Библия обращает внимание на важность того, что мы говорим. В ней можно найти много наставлений относительно обращения с нашей речью и последствий неправильного использования слов.

"Грехи языка" включают клевету, ложные свидетельства, хулу, ругательства, непристойную речь, грубые шутки и осуждение других. В книге Иакова 3:5-10 говорится: "Так и язык — небольшой член, но много делает. Посмотри, небольшой огонь как много вещества зажигает! И язык — огонь, прикраса неправды; язык в таком положении находится между членами нашими, что оскверняет все тело и воспаляет круг жизни, будучи сам воспаляем от геенны. Ибо всякое естество зверей и птиц, пресмыкающихся и морских животных укрощается и укрощено естеством человеческим, а язык укротить никто из людей не может: это — неудержимое зло; он исполнен смертоносного яда. Им благословляем Бога и Отца, и им проклинаем человеков, сотворенных по подобию Божию. Из тех же уст исходит благословение и проклятие".

Багато християн вважають, що дерево пізнання добра і зла існувало лише за часів Адама і Єви. Але це не так. Кожному з нас доводиться стикатися з його плодами. Це дерево і зараз представляє для нас таку ж спокусу, як і для перших людей

"І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла" (Книга Буття 2:9)

На своєму життєвому шляху людина поступово пізнає, що правильно, а що ні, що для для нього добре і що погано. Озброївшись подібним знанням, людині починає вважати, що вона більше не потребує Божих настанов, оскільки цілком може орієнтуватися в житті і служінні, використовуючи придбані нею самою знання. Приходить спокуса покладатися на свій досвід (позитивний і негативний) більше, ніж на Бога.

Невіруючі живуть, покладаючись на добрі справи, завдяки яким їм здається, що з ними все гаразд. А коли роблять зло, то намагаються знайти собі виправдання або просто не звертають уваги на вчинки, які в очах Божих є злими. Оскільки вони знають, що таке добро і зло, їм немає потреби ходити в церкву, молитися або служити Богові. Дуже багато людей живуть без Бога, тому що на їх думку, вони добре розрізняють, що таке добро і зло, і якщо дотримуватися деяких моральних засад - все буде в порядку. На жаль, на мирських стандартах добра і зла, встановлених самими людьми, побудований збочений світ, в якому живе зіпсоване людство

Багато християн також стають спустошеними через це дерево. Прийнявши з жаданням Ісуса Христа у своє серце, палаючи бажанням послужити Богові, вони починають глибше пізнавати Його закони і через час починають допускати, що вже досить добре знають, що правильно, а що неправильно. Вони тримаються своїх знань про добро і зло, стаючи закритими до того, що Бог робить нині. Служачи Богові упродовж довгого періоду часу, християнин ризикує тим, що стає більш залежним від дерева пізнання добра і зла, ніж від Бога. Це дерево буквально засліплює і заважає побачити Бога. Фарисеї і релігійні лідери часів Ісуса добре знали, що таке добро і що таке зло. Вони багато молилися, приносили десятину і робили все, що було правильним в їх очах... Тільки не прийняли Бога і Його сина Ісуса Христа...

Тому нам не слід покладатися на свої знання. Треба покладатися на Бога, любити і знати Його. Треба йти за Богом і наближатися до Нього. Бога не можна замінити набором правил або законів. Він - не книга. Він набагато більше книги. Любов до Бога і зосередженість на Богові в сотні разів перевищує багато знань про Бога і релігію. Саме про це і говорить апостол Павло, коли пише, що любов Христова перевершує знання.

"і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою" (Послання до Єфесян 3:19)

Важливо постійно шукати Бога, щоб залишатися повним сил. Шукати Бога означає не просто проводити більше часу в молитві. Це означає мати сильне прагнення до пізнання Божого задуму для свого життя в даний момент. Шукати Бога - означає бути відкритим до будь-якого нового одкровення і настанови від Нього. Саме це привносить силу, жвавість, ясність і новизну в дух кожного служителя.

Чи продовжуєте ви йти за Богом по-справжньому або маєте намір дотримуватися правил і наслідувати ідеологію лише тому, що вони вважаються хорошими і визнаними усіма? Чи може бути так, що Бог іде в одному напрямку, а ми - в іншому, покладаючись на своє пізнання того, що правильно, а що ні. Розлучення з Богом - немов рак: приходить тихо, але смертельно. 

Можливо, ви хочете зробити справу, яка вам здається дуже хорошою. Обов'язково поцікавтеся, чи рухається в цій справі Бог. Цар Давид хотів побудувати храм. Ця ідея йому здавалася дуже хорошою. Але Бог хотів, щоб Давид утримався від будівництва храму. Давид послухався...

А як щодо вас? Чи будете ви шукати Божої ради замість того, щоб триматися за своє розуміння добра?

(за матеріалами книги Дага Хьюарда-Мілса)   

Час незворотний. Це - Богом цей ресурс.

Щоб управляти іншими, треба спочатку навчитися управляти собою. Зволікання заважає тобі досягати мети. Якщо ти чогось не умієш робити, попроси іншого, хто уміє це краще за тебе. Визнач свої пріоритети (що важливе). Сфокусуйся на певних речах! Не роби все одночасно. Розвивай свої лідерські якості. Навчися говорити "ні". Неорганізованість і відсутність планування викрадають твій час.

Тайм-менеджмент - це мистецтво використати час прицільно. Тайм-менеджментом НЕ є - розподіл завдань за пріоритетами, щоб все устигати і приходити вчасно. Важливо зрозуміти, ЩО для тебе є метою, щоб потім не розмінюватися і не розтрачуватися на неважливі речі. Важливо мати креативне мислення, уміти планувати і ставити завдання.

Що з'їдає наш час і як перемогти поглиначів нашого часу?

Твоє щоденне планування повинне виходити з тих цінностей і цілей, які у тебе є в житті. Але як зрозуміти, чого ж я по-справжньому хочу? Подумай про те, що Бог говорив тобі виконувати у житті. Чи залишилося це на рівні лише бажання або було переведено в мету?

Склади генеральний план досягнення мети. У тебе має бути кінцева мета, до якої ти збираєшся йти, мають бути поставлені проміжні завдання. Промальовуй план: що треба зробити, щоб дійти до мети. Запам'ятай, ідеального підходу немає. Ідеальним може бути тільки Бог.

Визнач пріоритети. Не покладай надію на людей. Покладайся на Бога. Усвідом, що ти - особистість. Розберися - хто або що грає у твоєму житті головну роль. Бог, чоловік, дружина, друзі, однодумці, твої справи? Кому або чому ти служиш у першу чергу? Чиї прохання і завдання ти виконуєш в першу чергу? Чиї інтереси ти ставиш вище за усіх?

Розділи свої справи, які тобі треба зробити і визнач пріоритети : 1) найвища важливість; 2) мають бути зроблені, але не найважливіші; 3) не дуже важливі.

Щоб змінити результат твоєї діяльності, потрібно змінити спосіб розв'язання твоїх завдань. А для цього потрібно поміняти мислення. Як ти мислиш - важливо! Уяви, що ти наповнюєш банку (твій час) фруктами. Це твої важливі справи. А потім засипаєш місце, що залишилися, рисом (маленькі, не дуже важливі для твоєї мети справи). Твоя посудина часу (банка) заповнена і багато чого там помістилося. А якщо ти розпочнеш заповнення банки з рису? Фрукти, які ти захочеш потім покласти згори, просто не помістяться. Тому спочатку - важливі, пріоритетні справи. Наша біда в тому, що ми усе своє життя витрачаємо на цей рис.

Або інший експеримент. Попросіть когось протягом 1 хвилини брати з пачки один за одним паперу і зминати їх. Скільки листів буде зім'ято? А якщо за ту ж хвилину попросити цю людину зім'яти, наприклад, 20 аркушів паперу? Людина, маючи перед собою мету, зробить в 2-3 рази більше. У першому випадку мета була розмита, тому не було прагнення її досягати. Але в житті найчастіше таке і відбувається. Життя не говорить нам що і для чого треба робити, не оголошує правила гри. У другому випадку було конкретне завдання. Людина робила і могла виміряти свій успіх по відношенню до своєї мети і до інших, які теж, можливо, рухаються в тому ж напрямку. Висновок: важливо ставити самому собі цілі.

Мрія, мета і результат - це різні речі. Наша мета має бути розумною, тобто відповідати певним критеріям. Мрія - це те, чого ти хочеш досягти, це бажання, поки ще не мета. Результат - це те, що ти отримав, коли мета реалізувалася.

У процесі постановки мети ти продумуєш технологію досягнення, оцінюєш і готуєш свої ресурси, вибираєш терміни, розробляєш план виконання, фокусуєш увагу, використовуєш попередній досвід, розкладаєш на одиничні дії.

Постановка мети схожа на прокладання дороги до того місця, куди ти хочеш потрапити. Ти можеш йти повільно або швидко, можеш просто сидіти на узбіччі. Але треба дисциплінувати себе, щоб дійти до мети. Взагалі кажучи, мета в житті - це те, що допомагає тобі йти

Важливо, щоб наші особисті цілі були частиною цілей, які стоять перед церквою або іншим співтовариством, до якого ти належиш.

Мета повинна бути конкретною . Тобі треба вирішити, як будеш вимірювати свій успіх, визначити показники, в яких буде вимірюватися твоє просування, і яким, власне, буде твій успіх. Узгоджуй свої цілі з людьми, які будуть рухатися разом з тобою, з організацією, до якої ти належиш. Мета повинна бути реалістичною. Продумай, чи вистачить ресурсів, компетенції, часу, фінансів.

Фінанси та багато інших речей на Землі завжди обмежені. Приготуйся до цього. Але у Бога все є. Коли у тебе є мета, ти будеш знати, що просити у Бога. Також дізнайся, що думає Бог про твої цілі. Коли ти рухаєшся в своєму покликанні від Господа, треба дивитися як вперед (на свої цілі), так і під ноги - хто поруч з тобою, хто допомагає тобі виконувати твої цілі. Турбота про людей, які поруч, надзвичайно важлива. Спілкуйся з ними, побільше по-дружньому обіймай їх. Якщо виникають труднощі у спілкуванні, задумайся, може, Бог хоче пересадити тебе "в інший горщик". А може, Він хоче це зробити з твоїм оточенням?

Принцип Парето: "20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль— лише 20% результата". 

Подумай, які твої зусилля принесли 80% результату. Тим і займайся. Це твоє. З іншого боку - задовольняйся 80% результату. Не треба вилизувати до кінця, не витрачай багато зусиль заради решти 20%.

Методи планування.

Намалюй для себе "дерево задач". У головної задачі є підзадачі, а у подзадач - свій поділ. Для кожної задачі встанови часові рамки. Якщо ти працюєш з людьми, признач відповідального для кожного завдання. Побудуй план виконання. Передбач не тільки план А, але й допоміжний план Б, якщо з першим щось піде не так. 

Проаналізуй потенційні проблеми, встанови послідовність виконання завдань. Наприклад, поки не висохне пофарбована підлога, не можна клеїти шпалери. Є завдання, які можна виконувати паралельно, а є ті, які не можна вирішувати одночасно. 

Якщо ти керівник, тобі знадобляться люди, які можуть діяти у кризовій ситуації. Однак будуть і такі, яким знадобиться дати чіткий план дій. Вчися планувати, виходячи з ситуації, що склалася. Не бійся делегувати повноваження твоїм підлеглим, не візьмеш все на себе. Це заощадить твій час. Виріши, що ти можеш зробити сам, а що передаси іншим. Оточуй себе талановитими людьми, які можуть справлятися з деякими завданнями краще, ніж ти. Створи сильну команду. Якщо Бог тебе поставив, Він - допоможе. 

Не соромся просити допомоги. Якщо є труднощі з розв'язанням завдань, розбий їх на більш легкі. Виділи час спочатку на неприємні справи. А потім роби ті, що тобі подобаються більше. Час - це теж бюджет. Передавай максимум нелюбимих справ комусь. Для кого-то вони можуть виявитися улюбленими.

Ретельно готуй завдання людям. Добивайся чіткості у постановці завдань, уточнюй до дрібниць. Щоб не вийшло ситуація, коли говорили про одне, а зробили зовсім інше. Але також будь толерантним до помилок. Надихни людей любов'ю до того, що любиш ти. Щоб вони робили не тому, що ти їх попросив, а тому, що це живе в їхньому серці.

Якщо твій підлеглий не зробив кілька раз те, що ти його просив - значить він не на своєму місці.

Завжди проводь роботу над помилками: що не вдалося, чому не вдалося, що зробити, щоб вдалося.

Учень Ісуса — це людина, яка перестала турбуватися стосовно того, що думатимуть або казатимуть про неї оточуючі, тому що найважливіше для неї - що говорить Бог

"Тож промовив Ісус до юдеїв, що в нього вірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!" ( Єв. від Івана 8:31-32)

То що ж таке справжнє учнівство? І з чого воно починається?

Учнівство починається з віри. Воно народжується тоді, коли людина приймає слова Христа як істину, приймає все, що Ісус говорить стосовно любові Божої, рабства гріха, справжнього сенсу та призначенння життя.

Учнівство - це постійне перебування у слові Христа. Учень слухає Слова Ісуса і нічого не робить, перш ніж не почує що говорить Ісус.

Учень Христа має прагнення все більше і більше пізнавати Ісуса. Учень постійно вчиться у Нього.

Учень постійно перебуває у Слові Ісуса, Біблііі, вивчає його і розмірковує над ним, заглиблюючись у розумінні сутності слів Ісуса.

Учнівство - це також виконання слів Ісуса. Ми вивчаємо Його Слово не як якусь дісципліну у школі чи університеті, але для того, щоб дізнатися які дії вимагає від нас Господь. Учень вчиться щоб вміти робити. Істина, яку приніс Ісус, призначена для дії.

Учнівство скеровує до пізнання істини. Вчитися у Ісуса означає пізнавати істину. "І пізнаєте істину", — сказав Ісус. А що таке істина? Істина, яку приніс нам Христос, відкриває нам справжню сутність життя. Найголовніше питання, на яке кожна людина має свідомо чи несвідому відповісти сама собі, - "Чому я збираюсь присвятити своє життя? Кар'єрі? Накопиченню матеріальних статків? Тілесним задоволенням? Чи служінню Богу?" У світлі істини Ісуса ми починаємо бачити що в житті дійсно важливо, а що ні.

Учнівство дає свободу. " Істина зробить вас вільними". Учнівство дарує свободу від страху, тому що Ісус ніколи не залишає свого учня.

Учнівство дає свободу навіть від власного "его", від самого себе, тому що сила і присутність Ісуса Христа допомогать людині облишити усі недоречні речі в її житті, котрі робили її скутою і заважали їй рухатися з Богом

Учнівство дарує також свободу від залежності - ставлення і думка оточуючих. Багато люде живе у постійному страху того, що подумають або скажуть про них інші. Дехто якось сказав, що голос ближнього лунає у наших вухах гучніше, ніж голос Божий у наших серцях. Учень - це людина, яка більше не переймається тим, що подумають або скажуть про неї інші, тому що вона піклується тільки про те що говорить Господь.

Учнівство дає свободу від гріха. Багато людей продовжують грішити вже не тому що хочуть грішити, а тому що не можуть інакше. Гріхи настільки заволоділи ними, що скільки б вони не намагались,- вони не можуть звінитися від них. Але жертва Ісуса Христа була не даремна, Він помер щоб ми стали вільними від рабства гріха і смерті. І коли ми стаємо Його учнями, руйнуються ланцюги і кайдани, котрі зв'язують нас з гріхом, і ми отримуємо свободу бути такими, якими ми маємо бути.

Дорогий друже, чи хочешь ти стати учнем Ісуса? Це має бути твій вибір. Проте, я абсолютно впевненний - Ісус хоче бачити тебе Своїм учнем. Він чекає на тебе кожної миті. І хай тебе не зупиняє та думка, що можливо я зроблю цей вибір пізніше, коли я стану кращим, святішим або більш достойним. Він готовий прийняти тебе таким, який ти є, прямо зараз. Він любить тебе і наміри Його стосовно твого життя тільки на благо, а не на зло, щоб дати тобі надію і майбуття.

Причини відходу бувають дуже різними, тому і реакція на них теж різна.

Одне можна сказати з упевненістю: молитва потрібна усім, хто пішов. Якщо людина йде в бунті, із засудженням, ми молимося про милість Божу для неї і віддаємо її у руки Божі. Молитва прохання за неї не дасть результатів, поки вона сама не усвідомить своєї провини і не розкається. Правда, буває, що Господь покладаєає комусь на серце молитву за таку людину і тоді той, хто молиться, знає, про що треба молитися

Вважаємо, що є обов'язковою молитва прохання за людей, які є духовними немовлятами, і через незнання, нерозуміння, невміння будувати взаємовідносини йдуть із служіння, а після (через свою слабкість) йдуть з церкви. Дуже часто повернутися таким людям допомагає старанна молитва братів і сестер, а також прояв любові до них через спілкування.

Потребують молитов і правильної настанови люди, які йдуть із-за гріха. Молитва допоможе їм не ховатися, а відкритися і покаятися. До таких людей треба проявляти чуйність і тактовність, щоб допомогти їм здолати сором і страх, які приходять у результаті гріха.

Буває, що людина йде із-за невміння впоратися із складними ситуаціями, які приходять у її життя (розлучення, втрата близької людини, втрата роботи тощо). Ця категорія людей потребує тривалих молитов за них, а також спілкування з віруючими, яких вони близько знають.

Також треба молитися за тих людей, які пішли з невідомих нам причин. Це молитва прохання про їх повернення. Відноситися до усіх категорій цих людей треба із співчуттям, пам'ятаючи, що все може змінити Господь.

Взаємовідносини - це взаємний обмін життям між двома або більше особистостями

Ми постійно перебуваємо в контакті і різноманітних взаємодіях з іншими людьми. Для того, щоб взаємини між двома людьми розвивалися, необхідний внесок обох сторін у взаємодію, що відбувається між ними. Цей внесок не обов'язково повинен бути в однаковій мірі. Наприклад, вчителька вкладає свої знання, свою кваліфікацію і ентузіазм у навчання учнів, а ті, у свою чергу, вкладають свою увагу і зусилля в навчання. Мати вкладає всю свою турботу в свого малюка, а той їй відповідає взаємною любов'ю.

Взаємовідносини ніколи не зберігаються в односторонньому порядку і майже ніколи не руйнуються в односторонньому порядку. Для того, щоб відновити зруйновані взаємини, обидві сторони повинні взяти на себе певні зобов'язання.

Взаємовідносини - це не просто набір вчинків або зовнішніх впливів. Взаємовідносини - це обмін життям, це взаємовідносини духу. Згадайте, коли ви говорили з кимось і розмова дійсно вдалася. Ви були в одному ритмі, на одній хвилі, в одному дусі - можна називати це як завгодно. Після цього ви відчували впевненість, щастя, радість, якусь наповненість. Насправді, сталося те, що ви стикнулися з духом іншої людини. Але іноді, спілкуючись ви відчуваєте, ніби між вами невидима скляна стіна, ви всього лише обмінюєтеся словами. Після такої розмови з’являється стомленість, змученість, ви відчуваєте себе вибитим із колії. Ви намагалися досягти духу іншої людини, але були поставлені у глухий кут.

У взаємовідносинах неважливо, якими людьми вони будуються (талановитими або скромними в своїх здібностях, багатими чи бідними, освіченими або малоосвіченими) - важливо те, скільки часу люди присвячують роботі над побудовою своїх взаємовідносин.

Все, що йдеться про взаємини з людьми може бути застосовано і до взаємин з Богом. Важливо розуміти, що Бог бажає бути з нами в активних взаємовідносинах і зробив усе, що потрібно для цього. Але ці взаємини будуть діяти тільки тоді, коли ми будемо готові брати активну участь в них.

Природньо, внесок Бога у розвиток взаємин необмежений за благодаттю та розміром, проте їх якість залежить також і від того, що ми вкладаємо у них. А нам необхідно вкладати те, без чого неможливі будь-які взаємини - самих себе. Ми можемо провести багато годин у читанні Біблії й молитві, але якщо нашого серця не буде у цих заняттях, якщо наш дух не буде задіяний з Богом, - не буде і взаємин, а всі ці заняття нам швидко набриднуть.

Якщо вже у стосунках із людьми, коли ми торкаємося людського духу, ми отримуємо величезну радість, то яке щастя наповнює нас, коли наш дух з'єднується з Духом Божим! Це - вічне життя, це - джерело живої води! Як можна досягти цього? Просто віддавайте усього себе, свідомо і постійно будуйте свої взаємини з Ним. Коли такий настрій присутній у наших молитвах і поклонінні, ми все більше й більше наближаємося до Нього, а Бог наближається до нас.

"Наблизьтеся до Бога, то й Бог наблизиться до вас" (Іак. 4:8)

У світі зараз більше семи мільярдів чоловік, але якимось неймовірним чином Бог приділяє тобі Свою неподільну увагу і ти можеш відчувати Його підтримку і розуміння. Який великий наш Бог!  

Фундаментом для побудови сім'ї має бути любов. Любов, що не прагне отримати щось для себе, але бажає зробити іншого щасливим

При побудові сім'ї не можна шукати свого. Адже з'єднуючись у шлюбі, двоє стають одним, тобто неподільним. Це означає - щодня в спілкуванні пізнавати один одного. Вчитися слухати і чути іншого. Дуже важливо вибрати правильний тон голосу для спілкування.

Прийміть рішення ні за яких обставин не підвищувати голос один на одного. Коли вириваються емоції, краще помовчати, а розмову продовжити пізніше. Як для побудови будинку потрібна хороша цеглина, так для побудови сім'ї потрібні хороші, правильні слова. Говоріть слова, які творять і ніколи не говорите слів, які несуть руйнування. Це запорука міцного сімейного будинку. Знаходьте позитивне один в одному, розвивайте це і всіляко заохочуйте.

"Тому залишить людина батька свого і мати і приліпиться до дружини своєї, і будуть двоє одна плоть." (Еф.5:31)

Навчіться висловлювати свою любов так, щоб дитина це відчувала

Урок любові починається з дитинства, але триває все життя. Любов батьків народжує в дитині повагу до себе і почуття власної гідності. Усвідомлення неповноцінності або неспроможності стане перешкодою на шляху її розвитку.

Для немовляти молоко і ніжність - синоніми; дитина не робить різниці між їжею і любов'ю. Без їжі дитя помре. Без любові - теж. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається впродовж перших півтора років життя. Особливо значущу роль тут відіграють відносини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечить майбутнє емоційне здоров'я, - це дотики, лагідні слова і ніжна опіка.

Дитині необхідно допомагати будувати відносини. Вона повинна спілкуватися з людьми на рівних, вміти зав'язувати дружбу, дарувати любов і увагу і бути вдячним за любов, інакше вона ризикує замкнутися в собі і на все життя залишитися в ізоляції. Якщо потреба дитини в любові не задоволена, вона ніколи повністю не реалізує свій творчий хист. Юна людина, яка вступає в підлітковий вік без впевненості в любові оточуючих, особливо вразлива.

Навчіться висловлювати свою любов так, щоб дитина це відчувала, підбадьорювати її словом, посадіть на коліна, обійміть, поплескайте по спині, по коліну, загляньте дитині в очі, випромінюючи любов, захоплення ... І завжди знаходьте час для спілкування, вмійте вислуховувати, залишивши всі свої справи. Тим самим ви підкреслите, що ви цінуєте його.

«Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, все зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить. Ніколи любов не перестає!» (1 до Коринтян 13:4–8).

Библия показывает нам универсальную концепцию, на которой основываются взаимодействия людей в человеческом обществе

За порогом нашего дома мы контактируем со множеством людей: соседи, коллеги по работе, продавцы в супермаркете, бизнес-партнеры, представители власти и многие другие. В подобных отношениях нам приходится учитывать определенные социальные устои и правила, эмоциональная сторона (в отличие от семейных отношений) уходит на второй план. Мы усваиваем модели поведения, соответствующие нашей позиции в обществе и типу взаимоотношений: партнерские, иерархические, экономические или общинные. Понимая принципы Божьи для построения подобных отношений и следуя им, мы будем иметь успех и благословение в каждой сфере нашей жизни.

Библия показывает нам универсальную концепцию, на которой основываются взаимодействия людей в человеческом обществе: 

"Не оставайтесь должными никому ничем, кроме взаимной любви... Ибо заповеди: не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не лжесвидетельствуй, не пожелай чужого и все другие заключаются в сем слове: люби ближнего твоего, как самого себя. Любовь не делает ближнему зла" (Рим. 13:8-10)

Каждый человек нуждается в уважении и принятии. Каждый желает быть ценным в глазах других людей. Ценным не потому, что он может одолжить много денег или сделать приятный подарок. А потому что он (или она) - личность с уникальным набором способностей, черт характера, желаний и стремлений. Собственно, в том и заключается любовь, чтобы мы помогали друг другу реализовать то, в чем мы по-настоящему нуждаемся в тот или иной момент нашей жизни.   

В следующий раз, когда вы решите начать общение с кем-то, подумайте: "Хотел бы я, чтобы со мной говорили и поступали так, как собираюсь сейчас это сделать я."

Кожна людина, яка розмірковує про свою душу, про те, як влаштований навколишній світ і що чекає її у майбутньому, неминуче стикається з питанням про існування Бога.

Є люди, які не вірять в Бога або принаймні кажуть, що не вірять у Нього. Але при цьому вірять у те, що мертва матерія сама собою створила життя, що самі по собі з'явились розум і совість, що внаслідок хаотичного випадку був створений відомий нам порядок у космосі та природі.

Але таку віру можна швидше назвати легковір'ям або, можливо, довірливістю. До того ж, іноді в житті настають такі моменти, що навіть найзапекліші атеїсти починають молитися, щоб отримати вихід із безнадійної ситуації.

Чи існує Бог? Чи є Творець, який створив наш Всесвіт? Чи несе відповідальність особа за себе перед людьми, Богом і самим собою? Що таке Спасіння і як його отримати? Давайте разом шукати відповіді на ці питання на сторінках цієї рубрики.

Яким має бути християнин? Як знайти той ідеал, до якого нам потрібно прагнути у своєму християнському житті? Щоб у кінці нашого земного шляху ми отримали нагороду від Бога – вінець нетлінний, щоб і ми почули голос Господа нашого, що запрошує нас перебувати навічно разом з Ним в Його радості: "Сказав же йому його пан: - гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, - увійди до радощів пана свого!" (Матв. 25:21)

Давайте звернемося до віршів із Біблії і будемо постійно звіряти наші путі з Божим ідеалом подібно тому, як художник, бажаючи довести свою картину до досконалості, намагається скопіювати найменші деталі того, що бачить і відобразити їх на полотні. 

Дивись по черзі на Боже Слово і на свою душу, і малюй, малюй у ній образ Божий. 

Давайте подивимось, яким же є ідеал Божий у віршах Біблії.

• "Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.(2 до Кор. 3:18)
• "...щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного" (до Ефесян 4:2)
• "Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив." (1-е Петра 5:6)
• "Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно." (Михей 6:8)
• "Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!" (до Колосян 3:13)
• "Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю!" (1-е Тимофію 6:10-11)
• "Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони." (Матвія 5:5)
• "Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть." (Матвія 5:9)
• "Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі." (Матвія 5:16)
• "Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго! Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною! У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві, тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві." (до Римлян 12:9-12)
• "Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами" (До євреїв 12:1)
• "Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити." (Iсус Навин 1:9)
• "Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, хай з любов'ю все робиться в вас!" (1-е до Коринтян 16:13-14)
• "Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?" (Пс. 26:1)
• "Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!" (Пс. 27:7)
• "Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі" (До филип'ян 4:13)
• "...бо навчився я бути задоволеним із того, що маю." (До филип'ян 4:11)
• "коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!" (Пс. 26:3)
• "Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько! Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі." (До филип'ян 4:4-7)
• "Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі." (до Колосян 3:2)
• "Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її..." (до Колосян 3:8-10)

Нехай Бог завжди буде на престолі вашого серця, і ніщо другорядне ніколи не займе місце головного.

"І було мені слово Господнє таке: Сину людський, ці мужі допустили своїх божків у своє серце, а спокусу провини своєї поклали перед обличчям своїм. Чи ж можуть вони запитувати Мене? Тому говори з ними, та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: - Кожен чоловік з Ізраїлевого дому, що допустить своїх божків у своє серце, а спокусу провини своєї покладе перед обличчям своїм, і прийде до пророка, тому Я, Господь, відповім, згідно з цим, згідно з многотою його божків, щоб схопити тих з Ізраїлевого дому за їхнє серце, бо всі вони віддалилися від Мене через своїх божків! Тому скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Господь Бог: - Відверніться і відступіть від ваших божків і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя! (Єзекіїля 14:2-6)

Бог шкодує з приводу того, що Його народ приходить до Нього за порадою або мудрістю з ідолами, прихованими в серці. Можливо вони й самі не усвідомлювали цього, бо ця істина була прихована від них. Зверніть увагу, Бог не сказав, що вони встановили ідолів у домах. У нас немає золотих статуй або вівтарів, ми не зберігаємо образи або ікони. В нашій церкві немає практики такого роду, але існує поняття ідолопоклонства.

Перша з десяти заповідей проголошує: "Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій..." (Вихід 20:2-3) Коли Бог говорить, що нам не можна мати інших богів перед Ним, Він має на увазі, що Він єдине джерело всього, і ніщо не може зайняти Його місце. Ісус говорить з цього приводу так: "Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною" (Івана 6:57). Те, що ми їмо – є джерелом нашого життя. Ось чому Ісус говорить про Себе як про хліб життя. "Я – хліб життя" (Івана 6:48).

Ідол може виникати у будь-якій області нашого життя і зайняти місце, яке повинен займати тільки Бог, і тоді він, ідол, стає джерелом нашого щастя, комфорту, забезпечення, миру і т.п. Бог хоче бути єдиним Джерелом у нашому житті, але ми самі у своєму серці творимо ідолів.

Ідол – це те, що стоїть на першому місці перед Богом. Це те, чому ми приділяємо більше уваги, ніж Богу. З чого ми почерпаємо сили або чому віддаємо свої сили. Ідолом може бути людина, дитина, гроші, речі, робота, сімейні реліквії або обряди тощо

Ідолопоклонство починається в серці. Люди легко впадають у цей гріх, не припиняючи, однак, відвідувати Богослужіння і сповідувати віру в Ісуса Христа.

Через пророка Єзекіїля Бог викрив лицемірство Свого народу, зауваживши, що люди приносили жертви ідолам а потім йшли поклонятися Богу. "Бо вони перелюб чинили, і кров на їхніх руках, і з божками своїми перелюб чинили, і також синів своїх, яких породили Мені, проводили через вогонь для них на їжу… А коли вони різали синів своїх для своїх божків, то приходили до Моєї святині того дня, щоб збезчестити її, і оце так робили вони в середині Мого дому…" - говорить пророк Єзикіїль (Єз 23:37,39). Народ продовжував ходити до храму Господнього, але серця їхні належали ідолам. Ізраїльський народ в даному випадку є прикладом того, якими ми не повинні бути. Нехай Бог завжди буде на престолі нашого серця, і ніщо другорядне ніколи не займе місце головного.

Що ми шукаємо в нашому ходінні з Богом?

Зазвичай ми дуже пристрасно бажаємо бути щасливими, шукаємо як заповнити всі свої потреби. «Мені хочеться відчувати себе добре», «Я хочу бути щасливим», - говоримо ми.

Немає нічого поганого чи неправильного в тому, щоб хотіти бути щасливим. Але надмірне захоплення своїм особистим щастям може затьмарити наше розуміння біблійного шляху до глибокої радості, яка існує. Нажаль, вищий пріоритет для багатьох з нас полягає не в тому, щоб бути схожим на Христа в тих ситуаціях, через котрі ми проходимо, але цим пріоритетом стають пошуки щастя.

Однак парадокс полягає в тому, що ми ніколи не будемо щасливими, якщо цілком заклопотані тим, як стати щасливими. Коли ж ми присвячуємо всю нашу енергію, всі наші сили тому, щоб ставати такими, якими хоче нас бачити Христос, тоді Він наповнює нас невимовною радістю і миром, котрий далеко перевершує все те, що пропонує нам цей світ, і що ми можемо досягти самі своїми силами. Нам необхідно твердо і свідомо, актом своєї волі відкинути мету стати щасливими і прийняти мету стати більш схожими на Господа.

«…не перестаємо молитися за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним, щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога» (До Колосян 1:9-10)

Молитва апостола Павла надихає нас прагнути кожної миті нашого життя догоджати Богу. Щоб не відбувалося, чи їдемо ми у машині, чи заспокоюємо дитину, що плаче, наша перша відповідальність полягає в тому, щоб робити це так, як завгодно нашому Господу, щоб стати більш схожими на Нього, і таким чином показати всьому світу хто наш Творець.

Все, что мы получаем от Бога, приходит к нам с помощью и посредством веры. Господь желает проявлять Себя в нашей жизни и восполнять ваши нужды. Именно через веру нам передаются спасение, исцеление, финансовое процветание и др. Вера является связующим звеном между Богом и человеком. Без веры угодить Богу невозможно.

Иисус Христос претерпел ужасные издевательства и смерть на кресте, чтобы все наши нужды были восполнены. Поэтому Богу нравится, когда наша вера крепкая. Веря и доверяя Богу в решении наших проблем, мы угождаем Ему. "Ибо Писание говорит: всякий, верующий в Него, не постыдится." (Рим. 10:11). Все, что есть у Бога для нас, будет доступно нам, если мы востребуем это верой.

Бог уже сейчас готов действовать для того, чтобы помочь каждому из нас. Проблема в том, что люди не всегда осознают, как сделать свою веру крепкой. Но вера доступна всякому, кто послушен законам, управляющими ею. Какие же это законы?

Сначала давайте разберемся в том, что ослабляет нашу веру. Если вы не впускаете Слово Божье в вашу жизнь, не слушаете Его, не размышляете над ним, не верите Ему, вряд ли ваша вера вообще начнет строиться . Если вы просто берете стихи из Библии, касающиеся вашей ситуации, повторяете их снова и снова, не пытаясь понять, что хочет вам лично сказать Господь через это Свое Слово,  такая вера и, соответственно, получение ожидаемого, также не даст результата. Последнее может даже привести к унынию и разочарованию. Еще одной причиной слабой веры может быть страх. Если вы молитесь и при этом вас не покидают мысли:  "А вдруг не получится? А вдруг Бог меня не слышит. А что будет, если я так и не получу ответ? и т.п. , это сожет стать серьезным препятствием, чтобы получить ответ на молитву веры. Продолжая говорить о своих страданиях и испытаниях и трудностях, вы будете все больше убивать свою веру и вскоре страх и сомнение превратятся в твердыню, от которой будет очень трудно освободиться. 

Источником Божьей веры является Слово Божье. Если Бог сказал, что это будет, то несмотря ни на какие обстоятельства, это произойдет. Начните укрепление своей веры с осознания и принятия того факта, что "Тот, кто во мне, больше того, кто в мире" (1 Иоан. 4:4). Начните прославлять и благодарить Бога - Вашего Небесного Отца за то, что Он сделал вас свободными от всякой лжи дьявола.  Откажитесь от мысле сомнения и неверия.  Важно понять, что вера является продуктом вашего духа. Это не умственная сила. И поэтому она не приходит из вашего разума. Но разум всегда будет господствовать над слабым духом. Укрепляя свой дух, вы будете укреплять свою веру.

Для того, чтобы хранить свою веру живой и сильной, требуются две вещи:

1) Вкладывать в свой дух Слово Божье. "Вера от слышания, а слышание от Слова Божьего" (Рим. 10:17). Если Слово Божье не вкладывается,  вера не производится.

2) Вера действует любовью (Галатам 5:6). Нет любви, нет силы. Вера утверждается на заповеди любви, как и все другое в законе Божьем. Без любви ничто, что от Бога, не работает. Бог есть Любовь. Ничто от Бога не работает без Бога.

Бог дал каждому из нас меру веры (Рим. 12:3). Вера приходит от Бога, и это часть Божьей работы. Нам же надо услышать, что Говорит Бог к нам и в послушании делать то, что говорит нам наш Господь. Послушание и послушание Слову Божьему - это часть нашей работы. 

Вера приводит в действие ответ от Бога. Если ты веришь, то Бог даст ответ независимо от того, понимаешь ли ты как это происходит, или нет. Но наша часть - любить, поступать так, как поступал Иисус Христос. Примите качественно решение постоянно укреплять вашу веру, не допуская ее ослабления. Укрепляйте свой дух, чтобы войти в Божий покой и иметь мир от Бога в своем сердце.

Христианская практическая жизнь невозможна без понимания двух основополагающих истин. Первая - это благодарность Богу за Его заботу о нас.  Вторая - вера, что Бог нас никогда не оставит.

Человек, имеющий истинную веру, всегда, во всех ситуациях полагается и доверяет Богу. Христианин знает - Бог в Своем Слове сказал, что позаботится обо всем, что нужно человеку:  пище, одежде, жилье. Но если человек говорит, что верит, но тпродолжает переживать, бояться за будущее, то поступки этого человека показывают, что у него нет истинной веры в Бога. Это всего лишь чувства души, которые он принимаает за веру. Истинная вера всегда проявляется в жизни, в поступках. Человек, имеющий истинную Божью веру, повинуется Божьему Слову, любит ближних, умеет прощать, не сквернословит, честно работает. 

Живя на земле, мы встречаем и добро, и зло. Если мы с Богом, то зло и переживания исчезают, а добро и радость умножаются. Зло можно победить лишь живя с Богом.

"Ибо всякий, рожденный от Бога, побеждает мир; и сия есть победа, победившая мир, вера наша." (1 Ин. 5:4)

Те, кто имеют веру, побеждают нищету, страх, заботы, болезни, переживания. Кто не имеет веры, те падают под давлением обстоятельств.

Кто же дает человеку веру?

Вера приходит от самого Бога.

"Взирая на начальника и совершителя веры Иисуса" (Евр. 12:2)

Иисус есть основатель веры. И ОН ее дает человеку. Человек должен иметь опыт встречи с Богом. Если человек в своей жизни не имел встречи с Богом, то у него нет истинной веры. Но когда человек переживает в своем сердце реальную встречу с Богом, Иисус помещает в Его сердце истинную веру.

Как мы получаем веру?

"Итак вера от слышания, а слышание от слова Божия." (Римлянам 10:17)

Бог говорит сегодня к человеку. И наша задача услышать Его голос и повиноваться. Когда мы повинуемся Богу, приходят изменения в нашу жизнь: любовь, счастье, материальный достаток, исцеление от болезней. Если мы послушны Богу, мы имеем большое благословение.

Никогда не забываете - с нами Живой Бог! Он рядом, Он говорит к нам. Будем слушать Его голос и иметь истинную веру, которая проявляется в нашей жизни. Имею истинную веру в Бога, мы сможем преодолеть зло и быть победителями.

Бог дозволяє, щоб страждання через нерозуміння, критику, насмішки, наклеп, неправду та інші болючі речі прийшли в наше життя для того, щоб очистити нас і зробити нас сильнішими.

