Коментувати

Заповіт приводить до присвяченого життя і плодючості; неподілене ні з ким життя залишається безплідним і даремним

В основі родинного життя лежать стосунки заповіту. Єврейське слово "beriyth" в Старому Заповіті використовується близько 280 разів і найчастіше переводиться як "заповіт" або "угода, яка зв'язує". Грецьке слово "diatheke" в Новому Заповіті переводиться як "заповіт" і відповідає зобов'язанню або обіцянці, що відображає бажання конкретної людини. Заповіт - це присвячення обох сторін один одному.

"Тому покине чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, - і будуть обоє вони одним тілом"

Відношення нашої сучасної культури до різного роду взаємовідносин між людьми, в основному, таке: "Що я від цього отримаю? Яку вигоду я зможу від цього мати?" На жаль, якщо в шлюбі взаємовідносини засновані на такому принципі, то вони приречені на провал.

Той, хто підходить до браку як до заповіту, не запитує: "Що я можу отримати?" Швидше він запитає: "Що я можу дати моєму чоловікові (дружині)?" І на своє власне питання відповідає: "Я віддаю своє життя. Я жертвую його для тебе, і тоді я знайду нове життя в тобі". Таке присвячення однаково стосується обох сторін, як чоловіка, так і дружини.

У цьому і полягає секрет справжнього життя, справжнього щастя і справжньої любові. Заповіт призводить до присвяченого життя і родючості; неподілене ні з ким життя залишається безплідним і даремним. Божа милість приходить лише тоді, коли чоловік і дружина віддали себе Богові і один одному, присвятивши себе заповіту.