Поясніть , будь ласка, як будувати відносини , якщо жінка віруюча , а чоловік - ні? Мова йде про ситуацію, коли жінка виросла в сім'ї, де не отримувала любові від батька. Прийшло вже усвідомлення, що любов не потрібно заслуговувати. Але як тоді відрізнити служіння любов'ю близьким в сім'ї від тої неправильної любові, яка була закладена з дитинства? Терпіти чи не терпіти, коли порушують твої межі/ служити чи не служити, коли немає щирого бажання зсередини (а є ти ж християнка , повинна бути світлом)? Не хочеться бути неправдивим/ лицемірним світлом.
Таке ж питання виникає з невіруючими батьками, які хочуть свою пустоту заповнити любов'ю від дітей.
Любов до себе та до ближнього