У житті кожної людини бувають моменти, коли приходить розчарування там, де вона очікувала успіх. Здається, все робиш правильно: і постишся, і молишся, намагаєшся діяти якнайкраще, а в результаті приходить невдача. Але ось що цікаво: те, що ми часто вважаємо невдачею, Бог вважає успіхом. Іноді Бог використовує наші невдачі, щоб допомогти нам стати смиренними. Людському духу властиво прагнути того місця, де повинен сидіти Бог, плотська натура людини бажає бути сама собі богом. Бог використовує для своїх великих цілей тільки кротких людей, людей смиренних духом, які звільнилися від влади свого «я», від своїх амбіцій скинути Бога з престолу нашого серця. Світ поклоняється успіху й іноді єдиним засобом зламати нас буде невдача. Якщо знадобиться, Бог може допустити, щоб робота, яку Він почав через тебе і благословив, зазнала невдачі. Як не дивно це чути, але невдачі та провали можуть бути важливим інструментом в Божих руках для підготовки Свого народу до великого служіння. Простежте шлях людини, яка має безперервний успіх, і ви побачите, що ця людина зарозуміла, владна, самовпевнена, сповнена егоїзму та байдужості до інших.

Бог творить в нас образ Христа. Іноді Божий шлях творення – це розвінчання наших планів, амбіцій, наших бажань, наших надій. Бог дозволяє, щоб страждання через непорозуміння, критику, насмішки, наклеп, неправду та інші болючі речі прийшли в наше життя для того, щоб очистити нас і зробити нас сильнішими.

У книзі Буття з 37 розділу по 50 описаний життєвий шлях одного з ізраільських патріархів Йосипа до початку виконання досконалої Божої волі у його житті. Розглянемо на прикладі Йосипа, в яких сферах життя він терпів страждання: 1. Майно (брати забрали одяг Йосипа); 2. Положення у суспільстві, статус (був улюбленим сином, а став рабом); 3. Фізічні страждання (опинився у ямі, де немає води); 4. Взаємовідносини з людьми (наклеп дружини Потифара); 5. Робота (був управителем дому Потифара, а став ув'язненим); 6. Місце проживання (жив у палаці, а опинився у темниці); 7. Нездійсненні надії (обман виночерпія).

Пройшовши через вогонь страждань, Йосип вийшов переможцем і виконав волю Божу з порятунку Ізраїльського народу.

«І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.» (Быт.45:8)

Є один шлях, щоб приносити плід у Царство Боже – очищення. Тому, невдача іноді краще, ніж успіх. Коли Бог допускає у твоєму житті невдачу або провал, то прийми це з готовністю, миром і радістю . Можливо, це підготовка до великого служіння і шлях до великої перемоги.

«Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його».(Якова 1:12)

Безчинство – це те, коли ми безвідповідальні і не виконуємо свої обов’язки відповідно до нашого чину 

"19 Учинки плоті відомі, вони є: перелюб, блуд, нечистота, розпуста, 20 ідолослужіння, чари, ворожнеча, сварка, заздрість, гнів, суперечки, розбіжності, (спокуси), єресі, 21 ненависть, вбивства, пияцтво, безчинство тощо. Попереджаю вас, як і попереджав, усі, хто чинить так – Царства Божого не успадкують." (Галатам 5:19-21)

Коли ми читаємо ці вірші з Біблії про справи плоті, то наша увага найбільше зосереджена на таких, на наш погляд, “страшних” гріхах, як вбивство, блуд, пияцтво. І в той же час якось мимохідь пропускаємо нечистоту, розпусту, безчинство, які стоять поряд і також є гріхом.

Апостол Павло попереджає про те, що безчинники Царства Божого не успадкують так як і вбивці, п’яниці і розпусники. Хто ж такі безчинники і що таке безчинство? Кожен з нас має багато так званих “чинів”. Ми – діти для своїх батьків, дружини, чоловіки, брати, сестри, керівники або працівники на наших роботах, батьки або матері нашим дітям тощо. Все це – наші “чини” або статуси. І у всіх статусах у нас є своя відповідальність у відносинах і свої обов’язки.

Безчинство – це те, коли ми безвідповідальні і не виконуємо свої обов’язки відповідно до нашого чину. Безчинник - це та людина, яка неправильно поводиться в сім’ї, на роботі, в служінні і т.д. Безчинник - це та людина, яка метушиться, робить вигляд, але немає плоду; яка не бажає піклуватися про тих, за кого відповідальна; не виконує те, що доручено в служінні або на роботі.

Апостол Павло в 2 Солун. 3:12-15 вчить про те, що церква повинна навчати і переконувати безчинника, і не спілкуватися з ним, якщо не послухається. Виявляється, безчинство – далеко не “дрібний грішок“. Якщо в нашому житті ще зустрічається безчинство, то у нас є вихід:

1. Сповідуємо перед Господом це як гріх і приймаємо якісне рішення змінитися. Ісус простить і очистить наше серце від гріха.

2. Просимо Духа Святого, щоб Він контролював наше життя.

3. Дозволяємо Духу Святому змінити наше серце.

Бог любит тебя. И как всякий любящий Он ожидает взаимности в ваших взаимоотношениях. Но любовь не является настоящей, если заставляют любить силой. Поэтому Бог дал человеку выбор и свободу принять решение любить Его в ответ или не любить. Страдание же отвлекает нас от того, чтобы сосредоточиться мыслями на милости Божьей. Когда больно и трудно, то кажется невозможным продолжать любить и доверять Богу, нет сил любить и других людей.

Иисус Христос никогда не говорил о прямой связи между грехом и страданием. Он подчеркивал, что катастрофы и бедствия, с которыми сталкиваются люди, не всегда являются наказанием Божьим. Хотя некоторые страдания и могут быть прямым результатом нашего греха или греха других людей.

Что же приводит к страданиям?

1. Потерявшаяся овца

Когда мы намеренно грешим, мы автоматически выходим из-под защиты Божьей. В это время мы становимся уязвимыми - любое бедствие может нас разрушить. Но Бог никогда не прекратит искать нас, чтобы опять дать Свое покровительство и помощь. Пример тому - притча о заблудшей овце. 

"Как вам кажется? Если бы у кого было сто овец, и одна из них заблудилась, то не оставит ли он девяносто девять в горах и не пойдет ли искать заблудившуюся?  и если случится найти ее, то, истинно говорю вам, он радуется о ней более, нежели о девяноста девяти незаблудившихся. Так, нет воли Отца вашего Небесного, чтобы погиб один из малых сих." (Мф. 18:12-14)

2. Грех других людей по отношению к нам

Наверное, больше всего в мире люди страдают от несправедливости и греха со стороны других людей. Но несмотря на жестокость по отношению к нам, Иисус призывает нас примириться, простить обидевшего нас человека или группу людей. Бог призывает нас прощать постоянно, сколько бы раз нас не обижали.

Прощать очень нелегко. Нелегко пережить нашу потерю и боль, вызванную действиями другого человека (измена, убийство, воровство, отвержение). Прощение не означает, что мы соглашаемся с тем, что сделали против нас. Простить - не значит, что мы должны отрицать нашу боль.  Прощая, мы как-бы отказываемся думать в негативном ключе о нашем обидчике. Мы отказываемся проклинать, мстить, требовать реванша или возмездия. Напротив, мы проявляем милость и благосклонность к тому, кто обидел вас.

3. Непрощение

Иногда простить бывает чрезвычайно тяжело. Но тем не менее непрощение разрушает нас. Как слуга из притчи (Мф, 18 глава), которые не мог простить мелочь по сравнению с тем, что простили ему, в случае непрощения мы оказываемся в тюрьме своего греха. это приводит к разрушениям отношений в браке, разрыву дружбы и даже к конфликтам между странами. Мы не заслужили прощение наших собственных грехов - Иисус заплатил за нас ценою Своей жизни на кресте. Поэтому нам важно прощать людей. Только прощенный может простить по-настоящему. Пусть же в вашем сердце будут такая же любовь друг ко другу, как в сердце Божьем по отношению к нам.    

На п’ятдесятий день після вознесіння Ісуса Христа, на землі відбулася найбільша подія, рівна народженню Сина Божого, народженого у плоті – зішестя Духа Святого на землю.

Бог дав план порятунку Свого улюбленого Творіння, за участю всієї Святої Трійці. Син Божий погоджується прийти на землю у плоті, щоб взяти на Себе всі гріхи, пройти всі страждання, зазнати покарання і смерть, щоб назавжди перемогти гріх, який увійшов в людину через Адама і панував у всіх людях.

Заражене гріхом людство, підлягало знищенню, так як покарання за гріх – смерть. Але нескінченна і незрозуміла любов Бога до Свого Творіння спонукає всю Трійцю включитися в план порятунку. Син Божий залишив славу небес, Він упокорив Себе до смерті на хресті, виконав волю Свого Отця, и  і був повернутий в славу Отця.

Отець не залишив сиротами тих, хто повірив Синові і на землю був посланий Дух Святий. Ін.16: 7-13. Він був посланий, щоб викрити світ у гріху, навчити правді, розповісти про суд. Умовою "порятунку людини" було:

1.Усвідомлення своєї гріховності і повне каяття у всіх гріхах;

2. Прийняття Ісуса Христа, як свого Господа і Спасителя;

3. Водне хрещення, як юридичний факт, який стверджує що людина віддає своє життя Господу.

Занурення під воду,символізує смерть   для гріховного життя і воскресіння для нового життя у Христі Ісусі. Так як все це відбувається з духом людини, то він не здатний зрозуміти і пояснити, що відбувається. Отець Небесний знає про це і тому людина, яка свідомо віддає своє життя Господові, при хрещенні у воді, на виході буде закарбована Духом Святим, Який і наставить її на всяку істину. Дух Святий з’єднає грішника, який розкаявся з воскреслим Христом. Людина стає храмом Духа Святого і Він живе в ньому.

Головне служіння Утішителя – свідчити про Ісуса Христа, прославляти Його, показувати учням, хто Він (Ін. 16:17) і Ким є для них (Рим. 8: 15-17; Гал. 4:6).

Дух Святий: просвіщає Еф.1:17-18., відроджує Ін. 3:5-8., освячує Гал. 5:16-18, перетворює 2 Кор. 3:18; Гал. 5:22-23 і обдаровує народ Божий необхідними для служіння дарами 1Кор. 12:4-11. Він є Втіхою, який дає підтримку, він помічник, порадник, союзник і захисник.

Прийняття Духа Святого в повноті новозавітного благословення і є наверненням і новим народженням. Тільки через Духа Святого ми знаходимо здатність і силу жити і служити в Його Царстві, розуміти і виконувати волю Отця Небесного, жити в радості і творенні. Він готує церкву до другого пришестя Христа.

Він тут і зараз і Його роль у порятунку людства неоціненна і незамінна. Ось чому приниження Його служіння є смертним гріхом.

Вважайте себе мертвими для гріха

"Учинки плоті явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварки, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, пиятство, гулянки й подібне до цього" (Гал. 5:19-21)

Розглянемо два поняття із перелічених справ плоті: нечистота і чародійництво.

Нечистота - це те, в чому ви себе не можете обмежити. Це може бути надмірне споживання їжі, довготривале сидіння за комп'ютером, сексуальні фантазії тощо. Наприклад, якщо ви не можете знаходитися у квартирі, не вмикаючи телевізор, то це – духовна нечистота. Звичайно, дивитися телевізор, або сидіти за комп'ютером не є гріхом. Але нечистота – це стан, коли ви довели своє життя до такого ступеня, що ці звички починають володіти вами. Біблія говорить:

«Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно» (1 До Коринтян 6:12).

Якщо ви знайшли в собі "нечисті" звички, починайте працювати разом з Духом Святим, щоб викорінити їх. Бог допоможе вам їх перемогти, якщо ви будете відкриті для Божої роботи в вас. Вчіться приймати рішення та додержуватися того шляху, який вам пропонує Боже Слово. Постіться, щоб позбутись переїдання, привчайте себе до фізичних вправ, якщо вас "затягує" комп'ютер. Обмежуйте себе у всьому, що намагається полонити та позбавити вас свободи, до якої нас закликає Господь.

Чародійництво - це стан душі, коли людина почувається погано від того, що іншому добре. Чародійництво - це свого роду контроль, бажання людини контролювати тих, хто робить не так, як вона очікує.

Апостол Павло у посланні до Галатів дав нам досить серйозне попередження (5:19-21): "Я про це попереджаю вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!"

Прийдіть до Бога, визнайте свою нечистоту (бажання маніпулювати, залежності або інші учинки плоті) гріхом, назвіть цей гріх його іменем (наприклад, обжерливість). Рішуче скажіть гріху: "Я тебе зараз розпинаю на хресті, ти мені більше не належиш". Дякуйте Господеві за допомогу. Бо Він - Той, хто звільняє від усякого гріха.

"... Знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! А коли ми померли з Христом, то віримо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, - смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім" (До Римлян 6:6-11).

Пам'ятайте, що мертва людина не реагує на бажання плоті.

Коли ми прийняли Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, ми стали християнами. Згідно Слова Божого, наше життя тепер полягає у Христі. Перебувати у Христі - це новий спосіб життя і воля Божа для кожного з нас.

"Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть" (до Колосян 2:6)

Перебувати у Христі - це означає бути народженим заново. У новому народженні ми маємо: прощення гріхів, виправдання, усиновлення, Дар Святого Духа, мир з Богом, повноту у Христі і впевненість у спасінні.

Багато людей можуть бути віруючими, але не знати, ким вони є, які мають права, на що здатні, що дав їм Бог. Такі люди будуть постійно відчувати у своєму житті різні необов'язкові труднощі, жити в проблемах і потребах, не знаючи, що Бог уже подбав про них, і їм уже не потрібно більше страждати та мучитися, а просто прийняти Боже рішення та забезпечення у Христі.

У Христі Ісусі ми маємо нові якості::

1) Я – нове творіння.

2) Ми є праведними.

3) Ми- діти Божі.

4) Ми є храмом Святого Духа.

1. Відчуття присутності Бога Живого

Бог є Дух. Ми Його не бачимо, але при цьому розуміємо, що Він є.

Люди – це Боже творіння, а якщо це так, тоді напрошується висновок, що між Творцем і Його творінням існує зв’язок, оскільки Бог створив людину за подобою Своєю.

Ми часто в тяжкі хвилини свого життя зверталися, а іноді й волали до Бога, розуміючи, що більш нема від кого чекати допомоги. І дуже часто ми бачили як вирішувалися нам на благо ті чи інші обставини. Тоді, як ніколи раніше, ми розуміли, що Бог існує, Він чує нас і відповідає на нашу потребу. Виходить, БОГ ЧУЄ НАС !!!

2. Гріх став основною причиною розділення між людиною і Богом

Але чому ж ми не чуємо Бога? І взагалі, як ми можемо Його чути? Чи може це змінити наше життя на краще?

Що говорить Слово Боже у книзі Буття 1:27,28:

"І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка так жінку створив Їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: - Плодіться й розмножуйтесь, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі."

Бог все робить добре. Людина, будучи Божим творінням, є вищим ступенем досконалості і мудрості Господа. Перебуваючи в раю з Адамом, Бог любив говорити з ним. Була неймовірна ідилія у стосунках людини і Бога в їхньому спілкуванні. Але непослух людини до перестороги Бога не торкатися дерева пізнання добра і зла, призвів ці прекрасні стосунки до розділення. Через скоєний людиною гріх прийшло прокляття на Землю.

Згідно Слова Божого гріх призводить до смерті. Через свій непослух (що є гріхом) людина вийшла з під Божого покрову і накликала собі смерть, як духовну, так і фізичну. Гріх зруйнував стосунки людини і Бога. Поступово люди все більш і більш віддалилися від Бога через гріх, який вони коїли.

Та Бог не полишив Своє творіння, але всіма можливими зусиллями – через заповіді, через пророків – направляв людину на праведні путі. Бог посилав Своїх пророків, котрі мали надзвичайні здібності чути голос Божий, говорити людям від імені Бога. Але навіть і їх скоро перестали слухати, а деяких пророків навіть убили, щоб ніхто не заважав їм грішити, бо люди більш полюбили гріх.

3. Велике таїнство Бога

Що ж сталося потім? Що дає нам можливість зараз чути голос Божий?

Велике Боже таїнство, котре було відкрите для людей через Сина Божого Ісуса Христа, дало можливість людям наблизитися до Бога, стати Його дітьми. Таїнство полягало в тому, щоби зруйнувати стіну гріха, яка не дозволяла людині, Божому творінню, повернутися у Божу сім’ю.

Ціною такого зближення стала смерть безгрішного Сина Божого Ісуса Христа, і Його воскресіння. Своєю смертю на хресті Син Божий зруйнував гріховну стіну, яка відділяла Боже творіння від Творця-Отця. Божий Син Ісус Христос прийшов на Землю в образі людини. Він взяв на Себе гріх всього людства і розіп’яв його на хресті. Він поніс покарання за гріх людей, щоб звільнити їх від гріха. Ніхто інший не зміг би цього зробити, бо усі люди грішні.

Ісус Христос приніс на Землю вчення НОВОГО ЗАПОВІТУ, слідуючи якому ми маємо можливість прийти в сім’ю Божу, все більш і більш стаючи схожими на Христа.

4. Що нам необхідно зробити, щоб увійти в сім’ю Божу

Що ж нам необхідно зробити для того, щоб увійти в сім’ю Божих дітей? Перш за все усвідомити, що ти грішний, покаятись у своїх гріхах, відмовитись від них, бо Ісус уже заплатив ціну за наш гріх на хресті. І, головне, необхідно прийняти Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем.

Коли Ісус Христос входить у наше серце, у наш розум, Він змінює його і в наше серце приходить мир Христа. Так ми знаходимо СПАСІННЯ від гріха.

5. А як же чути Бога?

Ісус клопотав перед Своїм Отцем, щоб Він дав нам Духа Святого. Дух Святий – це третя Особа Божества, сила Божа, наш Путівник.

У Слові Божому сказано: ««Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, - скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?»(Луки 11:13)

Вірою ми приймаємо, що Дух Святий даний Богом для нас. Коли ми молимося про хрещення Духом Святим, то Він, з’єднуючись зі Словом Божим, говорить у наш дух, і ми чуємо відповідь від Бога. Важливо завжди пам’ятати, що ми можемо говорити Богу, а Він нас чує і відповідає. Не менш важливе й те, що ми можемо чути відповідь від Бога.

Виконуючи волю Бога, читай Його Слово, перебувай у молитві, і в один прекрасний момент ти почуєш у своєму серці Його одкровення, одкровення Отця. Бог вкладе Своє Слово в твоє серце, в твій розум і ти отримаєш силу; силу вірити, силу радіти, силу долати всі перешкоди у житті. Тоді твоє життя реально зміниться.

Ми всі перебуваємо в полі дії певних законів. Вони діють однаково для всіх, незалежно від місця і часу, відчуваємо ми їх дію або не відчуваємо, погоджуємося з ними або ні.

Нам усім доводиться рахуватися з законом всесвітнього тяжіння, якщо ми хочемо зберегти своє життя і здоров’я. Закони бувають не тільки фізичні. Закони можуть бути глобальними і з вузькою сферою дії. Кожна країна світу має свої закони. Є соціальні, філософські та інші закони.

Існують і закони духовні. Наприклад, закон сіяння і жнив говорить: якщо людина поділиться частиною своїх прибутків з іншими людьми, то вона отримає ще більший прибуток порівняно з тим, яким вона поділилася. Багато хто, навіть нехристиянські бізнесмени використовують цей закон, дають гроші на утримання дитячих будинків та інші благодійні потреби – і їх бізнес зростає. Свідомо чи несвідомо, вони користуються цим законом – результат все одно є.

Християнам необхідно знати і використовувати духовні закони собі на благо, тому що Бог встановив їх для нашого благословення.

"Хай твоє милосердя зійде на мене, і я буду жити, бо закон твій – моя відрада " (Пс 118:77)

Духовні закони сформульовані в Слові Божому –  Библії.   

Якщо християнин не є членом будь-якої помісної церкви, рідко відвідує її, не спілкується з іншими віруючими, то його віра рано чи пізно ослабне, і він повернеться до колишнього гріховного способу життя, ризикуючи втратити своє спасіння

Бог поставив Ісуса Христа главою Церкви (Ефесян 1: 22-23). Через Церкву Він являє Себе на землі. Біблія називає Церкву Тілом Христовим.

"Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква; якої я став слугою, згідно з розпорядженням Божим, даним мені заради вас" (До Колос. 1:24-25)

Її членами стають ті, хто увірували в Ісуса Христа через покаяння та прийняття прощення гріхів. Кожен, хто вірує в Бога є громадянином Божого Царства і має своє призначення для того, щоб Церква виконувала свою місію на землі.

Якщо християнин не є членом будь-якої помісної церкви, рідко відвідує її, не спілкується з іншими віруючими, то його віра рано чи пізно ослабне, і він повернеться до колишнього гріховного способу життя, ризикуючи втратити своє спасіння. Подібно до того, як нога або рука не може існувати окремо від тіла, віруючий не може бути незалежним від церкви.

"Держімо непохитне визнання надії, - бо той, хто обіцяв, вірний. І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих; не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день." (До Євреїв 10:23-25)

Знайдіть своє місце в Тілі Христовому, розвивайте свої духовні дари і реалізуйте їх у служінні іншим людям. Ми збагачуємося, коли щось віддаємо; наша духовна спрага вгамовується, коли ми втамовуємо спрагу інших, наш тягар стає легким, коли ми носимо чиїсь тягарі.

У необхідності розвивати відносини з Богом, ми можемо переконатися на прикладі нареченої, яка щойно вийшла заміж за кохану людину. Тепер, щоб відбулася сім'я, потрібно побудувати взаємовідносини з чоловіком, а потім постійно прикладати зусилля, щоб ці взаємовідносини розвивати.

Те ж саме відбувається, коли людина приходить до Бога. Писання вчить нас про пізнання Бога як про ідеал духовної особистості, до якого нам треба прагнути. Він створив кожного з нас і для кожного у Нього є Свій план, реалізуючи який ми зможемо досягти повноти життя, а також стану радості і миру в серці. Якщо ми не розвиваємо взаємовідносини з Богом, ми ніколи не дізнаємося про цей план. Також написано, що Слово - Бог, і якщо ми не знаємо Бога, то не зможемо зрозуміти і Його Слова. Тому після нашого покаяння, нам необхідно розпочати будувати взаємовідносини з Ним, а потім все своє життя розвивати їх.

Піст і голодування не синоніми. Ми не виснажуємо наші тіла, відмовляючись від їжі. Піст – це ходіння у покорі вказівкам Господа. Якщо ми розуміємо це, то піст може стати для нас радістю.

Деякі люди думають, що перебуваючи в пості, вони приносять жертву Богу. Але Господь дивиться на піст інакше.

"Ось в день посту свого ви виконуєте волю вашу і тиснете інших. Ось ви постуєте для сварок і чвар, і для того, щоб зухвалою рукою бити інших" (Іс.58:3-4). "Жертва Богові — дух покірний; серце смиренне і покірне Бог не принизить..." (Пс.50:19).

За біблійними переказами, під час посту віруючі посилено молилися, поклонялися і звертались до Господа, чекаючи Його відповіді у важких ситуаціях. Тому в пості головне – не те, що ми відмовляємося від їжі (Естери 4:16, Лук.4:2) або від певного її виду (піст Данила – Дан. 10:2-3), але те, що ми покоряємося перед Господом. Коли ми постуємо, ми усвідомлюємо свою повну залежність перед Богом і як би говоримо Йому: "Ми бажаємо робити те, що Ти говориш". Якщо людина постує, не маючи під цим серйозної духовної основи, піст буде марною тратою сил і перетвориться просто в голодування.

Бувають пости на постійній основі (в певні дні – Зах. 8:19) або незаплановані, коли приходить надприродна потреба позбутися від чогось. Пости можуть бути публічні (групові) всередині домашньої групи або церкви. Біблія повідомляє нам також про всенародні пости (2 Хр. 20: 3). Під час посту з’являється спрага до Бога.

Якщо організм людини ослаблений і йому потрібне посилене харчування, можна відмовитися лише від тих видів продуктів, які вона особливо любить (солодке, жирне і т.п.), але при цьому більше молитися, читати Біблію, допомагати потребуючим, – то це буде теж піст, який угодний Господу.

"Ось піст, який Я обрав: розв’яжи кайдани неправди, пута ярма, і пригноблених відпусти на свободу, і розірви усяке ярмо; розділи з голодним хліб твій, а вбогих, які поневіряються запроси у дім твій; коли побачиш оголеного, одягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє скоро зросте." (Іс. 58: 6-8).

«Претерпевший до конца – спасется» (Мф. 24:13)

Часто в своих молитвах мы просим у Бога терпения. Мы очень нуждаемся в терпении, однако только по молитве его нельзя получить, его нужно вырабатывать. Терпение – это умение терпеть в сложных ситуациях.

Как достичь терпения?

Апостол Иаков говорит, что испытание нашей веры производит терпение. Другими словами, терпение мы приобретаем, когда проходим скорби, гонения, испытания, болезни, потери и др. сложные ситуации в нашей жизни. Чем больше и чаще человек проходит (претерпевает) такие ситуации, тем крепче он становится, тем больше он способен вынести. У человека должен быть настрой – выстоять, претерпеть, не сломаться, не сдаться! Апостол Иаков говорит, чтобы мы с радостью принимали, когда впадаем в различные искушения. То есть, мы видим, что это процесс, он очень важный и нужный каждому человеку. «Терпением вашим спасайте души ваши» (Лук. 21:19).

Претерпевая, мы приобретаем опытность. Человек, не умеющий терпеть, не может прийти к победе в любом деле.

Землепашец, посеяв зерно, в терпении ожидает урожая.

Человек, ставший на путь спасения, должен выработать в себе совершенное терпение. Исследуя жизнь Давида, мы видим, сколько терпения понадобилось ему, сколько трудностей преодолеть, и пройти множество испытаний, прежде чем он занял престол царя. Хотя был помазан на царя еще в детстве. Достигнув терпения и долготерпения, он пришел к победе. Его вера в Господа помогла ему выработать совершенное терпение. Без веры в Бога, терпение не имеет смысла. У Бога есть выход и в решении любой ситуации, поэтому доверяя Ему, человек может терпеть.

Примером нам также может служить Иов, который, доверяя Богу, достиг совершенного терпения и одержал победу.

«Терпение нужно вам, чтобы исполнив волю Божью, получить обещанное» (Евр.10:36)

В книге «Откровение», в послании к 7-ми церквям, также содержится много указаний на терпение, которое будет необходимо, чтобы совершить свое спасение.

«И как ты сохранил Слово терпения Моего, то и Я сохраню тебя от годины искушения, которое придет на всю вселенную, что бы испытать живущих на земле» (Откр. 3:10)

Покірливість (смирення) – це повне вручення свого життя Богові.

Смирення полягає не в діях, які ми вчиняємо або не вчиняємо. Смирення – це статус, який ми набуваємо у Бога, це стан духу людини, при якому вона не високо думає про себе. Смирення – це не пасивна покірність, але активні, сміливі дії. Бути смиренним – означає цілком покладатися на Бога,  приймати Боже керування, незалежно від того, що Він бажає доручити нам: служіння лідера на очах у всіх, яке супроводжується чудесами і знаменнями, або буденну (але вельми необхідну) роботу нікому невідомого слуги.

Смирення – це добровільне підпорядкування своєї волі – волі Божій, це радісна відповідь на Божий поклик. Смирення – це повне вручення свого життя Богові. Слова нашого Господа Ісуса Христа - "не Моя, а Твоя воля нехай буде",– а також слова молитви: "нехай буде воля Твоя на землі, як на небі" – повністю відображають статус смирення.

Смирення протилежно гордості.

"Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать. Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно " (1Пет 5:5-6)

Коли людина усвідомлює важливість смирення перед Господом (а також перед іншими людьми), її опір і обурення припиняються, і їх місце займає гармонія. Людина стає здатною познати волю Бога щодо її життя і отримати задоволення своїх потреб.

Коли Бог створив Адама і Єву, у їхньому серці не було страху. Вони спілкувалися з Богом і насолоджувалися цим спілкуванням. Але коли вони згрішили, почалися проблеми. Щось в них змінилося. Коли Бог спитав Адама: «Де ты?», Адам відповів: «Я злякався». Ми бачимо, що Адаму стало соромно і він зробив спробу сховатися від Бога.

Після того, як гріх прийшов у життя перших людей, серце людини змінилося, воно розділилося на частини. Їх можна образно зобразити так.

Давайте детально розглянемо кожну з цих частин.

1. Відкрита область (те, що відомо мені і те, що відомо іншим). Це наші думки, почуття, вчинки, які ми не приховуємо, які виносимо на світло. В цій області ми відкриті перед Богом і перед людьми. Тут ми демонструємо, на нашу думку, найкращі риси характеру.

Тут ми не боїмося бути вразливими, говорячи про наші потаємні думки і бажання. Не боїмося, що нас можуть не зрозуміти, засудити. Тут ми відкриті для змін і, визнаючи свої помилки, сповідуючись, дозволяємо Богу працювати над нами.

2. Потаємна область (те, що відомо мені і не відомо іншим). Що ж люди ховають? – а те, в чому вони не хочуть мінятися, про що соромно розповідати. Це гріхи (думки, слова, вчинки), залежності, страхи, потаємні мрії, біль, слабкості, невдачі, гордість.

Ми знаємо, що все таємне потрібно виносити на світло. Але є дві речі, які утримують людину від такого рішучого кроку. Це страх і сором. Коли Бог покликав Адама в раю після того, як той згрішив, Адам злякався і сховався. Як і Адаму нам страшно, що про нас подумають люди, коли ми будемо відкрито зізнаватися у наших неблагочестивих справах. Нам соромно говорити про них, бо це може вплинути на нашу самооцінку. Помилково ми припускаємо, що наша цінність залежить від думки людей, від того, наскільки хорошою є наша поведінка в наших власних очах.

Але Біблія говорить, що людина є цінною для Бога незалежно від її вчинків. Нам потрібно навчитися розбиратися зі страхом і соромом. Поки людина не прийме рішення винести все на світло, не отримає зцілення. Бог не може мене зцілити, якщо я сам не дозволю Йому зробити це. Ісус Христос говорить: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зі Мною» (Об'явлення 3:20). Люди не зможуть зцілитися від гріха, якщо не захочуть відкрити для Бога двері свого серця.

Є ще одна причина, з якої люди не наважуються розповідати про свої проступки – в церкві вичерпано кредит довіри. Вони бояться осуду, бояться, що їх таємниця буде відкрита іншим. Але благодать Божа дає сміливість переступити свій страх і винести на світло те, що мучить тебе уже довгий час.

3. Область "засліплення" (відома іншим, але не відома мені). Це означає, що є деякі речі в мені, про наявність котрих я не здогадуюсь, однак з боку їх дуже добре видно. Можливо нам ці речі не зважають, але вони можуть сильно впливати на інших. Наприклад, люди, котрі постійно спізнюються, завжди знаходять для себе виправдання, не розуміючи, що їхнє спізнення може серйозно порушувати плани їхніх партнерів.

Дуже часто душевне зцілення і свобода не приходять в наше життя тільки тому, що ми не згоджуємося, що маємо у цьому потребу. Бог зацікавлений посилати в наше життя людей, котрі вказуватимуть на наші помилки. Тому не уникайте конфронтації, прислухайтесь до думки інших і вчіться змінюватися.

4. Невідома сторона (не знаю я і не знає ніхто) Тут зберігається те, що керує нами на підсвідомому рівні – невдоволення собою, глибока депресія, замкнутість, панічні глибокі страхи, глибоке відчуття провини, тощо. В цій області знаходяться наші приховані таланти, наші реакції в ситуаціях, в яких ми не перебували жодного разу в житті. Тільки Бог знає що приховано в середині нас в цій таємній невідомій області.

Як же навчитися ходити у світлі?

По-перше, потрібно поставити перед собою мету – максимально розширити відкриту сторону. Ніхто інший не зможе прийняти таке рішення за тебе. По-друге, важливо прагнути до зменшення таємної сторони. Для цього ділись своїми «таємницями», сповідуйся і молись разом з іншими за свободу від гріха. «Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!» (Иакова 5:16) По-третє, дозволь людям говорити у твоє життя і вказувати на твої помилки, тим самим зменшуючи сторону «засліплення». Процес змін твого серця буде виглядати так.

Якщо ти зробиш ці три кроки, Бог зробить четвертий. Він допоможе тобі краще пізнати себе і виявити всі твої таланти. «А нам Бог відкрив це Своїм Духом, - усе-бо досліджує Дух, навіть Божі глибини» (1 до Коринтян 2:10).

Але найголовніше, перебуваючи у світлі, ти зможеш перебувати там, де мешкає Бог, і мати спілкування з Ним, чути Його голос, наповнюватися Його любов'ю. «Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ивана 1:7)

Біблія розкриває правду про Бога, вказує шлях до вічного життя, пояснює вічні проблеми гріха і страждань. Наше розуміння Слова Божого впливає на наші взаємини з Ним, а також на всі інші сфери нашого життя

Біблія (Слово Боже) - це священна книга, у якій записано Божі одкровення для людини, отримані протягом багатьох тисячоліть. Це книга божественних вказівок. Вона дає нам заспокоєння в горі, рішення життєвих проблем, осуд гріха і духовну зрілість, яка так необхідна для подолання наших труднощів.

Тільки Біблія розкриває правду про Бога, вказує шлях до вічного життя, пояснює вічні проблеми гріха і страждань. Слово Боже правдиво відповідає на питання, які споконвіку хвилювали людей:  Як з'явилася людина? Що відбувається з людьми після смерті? Чому ми тут на землі? У чому значення і сенс людського життя?

Дуже важливо, щоб Біблія мала авторитет у житті людини. Вона є основним і єдиним джерелом будь-якого християнського вчення. Не можна любити Бога і не любити Його Слова.

Біблія являє собою зібрання книг, написаних під керівництвом Бога людьми, що жили у різні віки. Вона ділиться на дві частини: Старий Заповіт, який розповідає про участь Бога в житті єврейського народу до приходу Ісуса Христа, і Новий Заповіт, який дає відомості про життя і вчення Христа у всій Його правді і красі.

Біллі Грем пише: "Біблія багаторазово попереджає нас про лжепророків і лжевчителів, "які приходять до вас в овечому одязі, а всередині є хижими вовками" (Мт. 7:15). Часом християнам важко розпізнати лжепророка... Ісус Христос говорив, що вони "будуть чинити великі ознаки та чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних" (Мт. 24:24)".

Справи сатани завжди будуються на обмані. Він надзвичайно хитрий і здатен на всілякі вигадки. Обман почався в Едемському саду і триває до наших днів. Обман проникає навіть у церкви, прагнучи вихолостити з священних понять біблійний сенс.

У своєму другому посланні апостол Іоан пише:

"“Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина.ˮ " (2 Івана 1:9).

У цій рубриці ми будемо говорити про те, як відрізнити істинне вчення від хибного, щоб не ухилитися від "простоти у Христі" (2 Кор.11:3).

Бог желает благословить нас и сделать счастливыми. Но Его благословения, как правило, не приходят автоматически. Нам нужно выполнить свою часть на пути изменения нашей жизни.

Важно доверять Богу, потому что Он знает, что делать, а также мы должны провозглашать библейские стихи, которые способны принести нам изменения и успех.

Бог сделал Свою часть — распространил завет, который Он заключил с Авраамом, на всех верующих, рожденных свыше. Завет Авраама касается обетований исцеления, избавления от проблем, процветании, долгой жизни, защите, изобилии. Но как стать наследником всего этого? Какую же часть должны выполнить мы?

"Ибо не законом [даровано] Аврааму, или семени его, обетование — быть наследником мира, но праведностью веры" (Римлянам 4:13)

"А праведность от веры так говорит... близко к тебе слово, в устах твоих и в сердце твоём, то есть слово веры, которое проповедуем" (Римлянам 10:6,8)

Таким образом, праведность от веры говорит, и говорит она Божье Слово. Праведность не просит: «Иисус, я хочу, чтобы Ты сделал это и это». Она провозглашает то, что написано в Божьем Слове, - и получает обещанное. Мы видим последовательность: сначала Слово Божье сходит с наших уст, затем праведность (которую мы имеем во Христе Иисусе) совершает свою работу, а после этого наша вера совершает то, что она и должна делать - т.е. осуществлять сказанное нами Слово.

Что нам важно говорить (провозглашать) ежедневно

Я - Божье дитя! (Иоанна 1:12)

Я куплен дорогой ценою и принадлежу Богу.  (1 Коринфянам 6:19-20)

Я избран и усыновлен Богом. (Ефесянам 1:3-8)

Я оправдан. (Римлянам 5:1)

Я имею полноту во Христе. (Колоссянам 2:9-10)

Через Иисуса Христа я имею прямой доступ к престолу благодати. (Евреям 4:14-16)

Я уверен, что все, что делает Бог, содействует мне ко благу в любых обстоятельствах. (Римлянам 8:28)

Любое осуждение, направленное на меня, не имеет надо мной силы, и ничто не отлучит меня от Божьей любви. (Римлянам 8:31-39)

Я – гражданин Небесного Царства. (Филиппийцам 3:20)

Мне дан дух не боязни, но силы, и любви, и целомудрия. (2 Тимофею 1:7)

Я рожден от Бога, и лукавый не может прикасаться ко мне. (1 Иоанна 5:18)

Я – храм Божий. (1 Коринфянам 3:16)

Я имею право свободно и с дерзновением приступать к Богу. (Ефесянам 3:12)

Я все могу в укрепляющем меня Иисусе Христе. (Филиппийцам 4:13)

Я исцелён. Моё тело — Его храм, поэтому никакая болезнь не может прижиться во мне или устоять перед Его властью. (Деяния 4:30, 1 Коринфянам 6:19)

Я процветаю. Бог распространяет мои пределы и наполняет мой дом благословениями. (1-я Паралипоменон 4:10)

Я свободен. Я больше не нахожусь в ловушке врага, в которую он заманил меня своими лживыми словами.

Никакое проклятие не имеет надо мной власти. Я парю, как орёл, и прославляю Бога. (Притчи 26:2, Псалмы 102:3-5, Исаия 40:31)

У цьому розділі ми будемо розмірковувати про ті поняття, складні місця з Біблії, які незрозумілі або по-різному трактуються у різних християнських колах. Наша мета – пояснити на основі Слова Божого точку зору, якої ми дотримуємося в своєму служінні Богу.

" Сам Господь миру нехай завжди дає вам мир у всьому." (2 Солун. 3:16)

"Хто думає, що він знає що-небудь, той ще нічого не знає так, як має знати. Але хто любить Бога, тому дане знання від Нього; (1 Кор. 8:2-3)

Запрошуємо вас, дорогі друзі, роздумувати над Словом Божим разом з нами. Свої зауваження розміщуйте в коментарях до відповідних статей.

Написано: «Бо всі згрішили й позбавлені Божої слави» (Рим. 3-23). Бог любить Вас, але гріх розділяє Вас з Богом. З Богом можна жити тільки тоді, коли залишені гріхи.

Покаяння – це крок до примирення. Ми сповідуємо свої гріхи і відвертаємося від них, приймаючи праведність Божу.

