитися міркувати про старі гріховні речі і заповнити наш розум роздумами про те, що записано у Біблії, тому що "... бо як у душі своїй він обраховує, такий є...." (Приповісті 23:7). Для цього необхідно стежити за тим, що потрапляє в наш розум, тобто контролювати те, що ми дивимося, слухаємо або читаємо, захищаючи свій розум від впливу негативних речей. З іншого боку, регулрно читаючи Біблію, слухаючи проповіді і розмірковуючи над ними, ми дозволяємо Духу Святому оновлювати наш розум Словом Божим.

Нове творіння - це не просто зміна настрою і думок, але реальна зміна всередині нас.

"Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!"(2 Кор. 5:17)

Після покаяння ми набуваємо нової природи. У цей момент Бог створює нас заново, по-новому. Ми стаємо новим творінням. Нове творіння - це не просто зміна настрою і думок, але реальна зміна всередині нас. В результаті цього у нас починають розвиватися нові якості, з'являються нові потреби, нові інтереси. Наш спосіб життя повинен змінитися. Ми вже не можемо жити за нашими колишніми нормами.

Бути новим творінням означає, що в нас тепер нова натура, яка противиться гріхові і не погоджується з ним. Раніше ми не соромилися грішити, а після народження згори, якщо ми продовжуємо робити гріх, то всередині постійно відчуваємо дискомфорт. Тому нам необхідно зберігати себе від гріха."Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він." (1 Ивана 3:9).

Після покаяння у нас з'являється голод за Словом Божим, потреба у щоденному спілкуванні з Господом в молитві, чого раніше не було. Наше життя набуває цінності, тому що Бог створив нас для виконання тих справ, які Він нам призначив. Тепер в нас тече Боже життя, яке характеризується тим, що воно має у собі світ, спокій, радість, доброту, силу, всі божественні якості.

Наша відповідальність у тому, щоб жити оновленої життям, шукати волю Божу й не повертатися до старого життя."Допевняйтеся, що приємне для Господа, і не беріть участи в неплідних ділах темряви" (Ефес. 5:10-11)

Бути праведним перед Богом - це значить займати правильне положення перед Ним. Бог у своїй милості зробив нас праведними не завдяки нашим справаv, а через Свого Сина Ісуса Христа, який помер за наші гріхи

Християни, які не впевнені e тому, що вони правильно стоять перед Богом, можуть страждати від почуття провини або страху. Їм може здаватися, що в Божих очах вони виглядають недостатньо добре. Такі думки не дозволяють їм мати щирі близькі взаємовідносини з Господом і заважають виконанню волі Божої в їхньому житті.

Однак Слово Боже говорить, що праведність - це дар від Бога. Ми не можемо заробити праведність. "ся праведність наша немов поплямована місячним одіж" (Ісая 64:6). Але Бог у Своїй милості зробив нас праведними через Свого Сина Ісуса Христа, який помер за наші гріхи.

"Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім! " (2 до Коринтян 5:21)

Тому, якщо ми перебуваємо у Христі, ми займаємо становище праведності. Серед християн немає людини більш праведної, ніж інші, тому що у Христі ми отримали праведність у максимальній мірі. Точно так, як ми не можемо заробити праведність, ми не можемо її анулювати своїми справами. Ми отримуємо праведність без діл - виключно через віру в Ісуса Христа.

"А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.". (до Рим. 4:5)

Завдяки праведності, яку дав нам Бог, ми примирилися з Богом і можемо мати sз Ним спілкування. По молитві праведника Бог обіцяє змінювати ситуації. Оскільки ми отримуємо праведність по милості (Рим. 3:21-24,28), то нам немає чим хвалитися, і єдине, що ми можемо - це віддати подяку і хвалу Господу.

Багато людей неправильно розуміють значення слова "церква". Вони вважають, що це храм, будівля з куполами і різними атрибутами. Церква в перекладі з грецького означає "экклезія" (збори покликаних). Цими покликаними є народжені згори віруючі

Церква – це зібрання людей, народжених згори, спасених. Бог у Своєму Слові каже:"Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них." (Матвія 18:20). У істинній церквй, що живе згідно зі Словом Божим, завжди є відчутною присутність Божа.

Прикладом справжньої церкви для нас можуть бути збори новозавітних християн. Серед них були учні Ісуса, вони бачили Його, любили Його і тому їх серця горіли бажанням виконувати те, чого Він їх навчав. "І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах." (Дії 2:42).

Згідно з цим віршу можна виділити чотири основи, які обов'язково повинні бути в істинної церкви.

1. Проповідь Слова Божого (учення Апостолів). Пізнаючи істину, християни отримують свободу в багатьох сферах свого життя.

2. Спілкування віруючих, взаємна підтримка один одного. "Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!" (до Галатів 5:14) 

3. Переломлення хліба (деякі називають це "причастям, прийняттям причастя)". Таким чином ми долучаємося до Тіла Ісуса Христа, а також сповнюємося великою вдячністю за те, що зробив для нас Господь, вмираючи на хресті замість нас.

4. Молитва, через яку ми спілкуємося зі своїм Небесним Отцем. Завдяки молитві Бог дає нам Свій мир, радість, повноту, благословення, зцілення, показує вихід зі складних ситуацій.

Найголовніше при виборі церкви, у яку Ви збираєтеся ходити - це наявність у ній ясної і зрозумілої проповіді біблійних істин. Це повинні бути збори відроджених (тобто народжених від Духа Святого) людей, що живуть відповідно до вчення Ісуса Христа

Зверніть увагу на те, наскільки правильно у церкві доноситься Біблійне вчення. Лжевчень та лжевчителів зараз занадто багато і можливість піти за ними неправильною дорогою дуже висока. Тому перш, ніж вибирати, уважно прочитайте Новий Заповіт (або, хоча б чотири Євангелія), розмірковуючи над прочитаним. Зверніться до Бога у молитві, просіть Його показати Вам ту церкву, в якій ви зможете духовно зростати і зміцнюватися в істині.

