Сльози, плач, чому вони мають місце у житті людей?

Сльози створені Господом для того, щоб біль, гіркота, жалоба, що накопичуються всередині, могли вийти назовні

Сльози - це прояв емоцій. Людина може радіти до сліз, проте частіше вони супроводжують смуток, образу, зраду, втрату. Вважається, що сльози - це прояв лише жіночих емоцій, тому що ми рідко бачимо, щоб плакали чоловіки. Насправді, все відбувається не зовсім так.

Протягом усієї історії людства сльози тісно співіснували з самою сутністю людського серця. Дуже рідко зустрічаються люди, які ніколи не лили сльози смутку або радості. Проте, чомусь суспільство виховує чоловіків таким чином, що плакати - це не чоловіча справа, це знак слабкості. Їх заздалегідь програмують бути "муміями" чоловічої статі. Вважається, що якщо ти раптом схлипнув або сльози потекли мимовіль із твоїх очей, - ти вже не справжній чоловік. Дуже багато чоловіків обтяжені цією вигадкою. Часто навіть віруючі чоловіки вірять цій дурниці і дотримуються як правила життя.

Чи тужать чоловіки про втрату близької людини? Так! Проте вони всіма силами стримують себе, вдягаючи "маску справжнього чоловіка". І тоді відбувається внутрішнє озлоблення, закам'яніння серця. А коли хтось не витримує - зривається і плаче, то викликає цим, нажаль, загальну увагу.

Але сльози передбачено Господом, щоб біль і гіркота, що накопичились усередині, могли вийти назовні. Мова йде про справжній плач - рясний і гучний. Як потоки води і дощу змивають на своєму шляху каміння та інші перешкоди, так і сльози змивають з нашої душі смуток і біль.

Великі чоловіки із Святого Письма - Ісус, Давид, Єремія, Павло, Тимофій, Іван,- не зважаючи на те, що були великими людьми і героями віри, плакали! Їхні приклади свідкують про те, що справжні чоловіки щирі у проявленні своїх глибинних почуттів, їхні сльози течуть без перешкод.

Не треба соромитися плакати заради самого себе і заради ближніх. Важливо вчитися співчувати і плакати з тими, хто плаче. Біблію писали у сльозах і сльозам вона зобов'язана своїми кращими скарбами. Богові немає чого казати самовдоволеній людині. Псалом 83:7 говорить нам про долину плачу: "...ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!". Долина плачу - це місце духовної посухи, через неї проходять усі в свій час. Ваш плач може бути відчайдушним і щирим. "Іісусе, допоможи!", "Врятуй мене!". Ваші сльози можуть текти немов річка, це може бути зойк або голосіння, волання, стогін знеможеного старого, лемент душі що потопає, крик про порятунок. Будьте щирими у цій долині!

Молитва.

Дорогий Ісусе, я зовсім знемігся, я так втомився грати в цю гру. Я хочу відкритися для усього, що Ти мені запропонуєш. Я хочу щоб ті сльози, які накопичились у мене всередині, вийшли назовні. Пробач мені, що я роками стримував емоції. Дорогий Господь, Ти найбільше Чоловік серед усіх, хто живуть, і я хочу наслідувати Твій приклад. Ти часто бував зворушений до сліз. Я хочу переживати таке ж полегшення. Я віддаю Тобі своє серце і життя. Зціли мої рани, нехай розтануть стіни у моєму серці. Я хочу переживати всю повноту того життя, яке Ти прийшов дати мені. Я молюся в Твоє дорогоцінне ім'я. Амінь.