ПОКАЯННЯ складається із:

А) усвідомлення гріхів;

Б) сповідування гріхів;

В) абсолютний розрив з гріхом.

Біблія говорить: «Хто покриває свою безбожність (йому) не пощастить, а хто виносить оскарження буде улюблений» (Приповістки 28:13)

Ви прийняли рішення розпочати нове життя? Тоді від щирого серця скажіть про це Господу:

МОЛИТВА

Отець Небесний! Я приходжу до Тебе з усвідомленням, що я грішний і потребую прощення. Прости мене і всі мої гріхи. З цього дня я хочу почати нове життя. Зміни мене і дай мені пізнати Твою волю для мого життя. Дякую, Ісусе, за цю можливість. Я сповідую, що Ісус - мій Господь. Амінь.

Якщо цю молитву ви сказали щиро, то Бог прощає всі Ваші минулі гріхи, і приймає вас як Своє новонароджене дитя. Зростайте у Ньому.

читайте далі  ВІРА

Прощення наших гріхів - це дивовижний дар Божої любові. Але ми маємо право на всепрощення і дар життя вічного, тільки якщо ми віримо. Віра - це довіра до того Слова, яке Господь залишив нам записаним у Біблії. Ця довіра Його обітницям. Повірити - означає прийняти, вибрати Ісуса, знайти Його, присвятити Йому себе, залежати від Нього, наповнити своє життя Його присутністю. Іншими словами, це прийняти рішення присвятити Йому все своє життя. Віра - це не просто прийняття розумом якоїсь інформації як істини, це вибір (який ми робимо з власної волі) довірити Богу всі сфери життя. Така віра відкриває нам шлях до серця Бога. Тільки через віру в Ісуса Христа Бог обирає нас, щоб зробити нас новим творінням.

МОЛИТВА

Господь Ісус! Дякую Тобі за Твою любов, за те, що Ти заплатив за мої гріхи своїм життям. Спасибі, що дарував мені можливість розпочати нове життя. Я віддаю моє життя Тобі. Наповни його Своєю присутністю, наповни силою Твоєю, щоб жити заново і стати Твоїм новим творінням. Спасибі, що я завжди належатиму Тобі і Ти будеш жити у мені. Амінь.

читайте далі СПАСІННЯ

«Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас» ( Мф. 11:28)

Ми приймаємо Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. Тільки через Ісуса людина приходить до Бога і отримує спасіння. Спасіння - це незаслужений дар Божий тим, хто прийняв Христа через віру. Безгранично уповайте на благодать Господа Ісуса Христа і твердо покладайтеся на Нього.

читайте далі НОВЕ НАРОДЖЕННЯ

«Отож, хто в Христі, той нове створіння; стародавнє минуло, тепер усе нове» (2 до Коринтян 5:17)

Прийнявши у своє серце Ісуса, ви відкрилися для Бога. У цей момент Вічний Божий Дух приходить у наше життя і відбувається народження нашого духу згори. Як новонароджена дитина живиться молоком матері, так наш дух живиться від Духа Божого, який відкриває нам Отця, через слово Боже.

«Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є Духом» (Ивана 3:6)

Ми стаємо дітьми Божими і успадковуємо Його обітниці. Це не наша заслуга - це вільний дар від Бога, який Він дав нам у Своїй великій любові. Прийнявши цей дар, ви побачите життя у абсолютно іншій перспективі, в іншому вимірі. Зміни відбуватимуться у вашому дусі, мисленні, характері. Ви станете абсолютно новою людиною. Сталося чудо відродження. І все тому, що ви повірили написаному Слову Божому. Ісус стає для вас реальним. Тепер Він допомагає вам нести ваші турботи. Йому можна довірити все.

МОЛИТВА

Отець Небесний! Я молюся, щоб Твій Дух торкнувся мого духа й оживив мене. Дай мені нове народження у Тобі. Я хочу мати спілкування з Тобою. Навчи мене жити новим життям. Молюся в ім'я Ісуса, Сина Твого. Амінь.

читайте далі Приналежність до ЦЕРКВИ

Для нового життя та духовного зростання, вирішальне значення має приналежність до Біблійної церкви. Щоб не охолонути в любові та вірі, треба регуляно відвідувати богослужіння, слухати проповідь Слова Божого і мати спілкування з іншими віруючими. Апостоли, проповідуючи Євангеліє Ісуса Христа, створювали церкви, через які Бог діяв Своєю силою і мудрістю.

"Щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі премудрість Божа." (Еф. 3:10)

Церкву іще називають Тілом Христовим, а кожне тіло, у свою чергу, складається з багатьох членів. Так і церква складається з багатьох людей. Тобто, згідно Біблії церквою називається не прикрашена будівля, а духовне об'єднання людей, які поклоняються Господу.

читайте далі ХРЕЩЕННЯ

Розвиваючись духовно і зміцнюючись у вірі, ми приходимо до наступного місця писання: Марк. 16:16 «Хто увірує й хреститься, врятований буде, хто не увірує, засуджений буде». Це означає, що хрещення без віри в Ісуса Христа не веде до спасіння. Ми хрестимося у Його смерть. Занурюючись у воду, ми як би вмираємо для старого життя і воскресаємо для нового життя із Христом ...

Такий порядок хрещення записаний у Біблії. А нам треба бути слухняними Господу, а не людським принципам. У цьому закладене велике благословення. Це велика радість і торжество духу. Під час хрещення можна спостерігати значні зміни в людях. Одні при цьому зцілюються від хвороб, від інших йдуть шкідливі звички. Під час водного хрещення може статися й хрещення Духом Святим.

МОЛИТВА

Дорогий Господь! Я бажаю дотримуватися Твого Слова і дякую Тобі за благословення хрещення. Я хочу померти для старого гріховного життя і воскреснути для життя з Тобою. Я приймаю рішення прийняти хрещення незалежно від обставин або думки людей, які можуть мені заважати. Я покладаюсь тільки на Тебе, Ісусе. Амінь.

повернутися на сторінку Прагнеш змінити своє життя?

Наиболее широкое распостранение получили две "модели" обучения. Первую из них можно назвать "школьной". Она подразумевает преподавателя, который стоит перед аудиторией, а ученики пассивно слушают лекцию. И хотя этот метод является способом наиболее быстрой передачи информации, он не имеет достаточной практической эфективности.

"Наставническая" модель гораздо более эффективна. В ней учитель (или наставник) предлагает ученикам как бы "путешествовать" вместе с ним. В процессе наставничества истины изучаются через взаимоотношения и передачу опыта, а не в стерильном классе. Ученика в процессе наставничества можно назвать "учеником мастера". Наставники демонстрируют принципы с одним единым желанием - чтобы их ученики воплощали их в реальной жизни. После того, как принцип усвоен, наставник позволяет ученику действовать самостоятельно, так как понимают, что наилучший путь для обучения - это приобретение личного опыта. Наставник также прикладывет усилия, чтобы ученик освоил необходимые принципы максимально эффективно и заботится о том, чтобы привить ученику навыки ответственности. 

Результативность наставничества можно оценить наличием реальных изменений в жизни ученика. Основная польза, которую приносит наставник, в том, что он помогает своему ученику воплощать истину в жизнь.

Наставничество - это не христианское образование, которое предполагает просто передачу информации. Наставничество предполагает служение, посвящение и цель. Иисус Христос сказал: "если кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною" (Мф. 16:24). Дружба и общение также не являются наставничеством, потому что важные дела не могут решиться только потому, что христиане собираются вместе. Руководство в изучении наизусть стихов Библии также не является наставничеством, так как выполнения одних интеллектуальных упражнений недостаточно, если наша жизнь не изменяется.

Наставничество заключается в воспитании учеников. Оно является исполнением великого поручения Иисуса: "Итак идите, научите все народы, крестя их во имя Отца и Сына и Святаго Духа" (Мф. 28:19). Иисус наставлял учеников примером Своей жизни, после чего дал им поручение повторить этот процесс с другими.

Наставничество похоже на отцовство. Отношение наставника к своему ученику подобно отношению отца к своему ребенку. Наставник вкладывает свою жизнь, свой опыт в ученика, воспитывает его. 

"мы могли явиться с важностью, как Апостолы Христовы, но были тихи среди вас, подобно как кормилица нежно обходится с детьми своими. Так мы, из усердия к вам, восхотели передать вам не только благовестие Божие, но и души наши, потому что вы стали нам любезны" (1 Фес. 2:7-8) 

Самое важное в наставничестве - это не просто воспитать ученика, но и помочь ему стать наставником для других людей.

"и что слышал от меня при многих свидетелях, то передай верным людям, которые были бы способны и других научить" (2 Тим. 2:2)

Коли ви готові вкладати своє життя в когось іншого і бажаєте, щоб ваші зусилля не були витрачені марно, подбайте про те, щоб вибрати правильну людину. Звичайно ж, нам необхідно молитися про Божественне призначення, коли ми починаємо роботу з учнем. Однак, є деякі мудрі принципи, які нам необхідно враховувати у своєму рішенні.

Шукайте людину, яка віддана Господеві і своїй справі. Дізнайтеся, чи має ваш потенційний учень здібності, чи бажає зростати у тій сфері, в якій ви зможете його вести. Чи виявляє він ініціативу, прагне до зростання? Чи бажає вивчати нові істини і бути відкритим для змін? Яке у нього серце: м'яке або вперте. Чи готовий він вчитися саме у вас? Чи має він терпіння зростати і стати таким, яким його хоче бачити Бог? Чти прагне він близьких стосунків з Господом.

Для наставництва необхідна взаємна посвята - як вчителя, так і учня. Взаємна відповідальність одного перед іншим забезпечує прогрес і результативність. Крім цього, важливим є психологічний комфорт у спілкуванні з учнем. Вибирайте особистість, яка розділяє ваші погляди на життя, особистість, у чиї потенційні можливості ви вірите.

Якщо ви знаєте людину, яка має всі ці якості, то навряд чи ви приймете помилкове рішення.  

Самый лучший способ помочь человеку познакомиться с Богом - это дружеская беседа с ним один на один. Во время такой беседы вы, как нельзя лучше, сможете услышать своего собеседника, объяснить ему истину Евангелия, услышать и развеять его сомнения.  Если ваш собеседник раньше никогда не думал о Боге, ему на первых порах будет трудно поверить в Божью любовь и расположение к нему. Ваш друг некоторое время будет нуждаться в ободрении и поддержке. Возможно, вам придется помочь ему справиться с определенными ситуациями, которые он переживает в своей жизни. Но приобретение новой души для Господа стоит затраченных вами усилий. Великая радость бывает на небе, когда душа кается.  А нам, Божьим служителям, Бог обещает Свое содействие во все дни нашей жизни. 

"Итак, идите, научите все народы, крестя их во имя Отца и Сына и Святого Духа, уча их соблюдать всё, что Я повелел вам; и се, Я с вами во все дни до скончания века" (Евангелие от Матфея 28:19-20)

Однако недостаточно просто помолиться с человеком молитвой покаяния. Каждый из нас, рождаясь свыше, нуждается в помощи наставника для духовного роста. Когда младенец рождается в этот мир, ему необходима помощь матери, чтобы научиться жить по земным законам и избегать опасностей. Точно также, новообращенному христианину необходимо обучение для успешной духовной жизни. Духовное воспитание также важно, как и физическое. Встречайтесь регулярно для общения и совместного чтения Библии. Будьте примером для своего ученика в молитве и делах любви. Обучайте его не только словом, но и делом. Радуйтесь вместе с ним его успехам. Ободряйте к самостоятельности и ответственности. 

Помогите ему понять, насколько важно посещать церковь для дальнейшего духовного роста. Пригласите его в церковь вместе с вами и объясните что там делается и почему. Тогда вашему другу будет легче влиться в церковную общину и познакомиться с другими верующими людьми. Продолжайте молиться за своего духовного "воспитанника" до тех пор, пока не увидите, что он уже крепко "стоит на ногах", научившись доверять Богу во всем. 

Да благословит вас Господь и поможет вам быть активным в таком важном и угодном Богу деле, как воспитание ученика Иисуса Христа.     

Кожному з нас необхідна порада і підтримка людини, яка йде хоча б на крок попереду нас по життю. Наставник - це та людина, яка стаючи нашим другом, вміє розгледіти в нас великі можливості, надихає нас, виправляє, коли потрібно, самовіддано передає свій життєвий досвід. Вона розділяє з нами наші падіння і святкує успіхи.

"Залізо залізо гострить, так готрить людина лице свого друга " (Книга приповістей 27:17)

Пошуки такої людини почніть з молитви. Не прагніть знайти ідеального наставника (його можливо і не існує). Присвятіть час, щоб зустрічатися з потенційними наставниками. На таких зустрічах перевіряйте, чи успішна ця людина, чи буде цей наставник об'єктивним, чесним і люблячим, відкритим для спілкування з вами. Чи стане прикладом того, чого він навчає. Чи вірить він у вас, чи хоче він бачити ваш успіх. Для наставника також важливий особистий приклад слідування за Богом, посвята наставництву інших, відвертість у стосунках, велике бажання служити людям і бачити своїх учнів частиною свого служіння.

Ваша частка у цьому процесі навчання включає прийняття рішення щодо рівня досконалості, якого ви хочете досягти, згода з позицією учня, бажання вчитися і змінюватися, повагу до наставника і регулярне застосування вивченого на практиці.

"Кожен цвіркун знай свій припічок! .." - нестямно кричала вчителька, яка намагалася поставити на місце занадто допитливу дівчинку. Пам'ятаю, ця фраза дуже сильно збентежили мене. Про що мова? Цвіркун, припічок ... А коли зрозуміла, я ледве вийшла з-під хвилі обурення і відчаю. Оскільки народну мудрість процитувала завуч школи, шановний педагог, її словам треба було б вірити, але чомусь все всередині протестувало! Як довести вчительці, що я не цвіркун і не хочу все своє життя безвихідно сидіти на якомусь там припічку?!

Педагогів, як правило, не вибирають. Їм вірять - зобов'язані вірити. А якщо ні - вас чекають великі неприємності. Але це тема окремої розмови ... А поки мова піде про ненормальних цвіркунів - про тих, хто не боїться новизни і змін.

Тільки зараз я розумію, що немає меж і кордонів можливостям - ми можемо досягти багатьох вершин. Наші горизонти безмежні - саме такими нас створив Бог. І зупиняється у своєму розвитку людина лише тоді, коли вирішить зробити це. Виходить, що бар'єри ми створюємо собі самі!

Ну, не зовсім самі. Докладають до цього руку і батьки, і вчителі, і просто "мудрі" дорослі, яких дратують допитливі діти. Набагато простіше виховати дитину покірливою, такою, що не має власної думки, ніж направити в конструктивне русло живий і винахідливий дитячий розум і зробити його унікальним інструментом досягнення найнеймовірніших цілей.

Але принадність життя в тому, що якимось чином вплив незгарбного виховання негативно позначається не на всіх "цвіркунах"! Є ті, хто все ж таки бажає перевірити, на що схожий інший припічок. Перескочивши туди, цікаві особистості розуміють: а нітрохи не гірше, навіть зручніше і вище. І себе відчуваєш краще, коли покидаєш насиджене місце, яке порядком набридло.

Якщо вам знайоме це відчуття, якщо хоч раз ви ризикнули спростувати жорстке правило нашої дійсності, з якого випливає: "На яку грядку посадили - там і рости" - тоді ласкаво просимо в "круті" цвіркуни! Саме тут генеруються кадри для зміни життєвих обставин. Тут виховуються особистості.

Здорово? Так. Тільки знайте: бути особистістю, плисти проти течії важко. Тому що завжди легше йти прокладеною лижнею, ніж, потопаючи в снігу, задихаючись від крижаного вітру, що б'є в обличчя, стогнучи і обливаючись потом, прокладати новий шлях. Часом здається, що це неможливо. Однак нехай вас підбадьорять такі слова: "Не моліться про легке життя. Моліться, щоб стати сильнішим. Не моліться про завдання по своїх силах. Моліться про силу для подолання своїх завдань" (Філліпс Брукс). Адже сказано в Біблії: "Я все можу в зміцнюючому мене Ісусі Христі" (До Фил. 4:13). Ризикніть і зробіть щось, що до сих пір не робили! І тоді вас чекає відкриття: неможливе - це завдання, яке не може виконати ніхто, поки хтось його не виконав.

Один з кращих мотиваційних спікерів планети Лесь Браун радить: "Спрямовуйтеся до Місяця! Навіть якщо пролетите повз, то опинитеся серед зірок". А поки будете летіти, не порівнюйте себе ні з ким. Ви - це ви. Такого більше немає. Так хіба може ось цей унікальний, єдиний і неповторний чоловік просидіти все своє життя на одному місці і навіть не поцікавитися, що за межами звичної комфортної зони? А раптом там життя, про яке ви колись мріяли? Наважтеся: настав час здійснити вашу мрію!

(Автор: Світлана Мергасова)

У Біблії описані життя двох жінок - Лії та Рахілі, які були були рідними сестрами. Обидві вони були одружені з біблійним патріархом на ім'я Яків. Яків кохав Рахіль більше, ніж Лію. Але Рахіль заздрила сестрі своїй, що та народжувала чоловікові дітей, а вона - ні. Біблія розповідає, що був у житті Рахілі момент, коли вона віддає ніч, яку могла провести з чоловіком, сестрі Лії в обмін на мандрагорові яблука, які та мала (Бут.30: 14-16). Пізніше, коли Яків з родиною залишає тестя, Рахіль викрала ідолів свого батька (Бут. 31: 19).

Інша ж сестра, Лія, хоч і була менш улюбленою, а може, й взагалі нелюбимою, обрала іншу тактику. Вона хотіла, щоб Яків її любив. В Біблії не сказано, що Лія заздрила Рахілі в тому, що чоловік її більше любить. Лія була позитивно налаштована і коли народжувала дітей Якову, то говорила слова віри: «Тепер буде любити мене чоловік мій», «тепер прилипне до мене чоловік мій» (Бут. 29:32, 34).

Чим повчальний цей приклад? Він допоможе багатьом налагодити відносини: невістки зі свекрухою; дружини і жінки, яку завів чоловік на стороні ... Можливо, ви ведете себе, як Рахіль? Або заздрите своїй свекрусі? Запитайте, у чому їй заздрити? Може, чоловік прислухається більше до думки своєї мами, ніж до вашої, або постійно хвалить їжу, приготовлену мамою? А може, ви самі свекруха і заздрите невістці?

Рахіль викрала ідолів, які були в її батька, - не могла розлучитися з тим, до чого звикла. А які ідоли (гріхи, погані звички) ви взяли від свого батька або матері? Може, звичку кричати, критикувати чоловіка? Що ви носите з собою? Ненависть, заздрість, непрощення? Ідоли зруйнували життя Рахілі. Вони можуть зруйнувати і ваше життя!

Ще приклад: Рахіль віддала Якова за мандрагорові яблучка. У ті часи вірили, що ці яблука можуть допомогти жінці завагітніти на народити дитину. Може, чоловік вам вже став настільки ненависний або набридає, що у вас в голові зріє рішення його вигнати (нехай йде до мами або до коханки!), поміняти на щось інше. А уста готові це озвучити ... Але не поспішайте вимовити слова прокляття! Згадайте про Лію: їй напевно теж було важко, але вона продовжувала любити і вірити. Вона проявила мудрість й терпіння, і не дорікала Якова в тому, що він більше любить Рахіль. Рахіль в результаті загинула, а Лія залишилася жити з Яковом.

Мудра жінка впорядковує свій дім, а немудра руйнує своїми руками. Оберіть життя, щоб вам і вашим близьким було затишно і тепло у вашому домі!

Хочеться відразу почати з питання: чи заступаєтесь ви за своїх дітей? Найімовірніше, ви відповісте: «Так, звичайно!» І це так, якщо мова йде про те, щоб заступитися за своє чадо в дитячому садку або початковій школі, коли вашу дитину образили. А як щодо того, коли діти вибирають шлях, протилежний тому, що вчить Слово Боже? На чию сторону ми стаємо? Захищаємо ми Бога, чи дітей?

Давайте подивимося, як це робив сам Ісус. Він прийшов на землю, щоб віддати Своє життя за людей, за грішників, а не за Бога. Заступатися за доброго не потрібно, правильніше буде захистити поганого, грішника. Часто трапляється, що в християнських родинах частіше заступаються за Істину, за Бога, а не за дітей. Діти частіше чують від батьків: «Ти це не робиш, того не дотримуєшся ...» - ці слова виражають не любов, а докір. А діти так потребують, щоб хоч у власній домівці бути в безпеці, відчувати любов і захист! Дитині важливо знати, що якщо він оступиться і впаде (згрішить), від нього не відвернуться, не покинуть, захистять. І вкрай важливо знати, що батьки на його стороні, тому за нього є кому клопотати перед Богом.

Іов в Старому Завіті приносив жертви Богу за своїх синів, коли вони збиралися і влаштовували бенкети. (Іов 1: 4-5).

Мати всесвітньо відомого сьогодні проповідника Бенні Хінна, коли Генрі (інший її син) гуляв в нічних клубах і вживав наркотики, не дорікала йому і не відштовхувала. Вона завжди говорила: «Я люблю тебе. Ісус любить тебе!» Вона також мазала ліжко сина єлеєм і молилася Богу.

Авігея, дружина Навала, захистила свою сім'ю в момент небезпеки (1-а Самуїла 25). У 24 вірші Авігея каже, що на ній гріх (а по суті, винен був її чоловік). Заступитися означає: «вбивай і мене»!

Есфір, коли її народу загрожувала смерть, ризикуючи власним життям, заступила свій народ перед царем.

У Числах 16: 45-47 є також повчальна історія. Народ сильно згрішив перед Богом - і Бог звернувся до духовних лідерів Мойсея та Арона, щоб вони відійшли в сторону - Сам Бог вирішив наказати народ. Проте ці два старця почали молитись Богу, а потім Мойсей наказав Арону, щоб той побіг, взяв кадильницю і куріння і не допустив виливу Божого гніву. Арон так і зробив, ставши між мертвими і живими, - і поразка припинилась.

Пам'ятайте: Бог на вашому боці, коли ви готові заступитися за слабкого, за жебрака, за вдову, за сироту, за свою дитину.

"Ученики Иисуса сели в лодку... теперь лодка была уже далеко от берега. Лодку били волны, так как дул встречный ветер. В четвертую стражу ночи Иисус пошел по воде, и когда ученики увидели Его, то очень испугались. "Это призрак!" - закричали они в страхе. Но Иисус сказал им: "Это Я, не бойтесь!" В ответ Петр сказал: Господи! если это Ты, повели мне пойти к Тебе по воде. "Иди" - сказал Иисус. Петр вышел из лодки и пошел по воде к Иисусу. Но увидев, как сильно дует ветер, испугался, начал тонуть и закричал: "Господи! спаси меня."

Я хочу ободрить вас - Бог никогда не подводит. Он не может подвести. Но для того, чтобы получить ответ тогда, когда нам очень-очень нужно, мы должны быть послушны Ему. В моей жизни Бог часто отвечает за мгновение до критического момента. Поэтому, хотя я часто сталкиваюсь со многими проблемами, я верю в чудеса. А вы верите? Позвольте мне обратить ваше внимание на две вещи.

1. Бог не совершает чудеса один! Он нуждается в людях, причастных к этим чудесам. Когда Он чудесным образом накормил 5000 людей, прежде всего Ему необходимы были эти 5000 голодных людей, а также 5 хлебов и 2 рыбы. Когда Он шел по воде, к чуду также были причастны буря и ученики. Для того, чтобы произошло ваше чудо, Богу нужно, чтобы вы стали частью этого чуда.

2. Вы не получите чудо, не имея проблемы! Если бы та лодка не была на море в бурю, то не было бы и чуда с Иисусом, идущим по воде. Если вы хотите увидеть чудо, Бог использует кризис, в котором вы находитесь, для совершения чуда.

Каждый из нас может попасть в бурю, подобную той, которую испытали ученики в лодке. Когда ученики увидели Иисуса идущим по воде, их первая реакцией был страх, они подумали, что видят призрак. Страх усиливался пониманием того, что их лодка вот-вот утонет и эту ночь они не переживут. Похоже бывает и с нами - в самый сложный час вашей ночи, когда у вас большие финансовые проблемы, когда ваша болезнь осложняется, когда вам больно или вы не можете избавиться от алкогольной или наркотической зависимости, в этот тяжёлый момент есть только Иисус, который всегда будет с вами. И Он почему-то выбирает самый трудный момент для того, чтобы прийти и сотворить чудо для вас.

Но для того, чтобы это чудо хождения по воде произошло для тебя, нужно быть учеником Иисуса. Когда ситуация накалилась до предела, ученики Иисуса услышали его слова: "Это я, не бойтесь". Пётр сказал: "Это действительно Ты? (Подразумевая: Иисус, Ты здесь? Мне необходимо чудо, я не могу ждать). Если это Ты, повели мне выйти из лодки, я буду знать, что это Ты, если смогу пойти по воде". Затем Петр вышел из лодки, в самый тяжёлый момент ночи, в разгар бури он действительно пашел по волнам!

Какой бы ни был кризис вашей жизни - будь то грех, зависимость, демоническое влияние, разрушенный дом, болезнь или финансовые проблемы  - в момент ваших самых больших страданий и боли Иисус не забывает о вас. Он идёт рядом с вами. Но при этом Иисус призывает вас избавиться от вашего греха, от вашей болезни. Н будете ли вы взывать в ответ: "Иисус, если это действительно Ты, позови меня и я приду"? Как много людей променяет относительную безопасность своего кризиса на то, чтобы действительно взойти на волны, смотря на Иисуса?

Не обращайте внимания на боль или обстоятельства, смотрите на Иисуса! Пётр не видел бури, он не осознавал, что идти по воде невозможно. Всё время, пока его взгляд был направлен Иисуса, не было никаких проблем. Затем, внезапно, он посмотрел вниз, увидел воду, услышал ветер, и тогда, отведя свои глаза от Иисуса, он начал тонуть. Не смотрите на дьявола. Держите в фокусе внимания Иисуса. Пока вы смотрите на Него, вы не утонете, вы никогда не пойдёте на дно!

Когда Петр начал тонуть, он закричал: "Господь, Спаси меня!" - и в тот же момент Иисус протянул руку и поднял его. Даже в момент, когда вы тонете в середине вашего чуда, отведя взгляда от Господа, Иисус близок к вам, чтобы спасти. Вам только надо с верой закричать: "Иисус, помоги мне?"

Ніхто не зможе завдати вам поразку на життєвому полі битви, якщо ви перший не розіб’єте себе самі (Джон Мэйсон)

З чого складається думка оточуючих про кожного з нас? Тут задіяно багато факторів, але найголовніший, на думку більшості психологів, - що ми самі думаємо про себе.

Є така повчальна історія. Одного разу батько взяв маленького сина на прогулянку в гори. Йдучи по кам'янистій стежці, хлопчик оступився, впав і боляче вдарився.

– Ой! – вигукнула дитина.

– Ой! – пролунало десь далеко.

– Хто ти? – здивовано вигукнув малюк.

– Хто ти? – почув у відповідь.

– Не хочеш говорити? Боягуз!

– …боягуз! – долинуло з гір.

– Тато, скажи йому …  скажи… – І засмучений хлопчик гірко заплакав.

Батько посміхнувся, погладив сина по голові і закричав:

– Я люблю тебе!

– Я люблю тебе! – відповіли гори.

– Ти переможець!

– Ти переможець!

Малюк перестав плакати і здивовано запитав тата, що це.

- Це відлуння. Але у нього є й інше ім'я - життя. Тому що воно повертає тобі все, що ти говориш. Як чиниш ти, так воно чинить з тобою. Воно завжди лише віддзеркалення наших слів і вчинків ...

Френк Крейн (1856–1917), американський художник, відомий своїми афоризмами, писав: "Наші найкращі друзі і найзапекліші вороги - це наші думки про самих себе". Ця фраза перегукується з біблійною мудрістю, яка говорить: "Які думки в душі людини, така й вона" (Прип. 23: 7).

Виявляється, можна навчитися відганяти непотрібні думки, направляючи їх, як стрімкий гірський потік, в потрібне вам русло. І найпростіше почати з виховання любові до себе. Станьте перед дзеркалом, посміхніться і скажіть: "Я собі подобаюся!" Повторіть це кілька разів (чим більше, тим краще) - голосно і переконливо. Роблячи таку нехитру вправу по багато разів на день протягом хоча б двох тижнів, ви станете впевненішим, побачите себе ніби вперше і відзначите, що ви досить мила і приємна людина. А коли в цьому будете твердо переконані, то і решта, як то кажуть, підтягнуться!

Ви тільки уявіть: справжнього себе не знає жоден з нас! Для когось людина, котру він бачить в самому собі, - це відображення негативної думки батьків ("Вирощували - вирощували, душу в нього вкладали, а він як був телепнем, так і залишився!"). Хтось склав думку про власну персону зі слів чоловіка, який вічно бурчить на вас і дорікає за будь-якого приводу (але ця людина як сама собі, так і взагалі нікому не радіє, а тут ще й ви під ногами плутаєтеся). А кому "пощастило" з начальником: раз у раз принижує, ганьбить за недбальство перед усіма співробітниками - як вже тут будеш поважати себе!

"Так як же зрозуміти, який я насправді? - запитаєте ви. - Чи є мірка, еталон, за яким я можу оцінювати, хто я і який?" Є! Це Слово Боже про вас!

Давайте відкриємо Біблію, вічну книгу, написану під керівництвом Святого Духа, яку називають боговдухновенною, і прочитаємо уривок з Псалма Давида: "Коли бачу Твої небеса - діло пальців Твоїх, місяць й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: худобу дрібну та биків їх усіх, а також степових звірів диких, птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить. Господи, Боже наш! Яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!"(Псалом 8: 4-10). Навіть зовні і внутрішньо ми прекрасні в Божих очах (див. Буття 1: 26-30): "І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив; як чолова та жінку сотворив їх", після чого сказав: "Вельми добре!" (вірш 31).

Бог підносить людину над всім Своїм творінням, довіряє йому керувати природними багатствами і не сумнівається в тому, що ми впораємося з таким відповідальним дорученням! Так хіба можна нам принижувати себе у власних очах?

Отже, якщо ви бачите в собі когось несміливого, недостойного або некрасивого, приміряйте образ, описаний в Біблії. Якщо ще відчуваєте комплекси через зовнішність, через бідність, через складні або сумні сімейні обставини, у важкі хвилини прислухайтеся до того, що Бог говорить про вас: "Ти - вельми гарний, ти - Мій образ і подоба. Я люблю тебе. Ти цінний в Моїх очах ... " І повірте, що ви саме такий! Повірили? А тепер дійте як людина, якою пишається і захоплюється Великий і Всемогутній Бог!

(Автор: Світлана Мергасова)

Рейки, рейки, шпали, шпали, їде поїзд запізнілий ... Ні, це не дитяча лічилки, це я їду пізно ввечері в метро і намагаюся читати, але щось настирливо давить на вухо і заважає зосередитися. Це біля мене стоять хлопець з дівчиною, і обоє торохтять без угаву про всяку нісенітницю: про погоду, про щось, що було вчора, мріють про завтрашній день ... І тут я розумію: ось вона, відповідь, на животрепетне питання «Куди пропадають чоловіки». Ви ще не зрозуміли, про що я? Зараз розкажу.

У цьому вагоні їхали і сімейні пари. Вони мовчали. Рот на замку, обличчя серйозні і суворі. Звичайно, адже, сім'я справа серйозна! Є над чим замислитися...

Згадайте себе, коли ви були закохані. Ви не могли наговоритися з коханою людиною! Важливим здавалося буквально все! Ви ділилися своїми думками, переживаннями, радилися з будь – якого приводу і не уявляли, як прожити хоча хвилину без цієї людини.

І ось довгоочікуваний момент: ви одружилися. Збулася мрія! Особливе щастя від цієї події відчувають дівчата, адже на відміну від хлопців саме вони прагнуть вийти заміж (більшості чоловіків і в холостяках непогано живеться, особливо якщо поруч любляча і турботлива матуся).

Одружений чоловік і заміжня жінка - це вже статуси, серйозні і солідні. І розмови ведуться серйозні - вистачить вже базікати про дрібниці! Тепер ви обговорюєте, як обставити квартиру, як порозумітися з мамою чоловіка (дружини), кого краще народити першим - хлопчика чи дівчинку, як назвати дитину, чим правильно годувати, в який дитсадок віддати, чому в школі погані вчителі ... Маса тем для розмов! Тільки вони вже не гріють душу, не розбурхують кров, як тоді, в юності. Сірість і нудьга покривають ваші відносини і роблять їх безликими і, на жаль, нічого не значущими.

І раптом думка: життя-то минає! І гарячково озираєтеся по сторонах у пошуках давно забутого захопленого погляду, в очікуванні компліменту або просто доброго слова, зверненого саме до вас. І той, хто випадково виявиться поруч і - знову ж випадково - потрапить у точку, тобто гляне, захопиться, скаже те, що ви чекаєте, як за помахом чарівної палички, перетворюється на людину вашої мрії. Ось він (або вона) - той, кого ви шукали все життя! Ось воно щастя!

Колись була популярна пісенька, в якій були слова: «А мені завжди чогось не вистачає: зимою - літа, восени - зими». Так ми влаштовані: колись кохані і рідні люди починають дратувати, а нове манить новизною. Але тут доречно зупинитися і подумати, чи так прекрасна незнайома людина, заради якої ви вже готові розлучитися з рідним, з ким з'їли пуд солі, з яким ділили багато років горе і радість ... А раптом це обман? Раптом через кілька хвилин казка закінчиться - і карета перетвориться на гарбуз, а ваша радість - у гірке розчарування?

Так, звичне набридає. Так, якщо кожен день ви їсте борщ, хочеться супчику ... Але що ж робити, якщо саме так влаштоване життя?

По-перше, знати: життя влаштоване так, як ми його влаштуємо. Хочете різноманітності - станьте для свого чоловіка джерелом цього розмаїття! Дивуйте один одного приємними дрібницями, піклуйтеся один про одного, смійтеся, радійте ... і розмовляйте! Не тільки про побутові проблеми, а ПРО ВСЕ! Сьогодні прекрасний день, за вікном співають пташки, випав сніг або пішов дощ, а може, світить сонце ... Стільки всього, про що ви можете поговорити, - тільки знайдіть на це час! І побачите, що зовсім скоро вам захочеться не тільки поговорити, а й побути разом, удвох.

А по-друге, пам'ятайте: що маємо, не бережемо, а втративши, плачемо. Тому що, втративши дорогу людину, незабаром ми починаємо сумувати за нею - і тоді забуваються всі образи і недомовки, пам'ятається тільки хороше. Але поки ми скучимо, проходить час, і хто знає, що трапиться? А що якщо нова любов, інша сім'я віднімуть у вас того, до кого знову потягнеться відпочиле від рутини серце?

Чоловіки, любіть своїх дружин. Дружини, цінуєте і поважайте своїх чоловіків. І, як не банально це звучить, трудіться над відносинами, вкладайте в них своє серце. Повірте: той, хто зараз з вами, - найкращий, але тільки багато хто не знає про це, тому що ви їм жодного разу цього не сказали ...

(Автор Світлана Мергасова)

Измученный жизнью суровой,

Не раз я себе находил

В глаголах предвечного Слова

Источник покоя и сил.

Здесь все в чудно сжатой картине

Представлено Духом Святым:

И мир, существующий ныне,

И Бог, управляющий им,

И Сущего в мире значенье,

Причина , и цель, и конец,

И Вечного Сына рожденье,

И Крест, и терновый венец.

Как сладко читать эти строки,

Читая, молиться в тиши,

И плакать, и черпать уроки

Из них для ума и души!

(Иван Никитин, 1853)

«Око, то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле...» (Від Матвія 6: 22-23)

Одного разу я почула проповідь на тему «Вікно душі - око». Почалася вона з Біблійного вірша: «Світильник для тіла - око, якщо око чисто, то й усе тіло чисто ...» (Від Мв. 6: 22-23).Ведучий говорив про те, що всі люди бачать одне й те саме, але, в залежності від того, який особистий досвід, чим наповнений кожен з нас, всі ми реагуємо на побачене по-різному. Тобто не все, що я бачу, насправді виглядає так, ЯК я бачу. Якщо в серці тьма, то незважаючи на те, що бачиш прекрасне, воно здається жахливим! І виходить так, що дві людини, наприклад, дивляться на одну і ту ж ситуацію - і роблять різні висновки. Перший побачить не можливості, а загрозу: зміст його душі дозволяє інтерпретувати побачене саме так. Шкода, але багато хто міг би домогтися чогось великого, але самі себе обмежили і не зробили те, що могли б, не стали тими, ким повинні були стати ... Як написано в Євангелії від Матвія 13: 14-15, «затовстіло бо серце їх ... і не зрозуміти їм серцем і не навернутись, щоб Я їх уздоровив». Приклад про зайця, який дивиться - і не бачить, проілюстрував те, як ми часто буваємо схожі на нього: огрубіле серце не дозволяє побачити в житті головного.

Внутрішнє наше становище визначить, що ми візьмемо від життя і що пропустимо, що отримаємо від Бога і від людей. Упередженість заарештовує серця - і люди не бачать нічого з того, що дає Бог. Наш негативний досвід засліплює нас. І найсумніше, коли так живуть члени церкви ...

У Діях Апостолів 27:30 говориться про корабельну аварію, в якій опинився апостол Павло. Люди були в паніці, а Павло спокійно їв. Він навіть просив людей прийняти їжу, щоб вона зміцнила їх. Павло бачив небезпеку ситуації, але залишався у спокої. Оточуючі спочатку, бачучи таку реакцію, думають, що людина ненормальна, адже те, як вона себе веде, не відповідає ситуації. Але далі, у віршах 34-36, показано, як, дивлячись на спокійну людину, інші 276 осіб підбадьорилися. Раніше, в Діях Апостолів 23:11 сказано: «Будь бадьорий... так треба тобі свідкувати й у Римі», тобто Павло знав, що Бог його веде вперед і не допустить його смерті.

Наша культура може «обробити» людський розум так, що ми будемо бачити ситуацію - і сприймати її зовсім не такою, якою вона є насправді. А слово від Бога в серці - якір душі. Рано чи пізно воно збудеться, а наше завдання - у спокої серця чекати цього і готуватися до своєї місії. Коли немає слова від Бога в серці - людина слабка.

Біблія говорить, що ми, християни, маємо те, чого немає у мирських людей, - СЛОВО. І нехай воно вселяється у нас рясно, прибирає темряву в серці - і тоді туди вселиться світло. Живитися словом і серйозно до цього ставитися - наша надія! І око буде світле, і реакція на ситуацію - світлою.

(Автор: Світлана Мергасова)

Іноді ми не можемо змінити саму ситуацію, але можемо змінити своє ставлення до неї!