Запитайте поради у віруючих людей, з якими ви добре знайомі, бачите їх "поводження чисте в страху" (1 Пет. 3:2) і "нелицемірну любов" (2 Кор. 6:6). Однак не слід піддаватися впливу тих, хто особливо наполегливо пропагує саме свою помісну церкву, контролює вас і не дає вам зробити самостійний осмислений вибір.

Без церкви християнство неможливе! Збори відроджених людей - це і є свята Церква Божа. Не шукайте гарного будинку - головне не в матеріальному. Головне - це люди! Саме люди, які мають УСВІДОМЛЕНУ віру в Ісуса Христа, є головним предметом для вибору. Шукайте краси духовної! Вона нерозривна з Біблією!

"Біблія дана нам не для того, щоб збільшити наші знання, але для того, щоб змінити наше життя" (Д. Муді)

Слово Боже призначене в першу чергу для зміни нашого характеру. Його мета - привести нас у повне підкорення Ісусові Христу. Всі наші успіхи у вивченні Біблії не матимуть ніякої цінності, якщо при цьому ми залишаємося такими ж, як і були, а наші серця не змінюються, не стають все більш схожими на Христа. Для нас дуже важливо не просто слухати або читати Слово Боже, але також і робити те, що це Слово говорить.

"Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють." (Якова 1:22)

Часто тобі буде важко навіть зрозуміти по-справжньому Слово Боже до тих пір, поки не почнеш виконувати Його. Іноді ми зустрічаємо людей, яких можна назвати ходячою Біблійної енциклопедією. Їх голова переповнена безліччю біблійних і теологічних понять. Але з цього не виходить нічого хорошого, так як вони, на жаль, не застосовують свої знання щодня практичному житті. 

Тому, коли читаєш Біблію, проси Господа навчити тебе застосовувати отримані знання:

"Як я можу застосувати це Слово в моєму житті?", "Як я можу використовувати ці знання для допомоги іншим людям?"

Якщо в процесі читання Біблії ти отримуєш одкровення Духа Святого (слово "Рема"), зупинись на деякий час, щоб помолитися і поміркувати над тим, що тобі особисто потрібно з ним робити. Це дуже важливо, тому що з часом отримане одкровення може стати не таким яскравим і навіть забутися. Роби те, що Бог відкриває тобі відразу, не відкладаючи. Може так статися, що в подальшому сприятливого часу для цього вже ніколи не настане. 

"Якщо це знаєте, блаженні ви, якщо таке чините." (Івана 13:17)       

Божі обітниці є умовними і не виконуються автоматично.

Бог подарував нам все необхідне. Але, практично, всього цього у нас ще немає. Якщо я здійсню обітницю, то отримаю те, у чому маю потребу. Щоб конкретна Божа обітниця виповнилося у твоєму житті, тобі потрібно щось зробити. Наприклад, у книзі Дій говориться: "Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім." (Дії 16:31). Інакше кажучи, якщо ти будеш вірувати в Господа і при цьому будеш багато молитися за свою сім'ю, показуючи для них приклад благочестивого життя, то спасешся сам і буде врятована вся твоя родина.

Часто християни не отримують все, що Бог приготував для них у заповіті, через те, що не знають обітниць або не вміють ними користуватися. Все, що робить Бог у житті християнина, Він робить через свої обітниці. Це Божий метод. Перед тим, як щось дати людині, Бог дає їй обітницю. Якщо людина прийме її, то вона здійсниться. А якщо людина неправильно зреагує на Божу обітницю, то не побачить її виконання у своєму житті.

Наприклад, коли Бог забажав благословити Авраама нащадками і землею для життя, Він спочатку дав Аврааму обітницю, а не зробив це просто так, у вигляді приємного сюрпризу. Коли Авраам прийняв ці обітниці, повірив їм і стояв на них, тоді Бог їх виконав.

Обітниці - це зобов'язання Бога зробити щось. Якщо у вас проблема, то треба знайти в Біблії вірш, який обіцяє виконати те, чого ви потребуєте для вирішення проблеми і стояти на ньому (тобто прийняти його, виконувати, практикувати його і вірити, що це станеться)

В Біблії близько 7000 Божих обітниць, через які Бог бажає благословити всі сфери нашого життя (здоров'я фізичне і духовне, матеріальне благословення, спасіння тощо). Ми отримали доступ до Божих обітниць через перебування в Ісусі Христі. Невіруючі, неспасенні люди не можуть скористатися ними. Перебування у Христі включає регулярне спілкування з Ним у молитві, читання Біблії та послух Слову Божому.

"Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними, що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю." (Ефес. 2:11-13)

Божі обітниці є умовними і не виконуються автоматично. Щоб конкретне Божа обітниця виповнилося, треба щось зробити, тобто практично здійснити Божу обітницю. 

Найбільш важливі обітниці Божі відносяться до реальних ситуацій нашого життя, у яких ми потребуємо допомоги або благословіння від Бога.

Щоб Божі обітниці здійснилися в нашому житті, у першу чергу необхідно старанно шукати Господа.

Всі благословення, які ми маємо від Бога в Христі Ісусі - спочатку духовні, і лише потім вони переходять у фізичний світ. Нам необхідно навчитися їх здійснювати. Для цього, в першу чергу необхідно старанно шукати Господа. 

"Утішайся Господом, і Він виконає бажання серця твого." (Псалтир 36:4)

Також важливо знати і розуміти обітниці.

"Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!" (Ивана 8:31-32)

Як тільки ми дізналися про обітницю, необхідно вірити, що отримуємо обіцяне, що Бог виконає Свою обітницю. Іншого шляху отримання обітниці немає.

"...що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували" (Евр. 11:33)

Під час між проханням і отриманням потрібно перебувати твердим у вірі, віддавати славу Богові і сповідувати своїми устами обітницю. Сповідувати - означає говорити те ж саме, що говорить з цього приводу Біблія.

"Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв." (Евр. 10:23)

Якщо вам необхідно, наприклад, зцілення, і ви вирішили стояти на обітниці "ранами Його ви зцілилися" (1 Петра 2:24), то після молитви за зцілення, починайте сповідувати, що ви вже здорові, оскільки так говорить Слово Боже. Не кажіть більше про те, що хворі.

Щоразу перед читанням Біблії просіть Духа Святого допомогти вам зрозуміти духовні істини

"Покликай до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаїш!" (Єремiя 33:3)

Вивчення Біблії - це пізнання Ісуса Христа. Біблію треба читати з шануванням і благоговінням, так, як ніби ви сидите біля ніг Учителя. Адже читання Біблії - це спілкування з Богом. Біблія - це ваш духовний хліб.

Читайте Біблію щодня, в тихому і спокійному місці, де вам ніхто не заважає. Поставте перед собою мету краще пізнати Бога і себе через спілкування з Ним. Починайте читання з молитви. Просіть Бога розкрити вам Себе і Свою волю. Сповідайтеся у гріхах, які можуть перешкоджати вашому наближенню до Бога.

Ведіть духовний щоденник для запису думок і духовних переживань під час читання. Міркуйте над прочитаним текстом. Визначте, у якому вірші виражена головна думка. Чи є у прочитаному тексті вказівки, яких потрібно дотримуватися? Чи є обіцянки, які відносяться до вас особисто? Яку користь принесе мені прийняття істини, викладеної в тексті?

Закінчуйте заняття молитвою. Запитуйте про все, що вам не зрозуміло, просите, щоб Бог дав вам розуміння Слова Його.

Ніяка, навіть найкраща книга не замінить Біблію. Слово Боже навчає, викриває, виправляє, наставляє в праведності, допомагаючи людині змінитися і бути готовим до виконання Божої волі.

"Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова." (2 Тим. 3:16-17)

Коли йдеться про те, що слово Боже навчає, мова йде не про придбання інформації, але про отримання одкровення від Бога, яке змінює серце. Результатом такого навчання буде переміна у поведінці людини. Читаючи Біблію, ми вчимося правильним речам, які необхідно робити для зростання у святості, ходіння в мудрості Божій. Нам важливо вчитися приймати виправлення з Слова Божого. Послух - це ознака зрілості християнина.

"і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість." (Римл. 12:2)

Бог дав нам Своє Слово, щоб ми змінилися і були готові до виконання Його волі. Саме через читання Біблії (а також молитву) ми пізнаємо Його волю. Бог ототожнює Себе зі Своїм Словом, отже, вивчаючи Слово, ми пізнаємо Бога.

Слово Боже має силу, щоб врятувати нас у різних сферах життя від руйнування і ураження. Але для того, щоб це відбувалося, серце людини повинно бути чистим від усього неправильного перед Богом. 

Обітниці мають велику силу. Через них то, що обіцяє для нас Бог у Своєму Слові, переходить в наше життя. Їх можливості перевершують людське розуміння. Обітниці можуть заповнювати потреби як окремої людини, так і всього світу. Ісус віддав Свою Кров, щоб обітниці стали доступними для нас.

Необхідно уважно читати Слово Боже, докладати зусиль, щоб знайти відповідну нашої ситуації обітницю і стояти на ній. Наведемо деякі важливі обітниці, що стосуються життя людини.

1. Особисте спасіння від гріха.

"Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне." (Ивана 3:16)

2. Відповідь на молитву, якщо молишся з вірою і прощаєш.

"Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам. І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші." (Марка 11:24-25)

3. Спасіння твоєї сім'ї

"Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім." (Дії. 16:31)

4. Здоров'я та зцілення.

"НА Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!" (Iсая 53:5)

5. Матеріальне благополуччя.

"А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі." (До филип'ян 4:19)

6. Захист та охорона.

"Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і кожнісінького язика, який стане з тобою до суду, осудиш. " (Iсая 54:17)

Важливо пам'ятати, що існують певні умови, які ми повинні виконувати, щоб Божі обітниці для нас справдилися.

Синкретизм - це засвоєння аспектів однієї релігії іншою та їх перемішування

Біблія вчить, що існує тільки один Бог і тільки одна справжня віра. Але світ переповнений багатьма релігіозними системами.

Коли ізраїльтяни завоювали Ханаан, Господь попереджав їх, щоб вони знищили всіх ідолів, всі паганські висоти та капища. Поклоніння чужим богам розцінювалося як духовний перелюб. Незважаючи на те, що ці речі були суворо заборонені законом Божим, ізраїльтяни, живучи серед хананеїв, завжди відчували спокусу поклонятися їх богам і святиням. Ізраїльський народ захотів навіть зробити собі зображення Самого Яхве.

Синкретизм був широко поширений у Римській імперії у перші століття нашої ери. Вчителі християнства вели неухильну боротьбу за збереження чистоти віри. Ця боротьба закінчилася перемогою християнського вчення. Були вироблені класичні формули символу віри, що стосуються Трійці та Боговтілення. У міру поширення християнства серед інших народів, подібні ситуації виникали постійно – біблійне вчення змішувалося з паганськими традиціями.

Писання суворо засуджує зло ідолопоклонства. Шанувальники ідолів потрапляють у рабство марних упереджень. Апостол Павло каже, що через ідолів діють демони, перетворюючи їх на реальну духовну загрозу.

«...те, що в жертву приносять, «демонам, а не Богові в жертву приносять». Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали. Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського. Чи ми дратуватимем Господа?» (1-е Кор 10:10-22).

Спілкування з ідолами не проходить для людей без шкоди. Хоча сучасна культура й прихильно ставиться до релігійного синкретизму, а також до різних форм чаклунства та окультизму, за допомогою яких люди сподіваються заповнити свій духовний вакуум, біблійні застереження проти ідолопоклонства (у будь-якому його вигляді) мають бути міцно закріплені в серцях віруючих

Слово сатана - означає "противник, ворог Бога і Його народу". Також сатані даються назви, що розкривають сутність його особистості, а саме: диявол від грец. "Діаболос" ( "обвинувач"), "Аполліон" (руйнівник, спокусник), злісний, лукавий, втілення злості, люті і жорстокості, спрямованих проти Бога і проти тих, кого Бог захищає Своєю любов'ю.

