Коментувати

°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~♡~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°~°

Цікаво те, що освячення — це передусім не правила, а відкритість серця до того, щоб Бог його зцілював. Це прийняття Його зцілення і Його дії в нас.

«Бо це є Божа воля — освячення ваше»

(1 Солунян 4:3)

Саме через рани ми часто не здатні любити по-справжньому. А любов, на мою думку, і є святістю, бо коли ми любимо, ми ніколи не чинимо зла — ні ближньому, ні собі, ні Богові.

«Любов не чинить зла ближньому, отже любов — виконання Закону» (Римлян 13:10)

Коли наше серце зцілене Богом, у нас стають: чутлива совість, м’яке серце і здатність розпізнавати те, що є нечистим або руйнівним.

«Я дам вам серце нове, і дух новий дам у вас…» (Єзекіїль 36:26)

Тоді ми уникаємо зла не зі страху, а із-за любові яка поселяється в нас.

Саме тому, коли регулярно проводимо час з Богом, будуємо з Ним живі стосунки, відкриваємо Йому болі, страхи й таємниці, пізнаємо Його через Писання та одкровення — ми починаємо змінюватися.

«А ми всі, відкритим обличчям дивлячись на славу Господню, перемінюємося…» (2 Коринтян 3:18)

Це і є шлях зцілення та справжнього освячення. Втішаймося Господом — і Він виконає бажання нашого серця, бо серце, яке втішилось Ним, уже бажає того, що веде до добра.

«Потішайся Господом — і Він сповнить бажання серця твого» (Псалом 37:4)

°~ ♡🐑Благословінь Любимі Божі Діти🐑♡~°