У книзі Приповістей (31:25) написано: «Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдешнього дня». Тут мова йде про жінку, яка встигала багато. Вона робить килими і покривала, насаджує вона виноградника, набуває поля ... До того ж видно, що вона добра дружина і мати. І ще одна її характеристика - вона весело дивиться на майбутнє. Я думаю, що й на теперішній час вона весело б дивилася. Ця жінка мала внутрішню силу і внутрішню красу: «... Вона чинить чоловікові добром, а не зло, по всі дні життя свого». Напевно ця жінка не була настільки особливою, що не мала труднощів та неприємностей. Але її характер, її вміння зберігати оптимізм, вміння справлятися з усіма життєвими обставинами «весело» допомагало їй залишатися врівноваженою.

А як ми реагуємо на труднощі і неприємності? Дратуємося і кричимо або ж володіємо собою і можемо з гумором поставитися до будь-якої ситуації?

Дуже часто ми сердимося на чоловіка, навіть якщо, по суті, ніхто не винен. Чи траплялося вам відпочивати десь, де умови були не такими, як вам обіцяли або як вам хотілося? Згадайте, як ви реагували в той момент? Добре чи погано? Чи повернули ви цю ситуацію проти свого чоловіка, вважаючи, що він винен? Або ж ви обоє просто розслабилися і стали радіти, тому що, незалежно від обставин, вам добре і весело бути разом - а це найголовніше.

У Приповістях 17:22 написано: «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості». Веселий підхід до життя і життєвих ситуацій принесе добро вашого власному серцю (Не буде переживань та інфарктів), а також зможе зцілити відносини і знайти правильне рішення складного питання. Часто ми не можемо змінити ситуацію, але можемо змінити своє ставлення до неї.

Дивлячись на кількість прислів'їв і приказок, народ в усі часи помічав, що у сусіда в саду яблука смачніші і більші, полуниця солодша, а трава - зеленіша. Який бажаний є заборонений плід! Як хочеться залізти в чужий сад і покуштувати оте яблучко ... Або повалятися на зеленій травичці – своя не така приваблива: суха, жовтувата ... І ми ліземо через паркан, рвемо одяг, лаємо злого сусідського пса - коротше, долаємо масу перешкод, і потім ... А самі знаєте, що потім.

Що ж з усіма нами не так? Чому, тільки спробувавши чуже, ми розуміємо, що наше було не гірше?

По-моєму, справа у звичайній людській заздрості, іменованої в народі жабою. Жаба давить, коли ми бачимо чиєсь щастя, затьмарює наші власні проблеми. Не навчили нас радіти успіхам іншої людини! Напевно, багатьом знайоме: «Подивися на Марійку: яка розумниця! Не те що ти двієчниця!» Або: «Ось який Петя молодець! А ти не син, а суцільне покарання!». Ті з нас, кому «пощастило» чути від батьків подібне, твердо засвоїли: треба якось переплюнути Машу і Петю! Ось і заглядаємо через сусідський паркан, бажаючи мати те, що виглядає краще, ніж своє власне.

Дівчинка-двієчниця, якій ставили в приклад Марійку, рідко шукає можливість чогось досягти самостійно, адже вона знає від мами, що ні на що не здатна. Значить, утвердитися треба за рахунок когось, наприклад, вирости і вдало вийти заміж. Вийшла. Але знову щось не так. Тому що Марійка випадково опинилася сусідкою, і чоловік у неї багатший, молодший і красивіший. І починається полювання за чужим чоловіком...

А хлопчик, вихований на прикладі Петі, або взагалі не одружиться - все життя шукає «найкращу», або, будучи одруженим, продовжує пошуки. Чи не тому, що йому цього дуже хочеться - підкоряючи жіночі серця, він відчуває себе героєм, таким собі мачо, і весь світ немов лежить біля його ніг! Особливо приємно, коли дружина дізнається про зради і плаче, просить повернутися в сім'ю, каже, що він їй потрібен і без нього вона жити не може. Невірний чоловік, можливо, нагуляється і повернеться, але при нагоді щоразу нагадає про «послугу».

Але якщо зазирнути глибоко в душу чоловікові і жінці - любителям відвідати чужий сад, ми побачимо там біль і порожнечу. Немає там радості, немає миру і спокою. Володіння чужим не робить нас щасливими...

На своїй ділянці, звичайно ж, ми бачимо всі недоліки: вигорілу на сонці траву, каміння, бур'яни. А коли кидаємо погляд на ділянку за парканом, що там? Ідеальний газон, гарний, рівний - чудо! Є навіть приповість про те, як незадоволений своєю ділянкою фермер вирішив продати непридатну землю, на якій було дуже багато каменів - він тільки й робив, що викидав ці камінці, - і поїхати на золоті копальні, щоб розбагатіти. Чоловік продав землю, але золота не знайшов і так і згинув на чужині. А той, хто купив його ділянку, виявив там алмазну жилу: алмази просто валялися серед грудок землі, так схожі на каміння, адже алмаз тільки після обробки стає діамантом і набуває величезну цінність.

Наскільки простіше і спокійніше стало б усім нам, якби ми засвоїли: не треба шукати щастя на стороні, в переважній більшості випадків воно лежить у нас під ногами!

Постарайтеся зі своїх алмазів – чоловіків та жінок, яких дав вам Бог, - створити діаманти! І пам'ятайте, що цінності потрібно вміти не тільки створювати, а й берегти. Бережіть своє щастя, не жбурляйте в нього різкими словами, не ображайте його необдуманими вчинками. Інакше його підбере хтось інший, обтрусить пил і бруд, зігріє теплом свого серця - і той алмаз, який ви викинули, вразить вас прекрасним сяйвом своїх граней. Але сяяти він буде вже не на вашому пальці...

(Автор Світлана Мергасова)

Чому спілкування між чоловіками і дружинами є проблемою? Вся справа в тому, що ми посилаємо один одному повідомлення в зашифрованому вигляді, і навіть не здогадуємося про це. «Ви чуєте не те, що я говорю, а те, що, як вам здається, я сказала. Однак це зовсім не те, що я мала на увазі ...»

Давайте подивимося, як це відбувається в родині, коли одна пара на початку дня збирається вийти з дому.

Вона каже: «Мені нема чого одягти». (Вона має на увазі, що у неї немає нічого нового.)

Він каже: «Мені нема чого одягти». (Він має на увазі, що у нього немає нічого чистого.)

Тут немає загрози конфлікту, але цей приклад ілюструє, що ми бачимо все в залежності від власних потреб і сприйняття.

Інший приклад.

Дружина прийшла з роботи з сумками, сіла в передпокої і говорить: «Як я втомилася!», маючи на увазі, що чоловік її пожаліє.

Чоловік виходить з кухні зі словами: «Я теж не гуляв, я прийшов з роботи».

Він сприймає інформацію по-іншому, він чує: «Ти поганий чоловік» - і починає себе захищати: «Я теж працюю»!

Дружина мовчки йде готувати вечерю. Чоловік бачить, що вона мовчить, і, надувшись, йде в кімнату. У всіх зіпсувався настрій: дружина страждаэ, що чоловык ъъ не зрозумыв. Він її не пожалів, не обійняв, не поспівчував …він просто зрозумів все не так...

Дуже часто ми концентруємо свою увагу на власних потребах і не помічаємо, чим стурбована інша людина. Дружині потрібна любов, і вона зовсім не намагається проявити неповагу до чоловіка. Чоловік потребує поваги дружини і навіть не думав проявити до неї нелюбов.

Проблема полягає в тому, що подружжя не вміє розшифрувати повідомлення, які посилають один одному.

У однієї пари наближалася десята річниця з дня весілля, і дружина стала замислюватися над тим, чи пам'ятає її чоловік про цю знаменну подію. За минулі десять років було багато випадків, коли чоловік забував про цю дату. Незалежно від її натяків він не згадував, і ні великі, ні малі підказки не могли допомогти в цій справі. Однак про десяту річницю спільного життя він згадав без усяких натяків! Зайшов в магазин листівок і став розглядати нескінченні ряди з барвистими привітаннями. Раптом його увагу привернула яскрава листівка. Він прочитав слова - вони йому дуже сподобалися! Чоловік подумав: «Ця листівка зроблена спеціально для неї, без сумнівів!», Схопив листівку з полиці, заплатив і заквапився додому, смакуючи чудовий вечір. Нарешті він не забув про цю дату, і це свято буде для них особливим...

Вдома чоловік пройшов в іншу кімнату, підписав листівку і швидко написав ім'я дружини на конверті, навіть домалював пару крихітних сердечок на її імені в якості зворушливого доповнення. Потім вийшов і вручив дружині листівку. Його улюблена посміхалася і відчувала себе такою щасливою: нарешті-то згадав! Вона розкрила конверт і стала читати ... Раптом  вираз її обличчя різко змінилося: очі, що випромінювали любов, стали холодними, радісний настрій змінилося на сумний й похмурий.

- Що не так? - запитує чоловік. (Він чуйний хлопець і миттєво вловлює такі зміни.)

- Нічого.

- І все-таки що сталося?

- Нічого не сталося!

- Я ж бачу! Що все це означає?

- Ну, нічого особливого, просто ... ця листівка з днем народження!

Можна здогадатися, як розгорталась розмова далі.

- Та невже? - каже чоловік, вихоплюючи листівку з її рук. - Як це так? Неймовірно!

- Ні, це ти неймовірний! Чоловік бачить в очах дружини справжнісінький гнів. Він не планував всього цього, це вийшло не спеціально! Адже він згадав про десяту річницю! Купив подарунок, а разом з ним і листівку ...

- Але, дорога, я помилився, я зробив це ненавмисно! Вибач мені!

- Пробачити? Ненароком? Так, це була випадкова помилка, тому що тобі все одно! І знаєш що? Якщо ти повезеш машину на техогляд і вони ненавмисно її подряпають, зовсім трішки, ти помітиш, адже так? Чому? Тому що ти до неї не байдужий!

Чоловік вухам своїм не вірить. Від почуття провини він починає переходити до почуття обурення. Замість очікуваного свята назріває конфлікт, який наростає з жахливою швидкістю.

- Ей, послухай, я зробив це ненавмисно! Розумієш? Не приймай все так близько до серця. Подумаєш!

- Ти купуєш мені листівку з днем народження, вручаєш її мені на десятиліття спільного життя і хочеш, щоб я не засмучувалася? Краще б ти мені взагалі нічого не купував!

Чоловік намагався виправдатися, але тепер його серце шалено калатало. Він намагався проявити любов, а дружина у відповідь сипле грубими і образливими словами.

- Ну, знаєш! Я навіть радий, що купив тобі листівку з днем народження! - І з такою блискучою кінцівкою він виходить з кімнати, голосно грюкнувши дверима.

З часу вручення листівки пройшло приблизно дві хвилини. Ці люди, які щиро люблять один одного, прийшли додому в передчутті прекрасного, романтичного вечора вдвох. Але замість цього все закінчилося тим, що вони розбіглися по різних кутах будинку, і тепер, вдивляючись у темряву ночі, дивуються: «Як таке могло статися? Це просто безумство якесь!»

Сердитий обмін образливими словами відбувається тоді, коли чоловік здається дружині неуважним, таким, що не виявляє любові до дружини, і коли дружина реагує на це критикою і несамовитими скаргами, які підтверджують відсутність її шанобливого ставлення до чоловіка.

Ви починаєте розуміти, чому спілкування між чоловіками і жінками так проблематично? Коли дружина побачила, що її чоловік купив їй листівку з днем народження, її настрій миттєво змінився. Він багато разів забував річницю їхнього весілля, і ось її терпінню прийшов кінець! Цілком очевидно, що чоловік не любить її в достатній мірі, інакше він прочитав би те, що там написано!

Отже, вона посилає йому сердите повідомлення і, звичайно, воно зашифровано. Чи зуміє він розшифрувати її лист правильно? Звичайно, ні. Адже він носить блакитні окуляри. У них він бачить тільки невдоволення, роздратування і неповагу. Спочатку він відчуває себе винуватим, а потім починає сердитися. Зрештою, він зробив це не навмисне ... адже може ж вона його пробачити!

Але дружина мружиться крізь свої рожеві окуляри і не збирається взяти до уваги всі ці «несподівані» помилки. Вона розвиває конфлікт далі, починаючи принижувати його характер. Він більше думає про свою машину, ніж про неї!

Ну, з нього вистачить! Він радий, що купив листівку з днем народження! Так їй і треба! Він не збирається більше розмовляти на цю тему. І виходить з кімнати. Таким чином, вони проводять свою десяту річницю з дня весілля, роздумуючи над тим, як маленька річ на зразок листівки може змусити божеволіти двох дорослих людей. Насправді проблема була зовсім не в листівці. Реальною проблемою було те, що дружина відчула себе нелюбою і відреагувала на цю біль єдиним способом, який знала, - висловивши чоловікові прямо в обличчя все, що вона про нього думає. Так роблять не всі дружини, але в подібні моменти велика частина їх схильна вчинити таким чином. Зі своїми рожевими окулярами і рожевим слуховим апаратом у відповідних місцях та дружина хотіла побачити його щире каяття, вона хотіла, щоб він не оборонявся, а просив у неї вибачення. І тоді вони змогли б відправитися на вечерю. Але його блакитні окуляри і блакитний слуховий апарат не дали статися нічому подібному. Його реальною проблемою був той факт, хоча він навряд чи його усвідомлював, що він відчував у її ставленні до себе неповагу. З нього вистачить, він їй покаже. В результаті ситуація закінчилася тим, що дві людини з добрими намірами потрапили в гріховне коло, не розуміючи, як його зупинити або зовсім вийти з нього.

Що я маю на увазі, кажучи про людей «з добрими намірами»? Під цією фразою я маю на увазі, що такі люди дуже люблять один одного. Вони не хочуть заподіяти ніякої шкоди, вони не мислять ніякого зла один проти одного. Їм боляче, вони сердяться, але як і раніше відчувають один до одного глибокі почуття. Ось чому вони провели свою річницю в окремих кімнатах, нещасні, які не вміють зрозуміти, як могла статися така дурість. Але вся біда в тому, що кожен з них у всій цій неприємності звинувачує іншого!

Приклад взятий з книги «Любов і повага» Емерсона Еггеріха.

Люди, які страждають від хвороб, часто задають собі питання: "Чому це сталося зі мною, чому прийшла хвороба?"

Хвороба - це неприродний стан організму, відхилення від норми. Хвороба обмежує можливості людини. І чим важче вона, тим більше обмежень накладається. Коли у нас щось болить, нам некомфортно, немає настрою робити щось корисне - розвивати себе, досягати поставлених цілей, допомагати іншим людям. Можна сказати, що хвороба - це шкідник, наш справжній ворог, який чекає нашого промаху, щоб почати свою "підступну" дію. Наприклад, ми погано одяглися у дощову погоду, самовпевнено вирішивши, що нічого з нами не станеться, промочили ноги - і у результаті застуда. Або ми розсердилися, кричали, надмірно хвилювалися, ображалися. І отримали "подарунок" - підвищений тиск. А якщо людина робить це постійно, живе цим, накопичує негатив, то через час трапляється інфаркт, інсульт, рак, цукровий діабет та ін. Навіть якщо трапляється травма, часто можна простежити зв'язок з "негативною" поведінкою людини незадовго до цього.

Біблія говорить нам, що будь-яка хвороба приходить внаслідок гріха. Господь Бог не створював хвороби. Перше слово про хвороби було виголошене у Біблії (книга Буття 3:16), коли Єві, яка згрішила, було сказано: "у стражданнях будеш народжувати дітей." Неправильний спосіб життя, зловживання у чому-небудь призводить до появи патології, яка через деякий час може навіть призвести до смерті.

"А похіть, започаткувавшись, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть." (Якова 1:15)

"Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому." (До Римлян 6:23)

Наша імунна система створена Богом так, щоб своєчасно протистояти атакам вірусів та інших травмуючих факторів. І якщо в розумі людини панує мир і спокій завдяки надії на Бога, тіло само зробить свою "роботу" зцілення.

"ВІН  [Иисус] Він зазнав ураз за гріхи наші і страждав за беззаконня наші: покарання Його принесло нам мир, і ранами Його ми уздоровилися" (Ісаї 53:5)

Якщо у Біблії написано, що Він узяв наші хвороби, то це стосується ВСІХ немочей та хвороб. Після покаяння в гріхах та посвячення свого життя Богові, дух людини народжується згори, від Бога. Завдяки такому народженню в душі починається процес відновлення, приходить мир, прощення, любов. Через пізнання Ісуса Христа та Його обітниць, записаних у Біблії, у тілі людини, народженої згори, відбуваються процеси зцілення. Наша віра дуже важлива, оскільки саме через неї ми отримуємо зцілення.

У більшості випадків - це результат безвідповідальної, гріховної поведінки людини, результат вчинків плоті.

Існують кілька причин, що призводять до розумових розладів (у тому числі й до шизофренії). Вони можуть бути частиною проклять за невиконання заповідей Божих, наслідком гріха та непокори Богу.

"А коли ти не слухатимешся голосу Господа Бога твого і не будеш додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його, то ... Ударить тебе Господь божевіллям, і сліпотою, і туподумством" (Повторення закону 28:15,28)

Також причиною їх виникнення можуть бути хвороба або травма. Іноді розумові розлади - це прояви демонічної діяльності. (Мф. 17: 14-21). Однак, якими б серйозними ці порушення не були, Слово Боже обіцяє християнину тверезість розуму - "розум Христов" (1 Кор. 2:16).

Слід остерігатися пояснювати будь-які прояви емоційної або розумової нестійкості впливом демонічних сил. У більшості випадків - це результат безвідповідальної, гріховної поведінки людини, вчинків плоті.

"Учинки тіла явні, то є: перелюб, блуд, нечистота, розпуста, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, (спокуси), єресі, завидки, п'янство, гулянки тощо. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке Царства Божого не успадкують" (До Галатів 5:19-21).

Не дивіться на свою ситуацію з точки зору переможеного, дивіться на неї з точки зору переможця! 

Коли молитесь за зцілення, довіряйте Богу. Прагніть до правильного сповідання Вашої віри. У Приповістках читаємо, що "веселе серце - ліки добрі", а "а дух прибитий висушує й кості" (Прит.17:22). Прийміть рішення не погоджуватися з хворобою. Бог створив тіло людини досконалим і, крім рідкісних випадків, хвороби приходять як наслідок нашого неправильного мислення або поведінки. Часто люди просто допускають хвороби в своє тіло, не опираючись їм на духовному рівні.

Віра у зцілення приходить, коли людина бачить себе у своєму мисленні здоровою, коли прагне чинити як здорова людина. Навіть якщо фізичними очима видно тільки проблеми, відбудеться те, що Ви будете бачити духовними очима. Одного разу Ісус зустрів чоловіка, що мав суху руку (прочитайте 12 главу Євангелія від Матвія). Він сказав йому: "Простягни руку твою". Чоловік не став думати, що неможливо протягнути суху руку, а просто послухався слов Ісуса і був зцілений.

Тут Ми бачимо таку послідовність:

Почув Слово → поміняв мислення згідно з почутим (став думати так: "Ісус бачить мене здоровим, інакше Він би не сказав мені протягувати руку") → духовна впевненість автоматично перейшла на фізичний рівень і мозок віддав команду → тіло "мобілізувалось" і рука піднялася, тобто стала здорова. Саме так працює наша віра.

Почніть молитву з читання віршів Біблії про зцілення. Читайте і моліться з вірою. Розмірковуйте про істини Біблії, постійно тримайте в пам'яті і говоріть біблійні обітниці . Ви побачите, що ситуація почне змінюватися і Дух Святий принесе реальність зцілення у Ваше життя. 

Наступні вірші можна використовувати під час молитви за зцілення.

як використовувати ці вірші у молитві, читайте тут.

"Коли мій народ, що зветься моїм ім'ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого, й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю."(2 Хроніка 7:14)

"І сказав: Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому довподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель."(Вихід 15:26)

"Господи, Боже мій, я візвав до тебе і ти вилікував мене."(Псал. 30:3)

"Він прощає усі твої провини, зціляє всі твої недуги."(Псал. 103:3)

"Він послав своє слово й вилікував їх, і врятував їх із могили." (Псал. 107:20)

"Розбитих серцем він ізціляє і перев'язує їх рани." (Псал. 147:3)

"Мій сину! слухай слова мої уважно, | нахили вухо до моїх глаголів. Нехай вони не відходять з-перед очей у тебе, сховай їх в осерді твого серця, вони бо життя тому, хто їх знайде, і здоров'я для всього його тіла." (Приповістки 4:20-22)

"Вчиню хвалу на їхніх устах: Мир, мир! - і тому, хто далеко й хто близько, - каже Господь: - Я його оздоровлю." (Исаїя 57:19)

"Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава - слідом за тобою. Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скаже: - Ось я!"(Исаїя 58:6-9)

"Господи ... Ти мене оздоровиш, ти мене оживиш."(Исаїя 38:16)

"Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані." (Исаїя 53:5)

"Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув'язненим відкрити очі."(Исаїя 61:1 )

"Вилікуй мене, о Господи, щоб я одужав, спаси мене, щоб я врятувався, бо ти - моя надія!" (Єремія 17:14)

"Я перев'яжу твої рани і вигою тебе від болячки, - слово Господнє." (Єремія 30:17)

"Ходіть, до Господа повернімся: бо він розірвав, він і загоїть; він ударив, він і рани перев'яже."(Осія 6:1)

"Для вас же, що боїтеся імени мого, зійде сонце правди, і в його промінні буде спасіння. Ви вийдете вистрибом, немов на випасі телята." (Малахія 3:20)

"І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі. Чутка про нього розійшлась по всій Сирії, і приносили до нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і він оздоровлював їх." (От Матф. 4:23,24)

"Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте."(От Матф. 10:8)

"А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих... й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували." (От Матф. 14:14,36)

"Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години."(От Матф. 15:28)

"и і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти." (Від Луки 5:17)

"Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того." (Від Луки 9:11)

" І через віру в його ім'я , оцього, що ви бачите й знаєте, його ім'я закріпилось, і віра, що через нього, дала йому повне видужання перед усіма вами." (Дії 3:16)

"Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса." (Дії 4:30)

"про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним." (Дії 10:38)

"і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться. 16 Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу." (Якова 5:15,16)

"він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, - ми, що його синяками зцілились." (1-е Петра 2:24)

"Любий, бажаю, щоб тобі в усьому велося добре і щоб ти був здоровим, так, як і душі твоїй ведеться добре." (3 Івана 2)

Ця добірка місць Святого Письма призначена для молитви за утвердження зцілення, забезпеченого віруючому Господом Ісусом Христом на Голгофському хресті.

Слово Боже говориться від свого імені або називаючи ім'я того, за кого ви молитесь. Вимовляйте Слово Боже з вірою, довіряйте Богові і чекайте, що Він виконає Свої обітниці. Важливо роздумувати над цими обітницями і просити Слово-Рэма розкрити зміст одкровення від Духа Божого, тобто що це значить для Вас. Да благословить Вас Господь!

Як берегти своє зцілення, читайте тут.

«Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів, та для праведности жили; Його ранами ви ЗЦІЛИЛИСЯ» (1 Петра 2:24)

1. Та мавши того ж духа віри, за написаним: "Вірував я, через те говорив", і ми віруємо, ТОМУ то й говоримо (2 Кор 4:13, Псалтир 115:1)
2. Батько мій Небесний! До Слів Твоїх дослухаюся, і до розмов Твоїх прихиляю вухо моє; нехай не відійдуть вони від очей моїх; зберігаю їх у середині серця мого, бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування. Понад усе, що лише стережеться, серце своє стережу; бо з нього походить життя. Відкидаю від себе лукавство уст, віддаляю від себе крутійство губ (Приповісті 4: 20-24).
3. Прокляття Закону приходять на людину із-за її неслухняності голосу Господа Бога і через відсутність старання виконувати усі заповіді Його (Повторення Закону 28:15).
4. Всяка неміч, всяка хвороба, всякий біль, всяке погіршення здоров'я, всякий недолік, страх (крім, страху господнього), депресія, убогість, неприємні відчуття - і тому подібні диявольські речі й прояви - знаходяться під прокляттям (клятвою) Закону (Повторення Закону 28: 58-61).
5. Христос відкупив мене від прокляття закону, ставши прокляттям за мене, бо написано: "Проклятий усякий, хто висить на дереві", - Щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на мене (язичника), щоб обітницю Духа прийняв я вірою (Гал. 3:13-14)
6. Тож немає тепер жодного осуду мені, бо я ходжу в Ісусі Христі не по плоті, а за Духом, бо закон Духа життя в Ісусі Христі ВИЗВОЛИВ мене від закону гріха і смерті (Римл. 8: 1-2). Ісусом Христом Бог мій ВИЗВОЛИВ мене від цього тіла смерті (Римл. 7: 24-25).
7. Я, хто з Господом, є одним духом із Ним (Кор. 6:17), тому що я говорю як Божі Слова (1 Петра 4:11), а Господь поспішає виконати Своє Слово (Євр. 1:12).
8. Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому; слова що їх я вимовляю (з'єднавшись з Господом) є дух і життя (Івана 6:63). Бо слово Боже живе та діяльне ... (Євр. 4:12).
9. Я, святий, учасник небесного покликання пізнав Посланника й Первосвященика сповідання мого Ісуса Христа (Євр. 3: 1), тому приступаю з відвагою до престолу благодаті (Євр. 4:6). Я кажу так само, як Боже Слово (1 Петра 4:11), нехай жодне слово гниле не виходить їз уст моїх (Єф. 4:29).
10. Маючи ж Архиєрея великого, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, я буду триматися сповідання мого (Євр. 4:14). Я, праведний, вірою своєю житиму (Євр. 10:38. Авак. 2:4).
11. Я не з тих, хто хитається на загибіль, але стою у вірі на спасіння душі (Євр. 10:39).
12. Моя віра від слухання, а слухання через Слово Христове (Римл. 10:17).
13. Я маю віру Божу і КАЖУ горі цій (немощів, хвороб, недоліків, болю, страху, депресії, прокльонів, злиднів, неприємних відчуттів  - усьому диявольському): «Порушся та й кинься до моря», і не матиму сумніву в серці моєму, але вірю, що станеться по словам моїм, - БУДЕ МЕНІ все, що я говорю. Як обіцяв мені Ісус: УСЕ, чого в молитві я попрошу, вірю, що одержу, - і БУДЕ МЕНІ [збудеться на практиці і я побачу отримане свого часу] (Марка 11: 23-24).
14. Я не боржник плоті, чтобы за тілом жити;  я духом умертвляю тілесні вчинки, і ЖИТИ БУДУ ( Рим. 8:12-13 ). Не хлібом єдиним буду жити, але усяким словом, що виходить із уст Божих (Мф. 4:4).
15. Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, і хліб тому, хто їсть. Так і слово Господнє, яке виходить з уст моїх (коли я говорю як Слово Боже – 1 Петра 4:11), воно не вертається до Господа порожнім (і до мене, котрий перебуває у Христі, коли слова Його в мені перебувають – Івана 15:7), але зробить те, для чого Господь послав його (Ісаї 55: 10-11).
16. Дух Того, Хто воскресив Ісуса із мертвих, живе в мені, і Той, Хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельне тіло моє через Свого Духа, що живе в мені (Римл. 8:11).
17. Насаджений у домі, я квітую на подвір’ях Бога нашого, іще в сивині буду цвісти, буду ситий та свіжий, щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема! (Псалми 91:14-16).
18. Бо для Бога нема неможливої жодної речі! (Луки 1:37).
19. Господь сказав мені: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб воно СКОРО ВИПОВНИЛОСЯ (Євр. 1:12).
20. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє - святе ім'я Його! Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його! Всі провини мої Він прощає , ЗЦІЛЮЄ всі недуги МОЇ; Від могили життя моє визволяє, Він милістю та милосердям мене коронує; Він бажання моє насичає добром (в іншому перекладі - УСТА МОЇ), відновлюється, мов той орел, юність моя (Псалми 102: 1-5).
21. Я відкриваю вуста свої, і Господь наповнює їх (Псалми 80: 11). Від плоду вуст моїх я насичуюся добром (Приповісті 12: 14). Від плоду вуст моїх насичується мій шлунок (Приповісті 18:20).
22. Смерть та життя - у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає (Приповісті 18:21).
23. Життя і смерть запропоновано мені, благословення та прокляття. Вибираю ЖИТТЯ, щоб жив я і потомство моє, любив Господа, Бога мого, слухався голосу Його і линув до Нього; бо ж Він - ЖИТТЯ моє і довгота днів моїх, щоб перебувати мені на цій землі, яку заприсягнув Господь Авраамові, Ісаакові та Якову, дати їм (Повторення Закону 30:19-20).
24. Бо не дав мені Бог духа страху, але сили і любови і здорового розуму (2 Тим. 1:7).
25. Той, Хто в мені - (Дух життя у Христі Ісусі), більший того, хто в світі (духа гріха і смерти) (1 Івана 4:4).
26. Бо закон Духа життя в Христі Ісусі ВИЗВОЛИВ мене від закону гріха і смерти (Римл. 8:2).
27. Нехай жодне слово гниле не виходить із вуст моїх, але тільки добре для повчання у вірі, щоб воно подало благодать тим, хто чує (у тому числі й мені самому) (Єф. 4:29).
28. Не турбуюся ні про що, а в усьому виявляю Богові мої бажання молитвою і проханням з подякою, - І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця моє і мої думки у Христі Ісусі (Филип’ян 4: 6-7).
29. Молюся, щоб я був здоровим і досягав успіху у всьому, як досягає успіху душа моя (3 Івана 2). А моя душа досягає успіху, тому що я прислухаюсь до слів Господа, і до речей Його прихиляю вухо моє (Приповісті 4:20-24).
30. І ось яку відвагу я маю до Господа, що коли прошу зараз по волі Його (затверджуючи моїм сповіданням віри ЗЦІЛЕННЯ, що належить мені у Христі, - 1 Петра 2:24), Господь СЛУХАЄ мене. А як ЗНАЮ, що Господь слухає мене в тому, чого я прошу ЗАРАЗ - ЗНАЮ і те, що ОДЕРЖУЮ те, чого прошу від Господа (1 Івана 5:14-15).

Якою б не була ваша ситуація, ніколи не забувайте, що Господь сильніший за будь-який рак, і тому ви в змозі побороти цю недугу!

Ваш перший бій у битві з раком ви можете виграти, якщо позбудетесь страху. Прийміть сміливе рішення - виступити проти цього Голіафа і, поборовши страх, наповнити серце надією і вірою, котра засновується на Божих обітницях, які даруванні нам у Слові Божому. Така віра допоможе вам вистояти проти будь-яких фізичних або духовних нападів диявола. Навіть якщо ваше здоров'я було підірвано через рак, ще не пізно зміцнити вашу віру в Бога, почати ще більш пристрасно шукати на Його допомогу і просити Його дарувати вам мир і зцілення від недуги.

«Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його! Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє. Від могили життя твоє Він визволяє. Він милістю та милосердям тебе коронує. Він бажання твоє насичує добром, відновиться, мов той орел, твоя юність!» (Пс. 102:2-5)

Велика частина онкозахворювань виникає через неправильне харчування, через токсини, що знаходяться у повітрі, яким ми дихаємо, і у воді, яку ми п'ємо. Все це разом із малорухливим способом життя руйнує імунну систему і призводить до захворювання. Виснаження імунітету також має місце, коли людина постійно перебуває у пригніченому стані, стурбованості або інших негативних руйнівних емоціях: страх, гнів, заздрість, жалкування про щось, відчуження, ненависть, гіркота й сором. Тому наступним кроком на шляху до оздоровлення буде перехід до повноцінного харчування, розумного, здорового способу життя та емоційного зцілення.

Рішуча відмова від негативних емоційних реакцій, правильне відношення до життя і регулярне вивчення Слова Божого, котре має силу руйнувати негативні емоції і настрої, що загрожують нашому життю і здоров'ю, допоможуть подолати хворобу. Який би стан відчаю вас не охоплював, пам'ятайте, що Господь завжди любить вас, турбується про вас і опікується вами. Він зацікавлений у тому, щоб ви жили і процвітали. Будь-якої миті ви можете кликати до нього, шукати спілкування з Ним, яке, здатне спочатку зцілити вашу душу, а потім також і тіло.

Неплідність може мати місце не тільки в тілі, але й в інших сферах життя. Однак, якщо ми шукаємо, як виконати волю Господа, Він Сам робить нас плідними.

Чи є щось неможливе для Бога? Біблія говорить, що « неможливе людям можливе для Бога» (Лк.18:27). Більш того, Ісус сказав батькові, який привів до Нього біснуватого сина: «Щодо того - якщо можеш - то все можливо тому, хто вірує.» (Мар.9:23).

У 11 главі послання до Євреїв читаємо: «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, - доказ речей невидимих» (Евр.11:1). Іншими словами, віра – це здійснення того, на що ми сподіваємося. Вона приходить, коли ми уважно слухаємо або читаємо Слово Боже, а після - чинимо так, як там написано.

Якщо людина прийняла рішення вірити і чекати від Бога відповідь на свою потребу, необхідно діяти відповідно до своєї віри. В одній зі своїх книг Девід Йонггі Чо говорить про жінку, якій лікарі сказали, що у неї ніколи не буде дітей. Але ця жінка молилася Богу про народження дитини, і відповідно до своєї віри вона навіть переставила у кімнаті меблі й придюала дитяче ліжечко. Всі говорили, що вона збожеволіла, над нею сміялися, але вона вперто продовжувала купувати необхідне для малюка, вона продовжувала перебувати у вірі. І Бог здійснив очікуване, вона народила дитину всупереч своїй хворобі, всупереч обставинам і нерозумінню оточуючих.

Якщо у вас поки що не виходить народити дитину, продовжуйте стояти в вірі, говорити, звертаючись до свого тіла в ім'я Ісуса, наказує йому зцілитися. « Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так» - передає слова Ісуса євангеліст Марк (Мк. 11:23). Гора – це все те, що заважає вам у народженні дитини, Ви можете сміливо наказувати горі піти геть, при цьому найважливіше - не сумніватися в серці своєму.

«Смерть і життя - у владі язика» говориться у Приповідках 18:21. Словами можна проклясти і можна оживити. Намагайтеся завжди говорити правильні слова по відношенню до себе, свого тіла, свій сім'ї. Може бути колись раніше ви сказали зі злістю слова прокляття по відношенню до себе. Може бути слова прокляття говорили ваші родичі або знайомі. Силу цих слів треба зруйнувати в молитві до Господа. Слід покаятися, якщо Ви говорили самі, а якщо це були інші люди – необхідно   простити їх.

Бог ніколи не позбавляє дітей, навпаки, Він їх дає. Дітей краде диявол. Дияволи й траба протистояти. Для цього згідно Якова (4:7) ми маємо спочатку підкоритися Богу. Апостол Павло у посланні да Ефесян 6:10-14 закликає нас зодягнутися в повну зброю Божу. Ми радимо роздумувати над цими словами і намагатися чинити так, як говорить Біблія.

Пригадаймо ще два чудових приклад з Біблії. Мати пророка Самуїла, яка молилася в храмі про дитину й обіцяла віддати її на служіння Господу (1 Самуїла 1 розділ). Вона виливала своє серце перед Богом, не звертаючи уваги на те, як це виглядає в очах людей. Інша жінка - Сара, дружина Авраама - народила дитину в 90 років по вірі її столітнього чоловіка, хоча вона не могла мати дитини і в молоді роки. Це було справжнє диво від Господа. Авраам був упевнений в невидимому, він сподівався на Господа, був слухняний Господу - і диво сталося. .

Господь може створити диво і у вашому житті, зміцнює Господом і могутністю сили Його, моліться згідно віршів з Писання про зцілення. Вивчайте Біблію, тому що Її слова - ліки для нашого тіла. (Приповістки 4:20-22). Також вам потрібне спілкування з іншими віруючими.

"Жінка твоя, неначе лоза плодовита, у середині дому твого. Діти твої, мов парості оливки, навколо столу твого. Ось так буде благословенний чоловік, що Господа боїться! " (Пс. 128:3-4)

Як отримати зцілення від Бога, коли лікарі сказали: «Надії немає!»

Багато людей ніколи не отримують від Бога зцілення тільки тому, що не знають, як вивільняти свою віру. Для цього по-перше, потрібно бути впевненим у своєму спасінні. Потім – сповідати свої помилки і гріхи. І далі – молитися, поки віра в Бога не стане реальною і живою.

П'ять кроків до повного зцілення:

1. Віра приходить від того, що слухаємо

2. Упокоріть себе

3. Не журіться ні про що

4. Вибачте тих, хто образив вас

5.  Шукайте ж найперш Христа, а не зцілення.

(За матеріалами книги Джека Коу "Зцілюючи невиліковне")

Якщо вас мучить неспокій, безсоння або страхи, необхідно почати з покаяння 

Безсоння, як правило, не виникає на рівному місці. Причинами безсоння є занепокоєння з приводу хвороб, неприємностей, фінансових труднощів, сімейних проблем тощо. Найчастіше безсонням страждають люди похилого віку. Іноді воно може бути наслідком демонічної діяльності. Будь-яке занепокоєння і стурбованість в будь-якому своєму прояві, є як правило результат надмірної зосередженості на своєму "я" (еоцентризму).

Занепокоєння є гріхом, тому що воно грунтується на страху, а не на вірі. Біблія говорить нам, що "все бо, що не з віри, - гріх" (Рим. 14:23). Тому, якщо вас мучить неспокій, безсоння або страхи, необхідно почати з покаяння. Ісус обіцяє спокій тим, хто прийде до Нього.

"Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим." (Матф. 11:28).

Якщо ви повірите в те, що Бог вирішить всі ваші проблеми, обов'язково прийдуть зміни. Просіть у Бога мудрості, щоб розібратися в причинах, які викликали безсоння і ліквідувати їх. Прийміть рішення постійно хвалити і прославляти Господа, читати і роздумувати над Його Словом - Біблією. Перенесіть всі вашу увагу на Нього. Думайте про Бога, а не про свій стан. Робіть це навіть під час безсоння. Почніть брати участь в церковних служіннях, спільних молитвах з іншими віруючими. Якщо ви будете діяти з волі Божої, прийде результат.

Продовжуйте вірити, незважаючи на обставини хвороби

Сліпий чоловік на ім'я Вартимей був зцілений через свою віру в Ісуса. Біблія розповідає його історію.

" І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: "Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!" Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: "Сину Давидів, змилуйся надо мною!" Ісус же спинивсь і каже: "Прикличте його!" Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: "Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе." Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, до нього звернувшись, каже: "Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?" А сліпий йому: "Учителю мій, - щоб я бачив!" Сказав Ісус до нього: "Іди, віра твоя спасла тебе." І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним" (Марк. 10:46-52).

Якби Вартимей сидів і думав: „Ну якщо на те є воля Ісуса, то Він зцілить мене…” Що б тоді сталося? Вартимей ніколи б не прозрів, хоча з цієї історії явно випливає, що Ісус хотів його зцілити. Ми бачимо, що Ісус не шукав Вартимея. Він просто йшов мимо нього. І, якби Вартимей не почала кричати, Ісус пройшов би мимо. Це означає, що Вартимей не отримав би зцілення. Перша ознака віри Вартимея полягає в тому, що він почав кричати до Ісуса.

По-друге, зверніть увагу на те, що Вартимей не слухав, що говорять оточуючі. Коли вони намагалися змусити його замовкнути, він починав кричати ще сильніше. Це також свідчить про його віру.