Сатана, будучи затятим ворогом Христа, є ворогом всіх християн. Він прагне відшукати їх слабкі місця, направити їх активність у невірному напрямку, підірвати їх віру і надію. Сатану слід сприймати серйозно, оскільки підступність і хитрість роблять його небезпечним. Але не потрібно впадати у крайнощі та боятись, усвідомлюючи все це. Адже "Той хто в нас, більше того хто в світі". Христос переміг над дияволом - і християни теж перемагатимуть над ним, якщо протистануть йому, озброївшись Словом Божим.

""Будьте тверезі, пильнуйте, тому що супротивник ваш – диявол, ходить, мов ривучий лев, що шукає, аби когось поглинути. Чиніть спротив йому твердою вірою ..." (1Пет.5: 8-9).… " (1Пет.5:8-9).

Сатана - творіння, його природа надлюдська, але не божественна. Він володіє великими знаннями і величезною силою, але він не все знає і не всемогутній, він не всюдисутній, і він, в кінці-кінців, вже переможений бунтівник, який має сили не більше ніж Бог дозволяє йому мати. До того ж, він уже засуджений до смерті в озері вогняному.

Демони (чи біси) - це ангели, що занепали, безсмертні створіння, служителі сатани. Вони прилучилися до повстання сатани, були вигнані з небес і нині чекають останнього суду. Їх думки постійно направлені проти Бога, добра, істини. Рівень та інтенсивність прояву демонічних сил у людях за часів Христа були вищі, ніж у будь які інші періоди. Поза сумнівом, це було частиною відчайдушної битви, у якій сатана намагався захистити своє царство від наступу на нього Христа.

Писання показує, що демони мають знання і силу, використовують у своїх цілях фізичні й душевні недуги людей, заподіюючи їм величезні муки. Демони визнають і бояться Христа, підкоряючись його владі (Послання Якова 2: 19). Знаючи, що влада на небі і на землі належить Ісусові Христу, демони використовують тонкі стратегічні методи впливу на людей, такі як обман людей і позбавлення їх мужності. Демони роблять це найрізноманітнішими способами.

Вони також можуть заподіяти немало неприємностей і відродженим душам, але не можуть перешкодити Богові врятувати Його обраних, не можуть вони й уникнути призначених їм у кінці часів вічних мук. Ісус Христос у роки Свого земного служіння звільняв людей, що стали їх жертвами. Таку ж владу Він дав і своїм учням.

"А тих, хто вірує, супроводити будуть ознаки такі: в ім'я Моїє демонів будуть вигонити." (Мар.16:17).

Чаклунство (магія, екстрасенсорика тощо) суворо заборонено Богом.  Це прояв гордості гріховної людини і бажання самостійно, без Бога, впливати на різні сфери життя, як свого, так і чужого. Чаклунство – це свого роду рабство, яке руйнує насамперед життя того, хто цим займається.  Такі люди добровільно підкоряються силам темряви.  Як би красиво не називалися магічні ритуали: біла магія (вони називають її доброю, на добро), приворот коханого тощо, - чаклунство завжди діє на зло.  

Чаклунство може впливати на інших людей. Але це відбувається лише у випадку, якщо людина немає Божого захисту. Біблія каже: "не станеться тобі зло, і виразка не наблизиться до оселі твоєї; бо Своїм ангелам заповідає про тебе — охороняти тебе на всіх шляхах твоїх (Псалом 91:10-11). При цьому важливо розуміти, що є умова, яка забезпечує нам захист Божий – треба довірити своє життя Богу, свідомо прийняти рішення жити під Його покровом та захистом. "За те, що він полюбив Мене, врятую його; захистю його, бо він пізнав Моє ім'я. Покличе до Мене, і почую його; з ним Я в скорботі; врятую його і прославлю його, довгою днів насичу його, і явлю йому спасіння Моє" (Псалом 91:14-16).

Довіривши свою безпеку Богу, віруючий перестає боятися та турбуватися. Бог дає нам все, що потрібно для успішного та благочестивого життя. "Хто живе в помочі Всевишнього поселиться в покрові Бога небесного. Скаже Господеві: Ти мій помічник і моє пристановище, мій Бог, я надіятимуся на Нього!»" (Пс 91:1-2).

У Новому Завіті пекло розглядається як кінцеве місцеперебування тих, хто буде засуджений до вічної погибелі на останньому суді.

Пекло вважається місцем смерті та страждань, де "плач і скрегіт зубів" (Матфія 13:42) і "де черв'як їх не вмирає і вогонь не вгасає" (Марка 9:44). Людина, навічно відлучена від Бога, занурюється у непроглядну темряву в пекучому полум'ї вогню.

Яким би ми собі не представляли пекло, живучі на землі, воно буде набагато жахливішим і страшнішим. У пекло потрапляють ті, хто чинив Богу відкриту непокору, хто був прихильний до гріха, який Богу огидний. Пекло - це особистий вибір людини. Ті, хто виявиться там, зрозуміють, що вони самі засудили себе до нього, полюбивши темряву більш, ніж світло, вирішивши не визнавати Творця своїм Господом. Такі люди вважають за краще гріховну "свободу", ніж праведне самозречення. Вони відкидають Бога, Який створив їх.

Бог не приховав від людства, що є пекло і є рай, і, з цієї точки зору, пекло представляється проявом Божої поваги до людського вибору. Кожен отримує те, що сам обирає: або завжди бути з Богом, або назавжди залишитися без Нього. Ті, хто знаходитиметься у пеклі, будуть знати не тільки те, за які справи вони там опинились, але й те, що вони самі обрали для себе цю долю.

