Коментувати

Бог противиться гордим. Упокоріть Себе - і Він піднесе вас, і благословить зціленням та духовними дарами. Підкоріться Богові. Протистаньте дияволу, і він утече він від вас. Наблизьтесь до Бога - і Він наблизиться до вас. Ніколи не приходьте до Нього за зціленням тільки тому, що вважаєте себе гідними бути зціленим. Сьогодні на цій землі немає жодної людини, яка могла б претендувати на зцілення через свою безгрішність і досконалість. Приходячи за зціленням, думайте про милість Божу. Дивіться на зцілення як на дар, куплений Ісусом Христом ударами батога по Його тілу, Його смертю на хресті. Приходьте, тому що Його Слово пропонує вам зцілення як дар.

Нещодавно я молився за одного смиренного чоловіка, хворого на рак. Він переніс уже кілька операцій, але під час останньої доктори, розрізавши його тіло, просто зашили розріз і відправили його додому вмирати. Протягом деякого часу він міг їсти тільки їжу, призначену для немовлят. Через мою молитву Бог миттєво зцілив його. Пройшли також нудота й запаморочення. Він залишив зібрання повний вдячності та подяки Богу, розуміючи, що нічим не заслужив такої милості.

Я ставив одне й те ж питання багатьом людям, що стояли у черзі за зціленням: «Ви вірите, що Бог може зцілити Вас?». «Звичайно, - відповідали вони, - я вірю, як ніхто інший в цьому світі. Адже я живу для Бога вже двадцять років!». Люди, що роблять подібні заяви, рідко отримують зцілення. Якби вони упокорили себе, Бог помножив би їх віру. Їм слід було б сказати, як одного разу сказав римський сотник: «Господи, я недостойний, щоб Ти прийшов у мій дім. Я повністю покладаюся на Твою милість і Твоє Слово».

Одного разу під час служіння одна маленька жінка похилого віку з п'ятидесятницької церкви ставала у чергу для молитви за зцілення кілька разів, але зцілення так і не отримала. Вона стала скаржитися, звинувачувати пастора, мене і всіх інших. Також на це служіння прийшла жінка з методистської церкви, яка страждала від кишкової кровотечі. У той вечір я отримав слово знання від Бога і сказав присутнім, що в залі знаходиться людина з такою хворобою. Вона вийшла вперед для молитви зі словами: «Я не заслуговую зцілення, але я була б так вдячна, якби Бог зцілив мене!». Я помолився за неї, - і вона сказала, що видужала. Я запитав: «Чому Ви так думаєте, сестро?». Вона відповіла: «Під час молитви я пережила Його милостивий дотик». Того вечора вона поверталася додому разом з жінкою-п'ятидесятницею, яка звинувачувала пастора і мене за те, що у неї пухлина не зникала. Зцілена жінка, не підозрюючи, що її супутниця була з церкви п'ятидесятників, сказала: «Ви знаєте, я навіть не відчувала себе гідною, щоб ця людина помолилася за мене. Я не живу так близько з Богом, як живуть п'ятидесятники. Я і Духом Святим не хрещена, як вони. Вони так сильно люблять Бога!».

Її супутниці стало так соромно, що вона навіть не наважилася зізнатися, що сама також була хрещена Святим Духом. Прийшовши додому, вона стала на коліна біля свого ліжка і помолилася: «Господь, та жінка говорила, що зовсім не вважає себе гідною отримати зцілення, а я вважала, що заслужила зцілення, тому що жила праведним життям. Господь, допоможи мені мати таке ж смирення, яке є у тієї жінки». Раптом вона відчула, як щось пройшло через її тіло. Вона простягла руку, щоб обмацати пухлину на грудях, і ЇЇ ТАМ НЕ ВИЯВИЛОСЯ! Жінка підняла до неба руки і стала хвалити й прославляти Бога за своє зцілення.

Після одного з служінь до мене в офіс, де я відпочивав після молитви за хворих, зайшли чоловік і жінка. Вона попросила: «Проповідник, Ви не могли б помолитися за мене?». Я відповів: «Я ніколи і ні за кого не молюсь у офісі. Чому ви під час служіння не стали в чергу для молитви за зцілення?». Вона відповіла: «Я не думала, що гідна. Я з пресвітеріанської церкви. Як я можу стояти серед цих чудових, сповнених Святого Духа людей, які так сильно люблять Бога? Я подумала, можливо, Ви будете так ласкаві і погодитесь попросити Бога про моє зцілення». Я запитав: «Яка у Вас проблема, сестро?». Вона сказала: «Пухлина на спині». Поклавши на неї руки, я помолився, а потім запитав: «Подивіться, чи є пухлина?». Вона обмацала свою спину і раптом почала плакати від радості: «Як я й думала, Він забрав її в мене!». Вона прийшла в смиренні, і Бог підняв її. Станьте на коліна і торкніться КРАЮ Його одягу. В смиренні пробирайтеся крізь натовп присутніх людей і прийміть Його любов і милість.

(За матеріалами книги Джона Ко "Зцілюючи невиліковне")