По-третє, Ісус не відразу відповів на крики Вартимея. Якби Вартимей перестав кричати, то ніколи не отримав би зцілення. Це відноситься і до нас. Нам необхідно бути наполегливими у молитві , навіть якщо нам здається, що ми не отримуємо відповіді на молитву. Саме в ці моменти перевіряється наша віра. Продовжуйте стояти у вірі, незважаючи на ворожі нам обставини.

Біблія говорить, що коли нарешті Ісус попросив його підійти, то Вартимей „скинув з себе верхній одяг”. Залишити свій одяг для сліпого було рівносильно його втрати. Він міг це зробити тільки у разі, якщо вірив, що вже ніколи не буде сліпим. Ісус ще раз перевірив віру Вартимея, коли той вже стояв перед Ним. Він запитав Вартимея, чого він хоче, і з відповіді випливає, що Вартимей вірив, що Ісус зцілить його від сліпоти..

Нарешті, Ісус говорить Вартимею, що його зцілила його віра. Якщо лікування по вірі було можливо для Вартимея, то воно можливе і для кожного з нас, тому що Бога відноситься однаково до кожного з нас.

Чи готові ми шукати свого Спасителя більше, ніж зцілення, більше ніж будь-які інші Його дари?

Як часто ми дякуємо Господеві за те, що Він для нас робить? Чи не забуваємо, радіючи щодо отриманого у молитві, прийти до Бога і подякувати Тому, Хто віддав найдорожче - своє життя - щоб ми мали перемогу.

"Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!” Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися. Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин. Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять? І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?” І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”." (Лк.17:12-19)

Десять прокажених зустріли Ісуса. Вони не сміли підійти через свою хворобу. Вони кричали здалеку:"Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!". Вони добре розуміли, до Кого вони закликали. Вони навіть не говорили про свою хворобу, вони волали до милості ... І Бог учинив їм милість ... Ісус сказав, щоб вони пішли здатися священикові. Його слова точно відповідали закону, який був записаний Мойсеєм. І вони, бувши ще фактично хворими, пішли. Чи була у них віра в те, що вони будуть зцілені? ... Так ... Інакше вони б не рушили з місця. Бажали вони виконати Закон? Так, вони були слухняні закону Мойсея. Всі десятеро зцілилися по дорозі до священика ...

Нам часто здається, що як тільки ми одужаємо, у нас почнеться радісне щасливе життя - ми будемо вірити в Господа і служити Йому. Але чи достатньо цього в очах нескінченно люблячого нас Бога?

Тільки один з десяти - чужинець, самарянин, з тих, хто не дотримувався законів Мойсея так ретельно, як іудеї, - раптом зрозумів, що через ці передписані обряди він упускає щось дуже важливе. Щось, що не вписується у рамки традиційного життя, до якого вже давно звикли. Він відчув, що йому необхідно особисто зустрітися з тим, Хто зцілює, Хто спасає...

І колишній прокажений побіг до Ісуса, голосно прославляючи Бога. А коли добіг - впав на коліна перед своїм Спасителем, показуючи всім своїм єством, як він вдячний Ісусу, як високо він цінує і шанує Його ... Це був момент зустрічі людини з Богом. Щось змінилось. Ця людина вже не була такою, як раніше ... "Віра твоя спасла тебе!" - сказав колишньому прокаженому Ісус.

Чи залишилися ті дев'ять зціленими? Скоріше за все, так. Але врятованим виявився тільки один. Решта дев'ять так і не дізналися, що Бог бажає їм дарувати щось більш цінне, ніж просто зцілення.

Чи готові ми шукати свого Спасителя більше, ніж відповіді на наші молитви до Нього, більше ніж будь-які інші Його дари?

Все залежить від тебе. Якщо захочеш, ти зможеш отримати своє чудо

"І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... 27 Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала." (Мв. 15:22-28)

Вона кричала: "Помилуй, Господи!". Бажання допомогти дочці спонукало її бути наполегливою. Але Ісус начебто не чув ... Принаймні не показував це ... А потім заявив, що Він посланий тільки до Ізраїльтян і чужим не варто на Нього розраховувати.

Коли Сам Бог говорить такі слова, здавалося б, залишається тільки повернутися і піти ... Але хананеянка була не згодна. Схилившись перед Ісусом, вона молила хоча б про крихти Його божественної уваги. Вона ні на мить не сумнівалася, що Бог може зцілити її дочку ... Прекрасно усвідомлювала, що язичниця, що "недостойна". Але, сподіваючись на милість, просила невідступно.

Винагорода її була велика. По-перше, вона отримала те, чого так сильно хотіла - зцілення доньки. По-друге, тільки їй, єдиній (у всіх чотирьох Євангеліях), Ісус сказав: "Твоя віра велика!".

Чи часто ми такы невідступні, як та жінка, коли просимо допомоги у Господа для отримання того, чого так гостро потребуємо? Чи часто ми так змиряємося, як вона, щоб, звеличуючи Подателя усілякої милості, задовольнятися найменшим? Навіть, коли нам здається, що Бог не чує, чи продовжуємо ми просити і змирятися перед Ним?

Ісус прагне сказати й тобі теж: "Твояс віра велика!". Все залежить від тебе. Якщо захочеш, ти зможеш отримати своє чудо.

Шлях до Бога починається з молитви. Натисніть ТУТЬ, щоб помолитися разом з нами.  

Якщо ти вже довгий час хворий, якщо твоя проблема не вирішується, подивись у своє серце - чи вмієш ти терпіти, чи готовий почути те, що говорить тобі Господь? Чи готовий ти бути слухняним Богу, щоб відвернутися від гріха і прийняти реальність зцілення від Бога у своє життя?

"Є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів. Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, - хоч яка б там була його хвороба. Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» «Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.» Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота.."( Івана 5:2-9)

День за днем він невідривно дивився на воду. Він мав побачити раніше за всіх, коли вона розпочне колихатися, щоб відразу ж повзти до води ... щоб встигнути раніше за всіх ... і зцілитися. У його стані це було практично неможливо. Не було сил - хвороба. Не від кого було чекати допомоги ...

Тридцять вісім років очікування ... Тридцять вісім років шукав будь-яку можливість, щоб увійти у воду, коли Ангел почне збурювати її ... Він уже постарів очікуючи ... Він дуже довго чекав ... Навіть не уявляв, як це зцілення відбудеться - бо очікував неможливого ... Проте вірив, що настане час, коли його заповітна мрія здійсниться, - і саме тому не відходив.

І все ж, незважаючи на свою завзятість в очікуванні, за тридцять вісім років він не зрозумів найголовнішого ... Як тільки Ісус заговорив з ним, цей розслаблений відразу ж виклав своє розуміння зцілення: «не маю людини, яка б опустила мене в купальню ... коли ж я приходжу, інший вже сходить перше, ніж я». Виходить, що всі ці роки він сподівався на якусь людину або на себе самого ... І ось тепер, коли Ісус стояв поруч, розслаблений нарешті відвів свій погляд від води і спрямував на Бога - Бога, Який співпереживає, Який бажає допомогти.

І ось серед усього цього шуму, серед натовпу, він вловив слова, що зцілюють. Тепер він не став говорити, що це неможливо. Після стількох років хвороби, він був вже готовий слухатися Господа. Він взяв свою постіль ... Незважаючи на суботу, незважаючи на засудження юдеїв ... Але зцілення ще не було закінчено. Пізніше Ісус знову знайшов його. «Більше не гріши», - сказав Христос. Ісус знав, що тепер Його слова будуть сприйняті, оскільки після зустрічі з Богом, серце людини вже не залишається таким, як було раніше.

Життя, що пройшло в очікуванні дива, змінило серце, навчило терпінню. Терпеливий готовий слухатися, готовий змінюватися. Якщо ти вже довгий час хворий, якщо твоя проблема не вирішується, подивись у своє серце - чи вмієш ти терпіти, чи готовий почути те, що говорить тобі Господь? Чи готовий бути слухняним Богу, щоб відвернутися від гріха і прийняти реальність Божого зцілення у своє життя?

Більшість християн вірять, що Бог має силу зціляти хворих и часто це робить. Проте факт залишається фактом - багато людей безуспішно намагаються отримати потрібне їм божественне оздоровлення, інші ж, одержавши, не можуть зберегти його і знову хворіють. Що ж треба зробити, щоб у відповідь на молитву прийшло зцілення? Що перешкоджає успіху у цій добрій справі? Розберемо декілька причин. Досліджуйте їх разом з Духом Святим, бо тільки Він може відкрити людині дійсну причину її невдачі. Будьте готові зробити необхідні виправлення, щоб отримати зцілення від Бога.

1. Дехто не одержує зцілення тому, що не прощає іншим

В Біблії є багато обітниць Божого оздоровлення. В Євангелії від Марка (11 розділ) Ісус Христос впевнено заявляє, що ми можемо мати усе, що в молитві попросимо з вірою. Таким є закон віри. Бог не робить помилок. Його Слово правдиве. Коли Слово говориться, воно підрублює коріння страшної хвороби. І хоч у мить промови зовнішній вигляд залишається той самий, але через деякий час результат стає наглядним.

Але далі ми дізнаємось, що існують умови для одержання зцілення. Хоч вірою завжди можна отримати бажане, стан душі людини може перешкоджати застосуванню віри. Якщо серце людини не є всепрощаючим, то своєю вірою вона не може досягти Бога, щоб Він її вислухав. 

"Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші. Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших." (Мк. 11:22-26)

Гіркота духу є одним із найнебезпечніших ворогів віри і, якщо людина скоро не позбудеться її, то вона отруїть душу і зробить її тіло хворим.

2. Дехто скеровує свою увагу на природні речі, а не на Ісуса Христа

Біля купальні Віфезда лежало багато хворих та калік. Але Ісус зцілив тільки одного. Всі інші так пильно стежили, коли вода порушиться у купальні, що не помітили божественного лікаря, що з'явився посеред них. Їх більше цікавило прийняти оздоровлення, ніж прийняти Оздоровителя. Вони думали, що їхнє одужання залежить від того, щоб скоріше за всіх залізти у воду. І лише один слабий чоловік втратив надію дістати зцілення, оскільки хтось інший завжди опинявся у воді раніше його. Саме тоді, коли надія дістати зцілення у такий спосіб була втрачена, він мав час побачити Незнайомого, Який там з'явився. Саме йому Господь і сказав: "Хочеш бути здоровим? Уставай, візьми ложе твоє - та й ходи!" (Ів. 5:8)

Важливою умовою для одержання зцілення є необхідність усвідомлення, що Ісус Христос є великим Лікарем, божественний дотик Якого дає нам зцілення.

3. Дехто шукає зовнішніх ознак зцілення, а не Слова Божого

Іноді люди пропускають нагоду одержать зцілення, бо не можуть повірити, якщо не побачили ознаки оздоровлення або раптове чудо. Бог дійсно робить чудеса, але до більшості людей зцілення приходить поступово. 

В Біблії говориться про сирійського воєначальника Наамана. Він приїхав до єврейського пророка Єлисея, щоб зцілитись від прокази і дуже розгнівався, коли Єлисей не вийшов до нього, але велів йому сім разів скупатись у річці Йордан. Нааман чекав якогось пишного ритуалу, проте опинився у ситуації, коли потрібно було просто послухатись пророка. Так і нам, якщо ми бажаємо зцілитись, нам необхідно звернутись до Бога і виконати Його настанови, дані в Біблії. Іноді Господь робить чудові, наглядні чудеса зцілення, але часто оздоровлення приходить поступово і без всяких особливих проявів Божої сили.

Слід триматись біблійної обітниці та вірити Божому Слову без жодного сумніву. Якщо наша віра не похитнеться, то зцілення обов'язково станеться.

4. Дехто покладає надію на лікарів, замість Бога

Лікарі грають важливу роль у житті суспільства. Вони надають цілий ряд корисних, необхідних медичних послуг. Виправляють суглоби, перев'язують рани, пломбують зуби, рядять, як дбати про здоров'я, допомагають при пологах. Не можна розмежувати, де закінчується людська послуга і розпочинається Божа поміч, бо знання, що мають лікарі, також прийшли від Бога. Але наступає момент, коли хворій людині необхідно повністю довіритись необмеженому Вседержителю, якщо вона бажає дістати надприродне оздоровлення.

"Так говорить Господь: Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає" (Єремії 17:5)

Коли людина, яку зцілив Ісус Христос, залишить цього божественного Лікаря і почне вдаватись до інших способів лікування, то подібно царю Асі з Біблії, вона може побачити, що жоден з людських лікарів не дає їй зцілення. "У хворобі своїй не звертався він до бога, але до лікарів" (2 Хр. 16:12)

Також можлива й інша помилка - людина може чванитись тим, що повністю покладається на божественну допомогу і ніяких ліків не вживає. Це може бути проявом духу гордості. Якщо людина перестане вживати медикаменти, то це ще не гарантує їй надприродного оздоровлення. Слід зазначити, що вживання ліків не обов'язково стає перешкодою для одержання зцілення. Власне той факт, що людина покладає свою надію на Бога, забезпечує їй зцілення. При цьому неважливо, вживає людина ліки, чи ні.

Іноді буває, що особи, які вдавались до природних способів лікування, зрозуміли, що своєю вірою вони вже не зможуть набути божественного зцілення аж до моменту, коли перестануть вживати ліки. Тоді вони відмовляються від них і їх віра починає працювати. Оскільки приймання ліків по різному впливає на людей, то у конкретних випадках треба особисто у молитві шукати, як дивиться Бог на цю ситуацію.

5. Дехто має нерозкаяний гріх

"Отже, признавайтеся один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам оздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного" (Як. 5:16)

Гріх проти ближньої людини може бути причиною неодержання зцілення. Непокірність наказу Біблії про визнання гріхів може перешкодити порятунку від хвороби. Бог дав людині совість, яку буває нелегко заглушити при згадуванні про несправедливий, злий вчинок. Такий стан сумління людини може бути перешкодою для одержання зцілення вірою. "Улюблені - коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога" (1 Івана 3:21).

Тобто з Біблії ми розуміємо, що є люди, які не дістають зцілення, коли згрішили проти своїх ближніх, при цьому не просять у них пробачення і не залагоджують справи належною розплатою. Після смиренного дослідження свого серця з метою встановити, що поганого заподіяли ближньому, та після щирих зусиль залагодити справу, треба передати діло в руки Господа.  Дістати прощення від Бога іноді буває легше, ніж людині простити самій собі. 

Часом буває, що один із членів церкви впадає у якийсь ганебний гріх. Не звертаючи уваги на всі попередження, ця віруюча людина продовжує поводити себе зухвало. І якщо її не зупинити, моральний стан усього зібрання може понизитись. В таких ситуаціях застосовується божественне покарання: "віддати такого сатані на погибель тіла, щоб дух спасся Господнього дня" (1Кор. 5:5). Божественне милосердя допускає інді серйозну хворобу, щоб привести таку людину до спокути.

6. Дехто обкрадає Бога

Пророк Малахія об'явив, що на деяких людях лежить прокляття за обкрадання Бога. Серед цих проклять - немочі і хвороби.

"Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: "Чим ми Тебе обманили?" - Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті... Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, - промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?" (Мал. 3:8-10)

За часів, коли на землі був райський сад, людина вперше згрішила через свою жадність мати те, що Бог зберігав для Себе. В результаті цього гріха проявились на світі хвороби, недуги та смерть. Треба зрозуміти, що Бог не посилає прокляття на віруючу людину за невнесення десятої частини її заробітку. Прокляття вже знаходяться в світі, але Божа ласка та провидіння оберігають нас від них. Ми даємо церкві десятину наших доходів не з примусу, а тому, що любимо Бога і маємо обовязок нести іншим людям Евангеліє. А на це потрібні гроші. Ми самі почули Євангеліє завдяки людям, які багато жертвували заради нього.

Внесення десятини на потреби церкви не є запорукою божественного зцілення, але невиконання цього, подібно всякій іншій непокрності, може перешкоджати вашій вірі одержати оздоровлення. 

1. Не припиняйте вірити, що ви зцілені

Чи знаєте ви, що втратити зцілення неможливо? Зцілення - це факт. Це завершена дія, яку Ісус Христос звершив на хресті, а не матеріальна річ, яку можна втратити. Зціленням можна знехтувати або відмовитися від нього, але втратити неможливо. Можна втратити здоров'я. Наприклад, у вас не було здоров'я, за вас молилися, - і ви стали здорові. Але якщо ви знову захворієте, цей стан можна назвати втратою здоров'я. Незалежно від того, чи хворе ваше тіло зараз, чи здорове, Слово Боже не змінюється, - «ранами Ісуса ви зцілилися».

Коли нам кажуть, що ми хворі, то це не зовсім так. Фактично, захворіло наше тіло, але не наш дух. Хвороба має відношення до тіла, а не до духу. Духовне тіло у народженого згори християнина не хворіє. Воно у повному порядку. Наприклад, якщо у людини ампутували руку, чи означає це, що й духовне тіло втратило руку? Ні. У дусі цієї людини, як і раніше, рука залишається. Ось чому Богу не складає труднощів знову створити нову руку. Адже фактично вона вже є у дусі, а технічно (у фізичному тілі) мають з'явитися нові кістки, м'язи та тканини.

Те, як ви ставитеся до хвороби та зцілення, є питанням вашої віри. Зцілення утримується таким же чином, як і приймається - вірою. Не припиняйте вірити, що ви зцілені, тому що ви дійсно вже маєте зцілення.

Питання: «Чи маю я проголошувати, що я одужав, якщо я ще хворію?»

Якщо ви по справжньому вірите у те, що сповідуєте, тоді говорячи про своє одужання, ви не брешете. Давид каже «Я вірив і тому говорив». Спочатку він вірив, а потім говорив. Питання не у проголошенні, а у вашій вірі. Якщо ви реально вірите, то ця віра дозволить вам прийняти зцілення.

Наприклад, літаки є набагато важчими за повітря, але вони все ж таки літають. Якщо я зможу скинути цей літак із гори униз, чи полетить він? Ні. Що змусить його впасти та, можливо, розбитися? Закон тяжіння. Чи є закон тяжіння фактом? Так. При цьому кожен Закон має у собі наслідки його порушення. Але коли літак розганяється, він набирає швидкість, і під його крилами спрацьовує закон аеродинаміки, який піднімає літак. Якщо літак летить, закон тяжіння перестає діяти? Ні. Але як же літак летить? Закон тяжіння поступається закону аеродинаміки. Щоб розігнати літак до дії закону аеродинаміки, необхідна злітна смуга. Чим сильніше двигун, тим коротша смуга потрібна. Біблія говорить нам про «закон віри», який перевершує «закон факту». Хвороба - це факт. Коли ж ви починаєте рухатися у вірі, потрібен час і розгін, щоб «закон віри» перевершив «закон факту». Весь цей час ви їдете по злітній смузі. Це не означає, що нічого не відбувається, ви просто набираєте швидкість для моменту відриву. Коли ви наберете достатню швидкість, відбудеться цей відрив і закон віри вступить у силу. Саме тоді ви бачите зцілення.

Отже не припиняйте вірити, що ви зцілені.

2. Протистаньте хворобі

Якщо хтось за вас молився, і ви зцілилися, але у вас немає сил утримати своє зцілення, тоді можливо таке поняття як втрата зцілення. Тому вам необхідно навчитися захищати себе. Чим?

Будьте тверезі, пильнуйте, тому що супротивник ваш – диявол, ходить, мов ривучий лев, що шукає, аби когось поглинути. Чиніть спротив йому твердою вірою, знаючи, що подібні страждання трапляються й з братами вашими у світі (1 Петра 5:8-9)

До хвороби потрібно ставитися як до гріха. Поки вам не набрид гріх, ви не схочете вибратися з нього. Якщо ви ще змиряєтеся з хворобою, вам вона ще не набридла. Ви маєте навчитися ненавидіти хворобу і ставиться до неї як до ворога, якого вам потрібно знищити. Навчіться говорити до хвороби з вірою і владою, укажіть їй, що ви хочете від неї: «Геть від мене! Вийди з мого тіла, негайно! Я виганяю тебе з мого тіла! ..». Пам'ятайте, що у вас є така влада.

3. Протистаньте нечистим духам

Часто за хворобою стоять демони і вони, як правило, не поспішають йти геть. Наприклад, хтось каже - я не знаю, у чому проблема. Навіть лікарі не можуть зрозуміти. Як тільки ви чуєте, що лікарі не можуть визначити діагноз, значить, ви маєте справу з духом немочі. Коли немає особливих фізичних ушкоджень або проявів хвороби, але напади болю продовжуються, тоді це духовний вплив. Шо вам потрібно робити у такому випадку?

Ось, даю вам владу наступати на гадів і скорпіонів і на всю силу ворожу; і ніщо не зашкодить вам. (Луки 10:19)

Біси мають боятися вас. Вони повинні дивитися на вас, як би ви дивилися на дитину із зарядженим пістолетом. Біси не знають, коли ви вистрілите. Стріляйте сміливіше, у вас вистачить боєприпасів.

4. Зберігайте своє тіло і правильно харчуйтеся

Чи є причиною недугів неправильне харчування? І так і ні. Якщо хтось скаже, що така-то хвороба викликана таким-то харчуванням, тоді я можу показати вам людей, які харчуються так само, але при цьому не хворіють на цю хворобу. Якби причина була тільки у харчуванні, тоді наслідки були б однаковими. Але нечисті духи використовують слабкі місця тіла, щоб вражати їх. Якщо протягом довгого часу через неправильний спосіб життя або надмірні хвилювання ви створюєте слабке місце у власній імунній системі, тоді біс скористається цим і почне викликати хворобу в цій ділянці. Це означає, що нам необхідно зберігати наші тіла у чистоті і не руйнувати їх за допомогою шкідливих продуктів харчування, щоб не створювати в своєму тілі слабких місць.

Але ж де ця границя між вірою у зцілення і нашими діями у питанні правильного харчування? Відповідь очевидна, наш цілитель - Христос, а не картопля. Ставтеся до здорового способу життя і правильного харчування як до засобу для збереження здоров'я. Їжа нас не зцілює, але допомагає бути здоровими. Ми ще не настільки духовні, щоб не вмиватися, не їсти або не стежити за своїм тілом. Тому думайте, що ви поміщаєте в середину себе.

Більше 20 центрів ресоціалізації по всій Україні.

- консультації для родичів залежних

- амбулаторні чоловічі/жіночі групи взаємодопомоги

- психологічні консультації ВІЛ позитивним, моральна підтримка

Працюємо з 1998 року. Найефективніша програма реабілітації згідно статистики

Фарисеї та книжки дорікали Ісусу за те, що Він спілкувався з митарями, грішниками й блудницями. На що він відповів: «Лікаря не потребують здорові а слабі. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння » (Мd. 9:12,13).

Самарянське служіння в церкві «Перемога» вже більше 15 років займається роботою з нарко/алко залежними людьми, а також їх родичами. Можливо Ви запитаєте: «чому Самарянське»? Багатьом відома приповість про доброго самарянина, яку повідав Ісус учням. Мораль цієї приповісти полягала у заклику любити не тільки ближнього по крові, а й того, хто має потребу і страждає.

Саме цим і займається Самарянське служіння. Наркомани і алкоголіки в суспільстві вважаються «прокаженими» і багато людей від них відвертаються. Молоді хлопці та дівчата, які колись були в рабстві наркоманії, сьогодні допомагають молоді, яка потрапила в підступні тенета «залежності», власним прикладом доводячи їм, що вихід є, і він в Ісусі Христі.

На сьогоднішній день функціонують понад двадцять стаціонарних центрів ресоціалізації по всій Україні. Також в Києві працюють п'ять амбулаторних груп взаємодопомоги для нарко/алкозалежних людей. Групи проходять двічі на тиждень. Також групи підтримки є і для родичів та оточення залежних. Діють п'ять груп: окремо для матерів і дружин людей залежної поведінки.

Крім груп, працює Денний стаціонар «Добрий самарянин», щодня з 10:00 до 15:00, з понеділка по п'ятницю за адресою вул. Довженка, 2 каб. 12. Там Вам нададуть кваліфіковану допомогу, консультації і психологічну підтримку ВІЛ позитивним. У нас згідно зі статистикою розроблена найефективніша програма «Звільнення полонених». Відвідуючи групи і Денний стаціонар, залежні люди не тільки отримують свободу, а й знаходять нових друзів.

Також діє цілодобова лінія надії, через яку Ви можете звернутися і отримати необхідну Вам інформацію. Лінія надії.: +380 67 144 02 36, +380 93 149 43 18

Амбулаторні групи для наркозалежних проходять за адресами в м.Києві: вівторок - п'ятниця  вул. Генерала Наумова 23В,   ЖКХ «Політ»;   вул. Довженка 2, каб. 12;   вул. Сабурова 8 (конференц зал);   вул. Сормовська 9

Амбулаторні групи для алкозалежних за адресою: вул. Довженка 2, каб. 35 (четвер)

Групи для матерів : вул. Довженка 2, каб 12 (четвер); вул. Сабурова, 8 (четвер)

Групи для дружин: вул. Довженка 2, каб 12 (четвер); вул. Сабурова 8 (четвер)

"Бери від життя все, що можна! Усе треба встигнути спробувати! Радій і насолоджуйся, поки молодий!" Багато юнаків та дівчат сьогодні обирають ці заклики у якості свого життєвого кредо. Вони молоді, ще повні сили, і тому не часто замислюються, приймаючи яскраві і привабливі заклики й пропозиції. Випробовуючи їх одне за одним у своєму житті, вони з цікавістю починають досліджувати нові враження і відчуття. Але потім гострота новизни зникає, досягнутий рівень вражень вже не задовольняє, і хочеться чогось сильнішого, екстремальнішого. 

Але з часом деякі молоді люди починають розуміти, що згубні звички затягують їх все глибше й глибше. Хтось намагається себе заспокоїти: "Нічого страшного. Я можу з легкістю кинути пити, колотися, курити... вже десять разів кидав, можу й ще раз кинути..." А хтось пробує по-справжньому зупинитися, вирватися, але зауважує що нічого вже не може вдіяти. Залежність затягує їх все глибше і глибше у свої тенета, руйнуючи мрії, бажання, плани на майбутнє.

Гарненька дівчина гірко плаче над ліжком свого тяжко хворого малюка: " Я не могла собі навіть уявити, що моя хибна поведінка може призвести до таких гірких наслідків".

"Дозвольте мені просто померти... ", - шепоче тремтливими губами глибоко виснажений молодий чоловік із струпами та виразками на руках та ногах. Колись він мав сім'ю, квартиру, гарну роботу, але одного разу він спробував наркотик...

Ніхто з цих людей не уявляв собі, що все може так закінчитися. Всі вони просто шукали радості, щастя, задоволення... Тому Біблія закликає молодь бути обережними і зауважувати яким шляхом потрібно йти в житті, оскільки є багато доріг, які надзвичайно небезпечні...

"Буває, дорога здається людині простою, та кінець її - стежка до смерті." (Прип 14:12)

Нерідко молоді люди зваблюються яскравими словами: "це класно", "солідно", "почуватися круто", "отримати кайф", - і починають спробувати спочатку алкоголь і цигарку, потім хочеться чогось більш гострого - легкі наркотики,- покурили, понюхали чогось, потім укололись і...усе! Попалися.

Чому люди так чинять? Хто задурманює їхній розум щоб вони знищували самі себе? Біблія відповідає нам на це досить чітко.

"Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого." (1 Петра 5:8)

Диявол - ось хто здавна робить все, щоб підкорити собі і знищити людство, і вигадує для цього все нові і нові шляхи і способи дії.

Поведение зависимого человека отличается от поведения других людей. Зависимый человек может годами не осознавать свою зависимость, потому что ему это нравится и он не хочет с ней расстаться. Но для окружающих его состояние скрыть невозможно - близкие люди постепенно начинают замечать изменения во взглядах, в интересах, во взаимоотношениях. Если отсутствует привычная доза, то это вызывает у зависимого подавленность, раздражение, депрессию, физическое недомогание. На последующих этапах погружения в зависимое поведение человек теряет социальную адаптацию, наступает полная деградация личности.

Если вы наблюдаете у себя следующие признаки, стоит задуматься о возможной зависимости.

- Толерантность (привыкание). Вам хочется этим заниматься (употреблять) все больше и больше, увеличивая в дозах, в скоростях и т. д. Малого количества уже не достаточно. Например, в случае игровой зависимости человек с каждым разом готов повышать ставки, пока не истратит все деньги, до последней копейки. К сожалению, это не всегда останавливает игромана. Каждый проигрыш будет заводить человека ещё больше, он будет наивно полагать, что сможет отыграться.

- Ломка. Вам хочется снова и снова попробовать наркотик, вещество или ощущения. Если вы не получаете их, приходит глубокий дискомфорт, который может выражаться не только в мыслях и эмоциях, но и в болезненном состоянии тела.

- Вещи, которые были важны вам раньше, теряют свою ценность для вас. Все заменяет желание снова и снова повторять зависимое поведение.

Другими словами, если есть что-то, отрицательно влияющее на вас, от чего вы не можете спокойно отказаться, то это и есть зависимость.

Как же определить сферу своей зависимости? Важно разбираться со своими мыслями, чувствами, желаниями, которые вас наполняют. Будет ли дискомфорт в вашем сердце, когда вы оставите, например, телевизор, интернет, алкоголь? Только искренность и честность перед самим собой и Богом в этом вопросе является путём к свободе от зависимостей.

Молясь за близкого человека, который зависим от алкоголя, ищите в первую очередь ваших личных отношений с Богом. Именно через такие близкие отношения приходит уверенность и сила от Господа справиться с проблемой. Вы можете использовать следующие стихи из Библии, чтобы провозглашать их на жизнь дорого вам человека, страдающего от алкоголизма. Бог дал силу нашим словам - Библия говорит об этом (Матф 17:20). Но мы должны правильно их использовать, на добро.

Отец Небесный, молюсь за ИМЯ и прошу, чтобы он(она):

- смотрел за собою, чтобы его сердце не отягчалось объедением и пьянством и заботами житейскими, и чтобы день судный не постиг ИМЯ внезапно. (От Луки 21:34);

- не упивался вином, от которого бывает распутство; но исполнялся Духом (К Ефесянам 5:18);

- не проводил свое время между упивающимися вином, между пресыщающимися мясом (Притчи 23:20).

Дорогой Господь:

- верно и всякого принятия достойно слово, что Христос Иисус пришел в мир спасти грешников, среди которых сейчас ИМЯ. (1-е Тимофею 1:15) ;

- я верю и провозглашаю, что Бог определил ИМЯ не на гнев, но к получению спасения через Господа нашего Иисуса Христа (1-е Фессалоникийцам 5:9), ибо Сын Человеческий пришел взыскать и спасти погибшее (От Матфея 18:11).

Господи, помоги ИМЯ принять Царствие Божие, как дитя, чтобы войти в него (От Марка 10:15). Иисус Христос, дай ИМЯ мудрость слушать слово Твое и верить в Пославшего Тебя, чтобы ИМЯ получил жизнь вечную, избежал суда и перешел от смерти в жизнь (От Иоанна 5:24). Открой сердце ИМЯ, чтобы он призвал Тебя и получил спасение (Деяния 2:21).

Я с верою говорю и ожидаю, что ИМЯ покоряется Богу; противостоит диаволу, и он убегает от ИМЯ (Иакова 4:7). Что ИМЯ почитает себя мертвыми для греха, живым же для Бога во Христе Иисусе, Господе нашем. Да не царствует грех в смертном теле ИМЯ, чтобы ИМЯ повиновался ему в похотях его; ИМЯ не предает тело свое греху в орудия неправды, но представляет себя Богу, как ожившего из мертвых, и тело свое Богу в орудие праведности (К Римлянам 6:11-13).

Згідно БібліЇ госомосексуальна поведінка є гріхом

В наш час явище гомосексуальності широко поширене в багатьох країнах. Гомосексуаліст (від грецького слова “homos” - такий же, той самий) - це людина, що вибрала стиль життя через сексуальні стосунки з представником своєї статі. Як правило, люди з неправильною сексуальною орієнтацією вважають, що така їхня природа, що вони народилися вже з подібними бажаннями і тому не винні. Культивуючи подібні думки (свідомо чи несвідомо), вони звинувачують Бога в тому, що Він, нібито, створив їх такими. 

Хоча деякі церкви і релігії визнають гомосексуальність як законний стиль життя, Слово Боже в цьому плані говорить однозначно - сексуальні відносини між двома людьми однієї статі не є природними або вродженими, а навпаки, “неприродними, непристойними і перекрученими”

”Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли свої тіла. Вони замінили Божу правду на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Тому видав їх Бог ганебним пристрастям: жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.” (Рим. 1:24-27)

Згідно Біблії госомосексуальна поведінка є гріхом.

«А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно.» ( Левит 18:22)

Незважаючи на те, що найбільш вживаним словом для опису гомосексуальності є слово ”гей” (м ”gay” - веселий), серце таких людей переповнене відсутністю радості. Приховані, хворобливі емоції контролюють їх почуття і домінують в їх мисленні. Цей біль, що тягнеться, як правило, з минулого, з дитячих років, день за днем збільшує їх потребу в любові і підживлює бажання гомосексуальних відносин.

Цим людям необхідно звільнення. Так, можна знайти групу однодумців, з якими людина з неправильною сексуальною орієнтацією буде тимчасово заповнювати частину свого емоційного болю. Але це лише підробка істини, яка відтягує вирішення проблеми. Бог через Свою любов до людини пропонує духовну свободу.

” Господи, причавлений я, поручися за мене! Уздоров же мене й оживи ти мене!” (Ис. 38:14,16)

Немає сенсу вирішувати свої проблеми через вживання алкоголю (або наркотиків). Вони тільки поглиблять їх. Найкраще - це звернутися до Бога з проханням увійти в твоє життя.

Люди, які починають вживати алкоголь (наркотики і т.д.) в більшості випадків пояснюють свою поведінку таким чином: "У мене проблеми, важко на душі. Мені необхідно випити, щоб хоча б на якийсь час позбавитися цієї болі." Або: "Мені хочеться вколотися, щоб отримати нові цікаві відчуття". Однак Біблія застерігає нас від подібних помилкових вчинків:

"Не дивися на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келиху, й рівненько ллється, кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка"  (Приповістки 23:31-32).

Іншими словами, ейфорія, викликана алкогольним і наркотичним сп'янінням насправді - диявольська ілюзія, осліплення, через яке він має велике бажання знищити душу людини.

Алкоголь не вирішує проблем, а навпаки ще більше їх поглиблює. У стані сп'яніння людина робить неадекватні вчинки, порушується нормальна робота багатьох органів (в тому числі і головного мозку), що призводить до поступової його деградації, руйнуються також взаємини з іншими людьми. І якщо не зупинитися вчасно, це призводить, врешті-решт, до смерті.

Може бути, тобі здається, що це може трапитися з ким завгодно, але тільки не з тобою. І чарка горілки (або одна затяжка) не принесуть ніякої шкоди. Це глибока помилка. Якщо ти так думаєш, ти вже попався на приманку диявола, ти вже засліплений і тільки справа часу, коли настане кінець.

Алкоголь і наркотики - це не метод виходу з проблеми. Насправді люди п'ють (приймають наркотики), тому що в їх душі порожнеча, яка не може бути заповнена нічим іншим, як тільки Богом. Створюючи нас, Бог вклав у нас спрагу спілкування з Ним. Якщо ж цього спілкування немає, ніщо і ніхто не зможе заповнити цю порожнечу. Тому найкраще, що ти можеш зробити - це звернутися до Бога в молитві і попросити Його увійти в твоє життя, наповнити її змістом. Проси у Бога мудрості, як вирішити твою ситуацію. Він обов'язково допоможе, тому що дуже любить кожного з нас.

"Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе:" Не бійся, Я тобі поможу " (Іс. 41:13)

Многих семей, к сожалению, коснулась эта беда. Безнадежность, отчаяние, постоянный, непрекращающийся крик души: "Когда же Господи придет облегчение? Сынок, зачем ты пьешь, чего тебе не хватает". Кажется, что это не жизнь, а просто существование. Постоянно видеть деградацию близкого человека и не знать, как помочь, как спастись...

Выход из такой ситуации - рядом. Но чтобы его реализовать, необходимы усилия. И это не только молитва к Богу. Итак, что же можно сделать.

Этим рекомендации также можно применять мамам, у которых сыновья или дочери употребляют наркотики, или имеют другие проблемы с неадекватным поведением.

1. Найдите своего Союзника. Борьба предстоит трудная, и вам нужен сильный и опытный союзник, который поддержит и покажет направление, в котором следует двигаться.  Бог ободряет вас через свое Слово - Библию:

"Не бойся, ибо Я с тобою; не смущайся, ибо Я Бог твой; Я укреплю тебя, и помогу тебе, и поддержу тебя десницею правды Моей" (Ис. 41:10)

"Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас; возьмите иго Мое на себя и научитесь от Меня, ибо Я кроток и смирен сердцем, и найдете покой душам вашим" (Мф. 11:28)

Всемогущий Бог настолько посвящен нам, понимая, через какие трудности многие из нас проходят, что дает нам беспрецедентное обещание - помочь и поддержать, когда нам больно и трудно. От нас только требуется - прийти к Нему и признать Его Господство в нашей жизни. Господь обещает нам показать правильный путь, который приведет к успеху. Как мы можем двигаться по этому пути? - Только придерживаясь Слова Божьего. 

2. Не опускайте руки. Если вы продолжаете настойчиво молиться, не переставайте верить, что Бог контролирует ситуацию. Избавить человека от зависимости нелегко. И Бог ни в коем случае не будет контролировать желания вашего сына по вашей молитве. Скорее, Бог будет искать случая, когда в минуты эмоционального подъема сердце человека смягчится и станет способным услышать обращение Бога. 

"Всякое наказание в настоящее время кажется не радостью, а печалью; но после наученным через него доставляет мирный плод праведности. Итак укрепите опустившиеся руки и ослабевшие колени" (Евр. 12:11-12)

3. Исследуйте себя. Вам самой также необходимо пройти процесс очищения и изменения. Вы так долго были сосредоточены на проблеме вашего сына больше, чем на Боге, что вам просто необходимо остановиться и понять, где в этой ситуации Господь и куда Он двигается. Ваша зависимость от поведения сына (это называется созависимостью ) ничуть не лучше в Божьих глазах, чем его пристрастие ко греху. Но Бог гарантирует нам успех только тогда, когда мы неотступно следуем за Ним.  

"Вникай в себя и в учение; занимайся сим постоянно" (1 Тим. 4:16)

4. Больше общайтесь с людьми за пределами твоей семьи. Поддержка друзей, которым вы доверяете, очень важна. Страдания в одиночестве только усугубляют эмоциональное напряжение. Совместная молитва, посещение церкви, совместные служения, прогулки, чаепитие помогут вам восполнить вашу нужду в общении, которого так не хватает дома. Слушайте истории людей, которые успешно справились в ситуациях, похожих на вашу. Возможно что-то из их положительного опыта вы сможете применить и в своей семье.   