Біблія вчить нас цінувати і з вдячністю приймати Христову благодать, яка одна може врятувати нас від пекла. Бог милостиво піклується про нас, Він не бажає "смерти грішника; але щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив" (Іезекііля 33:11).

Назорей – відокремлений виключно для Бога.

Це особливий вид добровільного посвячення Богові. Людина давала цю обітницю на певний період часу, протягом якого заборонялося їсти й пити все, що проходило стадію бродіння, а також зістрігати волосся або голити бороду. Протягом всього періоду дії обітниці назорей мав уникати будь-якого контакту з нечистотою. Якщо щось порушувалося, то потрібно було принести певні жертвоприношення, обстригти голову і знову почати період незорейства, так як попередні дні пропали через порушення, і назорейство його осквернено. Такі обітниці іноді давали батьки за своїх дітей, присвячуючи їх життя Господу. (Числа 6, Суддів 13:7, 1 Самуїла 1:11).

Назореями були Самсон, Самуїл і Іван Христитель. Ісуса Христа Писання також називає Назарянином. (Мар.10:47, Діян. 3:6).

Ці люди винні не в тому, що відкинули Спасителя, про Якого вони й не чули, а в тому, що не повірили в те, що могли знати про Бога.

У посланні до Римлян 1:18-21 апостол Павло дає відповідь на це питання.

"Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю; тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив; невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання. Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце"

Павло пояснює, що люди йдуть у загибель не через те, що позбавлені достатньої інформації, але через те, що бачачи світло, вони тим не менш відмовляються від нього! Те, що можна знати про Бога через споглядання творіння, Він явив їм. Бог не залишив їх без одкровення про Себе.

Творіння не може з'явитися без Творця. Твір мистецтва вимагає наявності художника, будівля не побудується без архітектора. Дивлячись на космос, сонце, місяць і зірки, будь-хто може зрозуміти, що є Бог. У створенні світу для всіх нас були відкриті дві невидимі Божі якості: Його вічна сила і Божество, тобто Божественність. Вони відкривають нам Бога як Особистість, повну слави, а не просто як якусь вищу Істоту, оскільки Його вища Сутність і так не підлягає сумніву.

Отже, можна сказати, що язичникам, які не чули Благої Звістки, немає вибачення. Бог відкрився їм в Своєму творінні, але вони не відповіли на Його одкровення. Тобто, ці люди винні не в тому, що відкинули Спасителя про Якого вони й не чули, а в тому, що не повірили в те, що могли знати про Бога.

Люблячий Господь береже вірних Йому людей і всіляко оберігає їх від зла. Він хоче, щоб ми зростали в пізнанні Його істини, тому що інакше ми можемо загинути. Біблія говорить так: "Народ мій гине через брак знання" (книга пророка Осії 4 розіл, 6 вірш).  

Не так давно у пресі і виступах деяких релігійних лідерів з’явилися побоювання, що номер ідентифікації особистості, який введений на території країн колишнього СРСР з метою внесення в електронну базу даних всієї інформації про людину, є числом диявола з книги Одкровення (читайте Одкровення, розділ 13, вірші 15-18). Наведемо цей уривок:

Дано йому надати дух в образ звіра, щоб і говорив образ звіра і діяв так, аби, скільки їх не поклоняться образові звіра, були повбивані. 

І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам, щоб дано було їм клейно на руку їхню праву або на чола їхні;  

щоб жоден не міг купити чи продати, крім того, хто має клейно, ім’я звіра або число імени його. 

Тут є мудрість. Хто має розуміння, той нехай злічить число звіра, бо це – число людське, і число його 666.  

Давайте розберемося, про яке зображення (знамено, клеймо) тут йдеться. У цьому місці Біблії говориться про образ (подобу, постать) звіра і про те, що всякий, хто не буде йому вклонятися буде вбитий, а тим, хто буде вклонятися цьому образові (подобі, постаті) звіра, покладене буде це зображення (знамено, клеймо). У цьому ж розділі (главі), у 8 вірші говориться наступне:"Поклоняться йому всі, що мешкають на землі, чиї не записано імена в книзі життя в Агнця заколеного, від заснування світу".

Розмірковуючи над цими та іншими віршами Слова Божого, можна зрозуміти, що головне тут це не фізичне зображення (знамено, клеймо) на їхньому тілі, а поклоніння звірові. 

Під звіром, образом (подобою, постатю) звіра і драконом у Біблії мається на увазі – диявол (сатана) і його нечисті духи – демони. Поклонятися сатані – це означає виконувати те, чого хоче він. А диявол хоче:"красти, вбивати та нищити", він шукає, кого б поглинути (1 Петра 5: 8). Людина, яка грішить і не кається, виконує роботу диявола і саме таким чином поклоняється сатані. Тому грішники мають зображення (знамено, клеймо) диявола-звіра, навіть не усвідомлюючи цього, тому що зображення (знамено, клеймо) звіра – духовна річ, воно знаходиться не на тілі, а у дусі людини. 

Поняття: продавати і купувати дуже тісно пов’язані з поняттями: хитрість, вміння досягти вигоди собі за рахунок інших, віддати гірше, а отримати краще. В ті часи, коли писалася книга "Одкровення" саме такі риси були притаманні людям, які займалися торгівлею. Подібні риси характеру ми бачимо і сьогодні у тих, хто любить грішити: себелюбство, егоїзм, ненависть до добра– це і є зображення (знамено, клеймо) образу (подоби, постаті) звіра, як про це йдеться в написаних вище віршах Біблії. Дійсно, багато і багато зараз беруть таке зображення (знамено, клеймо) і тому їхніх імен немає в книзі життя Господа. 

На тих людях, які шукають Бога, які покаялися у гріхах, народилися згори і прийняли Ісуса Христа в свій дух, лежить інше зображення (знамено, клеймо)– зображення (знамено, клеймо) Божої любові. Адже недарма таких людей називають християнами – послідовниками Христа. Їхні імена записані в Книзі Життя у Бога. І таких людей дуже ненавидить диявол.

