🌼Роздуми на сьогодні 🌼

°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°

           ♡• Коли в подіях днів, ми не відчуваємо життя, так ніби все минає повз нас в швидкості  повсякденних справ, то можемо відчути  як хтось в середині нас надихає замислитися: а чи можливо знайти в кожному дні відраду й відпочинок серцю, щоб відчути легкість посеред тяжкостей?

          Авжеш можливо. Є чудовий приклад з життя Ісуса, в часи Його служіння, нелегкого і наповненного невідкладних справ та втоми.

Він будучи таким зайнятим, завжди вранці усамітнювався поспілкуватися з Отцем Небесний, і це не було обов'язком для Нього, це надавало Йому відпочинок і сили. 

         На мою думку Він спілкувався з Богом Батьком саме як з Батьком - люблячим, приймаючим.І просто виливав Йому серце, чи просто вони разом мовчали, та мали радість і насолоду побути разом наодинці..І саме цей час давав Христу рухатися далі, саме близькі стосунки кожного дня з Отцем допомогли Йому пройти жахливі події розп'яття.

        Тож, і для нас є така можливість,  дякуючи жертві Ісуса Христа ми стали дітьми Божими і можемо приходити до Небесного Тата такими як є, - відкривати своє серце так, як нікому...будучи впевненими, що Він все, абсолютно все зрозуміє і радий побути з нами наодинці.

       Так, із за накопичених втоми, болі чи хвилювань ми можемо не одразу відчути полегшення чи легкість, та якщо кожного дня приходить до нашого Батька, в якийсь момент ми побачимо різницю і те, що починаємо відчувати смак життя, не дивлячись на обставини.

       Для цього потрібно просто прийти в усамітнене місце, хоча б спершу на 15 хвилин кожного дня. Можливо це буде просто мовчання...нема ніяких канонів. Якщо хочеться помовчати в Його Присутності,  так і зробимо, якщо захочеться пожалітися, поплакати, не стримуймося. І найкраще в кінці почитати якесь місце писання з Біблії, через яку Господь може показати своє направлення чи відповідь..

І нехай Дух Святий надихає кожногою з нас брати сили в Господа🙏🙏🙏

•♡🌼Благословінь Любимі Божі Діти.🌼♡ •

°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°