"Друг любит во всякое время и, как брат, явится во время несчастья" (Притчи 17:17)

5. Представляйте своего сына измененным. Смотрите на него глазами веры, нарисуйте в вашем разуме картину того, как он будет выглядеть, чем будет заниматься, какая у него будет семья. Общайтесь с ним как будто он уже изменился. Откажитесь сосредотачиваться на негативном поведении, которое вы видите сейчас. 

"Вера же есть осуществление ожидаемого и уверенность в невидимом" (Евр. 11:1)

6. Учитесь правильно общаться с сыном. Узнайте свои слабые стороны в общении и работайте над их исправлением. Не будьте категоричной в суждениях и оценках. Не позволяйте себе критиковать его или бить.  Учитесь больше слушать, чем говорить. Замечайте его маленькие победы и хвалите его за это. Постройте дружеские отнолшения с сыном, отношения поддержки и любви.

7. Не забывайте про отдых. Позволяйте себе расслабляться время от времени. Отдых необходим для вашего тела и эмоций. Проведите иногда свои выходные за чтением интересной книги, сходите в парк или музей, сделайте новую прическу, вообще, делайте то, что вам интересно, что снижает ваше напряжение.  

8. Перестаньте спасать. Не пытайтесь создать для себя иллюзию, что вы сильная и можете со всем справиться. Не подбирайте его пьяного на улице, не тащите его на своих плечах домой, не выгораживайте его перед его начальством на работе, не освобождайте его всякими правдами и неправдами из полицейского участка, если он "что-то натворил". Позвольте ему отвечать за свое поведение самостоятельно. Это поможет ему опомниться и принять решение начать что-то менять в своей жизни. Отдайте вопрос спасения вашего сына Господу. Господь сделает все, как надо.

Эмоциональная зависимость - это психологическая зависимость, при которой проявляются сильные положительные или отрицательные эмоции по отношению к определенному человеку.  Человек, зависимый эмоционально, воспринимает объект своей зависимости как "идола". Жизнь вращается только вокруг этой идеализированной фигуры, все мысли - только о ней или о нем. Человек счастлив, если "идол" общается с ним, что-то делает для него. И, наоборот, испытывает сильную душевную боль, когда не получает от "идола" знаков внимания.

Эмоциональная зависимость диктует человеку отказаться от своих взглядов, интересов, потребностей. Ее часто ошибочно принимают как сильные любовные чувства. Но любви здесь нет. Наоборот, зависимый пытается контролировать другого человека, чтобы ощутить себя принятым и любимым, поднять свою самооценку за счет другого. Признаки эмоциональной зависимости: сильная ревность, конфликты, постоянная угроза разрыва отношений.

Эмоциональная зависимость может проявляться не только в брачных отношениях, но также в отношениях родители - дети и др. Причины эмоциональной зависимости следует искать в детском возрасте человека. Если человек в детстве не получил должного внимания со стороны родителей: принятия, общения, внимания, заботы, любви, безопасности, то это может проявляться в зрелом возрасте через душевную зависимость от другого человека.

Как выйти из эмоциональной зависимости

Осознание проблемы зависимости - первый шаг к свободе. Человеку важно проанализировать причины, почему н так себя ведет, в чём он имеет дефицит. Во-вторых, надо взять ответственность за свою жизнь на себя, и не обвинять в своих бедах другого. Далее, - надо поставить свои собственные цели, желания, мечты и идти к ним. Не стоит обвинять себя за допущенные ошибки. Здесь также уместна работа над повышением своей самооценки. Необходимо научиться принимать себя и другого человека таким какой он есть, принимать ответственность друг за друга. Для построения близких здоровых отношений очень важно хотеть этого и работать над собой.

Путь к свободе не всегда гладкий и простой. Но мы можем иметь поддержку от нашего Небесного Отца. Чтобы получить реальную помощь в освобождении от эмоциональной зависимости, обратитесь к Богу, Который создал вас и знает, как вам помочь. И здесь, главное, не останавливаться, а двигаться так, как Он вас будет вести. Перенесите свой взгляд с человека, который есть создание Божье, на самого Творца. Поклоняясь Богу, вы будете получать все, что вам нужно: любовь, принятие, радость, поддержку, смысл жизни. В Своём Слове Господь говорит:

"Ибо только Я знаю намерения, какие имею о вас, говорит Господь, намерения во благо, а не на зло, чтобы дать вам будущность и надежду. И воззовёте ко Мне, и пойдёте и помолитесь Мне, и Я услышу вас." (Иер. 29:11-12)

"Забудет ли женщина грудное дитя свое, чтобы не пожалеть сына чрева своего? но если бы и она забыла, то Я не забуду тебя." (Ис. 49:15)

Які образи виникають у вас при думці про багатство? Купа грошей? Шикарний автомобіль? Яхта? Особняк? Хутра й діаманти? Навколосвітня подорож? Ви працюєте, щоб забезпечувати себе і свою родину? Чи не виникає у вас відчуття, що, скільки б ви не працювали, все одно не зможете заробити стільки грошей, щоб задовольнити всі ваші потреби і бажання?

Так що ж таке багатство? Раніше багатство людини вимірювалося землею, худобою, коштовностями та кількістю рабів. Багатство було відчутним. Все, чим володіла людина, можна було побачити й торкнутися.

У наші часи уявлення про багатство сильно змінилося. Воно не завжди відчутне. Наприклад, кількість грошей на банківському рахунку. Сьогодні в уявлення про багатство крім грошей входять і наші здібності, тобто оцінка оточуючими нашої професійної діяльності. Крім того, існує ще кредит довіри людей до вас. Таким чином, багатство у сучасному світі має кілька складових: майно, ваші особисті здібності і благонадійність.

Залежно від пріоритетів у цих сферах, багатство може бути використане як на добрі справи (поширення Євангелія і просування Царства Божого), так і на злі (давання хабарів або виготовлення зброї). Багатство є силою, тому немає нічого дивного в тому, що більшість людей прагне володіти ним.

Зрозуміло, що для Божого народу багатство – це щось більше, ніж просте накопичення матеріальних цінностей. Якби багатство приносило щастя, багаті люди були б найщасливішими. Однак найчастіше все буває навпаки.

"Благословення Господнє – збагачує, і смутку з собою не приносить" (Прип. 10:22)

Бог – джерело всіх багатств.

Неправильне ставлення людей до особистого багатства.

Правильне ставлення до багатства, згідно з Біблією.

Божі заповіді про багатство.

Характеристика багатства.

Істинні багатства духовні.

Бог – джерело всіх багатств

Він володіє всім: "Бо Господня земля, і все, що наповнює її"(1 Кор 10:26 ).

Він дає багатство людям: "Щоб ти не сказав у серці своєму: "моя сила та міць моєї руки здобули мені ці багатства", але, щоб пам’ятав Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу здобувати багатства"(Повтор. Закону 8:17-18).

Бог вирішує, кому бути багатим, а кому бідним: "Господь робить убогим і збагачує, принижує Він та звеличує"(1 Самуїл. 2:7).

Незважаючи на те, що безбожні люди можуть стати багатими на короткий час за рахунок хабарів, лихварства, здирництва, крадіжок і т.д. ("Ще трохи, і не стане безбожного, і будеш дивитись на його місце, і немає його"(Псалом 36:10)), найкращий шлях до здобуття багатства – праведне життя перед Богом.

"Блаженний муж, який боїться Господа і міцно любить заповіді Його. Буде сильним насіння його на землі; рід праведних благословиться. Достаток й багатство у домі його, і правда його пробуває навіки"(Псалом 111:11-13)

Мудрість робить багатим.

"Довголіття – у правій руці її, а в лівій у неї – багатство і слава; шляхи її – шляхи приємні, і всі стежки її – мирні." (Прип. 3:16-17)

"Багатство і слава у мене, скарб, який не гине, і правда; плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, а користі від мене більше, ніж від срібла добірного." (Прип. 8:18-19)

Смирення перед Богом приводить до багатства: "За покорою слідує страх Господній, багатство і слава, і життя." (Прип. 22:4)

Неправильне ставлення людей до особистого багатства

Люди збирають його для себе: "Послухайте ви, багатії, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас спіткає. Багатство ваше згнило, і одяг ваш міль поїла. Золото ваше та срібло заржавіло, і їх іржа буде свідчити проти вас, і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви зібрали собі скарб на останні дні"(Якова 6:1-3).

Стають жадібними і впадають у гріх: "А хто хоче багатіти, впадають у спокусу та в пастку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що штовхають людей у прірву та погибель; бо корінь усього лихого є грошолюбство, якому віддавшись, дехто ухилились від віри й віддали себе на великі страждання."(1 Тим. 6:9-10).

Вірять у силу багатства: "Багатих у теперішньому столітті наставляй, щоб не високо думали про себе і сподівалися не на багатство невірне, а на Бога Живого, який дає нам усе на спожиток щедро; щоб робили добро, багатіли добрими справами, були щедрими та товариськими, збираючи собі скарб, як добру основу для майбутнього, щоб досягти вічного життя.(1 Тим. 6:17-19)

Стають пихатими: "Великою твоєю мудрістю та купецтвом ти помножив багатство твоє, і розум твій запишався багатством твоїм" (Єз. 28:5).

Відкидають Бога: "Вони їли, насищалися, товстішали і насолоджувалися з великої благодаті Твоєї; і стали неслухняними і обурилися проти Тебе, і знехтували Законом Твоїм"(Неєм. 9:25-26).

Правильне ставлення до багатства, згідно з Біблією

Допомога бідним: "Став же Закхей і промовив до Господа: Господи! Половину майна свого я віддам убогим, а кого скривдив був чим, поверну вчетверо. Ісус сказав до нього: нині прийшло спасіння до цього дому"(Луки 19:8-9 ).

Багатство сприяє умиротворенню: "Благословення Господнє – збагачує і смутку з собою не приносить"(Прип. 10:22)

Божі заповіді про багатство

Визнати Бога як його джерело: "Пам’ятай Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу здобувати багатство, щоб виконати Свій заповіт, який Він клятвою затвердив батькам твоїм."(Повтор. Закону 8:18).

Допомагати бідним: "Хто крав, надалі не кради, а краще працюй, створюючи своїми руками корисне, щоб було з чого виділяти нужденному."(Ефес. 4:28)

Не збирати скарби на землі: "Не збирайте собі скарбів на землі, де нищить їх міль та іржа, де злодії підкопуються й викрадають, але збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть, бо де скарб ваш, там буде і серце ваше."(Мв. 6:19-21).

Не бути жадібними: "А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються у вас, як належить святим."(Ефес. 5:3).

Не служити Богові й мамоні: "Ніхто не може служити двом панам: бо або одного зненавидить, а іншого буде любити, або для одного буде старатися, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. Тому кажу вам: не піклуйтеся за душу вашу, що вам їсти та що пити, ні про тіло ваше, у що одягнутися. Чи ж не більша душа за їжу, а тіло за одяг?"(Мв. 6:24-25).

Характеристика багатства

Воно недовговічне: "Тому що багатство не вічне"(Прип. 27:24).

Воно тлінне: "Знаючи, що не тлінним сріблом або золотом викуплені ви від суєтного життя вашого, що передане вам від батьків"(1 Петра 1:18).

Воно суєтне: "Людина самотня, і нікого немає: ні сина, ні брата немає у неї; а усій її праці немає кінця, і око її не насичується багатством." "Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага? " "І це – суєта і марна праця!"(Еккл. 4:8).

Воно зваблює: "А посіяне поміж терен означає того, хто чує слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушають слово, і воно залишається без плоду"(Мв. 13:22).

Багатство не має сили:"Не допоможе багатство в день гніву, а правда ж спасе від смерті." (Прип. 11:4)

Багатство духовно небезпечне: "Ісус же сказав учням Своїм: по правді кажу вам, що тяжко багатому увійти до Царства Небесного; і знову кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому увійти до Царства Божого. Почувши це, учні Його надто здивувалися і сказали: хто ж тоді може спастися? А Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж можливо все." (Мв. 19:23-26)

Істинні багатства духовні

Маючи Ісуса – маєш все: "Але, що для мене було перевагою, те заради Христа я вважаю марним. Та й усе вважаю марним заради переваги пізнання Христа Ісуса, Господа мого: для Нього я від усього відмовився, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа"(Филип. 3:7-8).

Благодать Божа приносить духовні багатства: "В Якому ми маємо відкуплення Кров’ю Його, прощення гріхів, через багатство благодаті Його, яку Він щедро дарував нам у всякій премудрості і розумінні ... І просвітив очі серця вашого, щоб ви зрозуміли, в чому полягає надія покликання Його… і яке багатство славного спадку Його для святих"(Ефес. 1:7-8,18).

Все в світі наше у Христі: "Тож ніхто не хвались людьми, бо все ваше: або Павло, або Аполлос, або Кифа, або світ, або життя, або смерть, або теперішнє, або майбутнє, – усе ваше; ви ж – Христові, а Христос – Божий."(1 Кор. 3:21-23).

Декілька простих біблійних принципів допоможуть процвітати всякій людині, яка їх виконує при будь-яких обставинах

1) Перш за все, шукати Бога. "Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його" (Мв.6:33), тоді все інше, чого ми потребуємо "додасться нам". Шукати Бога означає: молитися, читати Слово Боже - Біблію, прославляти Бога, дізнаватися Його волю і виконувати її.

2) Бути вдячним за все, що Він робить. Навіть якщо дуже важко, якщо все валиться, все одно необхідно знайти у своєму серці слова щирої вдячності. "За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі" (1 Фес.5:18).

3) "...більше щастя - давати, ніж брати." Коли ми що-небудь жертвуємо для інших (гроші, їжу, одяг чи свій особистий час), Бог відкриває для нас свою небесну скарбницю і з надлишком віддає нам те, чого потребуємо ми. "Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють" (Лк.6:38). Багато братів і сестер можуть засвідчити, що коли під час фінансових труднощів, вони ділилися останнім, Бог їх потім рясно благословляв. 

4) Дуже важливо діяти згідно закону сіяння і жнив. Слово Боже говорить (Гал.6:7): "Що посіє людина, те й пожне". Це означає: Якщо Ви посієте кукурудзу, виросте саме кукурудза, а не помідор. В духовному світі цей закон також виконується: якщо Ви посієте любов, виросте саме любов, якщо Ви посієте будь-які матеріальні блага, виростуть саме матеріальні блага, але якщо Ви посієте ненависть, виросте теж ненависть. Тому християнину необхідно міркувати про те, що він сіє.

Зерно, потрапляючи у грунт – вмирає, сіяч позбавляється цього зерна, він його вже ніколи не побачить. Але з одного зерна виростає урожай у 10, а то і в 100 разів більше, ніж було посіяно. При цьому сіяч не знає, як відбувається зростання врожаю, він повинен удобрювати, поливати зерно і просто очікувати, коли урожай дозріє. Також відбувається і з духовними речами. Якщо Вам не вистачає фінансів для вирішення Ваших проблем, прийміть рішення сіяти фінанси, тобто віддавати їх до церкви, допомагати людям, які Вас вчать Слову Божому, вірячи і чекаючи, що Бог поверне Вам посіяне в 10 і, навіть, у 100 разів більше.

Багатство в сучасному світі має кілька складових: майно, ваші особисті здібності і благонадійність.

Майно - це те, що Бог нам дав з Своєї милості і благодаті. Адже ми народжуємося голими і в могилу після смерті ми з собою нічого не забираємо.

"... що ти маєш, чого б ти не одержав?" (1 Кор.4:7)

Ваші особисті здібності - дари і таланти, які вам дав Бог. "Усяке добре даяння та дар досконалий походить згори від Отця світів, у Ньому немає переміни чи тіні зміни".(Якова 1:17). Ці дари і покликання непорушні, тобто незмінні і не відміняться. Отець бажає, щоб ми реалізували дані нам дари і таланти – і були щасливими. Тільки щасливі люди можуть зробити щасливими інших. Служачи один одному тими дарами, які дав нам Бог, ми приносимо благодать Божу на всяке місце і прославляємо Бога. (1 Пет.4:10-11).

Благонадійність - це якість характеру людини, людини слова, якій можна довіряти. Благонадійність – це царська риса. Один багатий чоловік сказав: "У світі немає проблеми з грошима. Гроші є, тільки дуже мало людей, яким можна їх довірити".

Істинна цінність - це люди, кожна окрема людина. Прийде час, говорить Бог через пророка Ісаю, коли "люди будуть дорожчими, ніж чисте золото, і дорожчими за золото Офірське"(Іс.13:12). Тоді дізнаються про істинну ціну людини. Тому найкраще, чого ми можемо прагнути, живучи на землі – це допомогти іншим людям стати щасливими, дати відчути їм справжню, Божу любов.

Нічого не варто робити тільки заради грошей. Інакше ви ніколи не зможете бути щасливими і задоволеними.

Християнин, який бажає отримати все те найкраще, що приготував для нього Господь, має бути готовий підкорятися Його волі та скеровуючій силі Божого Духу

Неправильне поводження з грошима призводить до тривоги та розчарування. Часто ми просто не звертаємо увагу на те, як сильно  приліпилися до матеріальних речей. Проте, якщо ми порядкуємо грошима відповідно до Божого задуму, то отримуємо мир і свободу. Помилково думати, що життя християнина має бути завжди безхмарним. Ми всі - просто люди, які час від часу допускаються помилок. Але, слава Богу, що ми зростаємо і змінюємося на краще! І як тільки Господь привнесе у наші фінансові справи свої "поправки", нам стане набагато легче справлятися із цією частиною нашого існування.

Для того, щоб Божий план здійснився, нам потрібно робити певні кроки, тому що кожна обітниця має свої умови. У кожному окремому випадку, щоб Його сила мала проявлення у нашому житті, потрібно здійснити якусь конкретну дію. Це може бути чи то піст, чи то молитва, чи то просто віра або ж комбінація цих важливих складових у житті християнина. Але, насамперед, перш ніж розпочинати діяти, треба прийняти рішення.

Християнин, який бажає отримати все те найкраще, що приготував для нього Господь, має бути готовий підкорятися Його волі і скеровуючій силі Божого Духу. Багато християн стверджують що довіряють Богу, проте є велика різниця між просто словами і вчинками. Одні довіряють Богу тільки тоді, коли їм зручно. Інші - тільки у крайніх випадках. Справжня довіра зростаює крок за кроком. Атож, що ж нам робити, щоб стати вільними?

Передаємо право власності Богові

Цей крок неможливо пропустити або замінити. Якщо ми вважаємо себе хазяєвами своєї власності, то це обов'язково позначиться на усіх наших фінансових рішеннях. Біблія говорить: "Господня – земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її"(Пс.23:1)

Ми ж насправді є лише тими, хто управляє Божим майном.

Звільняємось від боргів

Борг - це стан, який виникає при наявності хоча б однієї із наступних обставин:  прострочені платежі або невиплачений кредит; сума платіжних зобов'язань, що перевищує загальну вартість майна; фінансові проблеми, що викликають тривогу ( коли грошима порядкують відповідно до волі Божої, то у душі панує мир і спокій).

Що ж ми можемо зробити щоб звільнитися від боргів?

Припинити витрачати занадто багато грошей.

Почати повертати те, що ви винні ( вже зараз і те,що ви маєте на сьогодні).

Не брати біше в борг.

Вчитися робити заощадження.

"Скарб цінний та олива в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його." (Приповісті 21:20).

Живемо на те, що дає Бог

Господь піклується про задоволення усіх наших потреб

"Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?" (Матв. 6:31).

Бог ніколи не обіцяв, що у всіх всього буде порівну. Але Він казав що потреби кожного буде задоволено (іноді завдяки надлишку інших). Таким чином, у кожного християнина своя роль у Божому сценарії.

"Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була"(2 до Коринтян. 8:14).

Відмовляємось від швидких рішень

Одна з визначальних характеристик усіх схем швидкого збагачення - це спонукання вас до прийняття швидкого рішення, що грунтується на неповній інформації. Будь-який серьйозний бізнес-план вимагає ретельного розгляду. Як Божі розпорядники, ми повинні витратити час на те, щоб у всьому розібратися.

"Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий на збиток" (Приповісті 21:5).

У праці прагнемо до досконалості

Найголовніше - це рівновага в усьому. Так вчить нас Слово Боже. Ми повинні бути неледачими, бо мабудь єдина прийнятна мета для нас у роботі - це досконалість. Написано, що щоб ви не робили, робіть це як для Господа, а не як для людей. З іншого боку, надто часто християни вважають, що вони повинні залишатися "у тіні" або ж вони навмисно прирікають себе на невдачу, показуючи це як смиренність. Проте така "смиренність" не потрібна Богові.

"Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь." (1 Петра. 4:11).

Визнання провини і відшкодування збитків

Господь говорить щоб ми залишали минуле в минулому "стародавнє минуло, ото сталось нове!" (2 Кор.5:17). Не варто довго дивитися у "дзеркало заднього огляду", коли ти прямуєшь уперед; бо так можна потрапити до аварії. Вже здійснені нами вчинки могли завдати комусь зло або певні збитки - і тому потрібно відшкодувати ці збитки тим, кому ви завдали зло. Адже засвоєний урок і ті благословіння, що ви отримаєте натомість вартують тих жертов, котрі нам потрібно буде принести, щоб все встало на свої місця. Брехливість і несумлінність ненависні Господу, і нам потрібно прикладати зусилля, щоб уникнути звички до такої хибної поведінки.

"Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо." (Луки 19:8).

"Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара" (від Матвія 5:23-24).

Задоволенність

Жадібність і заздрісність є наслідком незадоволеності. Щоби уникнути їх, нам потрібно навчитися отримувати задоволення навіть від невибагливого способу життя. Напочатку це може здатися заважким. Проте таємниця задоволенності життям полягає у тому, щоб навчитися прямувати і скрізь труднощі також, пам'ятаючи що мій Господь зі мною завжди, і я "все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі" (до Филип'ян 4:13). Апостол Павло писав:

"… бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі" (до Филип'ян 4:11-12).

"Великий же зиск то благочестя із задоволенням." (1 до Тим.6:6).

Задоволеність настає як наслідок тісних взаємовідносин із Господом.

Утримуємо баланс зобов'язань

Будь-яка незбалансованість у житті призводить до розчарування і нових складнощів.

Це відбувається як у випадку лінощів, так і у випадку надмірної старанності. Багато віруючих приносять у жертву своє сімейне життя або той час, що вони могли би спілкуватися з Господом заради роботи або розваг. Головне, як вчить Слово Боже - знайти рівновагу.

" Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба..." (Приповісті 23:4-5).

Є й інша крайність:

"Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму." (Приповісті 12:11).

Обмежувати забаганки

Господь не хоче щоб ми ішли на послух своїм тілесним бажанням, які можуть розпалюватися завдяки засобам масової інформації. Ми не повинні скеровувати свої вчинки і формувати свої бажання, грунтуючись на системі цінностей цього світу, яка спирається на пожадливість тіла і пожадливість очей!" Наймудріший і найзаможніший цар якось сказав:

" Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!" (Еккл.12:13).

Безліч християн потрапляють у пастку сатани і тому справжні блага, які Бог дає їм на радість, стають такими, що приносять горе і біль

Фінансова залежність можлива і при достатку грошей. Той, хто витрачає всі гроші на задоволення своїх примх, не вільний так само, як і той, хто, відмовляючи собі у всьому, береже їх на міфічний "чорний день". Прагнення накопичувати і володіти якомога більшими сумами може перетворитися у пристрасть, яка позбавить людину здоров'я, сім'ї та друзів. Все навколо поступово стане лише засобом для добування грошей.

Кожному необхідно зробити вибір: або ми використовуємо людей, любимо матеріальні речі і служимо грошам, або використовуємо речі, любимо людей і служимо Богу.

"Чи мав я золото за своє опертя і чи казав скарбові: Ти надія моя? Чи мав я радість, що багатство моє величезне, і що рука моя надбала багато?... Це також було б злочином, що належить судові; бо я відрікся б від Бога Всевишнього!" (Іов 31:24-25, 28).

У чому ж, за словами Іова, складається реальна небезпека багатства? - У небезпеці зречення від Бога. Така позиція властива не тільки нехристиянам. Безліч християн потрапляють у пастку сатани і тому справжні блага, які Бог дає їм на радість, стають такими, що приносять горе і біль. Фінансова залежність може бути викликана безліччю причин.

1. Неправильне планування.
2. Погані звички.
3. Нестача самодисципліни.
4. Жадібність або нетерплячість.
5. Жадання влади.
6. Страх перед майбутнім.
7. Нестача мудрих порад.
8. Нехтування Словом Божим тощо.

Бог не засуджує багатство. Він засуджує його неправильне використання. Вся справа у тій позиції, яку ви зайняли! Але звільнення все ж можливе.

Борги стали справжнім бичем для багатьох людей. Вони живуть невідповідно до своїх достатків, і це позначається на стані шлюбу, здоров’я, призводить до стресу. Щоб вибратися з боргової ями потрібен час і самодисципліна.

Почніть з перегляду свого бюджету. З’ясуйте, куди йдуть ваші гроші. Можливо, ви будете дуже здивовані, зрозумівши, що витрачаєте занадто багато на речі, які не є для вас предметом першої необхідності, без яких на даний момент ви можете цілком обійтися. Багато людей, усвідомлюючи, що сума боргу занадто велика і відсотки швидко зростають, бояться тверезо подивитися на ситуацію і прийняти тверде рішення почати щось робити щодо виходу з боргів. Вони несвідомо вибирають тактику очікування, сподіваючись на якусь міфічну можливість, яка дозволить виплатити необхідну суму.

Є дві можливості знайти додаткові кошти, щоб скоротити або повністю погасити борги: 1) з заробленої суми витрачати менше, щоб створити надлишок; 2) знайти додаткові джерела доходу (підвищити кваліфікацію, продати щось, почати свій бізнес, підвищити рентабельність бізнесу і т.п.)

Позбутися боргів цілком можливо. Вам потрібно лише привчити себе витрачати менше того, що ви заробляєте. Як тільки ви досягнете цього – переваги життя без боргів не обмежаться тільки внутрішнім спокоєм і легкістю. Крім цього вас буде втішати розуміння того, що ви здатні залишити своїм дітям спадщину, а також передати їм мудрість в практичних питаннях. У той період, коли ви, виходячи з боргів, вчитеся управляти своїми фінансами, ви закладаєте основи вашого подальшого фінансового благополуччя.

"Добрий залишає спадок і онукам, а багатство грішника зберігається для праведного. Багато хліба буває і на ниві бідних; але деякі гинуть від безладу" (Прип. 13:23-24) 

Прийміть рішення жити без боргів. З Божою допомогою у вас усе вийде!

На цій сторінці ви зможете дізнатися, як молитися Богові, щоб вам повернули борг і як вам самим позбутися боргів.

Якщо ви хочете попросити у Господа пробачення ваших гріхів і запросити Бога у своє життя, натисніть ТУТ, щоб помолитися разом з нами.  

У Біблії ніде не говориться, що Бог забороняє брати в борг гроші або інше майно. Але також не згадується і про те, що Бог радить виходити з фінансових проблем подібним чином. У будь-якому випадку необхідно розмірковувати над Словом Божим, щоб зрозуміти, як вчиняти

"Мені все можна, та не все корисно; мені все можна, але ніщо не повинно володіти мною."(1Кор.6:12)- говорить апостол Павло.

Давайте замислимося, а чи корисно нам брати борги? Розглянемо ситуацію, коли людина бере кредит у банку, щоб купити, наприклад, автомобіль. Відсотки, які вона має сплатити більші за ціну покупки і приносять дохід банку. Замість того, щоб використовувати ці відсотки на свої потреби, людина платить заробітну плату кредитору, таким чином свідомо позбавляючи себе частини благословення, яке Бог хотів дати їй. Все це відбувається тільки тому, що не змогла потерпіти і дочекатися, коли у неї буде потрібна сума.

"Багатий панує над бідними, і боржник робиться рабом позичальника." (Прит.22:7)

Але, навіть якщо ми беремо в борг без відсотків, то все одно зв’язані обіцянкою і змушені піклуватися про те, як виконати, в першу чергу, бажання кредитора. Зрозуміло, що ми не можемо при цьому бути вільними у виконанні волі Божої. Ми не зможемо в цей час жертвувати фінанси або інші матеріальні ресурси для проповіді Євангелія, не зможемо давати милостиню, підтримувати слабких. Адже сказано:

"...необхідно підтримувати слабких і пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: "блаженніше віддавати, ніж брати" (Деян.20:35)

Є виключення, коли без боргів не обійтися, але і в таких ситуаціях необхідно шукати волю Божу. Набагато кращий шлях – прийняти якісне рішення жити без боргів. Просіть в молитві у Бога мудрості як співвідносити свої витрати і бажання – і вірте, що Бог надасть усе, чого ви дійсно потребуєте.

"Не будьте винними нікому нічого, окрім взаємної любові" (Рим.13:8)

Десятина (як у Старому, так і в Новому Завіті) відображає стан нашого серця

Перш за все необхідно визнати, що вся Біблія - ​​Слово Боже, а тому принципи, викладені у Старому Завіті, настільки ж важливі, як і новозавітні. Ісус часто тлумачив Старий Завіт і ніколи не спростовував його.

"Все Писання натхненне Богом і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності" (2 Тим. 3:16)

У Новому Завіті ритуали було скасовано і ми більше не є рабами закону, оскільки смерть Христа виправдала нас. Але для християн, які по-справжньому прагнуть до пізнання волі Божої, принципи Старого Завіту вказують шлях до миру, щастя і процвітання. Творець Всесвіту обіцяв нам керувати нашими фінансовими справами, якщо ми будемо Його послідовниками.

Вчення про десятину дуже часто розуміють неправильно. Деякі християни вважають десятину законництвом, нормою, що стосувалася тільки старозавітних юдеїв, і такою, що втратила свою силу в наші дні. Інші вважають, що той факт, дає людина десятину чи ні, є вирішальним для визнання або невизнання її християнином, а недбале ставлення до обов'язку давати десятину відділяє нас від Бога. Однак обидва ці погляду невірні.

Десятина з самого початку, зі старозавітних часів, була зовнішнім проявом стану людського серця. Це було не Боже повеління, а добровільна "обітниця" щиро віруючої та відкритої до Бога людини, яка вирішила подякувати Богові за його милосердя та любов.

"І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись, і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом, - то цей камінь, який я поставив за пам'ятника, буде домом Божим і з усього, що Ти, [Боже], даруєш мені, я дам Тобі десяту частину." (Буття 28:20-22)

Як у старозавітні часи, так і сьогодні, все, що ми сіємо та пожинаємо належить Богові. Він віддає з надлишком тим, хто дає без примусу і не шукає при цьому для себе нагороди. Бог не зобов'язаний повертати наші пожертвування з надлишком. Проте Він робить це тому, що любить нас.

Використовуйте у молитві ці вірші, коли переживаєте фінансові труднощі

"І будеш ти пам'ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу." Повторення Закону 8:18

"І Господь дасть тобі добрий приріст у плоді утроби своєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді поля твого на тій землі, що Господь заприсягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі. Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю, небеса, щоб дати дощ для Краю твого в часі його, і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки. І ти позичатимеш багатьом народам, а сам не позичатимеш ні в кого. І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не долом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати і виконувати.." Повторення Закону 28:11-13

"Бо людині, що перед лицем Його добра, Він дає премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, - щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!"… " Книга Еклезіястова 2:26

"Якщо тільки послухаються, та стануть служити Йому, покінчать вони свої дні у добрі, а роки свої у приємнощах." Книга Йова 36:11

"І багатство та слава - від Тебе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоробрість, і в руці Твоїй - побільшити та зміцнити все." 1 Книга Хронік 29:12.

"Господь – то мій Пастір, тому в недостатку не буду." Книга Псалмів 23:1.

"Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають. Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недоостатку не чують в усьому добрі." Книга Псалмів 34:10-11.

"Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили." Книга Псалмів 37:25.

"Не надійтеся на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, - не прикладайте свого серця до нього." Книга Псалмів 61:11.

"Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх, - і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим." Книга Приповістей 3: 9-10.

"Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя." Книга Приповістей 11: 28.

"Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного." (Книга Приповістей 13:22). 13:23).

"Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно. А через пізнання, кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним." (Книга Пріповістей 24: 3-4).

"Чи ж не це – щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, - щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте,зцілення твоє заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!. Тоді кликати будеш - і Господь відповість, будеш кликати - і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, - тоді то засвітить у темряві світло твоє, і темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають! "(Книга Ісаї 58: 7-11).

"Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, - промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір? І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду. І не заб’є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот. І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм, говорить Господь Саваот." (Книга Малахії 3: 10-12).

"Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або У що ми зодягнемося? Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, - а все це вам додасться." (Євангелія від Матвія 6: 31-33).

"Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте." (Євангелія від Матвія 10: 8).

"І всякий, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестри, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, -той багатократно одержить і успадкує вічне життя". (Євангелія від Матвія 19: 29).

"Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, - добрий бо Він до невдячних і злих!" (Євангелія від Матвія 6: 35).

"Давайте - і дасться вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють і вам". (Євангелія від Луки 6: 3 38).

"Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить".(Євангелія від Луки 12: 33).

"В першого дня в тижні нехай кожен з вас відкладає себі та і збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду". (1 Послання до Коринтян 16: 2).

"А до цього кажу: Хто скупо сіє, - той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, - той щедро й жатиме. Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, - не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком".(2 Послання до Коринтян 9: 6-8).

"А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі". (Послання до Филип’ян 4: 19).

"Улюблений, - я молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був здоровий, як добре ведеться душі твоїй". (3 Послання Івана 2).

"Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали, і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували, щоб ви перед чужими пристойно поводилися, і щоб не від кого не залежали!". (1 Послання до солунян 4: 10-12).

"Усі шляхи людини чисті в її очах, але Господь зважує душі" (Приповістки 16:2)

Чому ж люди прагнуть до накопичення грошей і наскільки правильні їхні мотиви у світлі Слова Божого?

1. За чужою порадою . Але Біблія говорить: "Але Біблія говорить: "Безглуздий вірить будь-якому слову, а розважливий уважний до шляхів своїх" ( Приповістки 14:15).

2. Через заздрість. Заздрість же асоціюється із жадібністю та скупістю.

3. Через азврт. Але в Божій "грі" людина, що порушує Божі правила, ніколи не стане переможцем!

4. Заради самоствердження. Цей мотив особливо згубний, оскільки суспільство заохочує цю слабкість. Нам подобається, коли нам виявляють повагу і говорять компліменти. Накопичення матеріальних багатств живить наше его. Навіть у християнських колах можна зустріти віруючих, які прагнуть спілкуватися тільки з "потрібними" людьми. Вони витрачають всі сили на те, щоб домогтися поваги інших оточуючих. Вони роблять пожертвування тільки на очах у всіх і діляться своїм багатством заради самореклами. Але гроші самі по собі не можуть бути чистими або брудними, моральними або аморальними. Питання в тому, як ми їх використовуємо.

5. Через любов до грошей. Той, хто збирає гроші через "любов" до них, як правило, не погодиться розлучитися з ними навіть заради престижу і поваги. Життя такої людини - суцільна мука. Володіючи тисячами і мільйонами доларів, така людина страждає, якщо потрібно витратити навіть невелику суму.

6. Щоб мати почуття захищеності. Багато хто прагне нажити багатство заради почуття захищеності. Очевидно, вони не вірять в те, що Бог може задовольнити їх потреби, і збирають гроші через страх. Спочатку, як правило, вони вирішують накопичити кілька тисяч доларів, просто щоб захистити себе від непередбачених обставин у майбутньому. Однак того, хто не довіряє Богу, не зможе захистити від неприємностей ніяка сума! Немає нічого поганого в тому, що людина планує витрати і робить заощадження, погоджуючи їх з волею Божою. Але люди, які прагнуть нажити стан заради почуття захищеності, довіряють Богу тільки на словах. Насправді вони більше довіряють своїм грошам. На нас з усіх боків обрушується лавина всіх можливих видів страхування. Все це добре, якщо користуватися цим розумно, але віра (довіра) приходить від слухання, а слухання - через Слова Боже (а не через страх).

7. Для розвитку духовного дару. Бог дуже цінує в людині бажання та вміння жертвувати. Тому істинне багатство від Бога приходити саме через жертвування. Найцікавішим у Божому плані є те, що, коли Він знаходить хорошого управителя, здатного вільно, без примусу ділитися з іншими, Бог благословляє таку людину з надлишком. Але заможна людина має куди більше відповідальностей, аніж бідна.

Нам необхідно бути чуйними щодо того, куди Бог хоче направити наші внески

Бог дає нам можливість не тільки задовольняти потреби святих, але й робити вклад у Його роботу. На жаль, більшість з нас завалені запитами від різних благодійних організацій. Багато з цих запитів заслуговують на увагу, проте деякі організації занадто нав'язливо рекламують свої проекти. Нам слід знаходити правильне співвідношення між співчуттям і розумним управлінням своїми доходами. Щодо будь-якої організації, яка прагне отримати вашу фінансову підтримку, необхідно задати собі наступні питання:

1. Чи несе ця організація звістку, яка відповідає Слову Божому?

2. Чи знаходить її робота позитивний відгук?

3. Чи є Біблійні цілі головним напрямком організації?

4. Чи відповідає спосіб життя її керівників біблійним принципам?

Дуже важливо виробити правильне уявлення про те, кому і в яких випадках допомагати грошима. Слово Боже відкриває нам такі істини:

- Ми покликані задовольняти потреби, а не бажання або примхи людей (Приповістки 16:26).

- Ми повинні допомагати тим, хто нездатний забезпечити себе сам (Луки 14:13-14).

- Неможливо дати Богу занадто багато. Чим більше ми віддаємо, тим більше Він може довірити нам (Малах. 3:7-11).

- Ми маємо забезпечувати братів-служителів гідним чином.

- Ми повинні задовольняти потреби віруючих. Нам слід підтримувати незаможних в їх потребах, як спасених, так і неспасених.

Для того, щоб ваші плани втілилися у життя, необхідно спиратися на Божу мудрість, коли приймаєш будь-яке рішення

Дуже часто християни сумніваються, чи потрібно їм планувати свій бюджет. Вони запитують: "Хіба християнин не повинен повністю покладатися на Бога?" Безумовно повинен! Але хіба це означає, що нам потрібно сидіти вдома і чекати нової манни з неба? Бог думає по-іншому.

"Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди, бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?" (Припов. 27:23-24).

Всюди в Біблії ми бачимо, як вожді будують плани і прагнуть втілити їх у життя на славу Бога. Планування є істотним елементом успіху будь-якої фінансової програми – тим більше у християн. Бог очікує від нас розумного підходу. Ми читаємо у Книзі Приповістей, що успішне планування свідчить про мудрість:

"Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно. А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним" (Припов. 24:3-4).

Перший крок до планування – це адекватна оцінка своїх фінансових справ. Вона вимагає деяких зусиль. Постарайтеся, щоб ваш план не вийшов занадто загальним, але в той же час, щоб його конкретність не мала владу над вами. Якщо не все піде за планом, не засмучуйтеся.

"Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість." (Якова 1:2-3).