Тому, виходячи з того, що ми вже сказали, людина може відмовлятися від ідентифікаційного номеру, і при цьому грішити без страху Божого. Такій людині, нехай і без номеру – прямий шлях до пекла. Але людина, яка хоч і отримала ідентифікаційний номер, але при цьому любить Господа і поклоняється Йому, записана в книгу Життя і буде завжди з Богом. Тому краще шукати спасіння у Бога і постійно молитися Йому.

Ті ж люди, які сіють паніку і страх, змушуючи відмовлятися від номеру і біоідентифікаціі, ведуть політичну гру. Адже ідентифікаційний номер допомагає простежувати прибутки людини. А приховувати свої прибутки вигідно тим, хто нечесно заробляє. Ось вони і намагаються на ґрунті релігійних інтересів обурювати розуми людей, які погано знають Слово Боже. Усякий же страх – не від Бога. Від Бога приходить любов, мир і спокій.

Коли в країні виникає надзвичайна ситуація і ворог реально загрожує життю й благополуччю людей, тоді всі ті, хто здатний до війни, мають піднятися на її захист.

В Біблії зустрічаємо багато прикладів, коли божі люди брали участь у війнах. Так, наприклад, вчинив Ісус Навін (Книга Ісуса Навіна 10:7-10), багато воював цар Давид (1 Самуїла 19:8) та інші царі. Ісус Христос також згадував про застосування зброї для захисту свого маєтку.

"Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. (Луки 11:21).

Важливо пам'ятати, що Бог проти війни загарбницької, війни, де переслідуються користолюбні інтереси. У Біблії описується багато випадків, коли подібні "завойовники" були розгромлені, отримавши"що заслужили".

Звичайно ж, в будь-якій війні є жертви. І кожна людина, маючи вкладене в неї Богом бажання жити вічно, не хоче вмирати. Але якщо подивитися з іншого боку, то захищати слабких і немічних – це прояв любові Божої до них. І християнам слід бути готовими до цього. Адже сам Господь не пошкодував життя Свого, рятуючи нас від смерті. Він сказав:

"Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає" (Від Івана 15:13)

Бог обіцяє Свій захист під час військових дій також, як і в будь-якій іншій критичній ситуації. Від людини вимагається віра й надія на Господа.

"Нехай і облогою стануть проти мене, не настрашиться моє серце; нехай і війна настане проти мене, навіть тоді буду я уповати...." (Пс.27:3)

"Нехай і тисяча упаде біля тебе і десять тисяч праворуч від тебе, – до тебе не підійде. Ти лиш очима споглянеш – і кару грішників побачиш. Бо Господь – твоє прибіжище,'; Всевишній – твій захист" (Пс.91:7-9)

При спробі знайти відповідь на це запитання висловлюються різні погляди. Дехто вважає, що війна – це покарання за гріхи народу. Інші думають, що українцям потрібно просто змиритися та прийняти умови, які нав'язує РФ, бо так склалося історично. Багато різних думок.

Але що говорить Господь про війни? Читаючи Біблію, ми зустрічаємо багато згадок про війни. Деякі з них ініціював Сам Бог. Наприклад, Він приготував Своєму народові обітовану землю, але народ повинен був її завоювати (Вихід 23:27-33). У подальші віки  Ізраїль мав захищати дану Богом землю від усіх зовнішніх ворогів (1 Цар 30). Коли Божий народ відступав від Бога, їх спіткали військові невдачі - вороги спустошували Ізраїлеву землю. Божі пророки бачили у цьому результат Судів Божих (Єрем 25:14-28).

Однак у кожній битві ми бачимо Бога, Який бажає врятувати Свій народ. Результатом військових подій було поглиблення пізнання Бога та Його сили. Мислення людей змінювалося, люди поверталися до Божих принципів і, як наслідок – до мирного життя. 

Війни земні (матеріальні) дають нам розуміти, як відбуваються битви духовні. Тому що "наша боротьба не проти крові і плоті, але проти начальств, проти влади, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злості піднебесної" (Еф 6:12). У духовній війні також є ворог, проти якого ми боремося, є зброя, якою ми боремося. Ведучи духовну боротьбу, ми отримуємо свободу від грішних бажань і тим самим догоджуємо Богові. Тобто, настає момент, який ми можемо назвати словом "Перемога".

Чому Бог припустився війни в Україні? Є жорстокий ворог, який бажає "вбити, вкрасти і погубити" (Ін 10:10) безліч людських душ. Це дух зла, диявол. Він використовує при цьому земні способи ведення війни, використовує людей, представників певних країн, які генерують агресію. У сучасному світі Бог знайшов народ, який достатньо підготовлений, насамперед духовно, щоб протистояти такій агресії. Тому що будь-яка несвобода і підкореність злу заважає людям пізнавати Бога. Попри те, що бореться Україна, їй допомагає весь світ. Мислення людей змінюється, руйнуються стереотипи, всяка маніпуляція ворога розкривається. Люди звільняються, відкривається шлях до прийняття Божих принципів. Включається Біблійний закон сіяння та жнив: той, хто дає, обов'язково буде благословенний Богом.

Зараз ми, українці, просуваємось крок за кроком на цьому важкому шляху до перемоги. Не все так гладко виходить. Є безліч проблем, які ми навчаємось вирішувати в стресових воєнних умовах. Але ми віримо, що перемога обов'язково буде! Спочатку в дусі, в молитві, а потім і видимим чином. Ісус Христос мав битву з дияволом - і переміг! Згідно Біблії ми можемо наслідувати цю Божу Перемогу, використовуючи віру (дану нам Богом), повністю довіряючи нашому Господу та Спасителю. Адже Він прийшов для того, щоб "мали життя і мали з надлишком"

У 24 розділі 2-ї книги Царів розповідається історія про те, як цар Давид наказав своєму воєначальнику Іоаву провести перепис всього Ізраїля. Іоав став відмовляти царя, але "слово царя… перемогло". Коли народ був порахований, Давид зрозумів, що згрішив і став просити Господа про прощення. Бог запропонував йому на вибір одне з трьох покарань: або сім років голоду в країні, або три місяці Давид буде ховатися від переслідувань своїх ворогів, або три дні моровиці в народі. Давид обрав моровицю.