Зазвичай ці вірші відносять до часів випробувань, проте вони можуть бути застосовані до того, як християнин повинен дотримуватися своїх планів і не піддаватися фінансовим спокусам. Для того, щоб ваші плани втілилися в життя, при прийнятті будь-якого рішення необхідно спиратися на Божу мудрість. Пам'ятайте, "Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить" (Псалтир 118:130).

Планування можна розділити на два види: КОРОТКОСТРОКОВЕ І ДОВГОСТРОКОВЕ.

Что такое краткосрочный план? Это план, который выполняется ежедневно и включает в себя оплату счетов, расходы на покупку продуктов, деньги, отложенные на отпуск, и даже плату за проезд в транспорте. Такие краткосрочные планы необходимы каждому. Пренебрежение краткосрочным планированием приводит к тому, что человек живёт в состоянии тревоги и напряжения.С чего начать? С простого, но реального бюджета!

"Ибо кто из вас, желая построить башню, не сядет прежде и не вычислит издержек, имеет ли он, что нужно для совершения её" (Луки 14:28).

Христианскому дому должны быть присущи порядок и безупречность. Ни то, ни другое невозможно без нормального общения и хорошего планирования. Предложенные ниже принципы помогут вам составить полезные и библейски обоснованные планы.

ШЕСТЬ ШАГОВ КРАТКОСРОЧНОГО ПЛАНИРОВАНИЯ

Шаг 1. Фиксируем планы и цели

Перечисленные на бумаге цели дают нам объективное представление о том, чего мы хотим достичь. Такой план, перенесенный в область финансов, называется бюджетом.

"Предай Господу дела твои, и предприятия твои совершатся" (Притчи 16:3) – это первый шаг библейского планирования. Каким же образом это происходит?

"Сердце человека обдумывает свой путь, но Господь управляет шествием его"(Притчи 16:9).

Шаг 2. Прежде всего, отделите то, что причитается Богу

Этот прнцип является существенным элементом любого планирования.

"Чти Господа от имения твоего и от начатков всех прибытков своих; и наполнятся житницы твои до избытка, и точила твои будут переливаться новым вином"(Притчи 3:9-10).

Шаг 3. Держите под контролем использование кредита или совсем откажитесь от него

Во многих современных семьях кредит расходуется бесконтрольно. Долговая зависимость является сегодня важнейшей причиной разрушения семей. Семьи, попавшие в такую ситуацию, должны прекратить неправильное использование кредита.

"Лучше немногое при страхе Господнем, нежели большое сокровище, и при нём тревога"(Притчи 15:16).

Шаг 4. Научитесь быть довольным

Многие семьи, испытывающие денежные затруднения, полагают, что дополнительный доход, например зарплата жены, станет самым лёгким и наилучшим выходом из положения. Но обычно это не даёт ожидаемого результата. Большинство денежных проблем вызваны чрезмерными расходами, а не недостаточным доходом. На самом деле дополнительный доход зачастую только усугубляет ситуацию. Необходимо принять серьёзные решения.

а) Прежде всего, помолитесь и предоставьте Богу возможность действовать.

Если вы собираетесь что-то приобрести, не торопитесь. Если предполагаемая покупка соответствует Божьей воле, Он может открыть совершенно неожиданные денежные источники. Одна из величайших радостей в жизни христианина – это ощущение Божьей любви, когда Он чудесным образом даёт христианину то, что необходимо.

"Покорись Господу и надейся на Него. Не ревнуй успевающему в пути своём, человеку лукавствующему"(Псалом 36:7).

б) Сократите расходы.

Вы не пожалеете об этом, если ваша цель - Божий мир. "Кто любит веселье, обеднеет; а кто любит вино и тук, не разбогатеет"(Притчи 21:17).

Шаг 5. Определите, что Бог задумал для вас

Если вы позволяете другим определять ваши цели, планы и приоритеты, вам не миновать разочарования. Помните: у Бога есть намерения, касающиеся лично вас. Следуйте Его плану, а не тому, что предлагают вам соседи.

"Ибо только Я знаю намерения, какие имею о вас, говорит Господь, намерения во благо, а не на зло, чтобы дать вам будущность и надежду" (Иерем. 29:11).

Есть такое выражение: "Если у вас есть только Иисус, значит, у вас есть всё, что вам нужно". Однако умение находить удовлетворение в Нём не появляется само собой. Необходимо прикладывать усилия. Не идите на поводу мирского мнения. Ведь мир утверждает, что счастье состоит в том, чтобы пить лучшие напитки и носить теннисные туфли только определённых фирм. Но как только вы покупаете эту единственно необходимую для счастья вещь, появляется новая, и так далее.

"Блажен человек, который снискал мудрость, и человек, который приобрёл разум! Потому что приобретение её лучше приобретения серебра, и прибыли от неё больше, нежели от золота"(Притчи 3:13-14).

"Ибо Господь даёт мудрость; из уст Его – знание и разум"(Притчи 2:6).

Шаг 6. Ищите совета

Чтобы получить помощь, нужно попросить о ней. Многие христиане готовы помочь другим, но сами никогда не просят о помощи. Это и называется гордыней. У всех бывают трудности, и время от времени все мы нуждаемся в помощи и совете. Люди часто отказываются просить совета, потому что не хотят признать существование проблемы. Это нелепо!

"Слушайся совета и принимай обличение, чтобы сделаться тебе впоследствии мудрым"(Притчи 19:20).

Зачастую лучшим советчиком оказывается верующий супруг или супруга. В браке каждая из сторон несёт свою долю ответственности. В установлении и поддержании финансового равновесия должны участвовать оба супруга (говорить и слушать).

"Посему оставит человек отца своего и мать и прилепится к жене своей, и будут двое одна плоть" (Ефес. 5:31).

Мнение и совет – это не одно и то же. Мнение есть у каждого, но не каждый может дать разумный совет. Если вам нужно удалить аппендикс, к чему вы прислушаетесь: к мнению соседа или к совету опытного хирурга? Ниже перечислены качества доброго советчика:

"Ибо епископ должен быть непорочен, как Божий домостроитель, не дерзок, не гневлив, не пьяница, не бийца, не корыстолюбец, но страннолюбив, любящий добро, целомудрен, справедлив, благочестив, воздержан, держащийся истинного слова, согласного с учением, чтоб он был силён и наставлять в здравом учении и противящихся обличать"(Титу 1:7-9).

Используйте этот список в поисках совета по всем финансовым проблемам.

Що таке довгострокова мета? Це ланцюжок збудованих одна за одною короткострокових цілей. Однак мало хто ставить перед собою короткострокові цілі, не кажучи вже про довгострокові. Люди витрачають більше часу на планування найближчої відпустки, ніж на планування витрат на освіту дітей. У міру нашого професійного зростання збільшуються і наші доходи, разом з ними зростають й витрати. Якщо ми не ставимо перед собою ніяких конкретних цілей у перспективі та не плануємо щоденні витрати, ми просто з'їдаємо більшу частину заробленого.

Мета будь-якого фінансового планування – забезпечити оплату освіти, виплату позик, пенсію, а також пожертвування. З іншого боку, такі плани дозволяють тримати під контролем наші природні схильності, щоб, у разі якщо Бог благословить нас з надлишком, ми вжили цей надлишок для Його прославлення, а не для себе самих. Не маючи заздалегідь складеного плану, багатий християнин може піддатися спокусі занадто багато витратити на страховку, накупити дорогих «іграшок» або, навпаки, бажаючи накопичити, як можна більше, відмовляти собі та своїй родині у багатьох речах.

Довгострокове планування не є страховкою від непередбачених бід, але гарантує, що ви не опинитеся в боргах.

ТРИ КРОКИ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ЦІЛЕЙ

1. Краще за все скласти план на папері

«Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання» (Луки 14:28).

2. Визначте найважливіші фінансові цілі

Спочатку ми отримуємо гроші за ту роботу, яку ми вибрали і яка нам подобається. Однак з часом мотивація змінюється: ми починаємо накопичувати гроші, щоб знайти фінансову впевненість. І замість кількох тисяч врешті-решт нам потрібно вже мільйон. Тому перш, ніж наживати гроші, важливо чітко визначити цілі. Бог хоче, щоб ми встановили для себе розумні фінансові цілі і не дозволяли собі надмірних накопичень, які виводять Божі ресурси з обігу. Про багатих в Новому Завіті сказано,

«…Щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні, щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя.» (1 Тим. 6:18-19).

3. Планування витрат фінансів сім'ї на майбутнє

Цілі, які ставить перед собою сім'я, визначають майбутній її успіх. Якщо ці цілі відповідають Божим принципам, винагорода перейде від батьків до дітей. Але якщо ми не будемо при дітях обговорювати фінансові плани та цілі, то як ми можемо очікувати, що вони виростуть відповідальними щодо грошей людьми? Надзвичайно важливо, щоб вся сім'я брала участь у плануванні та розподілі Божих ресурсів. Подружжю слід обговорювати ці плани удвох, а потім з дітьми. Зробіть своїм дітям цю радість: бачити, як ви берете участь в розподілі Божих ресурсів. Засвоєні з раннього дитинства, ці звички принесуть надалі дивіденди – свободу від жадібності і пристрасті до накопичення. Цей вірш говорить, що наші мотиви будуть випробувані Богом:

«То буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є» ( 1 До Кор. 3:13).

А ось якої спадщини можна очікувати від благочестивих батьків:

«Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного» (Припов. 13:22).

Слово беспокойство в переводе с греческого означает "быть одолеваемым заботами". Человек, который беспокоится о чем-то, как бы "разделяет" свое сознание, мышление, поступки между двумя вещами: тем, что важно и полезно, и тем, что вредит и разрушает. Беспокойные люди проводят много времени, тревожась о том, что может произойти или не произойти в будущем. Они могут испытывать чувство страха, ожидая наихудшего: "Что будет. если я потеряю работу? А вдруг мой ребьенок заболеет, станет наркоманом?" и многое другое.

Беспокойство только на первый взгляд кажется безобидным. На самом деле - это серьезный грех, потому что в его основе лежат неверие и сомнение. Если вы беспокоитесь или слишком сильно озабочены чем-то, этим самым вы проявляете ваше недоверие Богу в том. что Он способен обеспечить вас всем необходимым, в чем вы можете нуждаться. 

"И будет Господь вождем твоим всегда, и во время засухи будет насыщать душу твою и утучнять кости твои, и ты будешь, как напоенный водою сад и как источник, которого воды никогда не иссякают" (Ис. 58:11)

Если вы постоянно пребываете в тревожных мыслях, вы поступаете в разрез с Божьим Словом, пытаясь сделать своими силами то, что Бог уже пообещал сделать для вас. Беспокойство постепенно разрушает ваше тело и через время с большой вероятностью могут возникнуть такие симптомы как повышенное кровяное давление, сердечные заболевания,  головные боли, простудные заболевания, язвы, а также заболевания желудка.

"... кто из вас, заботясь, может прибавить себе росту хотя на один локоть?... Итак не заботьтесь и не говорите: что нам есть? или что пить? или во что одеться? потому что всего этого ищут язычники, и потому что Отец ваш Небесный знает, что вы имеете нужду во всем этом. Ищите же прежде Царства Божия и правды Его, и это все приложится вам." (Мф. 6:27, 31-33)

Тревоги и беспокойство парализуют волю человека, уничтожают способность творчески мыслить. Любая попытка инициативы пресекается. Беспокойный человек легко может впасть в гнев или начать контролировать других людей, что, в свою очередь, разрушает отношения с окружающими. Приходит нездоровая потребность получать одобрение со стороны других людей, что еще больше отдаляет человека от Бога. Такое состояние можно сравнить с вором, который приходит под покровом темноты, чтобы похитить самое дорогое - ваш душевный мир.

Но Бог не желает, чтобы вы жили в страхе перед будущим, став заложниками своих собственных эмоций. Он обещает восполнить все ваши нужды благодаря жертве Иисуса Христа. Если вы пригласили Бога управлять вашей жизнью, вам уже не нужно беспокоиться, каким образом Он будет выполнять Свое обещание. Просто верьте, что Он сделает это. 

"Все заботы ваши возложите на Него (Бога), ибо Он печется о вас."   (1 Петра 5:7)

Возможно, вы понимаете, что не должны беспокоиться, но не можете остановиться думать негативно. Выход для вас тоже есть. Замените ваши негативные мыли размышлениями, основанными на Слове Божьем. Сознательно примите решение думать о том, что "истинно, честно, чисто, справедливо, любезно, достославно" (Филип 4:8). Помните: все, что совершает Господь, только к лучшему, даже если обстоятельства говорят обратное и со стороны кажется, что это провал и неудача. Учитесь быть довольными и благодарными Богу за все. Бог всегда рядом с вами. Как ребенок, доверьте свой завтрашний день Ему. 

Досконала любов проганяє геть страх

Давайте розберемося, чому приходить страх? Біблія говорить, що страх - це брак любові Божої у людині.«Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові» (1 Івана 4:18). Що ж нам робити, коли є страх? У наступному вірші дається відповідь: «Ми любимо (Бога), бо він перший полюбив нас».

Любов до Бога виражається у нашій повазі до Нього, бажанні мати з Ним близькі стосунки, у виконанні Його волі. Тому, в першу чергу, нам необхідно присвячувати щодня деякий час для хвали і поклоніння Господу. Ці речі приносять нам зцілення та звільнення.

Крім хвали і поклоніння Бог нам дав духовну зброю (Еф.6:13-18). Не зневажайте її!

Слово Боже допомагає зміцнювати нашу віру і приносить перемогу у всіх сферах нашого життя. Присвячуйте більше часу, щоб читати і роздумувати на Словом. Можливо, спочатку буде важко привчити себе робити це регулярно, але з Божою допомогою у Вас обов'язково вийде і Ви будете мати величезне благословення у своєму житті.

Не забувайте про кров Христа! Через неї ми стаємо праведними перед Богом. Кров Ісуса очищує нас від усякого гріха та від його наслідків (До Рим. 5:9, 1 Івана 1:7). Тому всякий нечистий дух (у тому числі і страх) повинен піти з життя людини, яка запросила у своє життя Ісуса Христа і призиває охорону крові Ісуса на своє життя і життя своїх близьких. Просто робіть це!

Гнів - це сильне відчуття незадоволеності, яке виникає, коли потреби або очікування людини не були задоволені. Гнів має безліч ступенів - від легкого і контрольованого роздратування до пориву ярості, що вже не піддається управлінню.

Гнів може бути тривалим , людина утримує його у душі впродовж довгого часу. Такий гнів, зазвичай, походить із серця людини, котра не пробачила стару образу. Непрощення, кінець кінцем, призводить до відчуття обурення та сильній гіркоті, що впливає на всі області взаємовідносин із кривдником.

"Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб "не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою", і щоб багато хто не опаганились тим" (Послання до Євреїв 12:15)

Гнів, який пригнічується - це приховане або заперечуване перед самим собою й іншими почуття. Зазвичай, воно виникає у результаті страху перед негативними емоціями іншої людини. Цей вид гніву створює у людині лукаве серце (нещире поводження з іншими). Недолік нещирості у конфліктних ситуаціях викликає у людини жаль до самої себе, втрату самоповаги, а в результаті призводить до руйнування взаємовідносин з людьми. Часто люди ховають гнів, вживаючи алкоголь, наркотики, дивлячись цілодобово телевізор та ін.

"Устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі" (Книга Приповістей 26:24)

Спровокований гнів виникає раптово і сильно, як реакція на що-небудь. Він характерний для людей із запальним темпераментом. Може також виражатися через критицизм і сарказм.

Надмірний, вибуховий гнів - це потужне, руйнівне і важко контрольоване почуття. Він часто супроводжується жорстокістю і образою інших.

Не завжди слід сприймати гнів лише з негативного, гріховного боку. Час від часу кожна людина переживає у серці почуття гніву. Це нормально. Адже гнів - це емоція, дана Богом. Але важливо зрозуміти, як правильно управляти вашим гнівом, і що може статися, якщо неправильно поводитися з цим відчуттям. Невеликий вогонь, що освітлюює галявину в лісі, може перетворитися на люту лісову пожежу, яка спалить весь ліс. Так само і невелика іскра гніву, яку можна використати на благо, може перетворитися на полум'я ще до того, як її направлять у потрібному напрямі.

Біблія говорить нам про гнів Божий. Його гнів має прямий зв'язок з Його досконалою волею, виникає з Його любові і піднімається виключно заради нашого блага:"Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці" (Псалом 29:6).

Проте спосіб, яким людина виражає свій гнів, може бути гріховним. Слово Боже закликає:"Гнівайтеся, та не грішіть, - сонце нехай не заходить у вашому гніві " (Послання до Єфесян 4:26).

Сприймайте ваш гнів як сигнал про те, що щось не в порядку, або у вас самих, або в іншій людині. Подібно до індикатора на приладовій панелі автомобіля, що застережує про несправність, гнів повинен спонукати до дії, щоб виправити неполадку. Ісус, поглянувши на фарисеїв з гнівом за їх лицемірство і озлоблення серця, зцілив у суботу людину, що мала висохлу руку.

"І споглянув Він із гнівом на них, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, і сказав чоловікові: "Простягни свою руку. І той протяг, - і рука йому стала здорова!" (Євангелія від Марка 3:5)

Ви правильно виражаєте свій гнів, , якщо при цьому відкрито висказуєте свої думки і відчуття, довіряючи співбесідникові, враховуючи його відчуття і піклуючись про його благополуччя. "Розумний стриманий в словах своїх, і розсудливий холоднокровний" (Приповістки 17:27)

Неприйнятно виражати свої думки і відчуття в образливій манері, проявляючи нечуйність по відношенню до співбесідника або маніпулюючи ним, що призводить до суперечок і свар."Усяке роздратування і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою" (Послання до Єфесян 4:31)

У першу чергу вам необхідно усвідомити свій гнів, тобто визнати відкрито, що ви його відчуваєте. Визначте джерело вашого гніву: образа, несправедливість, страх або відчуття пригніченості (розчарування).

Подумайте про Божу любов до вас."По милості Господа ми не зникли, бо милосердя Його не виснажилося. Воно оновлюється кожен ранок; велика вірність Твоя!" (Плач Ієремії 3:22-23). Спираючись на думку про те, що Бог любить і приймає вас, ви можете бути вільні і не залежати від того, приймають або не приймають вас люди. Бог може заповнити вашу потребу в любові, значущості і безпеці."Дивіться, яку любов дав нам Батько, щоб нам називатися і бути дітьми Божими. Світ тому не знає нас, що не пізнав Його" (1 Послання від Івана 3:1).

Визнайте той факт, що гнів, прихований у вашому серці, - це гріх. Передайте ваше бажання помсти Богові. Просіть Бога про переміну вашого відношення до людини, яка заподіяла вам біль. Активно шукайте можливості проявити любов до людини, яка скривдила вас.

Дякуйте Богові за це емоційне випробування у вашому житті, за те, що звільнення від гніву буде використано Богом для вашого ж блага і допоможе вам більше уподібнитися Христу.

"Притому знаємо, що люблячим Бога, покликаним по Його волевиявленню, все сприяє до блага" (Римлянам 8:28).

Моліться у своєму серці приблизно так:

Господи, допоможи мені завжди знаходитися в Твоїх руках, діяти під Твоїм керівництвом, допоможи мені підкорятися Тобі повністю. Господи, я хочу, щоб Ти направляв мій розум, допоможи мені віддзеркалювати Твою любов у моїх діях і вчинках. Господи, управляй моїми словами, щоб я міг висловлювати Твою істинну любов.

"Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного. По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою" (Євангеліє від Івана 13:34-35).

Сьогодні наша країна, йдучи крізь випробування війною та посттравматичним стресом, стикається з безпрецедентно високим рівнем тривожних та депресивних станів. Тривога – це не просто почуття, а своєрідний фільтр, світогляд, крізь який ми сприймаємо Божий світ, часто бачачи в ньому більше загроз, ніж насправді існує. 

Чому так відбувається? Причини багатогранні. Гіперопіка в дитинстві, коли батьки, сповнені тривогою за безпеку дитини, не навчають її справлятися з труднощами, а навпаки, оберігають від будь-яких викликів, призводить до того, що дитина не розвиває необхідних навичок самостійності та подолання проблем. Вона виростає, нездатною протистояти життєвим випробуванням, а її внутрішній світ наповнюється постійним очікуванням небезпеки. 

Але є й духовний аспект. Диявол використовує силу тривоги, щоб руйнувати стосунки людини з Богом. Він застосовує її як інструмент, щоб контролювати наші думки та вчинки. Цей контроль несе людині тільки страждання. Коли людина, піддаючись тривозі, намагається щось робити, щоб захистити себе від майбутньої небезпеки, вона стає немов би маленьким богом «Я сам». Тим самим вона відвертається від допомоги нашого Всемогутнього Небесного Батька. 

Господь у Своєму Слові застерігає нас: «І не шукайте, що будете їсти й пити, і не журіться. Цього всього прагнуть народи світу; ваш же Отець знає, що цього і ви потребуєте. Але шукайте Царства Його, а це все вам додасться» (Лк. 12:29-31). 

Така чудова обітниця! Коли ми живемо у покорі Божому Слову, саме Воно нас оберігає від усіх тривог і страхів, приносить мир і спокій у наше серце, зцілює нашу душу і навіть тіло. Нехай слова Ісус Христа стануть для вас провідником у нове повноцінне радісне життя. «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам. Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий» (Мв. 11:29-30)

Как зависть, так и ревность являются сложными комплексными эмоциями. Зависть можно охарактеризовать как болезненное восприятие чужих достижений, желание иметь то, что есть у другого человека. Это сочетание обиды, раздражения и агрессии. Ревность - это негативно окрашенное чувство, возникающее, когда нам кажется, что близкий человек (партнер, родитель, друг) уделяет свою любовь и внимание кому-то другому. Ревность может включать в себя одновременно и тревогу, и страх, и злость, и печаль.

Зависть и ревность в чем-то схожи. Только зависть имеет отношение скорее к материальным вещам, качествам личности или талантам другого человека. А ревность скорее относится к отношению (забота, внимание), которое получает "соперник" вместо того, чтобы это внимание получили мы. Зависть - это горячее желание владеть тем, чем владеет другой, а ревность - это горячее желание не потерять, удержать, не дать другому. 

Завистливый человек ощущает внутреннюю боль, когда другие достигают успеха, ощущает потребность осуждать тех, кто добился больше. Такие люди любят безосновательно критиковать, хвалиться перед другими, имеют неукротимое желание достичь больше других. Испытывая зависть, человек пытается неправильным образом восполнить свою потребность чувствовать себя значимым.  Библия показывает зависть только в негативном свете.

"Кроткое сердце — жизнь для тела, а зависть — гниль для костей" (Притчи 14:30)

Ревность, в отличие от зависти, может проявляться как в негативном, так и позитивном ключе. Если вы проявляете ревность, пытаясь защитить важные для вас отношения при угрозе их разрушения из-за неверности, это нормально. Господь называет себя ревнителем, когда видит неверность Своего народа, заменяющего поклонение Богу поклонением идолам. Он испытывает боль ревности, потому что любит нас.

"... ты не должен поклоняться богу иному, кроме Господа Бога, потому что имя Его ревнитель. Он Бог ревнитель." (Исх.34:14 )

Если ревность проявляется с негативной стороны, человек испытывает чувство недоверия, подозрения. Он пытается контролировать, самовольно присваивая себе права на другого человека. Такой человек неискренен, чувствует себя жертвой несправедливости, ощущает саможалость. Хотя он и понимет, что ведет себя неправильно, ему все равно трудно справляться с гневом и пониженной самооценкой.

Библия дает нам исчерпывающий ответ, как справляться с завистью и ревностью. Во-первых, нам нужно научиться быть довольными и благодарными Богу за то, что у нас есть, а также за тех людей, которых Он нам дал (без желания изменить их).

"Говорю это не потому, что нуждаюсь, ибо я научился быть довольным тем, что у меня есть. Умею жить и в скудости, умею жить и в изобилии; научился всему и во всем, насыщаться и терпеть голод, быть и в обилии и в недостатке. Все могу в укрепляющем меня Иисусе Христе" (Филип 4:11-13)

Во-вторых, важно осознать свои эмоции и воспринять их как толчок к переменам. Выясните причину такого состояния. Зависть происходит от плотских греховных желания. Ревность происходит от любви, но вопрос: как вы ее проявляете - благочестиво или эгоистично? Очень важно  покаяться в грехе. Просите у Бога, чтобы Он дал вам любовь "агапе" - любовь, которая жертвует самым дорогим ради блага другого человека. Вместо того, чтобы концентрироваться на людях и плотских желаниях, переведите свой взгляд на Христа. Он показал нам Божью любовь "агапе", отдав Свою жизнь ради прощения наших грехов.

Горе и скорбь - это состояние души, которое возникает в ответ на душевную травму или невозвратимую потерю чего-то важного, дорогого.  Если это вдруг произошло, не требуйте от себя быстрого восстановления. Для успешного исцеления души необходим процесс горевания, оплакивания потери. В этом процессе выделяют определенные стадии (этапы), которые у разных людей протекают по разному. Проходя каждый из этих этапов, доверьтесь Богу - Он знает как вам помочь и вывести вас к обновленной жизни. 

"Ты посылал на меня многие и лютые беды, но и опять оживлял меня и из бездн земли опять выводил меня." (Псалом 70:20)

Стадии горевания (оплакивания горя)

Стадия кризиса может длиться от нескольких дней до нескольких недель. Признаки, характерные для этой стадии: шоковое состояние (бесчувствие), отрицание, сниженная концентрация внимания, механическое выполнение повседневных дел, потеря сна или аппетита, неконтролируемый плач. . 

Стадия тяжелых переживаний длится обычно год или больше. Человек испытывает гнев, обиду, пытается торговаться с Богом. Приходит чувство вины, одиночества и тоски. Возникает жалость к себе, отчаяние, депрессия. Если человек не позволяет себе полноценно пройти через горе, он может зависнуть в этой стадии до конца жизни.

На стадии принятия человек смиряется с потерей, оставляет ее в прошлом. Он привыкает к новому укладу жизни и начинает смотреть в будущее с новой надеждой. Для того, чтобы осознать и принять потери необходим труд души. Он может забирать много сил. Но если вы будете искать волю Божью во всех ваших вопросах, ваши усилия принесут достойный плод. Вы научитесь с гораздо большим смирением и сочувствием относиться к другим людям, будете способны сохранять душевный мир и спокойствие в любых обстоятельствах.

"Из тесноты воззвал я к Господу, — и услышал меня, и на пространное место вывел меня Господь." (Псалом 117:5)

Опасность представляет хроническая скорбь. Она показывает. что человек так и не смог принять потерю - и из-за этого не смог получить исцеление души.Также опасно подавленное горе. Это горе, которое осталось неосознанным, непережитым и поэтому оно не получило исцеления.  Человек вроде бы его и не ощущает, но оно проявляется в разрушительном поведении, порой необъяснимом.

Процесс горевания

Переживая процесс горевания, плачьте столько, сколько вам нужно. Не стыдитесь своих слез. Расскажите близкому вам человеку, которому вы доверяете о ваших чувствах. Не отказывайтесь от своих повседневных задач, общайтесь с людьми. Больше отдыхайте, полноценно питайтесь, занимайтесь физическими упражнениями. Ваше тело также должно восстановиться.

Важно освободиться от обид, гнева и враждебных чувств, связанных с вашей утратой. Ищите близости с Господом. Открывайте Ему все, что вы чувствуете. Он - Источник ободрения и утешения для вас. Думайте позитивно, назидая себя отрывками из Писания. Земная жизнь со всеми ее скорбями и радостями временна. Она проходит. Но Бог уготовал нам вечную жизнь и место на небесах. Держитесь за обетования Божьи и направьте свой взгляд в будущее вместе с Богом.

"Ибо кратковременное легкое страдание наше производит в безмерном преизбытке вечную славу, когда мы смотрим не на видимое, но на невидимое: ибо видимое временно, а невидимое вечно."  (2 Коринф. 4:18)

Чи знайомі вам подібні ситуації: виходячи з квартири і закривши двері ключем, ви по кілька разів смикаєте за ручку дверей, бажаючи упевнитися, чи закрита вона. Або, вже вийшовши з дому, боретеся зі спокусою повернутися і перевірити, чи не забули ви вимкнути газ (світло, воду). А можливо, ваші думки наповнені турботою про те, де зараз ваші діти, чи все з ними нормально. Уява малює витончені картини, і ви в поспіхом набираєте їх номер, щоб перевірити, чи візьмуть вони трубку. Нав'язливими можуть бути також і непристойні думки - вони лізуть у голову в самих невідповідних ситуаціях.

Нерідко люди живуть, постійно думаючи, що вони погані, що ніхто їх не любить, що про них не піклуються (або не вважали за потрібне це робити в їхньому дитинстві) як потрібно. Це призводить до образ, гіркоти, емоційного болю, що не припиняється.

Яка ж причина нав'язливих думок і спогадів?

Як правило, це сильна одноразово пережита душевна травма (смерть близької людини, розлука, серйозна хвороба дитини, участь у військових діях, аварія) або тривала психотравмуюча ситуація (дратівливе керівництво на роботі, погані матеріально-побутові умови життя, постійні конфлікти з родичами та ін.). Також нав'язливі думки можуть бути результатом внутрішнього конфлікту в душі людини. Тобто людина, яка вважає своїм обов'язком робити щось, буде продовжувати це робити, незважаючи на очевидні перешкоди (біль або втрата). Недосипання, алкоголізм, постійні фізичні хвороби - все це може бути причинами нав'язливих спогадів.

Коли приходить чергова нав'язлива думка, людина намагається захиститися від неї, виконуючи якісь дії (особливі ритуали), які "допомагають вирішити" проблему. Наприклад, нав'язливою думкою може бути страх підхопити інфекцію. І людина ретельно, багато разів на день миє руки, приймає душ, чистить все навколо. їй здається, що таким чином вона "рятує" себе. Деякі намагаються піти від негативних спогадів, вживаючи алкогольні напої. У деяких випадках виникають неконтрольовані спалахи агресії.

Людина в таких ситуаціях загалом усвідомлює, що робити цього не потрібно, але не може зупинитися. Як правило, вона намагається контролювати свій стан, приховує його від інших. Все це може призводити до безсоння, депресії, дратівливості, болів в серці, аритмії, зміни характеру та ін. 

Як позбутися нав'язливих думок і спогадів?

Життя влаштоване таким чином, що на кожному кроці нас можуть чекати травмуючі ситуації. І нам треба вчитися справлятися з ними правильним чином. Нав'язливі думки втратять свою силу після того, як ми розберемося в причинах постійного виникнення одних і тих же негативних емоційних реакцій і перестанемо їх боятися. Прийміть рішення відмовитися вірити негативним думкам про вашу ситуації. Щоб не відбувалося з вами, люблячий Господь вас ніколи не залишить, Він допомагає, зцілює, охороняє, дає силу все переносити.

Якщо думки, які вас мучать, суперечать Слову Божому, навчитеся їх зупиняти відразу ж, не давайте їм розвиватися, розростатися. Пам'ятайте, що диявол дуже майстерно може їх використовувати для того, щоб перешкодити вам виконувати волю Божу, рухатися у вашому призначення в Бозі. Протистойте дияволу, довіряючи Господу.

"Навіть коли б ходив я долиною темряви, -я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезло твоє й палиця твоя -вони дають мені підтримку." (Псалом 23:4)

"Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми і всяку гордість, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові" (2 Кор. 10:4-5).

Вчіться думати позитивно, читайте Слово Боже і інші надихаючі книги, щоб знайти для себе аргументи, які допомагатимуть вам змінити ваше мислення.   

Шукайте близьких відносин з Богом, з Духом Святим. Його любов до вас безмірна. Він сильний вас врятувати з будь-якої ситуації, яка здається вам безвихідною.

"Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я - Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю." (Исайї 41:10)

Якщо вам необхідна молитва або консультація по Слову Божому, ми раді спілкуватися з вами і молитися за вас. Наші телефони розміщені на сайті.  А тут ви можете написати своє молитовне прохання.

Сльози створені Господом для того, щоб біль, гіркота, жалоба, що накопичуються всередині, могли вийти назовні

Сльози - це прояв емоцій. Людина може радіти до сліз, проте частіше вони супроводжують смуток, образу, зраду, втрату. Вважається, що сльози - це прояв лише жіночих емоцій, тому що ми рідко бачимо, щоб плакали чоловіки. Насправді, все відбувається не зовсім так.

Протягом усієї історії людства сльози тісно співіснували з самою сутністю людського серця. Дуже рідко зустрічаються люди, які ніколи не лили сльози смутку або радості. Проте, чомусь суспільство виховує чоловіків таким чином, що плакати - це не чоловіча справа, це знак слабкості. Їх заздалегідь програмують бути "муміями" чоловічої статі. Вважається, що якщо ти раптом схлипнув або сльози потекли мимовіль із твоїх очей, - ти вже не справжній чоловік. Дуже багато чоловіків обтяжені цією вигадкою. Часто навіть віруючі чоловіки вірять цій дурниці і дотримуються як правила життя.

Чи тужать чоловіки про втрату близької людини? Так! Проте вони всіма силами стримують себе, вдягаючи "маску справжнього чоловіка". І тоді відбувається внутрішнє озлоблення, закам'яніння серця. А коли хтось не витримує - зривається і плаче, то викликає цим, нажаль, загальну увагу.

Але сльози передбачено Господом, щоб біль і гіркота, що накопичились усередині, могли вийти назовні. Мова йде про справжній плач - рясний і гучний. Як потоки води і дощу змивають на своєму шляху каміння та інші перешкоди, так і сльози змивають з нашої душі смуток і біль.

Великі чоловіки із Святого Письма - Ісус, Давид, Єремія, Павло, Тимофій, Іван,- не зважаючи на те, що були великими людьми і героями віри, плакали! Їхні приклади свідкують про те, що справжні чоловіки щирі у проявленні своїх глибинних почуттів, їхні сльози течуть без перешкод.

Не треба соромитися плакати заради самого себе і заради ближніх. Важливо вчитися співчувати і плакати з тими, хто плаче. Біблію писали у сльозах і сльозам вона зобов'язана своїми кращими скарбами. Богові немає чого казати самовдоволеній людині. Псалом 83:7 говорить нам про долину плачу: "...ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!". Долина плачу - це місце духовної посухи, через неї проходять усі в свій час. Ваш плач може бути відчайдушним і щирим. "Іісусе, допоможи!", "Врятуй мене!". Ваші сльози можуть текти немов річка, це може бути зойк або голосіння, волання, стогін знеможеного старого, лемент душі що потопає, крик про порятунок. Будьте щирими у цій долині!

Молитва.

Дорогий Ісусе, я зовсім знемігся, я так втомився грати в цю гру. Я хочу відкритися для усього, що Ти мені запропонуєш. Я хочу щоб ті сльози, які накопичились у мене всередині, вийшли назовні. Пробач мені, що я роками стримував емоції. Дорогий Господь, Ти найбільше Чоловік серед усіх, хто живуть, і я хочу наслідувати Твій приклад. Ти часто бував зворушений до сліз. Я хочу переживати таке ж полегшення. Я віддаю Тобі своє серце і життя. Зціли мої рани, нехай розтануть стіни у моєму серці. Я хочу переживати всю повноту того життя, яке Ти прийшов дати мені. Я молюся в Твоє дорогоцінне ім'я. Амінь.

Можна назвати декілька характерних рис у поведінці людини, яка має поранене серце.

Поведінка і вчинки здорових людей, як правило, зцілюють усіх навколо. Зранені ж люди починають наносити рани іншим навколо себе.

І це виходить не спеціально. Буває так, що з однією людиною просто спілкуєшся - і після цього відчуваєш певне зцілення, мир, спокій. З нею хочеться спілкуватися ще й ще. Інша людина намагається, як вона сама думає, допомогти тобі, щось підказати, виправити, дати пораду, але після такого спілкування залишається неприємне відчуття, важкість у душі, чи, навіть, біль. І більше з нею стикатися вже не хочеться.

Випробовуйте себе у цьому розумінні - згадайте, що говорили вам люди про вас, стосовно вашого служіння або допомоги їм. Як би ви могли оцінити те, що відбувається з вами та іншими людьми, з якими ви спілкуєтесь. До якої категорії людей ви б себе скоріш віднесли, - до тих, чиї слова уражають чи уздоровлюють? Замисліться, як часто ви ранили інших, у яких напрямках чи сферах? Чи прослідковуються певні закономірності між вашими словами, вчинками і наслідками, що відображуються у поведінці, або реакції оточуючих? Яка вона частіше - позитивна, чи негативна?

Здоровим людям легко радіти успіху інших. Зранені ж люди не можуть радіти, або навіть заздрять успіху інших.

Здорова, душевно цілісна людина, коли, наприклад, заходить до домівки свого знайомого і бачить новий холодильник, або інші нещодавно придбані речі, щиро радіє за свого друга. Зранена людина, коли бачить, наприклад, успішне служіння іншого, відчуває усередині себе незадоволення. Вона вважає, що могла б впоратись значно краще з тим самим завданням. У бесіді з іншими зранена людина обов'язково підкреслить похибки успішної людини, або намагатиметься висловлювати свою думку повсякчас з будь-якого питання, про яке йде розмова.

Здорові люди прагнуть віддавати любов іншим. Зранені, навпаки, вимагають до себе любові від інших.

Здоровій людині, як правило, не властиво казати, що її ніхто не любить, і що вона не відчуває любові Божої до себе. Зраненій людині, навпаки, властиво відчувати що до неї якось не так відносяться, менше звертають увагу, ніж на інших. Їй здається, що Бог її менше любить або благословляє порівняно з іншими.

Якщо ви помічаєте у собі щось із вище перерахованого, то, напевно, у вас є проблемні області чи питання, котрі необхідно привести до ладу, щоб досягти гармонії з Богом. Адже лише Він може допомогти вам розібратися у собі, розпізнати і зцілити ті рани, які заважають вам жити повноцінним життям. Потрібно розібратися, що саме заважає вам бути відкритими перед Богом. Важливо не тільки навчитись вільно приймати Його любов, насолоджуватися глибокими особистими стосунками з Ним, але й бути здатним ділитися цією дорогоцінною любов'ю з оточуючими.

До зраненості серця можуть призвести, між іншим, колись пережита зневага, відкинення від людини, яка була дуже важливою для вас, непрощення, невірні проголошення, або гріх. Щоб звільнитися та зцілитися остаточно, важливо дозволити Божій істині замінити хибні, неправильні переконання істинними.

Молитва про звільнення від непрощення та осудження

Молитва про зцілення від заздрості та гордості

Молитва про позбавлення від відкинення

(за матеріалами Дмітрія Лео, служіння «Благословення Отця»)

Почуття провини приходить до людини внаслідок усвідомлення нею якогось певного вчинку, висловлювання або думки, які вважаються поганими згідно норм поведінки, прийнятних для певних груп людей (родина, колектив, суспільство). Християни відчувають почуття провини, якщо зробили щось таке, що протирічить заповідям Божим. У такому випадку почуття провини проявляється як результат одкровення від Духа Святого про скоєний гріх і викликає жалкування або смуток, які призводять до каяття.

"Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово. Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас. Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть." (2 до Коринтян 7:8-10)

Почуття провини - це засіб, який використовує Бог для того, щоб попередити нас про необхідність покаятися і відвернутися від наших гріхів. Щоб Він міг простити нас, очистити і зробити нас вільними від почуття провини. Якщо ви винні у чомусь - це означає що ви порушили закон і заслуговуєте на покарання. Проте, ви можете отримати милість і прощення, прийнявши спасіння і виправдання, яке запропоновано вам через жертву нашого Господа Ісуса Христа.

Чувство вины даровано нам Богом для того, чтобы предостеречь нас от действий, которые могут принести боль другим людям или нам самим. Чувство вины побуждает нас обратиться к Богу, чтобы получить прощение и обновление. Но божий противник - дьявол часто внушает нам чувство вины, которое не имеет отношения к Божьим законам. Такое внушенное дьяволом чувство вины не приносит никакой пользы. Оно приводит к отчаянию и унынию. Бойцы, возвратившиеся из зоны боевых действий, часто страдают именно таким чувством ложной вины. "Я не должен был выжить, когда мои товарищи погибли. Если бы я действовал быстрее, более умело или умно, люди бы не пострадали. Когда этот человек бросился на меня с ножем, я потерял контроль над собой, я бил его и не мог остановиться, пока он не превратился в кусок рубленого мяса. Я отвечал за то, чтобы мои солдаты уцелели, но они погибли. " - подобные мысли, когда они повторяются снова и снова, способны разрушить психику любого человека. 

Конечно, огорчаться и гневаться из-за событий, принявших нежелательный оборот, нормально. Но никто не возлагал на вас ответственность за все эти несправедливости. Поэтому не стоит брать вину на себя и попадать под манипуляции вашего врага - дьявола. Единственный способ справиться с ложной виной - осознать, что она ложна, внушена сатаной и попросить Бога избавить вас от нее. Только Бог может снять эту ношу с ваших плеч.

Но есть истинное чувство вины, которое приходит, когда мы грешим, нарушая заповеди Божьи. Это значит, что Святой Божий Дух показывает вам ваш грех, желая привести вас к покаянию Все люди совершают грехи, но какими бы тяжкими они не были, Бог может простить человека и избавить его от ответственности за них. Это возможно, потом что Иисус Христос добровольно взял ответственность за грехи людей и пошел на крестную смерть вместо нас. Согласно Божьей справедливости каждый грех должен быть наказан. Но Иисус Христос заменил наши грехи Своею праведностью. Он взял грехи на себя и понес самое суровое наказание за них - смерть. Но затем, являя Свою власть над смертью и Свою вечную природу  как Божьего Сына, он воскрес из мертвых.

Чтобы жертвенная смерть на кресте избавила вас от ваших грехов, вам надо сделать два шага.

1. Исповедовать свои грехи. Это значит согласиться с Богом, что вы совершили эти грехи и в Божьих глазах поступили неправильно. После этого вам надо сказать своими словами (исповедовать) грех и попросить у Бога прощения за него.  

"Если исповедуем грехи наши, то Он, будучи верен и праведен, простит нам грехи наши и очистит нас от всякой неправды." (1 Иоанна 1:9)

2. Раскаяться. Это слова в переводе с греческого означает "развернуться и пойти в другом направлении". После того, как вы согласились с Божьим мнением о своих грехах (исповедали), вам нужно изменить ваши поступки здесь на земле. Если, например, вы обижали других людей, то после раскаяния, вы не станете этого больше делать. Именно перемена действий покажет, что вы раскаялись по настоящему.

"Итак покайтесь и обратитесь, чтобы загладились грехи ваши" (Деяния 3:19)

В некоторых случаях при раскаянии вам, возможно, будет необходимо возместить ущерб за свои греховные действия. Если вы что-то украли, вам необходимо вернуть украденное или возместить пострадавшему его потерю деньгами. Если от вашего прелюбодеяния родился ребенок, вы должны поддерживать его. Божье прощение не означает, что вы освобождены от всякой ответственности, которую влечет за собой грех. Прощение означает, что грех не отделяет вас больше от Бога, и освобождает для Него путь, чтобы Бог мог действовать в вашей жизни.

Посттравматическое стрессовое расстройство (сокращенно ПТСР) - это психологическое состояние, которое наблюдается у человека, который переживает событие, связанное с возможностью тяжелого ранения или смерти. ПТСР могут вызвать не только боевые действия, но и множество других причин: физическое нападение; сексуальное насилие; похищение, пребывание в заложниках; терроризм; пытки; стихийные бедствия или катастрофы, аварии; получение страшного известия (диагноз опасной для жизни болезни, смерть близкого человека). Боевая травма - это расстройства, связанные с военными действиями, когда человек становится свидетелем чьей-то смерти или его собственная жизнь подвергается опасности, или он получил тяжелое ранение. Такое состояние вызывает страх, панику, ощущение беспомощности, тревогу.

Когда боец, получивший ПТСР, возвращается к мирной жизни, его может мучить сильное чувство вины за то, что он выжил, а его товарищ - убит. Стоит ему закрыть глаза, он видит своих погибающих друзей. Его постоянно мучают кошмары и навязчивые воспоминания. Гнев не поддается контролю, кажется, что боевики снова схватят его. Не хочется никуда идти, не хочется встречаться с друзьями, которые ждали его возвращения с войны. А когда внезапно где-то раздается громкий звук, он в панике пытается спрятаться. Депрессия, страх и одиночество преследуют его.  

Реакция человека на перенесенные боевые травмы бывает разной. Более легкие симптомы проходят без какого-либо серьезного лечения. Но ПТСР может стать более тяжелым и длительным, когда травма спровоцирована преднамеренным поступком человека, а не аварией или стихийным бедствием. Эффект от повторяющихся травм может накапливаться. 

Важно понимать, что ПТСР - это не редкое или необычное явление. Это обычная реакция человеческого мозга на опасное необычное событие. И множество людей могут страдать от этого также, как и вы. Нормально иметь негативную реакцию на боевые действия и все ужасы войны. По аналогии с ранами телесными ПТСР можно назвать раной души. Если человеку прострелили ногу, то странно было бы ожидать, что в ближайшее время он станет бегать и прыгать. То же относится к и к человеку с душевной раной. Он тоже не сразу сможет вернуться к обычной жизни. 

Если вы сейчас страдаете от последствий боевой травмы, у вас есть все основания для надежды. Многие люди смогли справиться и одержать победу вместо того, чтобы скатиться в пропасть поражения. Пережитое можно обратить себе на пользу, чтобы стать сильнее и духовно богаче. Бог способен дать вам силы для того, чтобы восстановить разрушенную жизнь, карьеру, семью, независимо от воспоминаний, которые преследуют вас. Бог говорит вам сейчас:

"Не бойся, ибо Я с тобою; не смущайся, ибо Я Бог твой; Я укреплю тебя, и помогу тебе, и поддержу тебя десницею правды Моей. Вот, в стыде и посрамлении останутся все, раздраженные против тебя; будут как ничто и погибнут препирающиеся с тобою. Будешь искать их, и не найдешь их, враждующих против тебя; борющиеся с тобою будут как ничто, совершенно ничто; ибо Я Господь, Бог твой; держу тебя за правую руку твою, говорю тебе: "не бойся, Я помогаю тебе". (Исайа 41:10-13)

Комплекс жертви - це такий спосіб мислення, коли людина, яка зазнала насильства, продовжує відчувати себе безпорадною, навіть якщо насильство вже давно припинилося.  Така людина продовжує вважати себе жертвою, можливо навіть несвідомо. Подібний стан душі заважає їй взяти відповідальність за своє теперішнє життя.

Комплекс жертви проявляється у саморуйнівних вчинках та нездоровій поведінці у відносинах з іншими людьми. У своїх проблемах "жертва" звинувачує оточуючих.  При цьому вона намагається контролювати обставини та людей, які знаходяться поруч із нею.

Психологія жертви може сформуватися у людей, з якими поводилися неналежним чином. Наприклад, діти, батьки яких були алкоголіками, трудоголіками або неуважно ставилися до виховання дитини. Часто "жертвами" можуть стати люди, які пережили катастрофу, зазнали утисків, зради, різноманітних домагань, шахрайства. Насильство всякого роду: емоційне, словесне, фізичне, економічне - також може вплинути руйнівно на людину.

Внаслідок пережитого насильства у постраждалих з'являється стійке відчуття власної недосконалості та знедоленості. Страх, що їхній "гріх" буде виявлено, перешкоджає розвитку здорових стосунків не лише з людьми, але і з Богом. Такі люди стають емоційно закритими - вони не визнають своїх почуттів і часто нездатні розуміти почуття інших.  Вони прагнуть себе скрізь убезпечити, не вміють виявляти чуйність. Поведінка "жертв" характеризується пасивністю. Вони неспроможні дати відсіч, намагаються уникати конфліктів, не можуть зробити рішучі кроки, щоб щось змінити у житті. Вони сподіваються лише на себе, намагаються все контролювати, їм важко довіряти Богові.

Якщо те, що тут написано торкається вас, вам дуже важливо зрозуміти, що Бог бачить ваші сльози і співчуває вам. Ви цінні та дорогі у Божих очах. Господь здатний створити добре з усього злого, що роблять люди. Зробіть перший крок назустріч Богові – і Він поведе вас шляхом спасіння, перетворюючи вас з кожним днем.

"Чи не п'ять малих птахів продаються за два асарії? і жодна з них не забута у Бога. А у вас і волосся на голові все пораховане. Тож не бійтеся: ви дорожчі за багатьох малих птахів." (Лк. 12:6,7)

Дух Святий здатний зцілити ваші рани. Але ця дія можлива, якщо у вас є реальні живі стосунки з Богом. Вам важливо пізнавати Бога, учитись жити одним днем, довіряючи Богові у всьому. Через деякий час ваші перекручені уявлення про Бога зміняться і ви побачите, наскільки Він милосердний, сповнений співчуття до вас, як сильно прагне благословити вас.

Покайтеся у всьому, що не подобається Богові у вашому житті, прийміть прощення Боже і пробачте самих себе. Усвідомте, що ви - унікальна особистість і у Бога є для вас дивовижний задум, через який Він бажає благословити вас. Навчіться дякувати Богові і переведіть ваш погляд на майбутнє. Перестаньте жити минулим і дозвольте Богові очистити ваш розум, зцілити ваші емоції та тіло. Шукайте спілкування з тими людьми, які здатні зрозуміти вас та підтримати. Поставте собі серйозні життєві цілі, які відповідають Божому Слову, і досягайте їх, спираючись на Божу допомогу. Нехай благословить вас Господь!

"Надійся на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на твій розум. По всіх шляхах твоїх пізнай Його, і Він направить стежки твої." (Приповіс 3:5,6)

"До того ж знаємо, що тим, хто любить Бога, покликаним з Його волі, все сприяє на благо." (До Римлян 8:28)

Кризова вагітність зазвичай застає жінку зненацька. Можливо, ви відчуваєте, що не готові до народження дитини і змін у вашій родині. Тут можуть додатися і зовнішні причини: недостатня фінансова забезпеченість (навіщо розводити злидні); немає свого житла; чоловік не хоче другу дитину; криза в шлюбі; хлопець покинув, коли дізнався про вагітність та ін. 

Якщо ви опинилися в такій ситуації, ви намагалися знайти підтримку у близьких, допомогу, але не знайшли, все одно не поспішайте приймати рішення про аборт. Бог любить вас і любить ваше дитя. Дитина всередині вас - це вже повноцінна людина. І Бог має Свої дивовижні плани для її життя. Бог хоче, щоб ваша дитина народилася, і тому Він на вашому боці, щоб підтримати вас і забезпечити всім необхідним. Бажання зберегти життя закладено Богом у серці кожної жінки. Непередаване відчуття щастя - дати життя своїй дитині, побачити її усмішку, спостерігати, як вона дорослішає.  

Якщо ваш чоловік проти народження дитини, моліться за нього. У Бога є завжди вихід. Бог не дав нам духа страху, але духу сили, любові і мудрості . Навіть якщо вам доведеться народжувати самостійно, в нашій країні ви можете отримати юридичну та гуманітарну допомогу, є центри допомоги матері й дитині, є опікунські ради. Пошукайте схожі організації у вашій місцевості. У крайньому випадку можна потім віддати дитину на всиновлення 

Якщо ви ще вагаєтеся, зателефонуйте нам: 093 650 68 85 (Тетяна), 066 084 34 27 (Наталія)

Можливо Ви (або Ваші близькі люди) опинилися у глухому куті, у який Вас безпосередньо "загнали" обставини. Або, можливо, Ви "зав'язнули" у своїх емоціях; ви бажаєте? але не знаєте як вибратися із цієї пастки...

Депресія - найбільш розповсюджений психологічний розлад у сучасному суспільстві. Вона дуже небезпечна, адже на її грунті можуть навіть проявитися різноманітні психічні захворювання, наприклад, шизофренія. Приблизно 10-15 % усього населення протягом життя страждають на депресію, частіше за все вона зустрічається у жінок і людей похилого віку. Цар Давид, коли знаходився у подібному стані, писав в одному із своїх псалмів:

"Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!" (Псалом 41:12)

Депресію можуть провокувати як фізичні, так і душевні чинники. Вона може розпочатися із однієї причини, а продовжуватися вже із зовсім іншої. Деякі люди настільки чутливі, що їх можуть глибоко зачіпати навіть найнезначніші речі. Як правило, у таких людей спостерігається негативне мислення, занижена самооцінка і почуття провини. Можливо, депресія почалася у момент втрати чогось або когось дуже важливого, а все інше вже почало будуватися навколо цього. Багато з людей, що страждають на депресію, розповідають про те, що у минулому вони переживали великі невдачі, поразки або зазнавали відкинення, знехтування з боку оточуючих.

Депресія часто призводить до гріха і знищує людину зсередини, або у гострих станах навіть підштовхує до самогубства. Людина може роками мучитися від нав'язливих думок про небажання жити, а близькі люди можуть навіть не підозрювати про те, що з нею відбувається; а коли людина вчиняє непоправне, то для оточуючих це може стати справжньою несподіванкою. Адже перебіг депресії часто відбувається прихованим чином.

Але, вихід із подібного стану можливий. Якщо ви побажали більше дізнатися про депресію, то ви вже зробили перший крок до зцілення. Наш Бог завжди дає надію:

"Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію." (Єремії 29:11)

Важливо розрізняти ці два поняття - "безшлюбність" і "самотність", адже це не одне й те саме

Безшлюбність - це стан (скоріше соціальний статус) людини жіночої або чоловічої статі, яка досягла шлюбного віку, але яка не одружена, не взяла шлюбу. А самотність - це, скоріше, стан душі людини, яка знаходиться в умовах реальної або уявної ізоляції, розриву соціальних зв'язків, відсутності значущого (вагомого, важливого) для неї спілкування. Це стан, коли людина почувається так, начебто вона взагалі відрізана від інших людей, не має ні знайомих, ні друзів, ні коханих (або справді знаходиться у такому положенні через певні обставини).

Таке визначення самотності нам дає словник із філософії. Як бачите, це значно ширше поняття, аніж просто безшлюбність, і воно скоріше вказує на внутрішній стан людини, на те, як людина сприймає себе у цьому світі, ніж на фактичний стан речей. Адже є безліч прикладів того як люди з обмеженими можливостями, які були прикуті до ліжка, не мали змоги вийти з дому роками, писали книжки, вірші, музику - і не почувалися самотніми. Навпаки, їх окрилювало те, що вони можуть подарувати щось дорогоцінне суспільству, людству, - яке переживе їх самих. Людина починає страждати тоді, коли вона занадто зосереджується на собі.

Повернемося до поняття безшлюбності. Багато неодружених людей не задоволені своїм становищем. Вони можуть потрапити у пастку свого власного мислення або того як їх сприймають оточуючі. Їм здається що вони якісь неповноцінні, нікому не потрібні, що життя проходить даремно. Але Біблія говорить про це зовсім інакше. Давайте розглянемо декілька місць із Св'ятого Письма.

«А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки." (1 Кор. 7:1 )

"А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають, а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули, а хто цьогосвітнім користується, як би не користувались, бо минає стан світу цього. А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві, а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині, і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою і тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. А це я кажу вам самим на пожиток, а не щоб сильце вам накинути, але щоб пристойно й горливо держались ви Господа." (1  Кор. 7:29-35)

Отож, стан безшлюбності дозволяє людині неподільно служити Господові. Поряд з тим Він бажає, щоб ми навчились бути задоволеними у будь-якій ситуації, терпеливо очікуючи на Божий час для вирішення наших проблем.

«Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю." (Филип. 4:11).

Наша духовна зрілість не визначається сімейним положенням. Адже можна почуватися самотнім і будучи у шлюбі. Таке теж буває. Як діти Божі, ми маємо цілісність, повноцінність та завершеність у Христі Ісусі, не залежно від того, чи є у нас подружжя. Ви можете бути самотнім серед людей, але ви ніколи не повинні бути самотнім без Бога.

«Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом, бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества. І ви маєте в Нім повноту, а Він Голова всякої влади й начальства." (Колос. 2:8-10).

Відкинення (відкинутість, знехтування) - це коли з нами відбувається щось таке, що заставляє нас почуватися неполюбленими, неповноцінними або невартими чиєїсь любові або уваги

Знехтування може бути очевидним. Коли, наприклад, чоловік або жінка зраджують у шлюбі. Або коли батьки сварять дитину: "Невже ти не можеш хоча б щось зробити як слід?" А ще гірше, коли батьки б'ють дитину, знаходячись у гніві або відчаї через її вчинки. Дуже часто людина, яка вчиняє самогубство, пережила сильне відкинення з боку оточуючих.

Існує також приховане відкидання. У цьому випадку у людини виникають такі самі хворобливі відчуття і наслідки, як і у явно знехтуваного, але при цьому вона може ніколи не зрозуміти, чому у неї виникле таке негативне відношення до самої себе. Прикладом прихованого відкинення може бути надмірна опіка з боку батьків, коли вони контролюють життя дитини і приймають за неї рішення. У результаті людина виростає непристосованою до самостійного життя. Це явище називається зайвою (надмірною) опікою і домінуванням.

Під час розлучення батьків діти часто почувають себе відкинутими і звинувачують себе у цьому розлученні, хоча вони зовсім не винні у ньому.

Також до відкинутості призводить несправедливе порівнювання, коли дитину часто порівнюють з іншими, більш успішними дітьми, демонструючи тим самим, що інші кращі за неї. Це працює і по відношенню до дорослих, проте у дітей відкидання набуває більш хворобливих проявів і форм. Дитина, яка зазнала відкинення у дитинстві, продовжує відчувати цей стан на протязі усього свого дорослого життя.

Найбільше поширений різновид відкинення викликаний так званою умовною любов'ю, коли людину переконують що її будуть цінувати і любити, якщо вона буде робити те, чого б хотілось її батькам або тим, хто має над нею владу. Бо у протилежному випадку її поведінка вважається неприйнятною.

Як діти, так і дорослі можуть реагувати на відкидання таким чином.

1) Намагатися стати досконалим, щоб добитися довіри і любові оточуючих. Але оскільки не завжди вдається все робити добре і досконало, дитина може зневіритися і озлобитися.

2) Повірити остаточно у свою неповноцінність, що з часом призводить до сором'язливості і замкнутості. Такі люди, як правило, не люблять себе і також не вірять, що хтось здатен полюбити їх.

3) Починають бунтувати проти вимог своїх батьків і на протязі багатьох років "доводити", що ніхто не зможе примусити їх щось зробити.

Наслідки відчуження

Людина, яка пережила відкидання, буде страждати від різноманітних негативних почуттів, пов'язаних з відношенням до самого себе а також з тим, що думають про нього оточуючі.

Приклади.

- Відчуття себе недостойним любові, яке часто призводить до того, що людина відштовхує від себе інших людей, і навіть тих, хто по-справжньому її любить.

- Ненависть до самої себе і надмірне почуття провини, яке мучить навіть тоді, коли людина не вчинила нічого поганого.

- Відчуття неповноцінності і неадекватності, сприйняття себе людиною "другого гатунку", нездатною досягти чогось суттєвого.

- Надмірне самоаналізування і самокопирсання, хвороблива зафіксованність на самому собі, неспроможність до близькості з іншими людьми і з Богом.

- Депресія, роздратованість, яка направлена на самого себе. Людині здається, що все погано у її житті, і не має ніякої надії на допомогу.

- Надмірна стурбованість - життя у постійному страху стосовно майбутнього.

Лише пізнання Божої любові може допомогти людині, яка живе у стані знехтування. "Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові." (1 Івана 4:18)

Проблеми, що виникають у стосунках з іншими людьми

1. Неспроможність виразити свої почуття, емоційна замкненість. Такі люди уникають будь-яких нововведень, не можуть насолоджуватися життям; вони часто дратівливі, перфекціоністи, дуже вимогливі до себе або інших і прагнуть контролювати поведінку оточуючих.

2. Безвідповідальність. Людина обіцяє виконати роботу, намагаючись таким чином уникнути вашого засудження, але потім не виконує її, тому що боїться невдачі. Щоб допомогти такій людині, потрібно ретельно контролювати виконання нею цієї роботи.

3. Суб'єктивність (упередженість) - людина більше вірить своїм власним відчуттям, чи тому, що відбувається ззовні насправді. Якщо, наприклад, сказати їй комплімент, вона може подумати що над нею просто насміхаються, тому що вона сама про себе негативної, невисокої думки.

Негативний вплив відкинутості на наше християнське життя

1. Неспроможність довіряти Богу. Якщо батько відкидав дитину у дитинстві, їй потім буде дуже важко повірити у Божу любов і тому буде важко покладатися в усьому на Господа. До того часу, до поки ця проблема з відкиданням не буде подолана, і людина не стане глибоко перейматися усвідомленням і реальним переживанням Божої любові, їй буде важко зростати духовно.

2. Самозасудження. Людині весь час здається, що вона недостойна бути прийнятою Богом, що вона усе робить не так. Так, нам потрібно сповідуватися і каятися за свої провини і гріхи. Бог зі свого боку, буде виховувати своїх дітей іноді і через певні покарання, якщо вони уперті, неслухняні і непокірні. Проте, Він ніколи не засуджує і не відкине, не знехтує нами. Біблія говорить: "Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом." (до Рим. 8:1).

3. Бунтарство. Багато людей не приходять до Бога, боячись того, що Бог може зробити з ними або вимагати від них (чогось дуже важкого або неможливого), якщо вони признають Його владу над собою. Через це вони здійснюють вчинки і приймають рішення, не шукаючи Його волі. Можливо, вони не усвідомлюють свого бунтарства, проте така сваволя призводить до духовної убогості і їм бракує миру у душі.

МОЛИТВА

Дорогий друже, якщо ти впізнав себе у цих рядках, то прийми Божу допомогу у визволенні від відкинення. Признай свою неспроможність жити християнським життям самотужки і дозволь Христу жити Своїм життям у тобі. Ця молитва може допомогти тобі.

Молитва посвячення свого життя Богу.     

Для цьго спробуйте відповісти собі на такі питання:

1. Кому приноситься слава за зцілення? Богу-Творцю або силам природи, дару біоенергетика і тому подібне. Слово Боже говорить, що наш цілитель - Господь.

"І сказав Він: " Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я - Господь , Лікар твій!" (Вихід 15:26)

2. Чи закликає "цілитель" до внутрішніх духовних змін: усвідомити свої гріхи і облишити їх, у будь-якій ситуації шукати здійснення волі Божої (так, як про це написано у Біблії), довіряти Богу і упокорюватися перед Ним чи "цілитель" закликає лише здійснювати зовнішні ритуали: поставити свічку, прочитати слова певної молитви і таке інше.

"Не зважаючи ж Бог на часи невідомості, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися." (Дії 17:30)

3. Чи потрібно платити за зцілення?

"... проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне. Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокаженних, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте. " (Матв. 10:7-8)

У Біблії молитві приділяється багато уваги. Серйозне, глибоке молитовне життя говорить про наявність духовної сили в житті віруючого. Відсутність молитви - безсилля. Присутність в житті молитви, спілкування з Богом - це те, що відрізняє християнина від інших людей

Нам необхідно молитися, тому що це Боже повеління для нас. Якби віруючі проводили більше часу в молитвах, всі питання вирішувалися б швидше і простіше. Апостол Павло закликає:

Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній." (До Колос. 4:2)

Через молитву можна вирішити переважну більшість проблем. Коли віруючий постійно молиться, до нього приходить розсудливість, мудрість Божа для прийняття вірних рішень в повсякденному житті. Якщо людина не молиться, то замість мудрості приходить непорозуміння, яке руйнує людину і все навколо неї. Людина без молитви робить багато марних справ, а коли приходить криза - не знає, що треба робити.

"Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах"  (1 Петра 4:7)

Багато людей не отримують від Бога виповнення своїх потреб і бажань лише з тієї причини, що вони не просять Господа про це, намагаючись досягти все своїми силами.

"Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся і воюєте та не маєте, бо не прохаєте." (Якова 4:2)

Навіть, коли тобі важко, нехай ці труднощі не заберуть молитву з твого життя. Різні проблеми і прикрощі намагатимуться зробити це. Але саме в такі моменти християнину важливо мати духовну чутливість і не дозволяти віддати свій розум емоціям. А це, конкретно, і досягається через молитву.

Під час молитви не настільки важлива поза, в якій ти знаходишся, скільки те, з яким серцем ти робиш це, чи молишся ти так, як подобається Господу

Молитися правильно:

– це звертатися до Отця в ім'я Ісуса (Євангеліє від Івана 16:24,26);

– це молитися з вірою  в те, що Бог тебе чує і відповідає 

"Майте віру Божу! Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в своїм серці, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому. Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, - і сповниться вам." (Від Марка 11:23-24);

– це молитися відповідно до Божої волі. Щоб знати Божу волю з різних питань, необхідно вивчати Писання.

«І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А коли ми знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те,чого просимо від Нього» (1 Івана 5:14-15).

Роблячи висновок з цього місця Писання, ключем до того, щоб отримати те, що просимо - є розуміння, що Бог чує нас. Це означає, що залежить від нас, отримаємо ми бажане, чи ні. Бог Всемогутній і Всесильний і у Нього завжди є відповіді на будь-які питання;

– це перед молитвою пробачити всіх, хто вас образив і покаятись, якщо ви образили когось.

"І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші. Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших. (Від Марка 11:25-26).

Важливо пам'ятати чотири простих принципи.

Проси відповідно до Божої волі

"І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А коли ми знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, - знаємо, що одержуємо те, чого просимо від нього." (1 Івана 5:14-15)

Якщо людина просить відповідно до Божої волі, то автоматично Бог слухає таку людину, а коли Бог слухає, то це означає, що людина одержує те, чого благає від Нього. Слово Боже є Божою волею. Якщо ми молимося згідно Слова Божого, то можемо бути впевнені, що Бог почує нас і все те, що просимо, Він дасть нам.

"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої." (Від Івана 15:7-8)

Слово Боже у нашому серці відкриває шлях для того, щоб ми отримали все, чого тільки говоримо у молитві, чого тільки побажаємо.

Молися в ім'я Ісуса

"І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб Отець прославився в Сині. Коли будете в Мені просити чого в Моє Ймення, то вчиню." (Иоанн 14:13-14)

В молитві ми просимо у Отця в ім'я Ісуса. Саме Ісус став посередником між Богом і людиною через Свою смерть. Бог поставив Ім'я Ісуса понад усяке ім'я, щоб перед цим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, земних і підземних. Ісус і Його ім'я - одне. Влада, яку має Ісус, є також і в Його імені..

"Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус" (1 Тим. 2:5)

Дякуй Богові за відповідь

Ми маємо дякувати Богові, навіть тоді, поки не бачимо ще відповіді. Біблійний патріарх Авраам почав дякувати Богові за сина, якого ще не бачив. Бог поставив цю віру йому в праведність і Авраам отримав сина.

"Не турбуйтесь ні про що, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою" (Филип. 4:6)

Коли ми дякуємо Богові за те, чого ще не бачимо - це є виразом нашої віри Богу.

Будь терплячим та не піддавайся сумніву

Людина, яка не впевнена у своїй вірі і проханнях, втрачає все. Бог не дасть такій людині нічого. Якщо ти чогось чекаєш від Бога, чекай до кінця, неухильно. Терпляча людина отримує те, що просить, а хто має сумнів і вагаэться в своїх думках та вчинках - не побачить те, що просить. 

"Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву, бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа." (Як. 1:6-7)

У цій короткій статті ми не будемо давати докладний аналіз всіх причин чому молитви залишаються без відповіді. Про це напишемо окремо, якщо Господу буде завгодно. Хочемо поділитися одним принципом, який ми засвоїли з багаторічного досвіду консультування.

Наша неправильна поведінка (гріх, непослух Божому Слову, непрощення, гнів, безвідповідальність і т.п.) є головною причиною того, чому наші молитви залишаються без відповіді).

Наведемо кілька прикладів:

- Приходить людина на консультацію, розповідає: «Я молюся щодня:" Боже, зціли мене від виразки шлунку. Ранами Ісуса я зцілений ", а шлунок все продовжує недугувати. Іноді бувають поліпшення, але ненадовго. Чому немає зцілення? » При подальшій розмові з'ясовується, що кожен день він їсть смажене і жирне, запиває все це кока-колою. Тому що смачно.

- Або студент ... Протягом семестру розважається, безвідповідально ставиться до навчання. А коли приходить час іспитів, він просить: "Боже, допоможи мені отримати хорошу оцінку".

- Або дружина ... Постійно ображається на чоловіка, гнівається на нього. А потім не розуміє, чому діти не слухаються, сваволять, грублять. І молитва не допомагає.

Тут виконується духовний закон: " Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!" (До Галатів 6:7). Яку їжу вкладаєш в своє тіло, таку реакцію тіла й пожнеш. Наскільки відповідально ставишся до своїх обов'язків, настільки успішними будуть результати. Як ти ставишся до інших, точнісінько так інші поставляться до тебе.

Дорогі друзі, не будемо забувати цей важливий принцип, не використовуватимемо Бога в якості чарівної палички. Він - наш Пан, а не навпаки! І в молитві до Бога будемо шукати не тільки Його руки, але й ради, як ми можемо змінити наше життя, зробити його якісним і повноцінним, а в кінці нашого земного шляху постати перед Творцем і назавжди перебувати з Ним.

Іноді ми не отримуємо відповіді на молитву тому, що відсутнє благоговіння (побожність), з яким важливо здійснювати молитву.

Молитва - це служіння Господу і Він бажає, щоб ми молилися з побожністю.

"Хто відхиляє вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того." (Приповістки 28:9)

"Нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю і страхом." (Евр.12:28)

Побожність – це благоговіння, трепет, страх Господній, почуття здивування. Якщо у нас немає побожності під час молитви, то така молитва - мерзота в очах Божих. Коли ми дового не отримуємо відповіді, ми починаємо ображатися: «Я молюся, я кличу, стільки часу стукаю в небеса, а Ти не відповідаєш!» При цьому наше серце потрохи стає жорстоким. А в жорстокому серці відсутня побожність. Якщо ти довго не отримуєш відповідь на молитву, може, варто зазирнути в своє серце, чи все там в порядку? Твоя посилена молитва не компенсує невірне відношення серця.

Бога більше турбує серце людини, ніж те, що вона для Нього робить. І тільки «добрий грунт» серця приносить врожай у 30, 60 і 100 разів. Розорюй новину серця, проси Господа, щоб Він очистив й прибрав із серця жорстокість і вклав страх Господній та побожність перед Його ім'ям.

Читаючи Біблію, ми помічаємо, що всі благочестиві люди мали глибокі довірливі відносини з Богом у молитві. Так, наприклад, Авраам був названий другом Божим, тому що"вірив Богу і це зараховано йому за праведність" (Якова 2:23).Єнох"ходив перед Богом" (Буття 5:24)і Бог взяв його до Себе, так, щоб "він не бачив смерті" (Евр.11:5).

Данило не побоявся наказу царя, не побоявся лев'ячого рову"і в три уставлені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога" (Даниїла 6:10).І Бог дивним чином врятував його, і, навіть, цар вавилонський увірував в Бога Данила і прославив Його.

Наш Господь Ісус Христос "за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто міг спасти Його від смерти, і був вислуханий за побожність свою" (Евр.5:7) 

Друзі, нехай ці приклади стануть для вас джерелом натхнення. Шукайте Бога в кожному моменты життя, з Його допомогою ви подолаєте будь-які перешкоди. 

Молитва – це глибоко особисте спілкування людини з Богом. Неможливо молитися завченими текстами. Кожна розмова з Богом, як і з іншою людиною, з іншою особистістю, не схожа на попередні і неповторна. У цьому й полягає радість спілкування. Коли ми з дня на день повторюємо Богові одне й те саме, наша молитва стає неживою. Навряд ми зможемо отримати відповідь на подібні "молитви".

Однак, для людини, яка нещодавно прийшла до Бога, важливо мати зразки молитви: які теми слід торкатися, про що говорити за наявності тієї чи іншої проблеми. Саме тому ми наводимо приклади молитов у різних життєвих ситуаціях. Візьміть їх за основу на початку вашого шляху з Господом. У міру духовного зростання ви зможете передавати Богові власні думки, що виходять з глибини вашого серця. Нехай благословить вас Господь!

"Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють..Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять"(Матф. 7:7-8, 11)

Декілька принципів наполегливої молитви розкрив Ісус Христос у цьому уривку Писання.

Невідступність у молитві. Дієслова "просіть", "шукайте", "стукайте" стоять у теперішньому часі і позначають тривалу дію. Тому, коли молитеся, продовжуйте знову і знову "просити ... шукати ... стукати". Невідступність (наполегливе благання) означає відсутність остраху, який не дозволяє попросити вдруге.

Інтенсивність молитви. Слово "шукайте" виражає набагато сильнішу дію, ніж просто "просіть", а слово "стукайте" - ще більш сильне. У посланні апостола Якова цей принцип виражається як "дуже могутня ревна молитва праведного"(Як. 5:16).

Віра в те, що прийде відповідь, спонукає до молитви. Оскільки всякий "хто просить, одержує і хто шукає, знаходить, і хто стукає, відчинять", - ті, хто наполегливо й інтенсивно моляться, обов'язково отримують відповідь.

Бог Батько бажає відповідати на наші наполегливі молитви, тому що дуже любить нас. Як і земні батьки, котрі піклуються про своїх дітей, показують цим, що вони гарні батьки, Отець наш Небесний тим більше, - на наполегливу і полум'яну молитву дасть нам Свої благі подаяння.

У Нагірній проповіді Ісус дав кілька порад, що стосуються молитви до Небесного Батька.

"А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані"(Євангелія від Матвія 6:5-7)

У цьому місці Писання підкреслюється потаємний характер молитви. Ми не повинні молитися напоказ перед людьми, чекаючи, що люди оцінять, як "добре" ми молимося. Адже найголовніше в молитві - досягти серця Бога, отримати Його "оцінку". Чи має сенс отримати схвалення від людей, але при цьому позбутися Божої підтримки? Адже відповідає на молитви Бог, а не люди. Не варто також соромитися висловлювати свої молитовні почуття."А хто відречеться від Мене перед людьми, відречуся від того і Я перед Отцем Моїм Небесним"(Євангелія від Матвія 10:33) - навчав Ісус Христос.

Ісус говорить також про "відокремлене місце", "таємну кімнату" для молитви. Тут не мається на увазі те, що треба неодмінно кудись сховатися від людей (хоча це іноді буває корисно). Важливо, щоб молячись до Отця, ми відклали всі свої турботи і зосередили свою увагу тільки на Бозі, на спілкуванні з Ним. У цьому випадку Бог обіцяє явну нагороду - відповідь на молитву, дарування того, що ми просимо.

Спілкуючись з Богом, не варто говорити багато, вимовляти завчені "красиві" слова. Адже Його цікавлять не краса нашої мови, а слухняне серце, яке шукає Його і любить Його.

Можна зробити кілька висновків про молитву, яка до вподоби Богу, познайомившись із притчею про фарисея та митаря.

"Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, - один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!" А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: "Боже, будь милостивий до мене грішного!"… Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься,- буде понижений, хто ж понижається, - той піднесеться "(Єваггелія від Луки 18:10-14)

Цю притчу Ісус дав для того, щоб вказати на конкретний гріх тих, які були впевнені про себе, що вони праведні, і принижували інших. Господь викриває і бажає виправити гріх самоправедності, який заважає отримати відповідь на молитву.

Часто люди подібно до цього фарисея, вважають, що Бог відповідає на молитви заради того, що вони роблять для Бога або заради того, ким вони є (посада, звання, можливості або здібності). А митник висловив універсальну потребу людини - милість. Результат молитви у наявності: "митар повернувся до дому свого більш виправданий, аніж фарисей".

Щоб отримати відповідь від Бога, необхідно приходити до Нього зі смиренним серцем. Бог чує молитву грішника, коли той просить Його про милість.

У Біблії ми читаємо багато історій, які розповідають про гаряче бажання Бога бути близьким з людиною

Коли Адам згрішив, першими словами Бога було не засудження, але заклик: "Де ти?". Хіба Всевидючий Бог не знав, що Адам згрішив і тому ховався? Звичайно, знав. "Син Мій, де ти, чому та ховаєшся, чому віддаляєшся від мене?" - це крик Божого серця, переповненого любов'ю до людини і шукаючого спілкування з ним.

Притча про блудного сина, напевно, найбільш ясно відкриває нам серце Бога-Отця, який чекає повернення свого дитя. Молода людина, захоплена своїми мріями про "вільне, цікаве" життя далеко від рідного дому, відкинула турботу батька і відправилася у самостійне "плавання". Батько, як не боляче йому було (адже син завдав рану, що кровоточить у його люблячому серці), відпустив сина і, навіть, забезпечив його всім необхідним у розлуці, віддавши йому все, що міг - весь спадок, який належав сину.

Але весь той час, поки син був далеко, серце батька ОЧІКУВАЛО... Саме тому батько побачив сина, який повертався "навчений життям" ще здалеку. Старий біг до своєї подорослішавшої дитини, обійняв його, поцілував, наказав одягнути в найкращий одяг, влаштував бенкет на його честь, і, навіть, перстень одягнув на його руку. "Мій син був далеко, а тепер повернувся! Ми знову разом!" - раділо серце батька.

Боже серце готове чекати, готове бігти нам назустріч, готове прощати, готове любити нас такими, якими ми є, готове благословляти ... Все це для того, щоб бути завжди поруч з нами.

Поклонятися - означає "віддавати шану або повагу".

Синонімами цього слова також є слова "любити, бути в захваті, почитати, величати, прагнуть боятися, схилятися, звеличувати".

Єврейське слово shachah, що використовується для позначення поклоніння у Старому Завіті означає: "схилитися, зробити уклін, впасти на коліна, смиренно благати". Зазвичай ми висловлюємо своє поклоніння піднімаючи наші руки до Бога. Іноді ми падаємо на коліна перед силою Господа.

У Новому Завіті для позначення поклоніння використовується слово proskuneo. Перша частина цього слова pros показує, що дія має напрямок, а друга, kuneo, означає - "цілувати". Найбільш наочно сенс цього слова представлений в тому євангельському епізоді, коли жінка омила ноги Ісуса своїми словами і потім цілувала Його ноги.