Може здатися, що Бог несправедливий, караючи народ за гріх царя. Але все пояснює перший вірш 24 розділу. "Гнів Господній знову запалав на Ізраїля, і намовив він через них Давида, говорячи: іди, перелічи Ізраїля та Юду." (2 Сам. 24:1). Виявляється, все почалося з гріха народу, на який запалав гнів Господній. І тільки після цього згрішив цар. Виходить, що дії царя відображають духовний стан його народу. Якщо народ грішить, то і цар починає робити неугодні Богові речі.

Біблія говорить, щоб ми (народ) молилися за своїх правителів:

"Отже, перш за усе благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів і за всіх начальників, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості" (1-е Тим. 2:1-2)

Очевидно, ізраїльський народ не молився за свого царя й цим самим грішив перед Богом, за що його спіткала моровиця. Але той же самий цар Давид, будучи правителем богобоязливим, став кликати до Господа, і заступив свій народ від моровиці, принісши жертву Богові:"І збудував там Давид жертовник Господеві та приніс всепалення й мирні жертви. І Господь змилосердився над краєм, і пошесть усунулась від Ізраїля." (2 Сам. 24:25).

Апостол Павло закликає нас не противитися начальникам (які наділені владою в рамках Божих повноважень) і не засуджувати їх (що рівнозначно супротиву), але стежити за своїми вчинками, щоб ми самі не грішили перед Богом.

"Кожна людина нехай кориться владі вищій: нема бо влади, що не була б від Бога; і ті, існуючі влади, установлені Богом. Тим то, хто противиться владі, противиться Божому велінню, а ті, що противляться, самі на себе суд стягають. Начальники бо страшні не тим, що добро, а тим, що зло чинять. Хочеш не боятися влади? Чини добро, і будеш мати похвалу від неї; вона бо - слуга Божий, тобі на добро. А як ти чиниш зло, то бійся, бо недарма меч носить; вона - Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло" (Римл. 13:1-4).

Слово “субота” походить від єврейського слова "шабат", що означає: "припиняти будь-які дії", "відпочивати від чого-небудь". Суботою сьомий день назвали саме тому, щоб, виконуючи заповідь Божу, люди відпочивали.

З 1 і 2 розділів Біблії ми знаємо, що Бог творив Землю і всіх, хто живе на ній шість днів, а на сьомий день відпочивав. І Він заповів людям зберігати день сьомий, назвавши його суботою (Вих. 20:11, Вих. 31:13-16, Лев.16:31, Лев. 23:3, Втор. 5:12 і ін.).Зауважимо, що спочатку йшлося не про суботу, а про сьомий день. Слово субота походить від єврейського слова "шабат", що означає: "припиняти будь-які дії", "відпочивати від чого-небудь". Суботою сьомий день назвали саме тому, що люди відпочивали, виконуючи Божу заповідь. Неважливо, який це був день тижня, – головне, що це був саме сьомий день.

За біблійними переказами, субота призначається для того, щоб після шести днів роботи приділити час відпочинку, заспокоїтися після всіх справ і присвятити цей час особливому служінню Господові, згадуючи Його великі справи (Повт. Закону або Втор. 5:14-15). Як же потрібно шанувати суботу відповідно до Слова Божого? У книзі Ісаї 58:13-14 говориться:

"Коли ти в суботу стримаєш свою ногу, щоб у мій день святий твоїх справ не чинити, коли назвеш суботу: “Розкіш! Господній день святий і поважаний!” – і шануватимеш її, не йдучи в дорогу, покинеш твої справи та переговори, тоді в Господі ти знайдеш твою розкіш. Я повезу тебе на колісниці узвишшями країни і нагодую тебе спадщиною Якова, предка твого. Бо уста Господні так сказали"

Протягом усіх Старозаповітніх часів, сьомим днем шанували суботу, не розуміючи, як це правильно робити. Коли Ісус Христос зцілював хворих в суботній день, багато хто спокушався Його за це засуджувати (Мар. 3:2-4). Ісус знав, що субота була створена для людини (Марка 2:27-28), тому і в суботу творив добро (Матв. 12:12; Марка 3:4), звільняв людей від поневолення сатаною і зцілював їх. Тим самим Ісус показав, що Він є Той, Хто приносить людям істинний спокій Божий (Матв. 11:29).

Давня церква і церква перших століть подібно до свого Господа усвідомлювали себе вільними від виконання зовнішніх заповідей, оскільки підкоряли виконанню Божій волі не тільки один день на тиждень, але всі дні. Це дозволяло одним віруючим надавати особливого значення певним дням, а іншим вважати всі дні рівноцінними (Римл. 14:5-9). Днем християнського богослужіння з перших століть існування християнства замість суботи став перший день тижня, день неділі і явища воскреслого Господа (Івана (Йоана) 20:1,19,26). Він згадується в Новому Заповіті як день хлібоприломлення, проповіді (Дії (Діяння) 20:7,11) і відкладання пожертвувань (1 Кор. 16:2).

В даний час іудеї (юдеї), а також деякі християнські конфесії продовжують відпочивати і присвячувати час Богові в суботу.

Ми вважаємо, що потрібно дотримуватися суботи так, як це робили перші християни. Адже нас, народжених згори, дітей Божих, Він закликав жити за Новим Заповітом, а не за Старим. Згадуючи воскресіння Ісуса Христа саме в недільний день тижня слухаємо проповідь, робимо пожертвування, хлібоприломлення. І кожен день (а не тільки один раз в сьомий день) ми присвячуємо час, щоб молитися Господові, читати Біблію, допомагати і служити іншим людям. 

Ми благословляємо Вас і бажаємо величезних успіхів в подальшому вивченні Слова Божого і наближенні до Бога. 

Все, що створив Бог – добро. Зло вторинне і прийшло в результаті гріхопадіння людини.

"Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром" (Римл 12:21)

"Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, убити і знищити. Я прийшов для того, щоб мали життя і мали з надлишком" (Ів.10:10)

Все, що створив Бог – добро. Бог не творив зла. Добро первинне. Зло вторинне і прийшло в результаті гріхопадіння людини. Здорова людина – це добро. Хвороба – зло. Спочатку з’явилася здорова людина. Зло з’явилося як замах на існуюче добро. Простіше кажучи, зло – це недолік або відсутність того, що у тебе має бути.

Жорстока людина – зла, у неї недостатньо доброти. Хвороба – зло, тобто людині не вистачає здоров’я, яке у нього має бути. Злидні – зло, тому що людині не вистачає достатку. Лінь і безпечність – це зло, так як людині не вистачає мужності і твердості отримати професію або робити свою роботу.

Іншими словами, добро – це повноцінне існування того, що створив Бог. А зло – це збиток, недолік, тобто відсутність того, що Бог створив.

Коли ми звертаємося до вірша "Не будь переможений злом"–це означає: не погоджуйся на відсутність або недолік чого-небудь, але перемагай зло (недолік) добром, тобто надлишком. Ісус прийшов, щоб мали життя з надлишком і щоб дати нам перемогу. Перемога – це коли відсутність чого-небудь змінюється наявністю. Недолік любові, уваги і співчуття до ближнього, гнів, нарікання – зло. Ми покликані перемагати своє власне зло добром.

Коли не змінюючи себе, ми будемо вимагати, щоб у світі тріумфувала справедливість і щоб світове зло зникло, Господь нам скаже: "Покайтеся і почніть з себе".

Згідно Євангелія від Марка 3:21-30 можна сказати, що людина хулить Духа Святого, коли вона настільки зробила жорстоким своє серце через гріхи, що навіть бачачи ті благі справи, які Бог творить, відмовляється визнати в цьому Божу руку і віддавати Славу Богові. Їй легше приписати такі справи кому і чому завгодно, навіть дияволу, тільки не Богові.

Така людина засліплена гріхом і її розуміння істини перекручене. Божі заклики для неї залишаються марними, вона відмовляється їх прийняти і послухатися. Через це вона не може покаятися, а, значить, і не може бути прощена.

У розділі 16 Євангелія від Луки Ісус Христос, розповідаючи притчу про невірного управителя і його пана, сказав: "І Я кажу вам: знаходьте собі друзів багатством неправедним, щоб вони, коли ви зубожієте, прийняли вас до вічних осель" (Лук. 16: 9). Як же це розуміти?

Під багатством неправедним тут розуміється все те, чим володіє людина в цьому світі. До такого багатства належать не тільки гроші, але й таланти, взаємини з людьми, здоров'я тощо. Все це ми не заробили самі. Наш Господь Бог дав нам це. Багато людей, які володіють подібним "багатством", не служать своєму Богу, не вірять Йому, витрачають дане їм "багатство" без користі, будучи "невірними" управителями. 

Але є і ті, які зрозуміли, що джерело всього на землі для людини – Господь, і що Він вимагатиме звіт за все, що вони робили в земному житті. Вони використовують дане їм "багатство" на служіння іншим людям від імені Господа (діляться фінансами та іншим майном, допомагають сповнювати потреби інших, моляться за людей, показуючи любов Господа та інше).

Ісус каже, що таким людям, коли вони зубожіють (тобто перестануть покладатися на земне "багатство" або, можливо, закінчиться їхнє життя на землі), їм Господь Бог довірить духовне "справжнє" багатство - нестаріючі скарби небесні.

Притчу про таланти читаємо в двох місцях з Нового Завіту: Матвія 25:13-30 та Луки 19:10-27.

"Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський! Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов. А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п'ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув. А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого. По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. І прийшов той, що взяв п'ять талантів, приніс іще п'ять талантів і сказав: Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п'ять талантів. Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я. казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє... І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!" (Матвія 25:13-30)

Хазяїн рабів у цій притчі - це Господь. Раби - це всі люди, що живуть на землі. Таланти (або міни в Євангелії від Луки) - це дари, які Бог дав людям. Це їх здатності, вміння, таланти, знання, пізнання про Бога, матеріальне майно, гроші, влада. Різні люди наділені по-різному залежно від того, як вони можуть всім цим скористатися. Бог, як і цей пан, очікує, що ми, перебуваючи тут на землі, використовуватимо ці таланти для розширення Божого царства, для того, щоб замість зла цього світу принести добро. Повернення пана - суд Божий. Ті, хто вірно служили Богові, виконували Його волю, користуючись тим, що у них є, отримають нагороду. Той раб, хто зарив талант у землю, злякавшись пана - людина зі спотвореним, хибним уявленням про Бога, який не знає Божих шляхів і тому не піклується про те, щоб зробити щось корисне для Бога. Він не використовує свої "таланти" для Господа. Тому його доля у вічності буде без Бога. А без Бога як у цьому житті, так і у вічності - муки, плач і скрегіт зубів.

"Жати, де не сіяв і збирати там, де не розсипав" - означає дивовижну Божу здатність обертати зло на добро. Ворог роду людського - диявол приніс зло в життя людей ("посіяв кукіль"), але Бог здатний обернути будь-яку ситуацію для порятунку людей і для користі Свого Божого царства, тобто пожинаються, збираються добрі речі.

Прикладом тому може служити історія, як начальник над митниками Закхей після зустрічі з Ісусом прийняв рішення роздати половину маєтку свого жебракам, а тим, кого він скривдив, віддати вчетверо. Його багатсво було нажито нечесно, диявол посіяв у його душі багато зла. Але зустріч з Ісусом змінила серце Закхея, і він приніс плід набагато більший, ніж посіяне ним зло.