Нові матеріали

Чому спілкування між чоловіками і дружинами є проблемою? Вся справа в тому, що ми посилаємо один одному повідомлення в зашифрованому вигляді, і навіть не здогадуємося про це. «Ви чуєте не те, що я говорю, а те, що, як вам здається, я сказала. Однак це зовсім не те, що я мала на увазі ...»

Давайте подивимося, як це відбувається в родині, коли одна пара на початку дня збирається вийти з дому.

Вона каже: «Мені нема чого одягти». (Вона має на увазі, що у неї немає нічого нового.)

Дивлячись на кількість прислів'їв і приказок, народ в усі часи помічав, що у сусіда в саду яблука смачніші і більші, полуниця солодша, а трава - зеленіша. Який бажаний є заборонений плід! Як хочеться залізти в чужий сад і покуштувати оте яблучко ... Або повалятися на зеленій травичці – своя не така приваблива: суха, жовтувата ... І ми ліземо через паркан, рвемо одяг, лаємо злого сусідського пса - коротше, долаємо масу перешкод, і потім ...

Іноді ми не можемо змінити саму ситуацію, але можемо змінити своє ставлення до неї!

«Око, то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле...» (Від Матвія 6: 22-23)

Рейки, рейки, шпали, шпали, їде поїзд запізнілий ... Ні, це не дитяча лічилки, це я їду пізно ввечері в метро і намагаюся читати, але щось настирливо давить на вухо і заважає зосередитися. Це біля мене стоять хлопець з дівчиною, і обоє торохтять без угаву про всяку нісенітницю: про погоду, про щось, що було вчора, мріють про завтрашній день ... І тут я розумію: ось вона, відповідь, на животрепетне питання «Куди пропадають чоловіки».

Ніхто не зможе завдати вам поразку на життєвому полі битви, якщо ви перший не розіб’єте себе самі (Джон Мэйсон)

З чого складається думка оточуючих про кожного з нас? Тут задіяно багато факторів, але найголовніший, на думку більшості психологів, - що ми самі думаємо про себе.

"Кожен цвіркун знай свій припічок! .." - нестямно кричала вчителька, яка намагалася поставити на місце занадто допитливу дівчинку. Пам'ятаю, ця фраза дуже сильно збентежили мене. Про що мова? Цвіркун, припічок ... А коли зрозуміла, я ледве вийшла з-під хвилі обурення і відчаю. Оскільки народну мудрість процитувала завуч школи, шановний педагог, її словам треба було б вірити, але чомусь все всередині протестувало!

Хочеться відразу почати з питання: чи заступаєтесь ви за своїх дітей? Найімовірніше, ви відповісте: «Так, звичайно!» І це так, якщо мова йде про те, щоб заступитися за своє чадо в дитячому садку або початковій школі, коли вашу дитину образили. А як щодо того, коли діти вибирають шлях, протилежний тому, що вчить Слово Боже? На чию сторону ми стаємо? Захищаємо ми Бога, чи дітей?

У Біблії описані життя двох жінок - Лії та Рахілі, які були були рідними сестрами. Обидві вони були одружені з біблійним патріархом на ім'я Яків. Яків кохав Рахіль більше, ніж Лію. Але Рахіль заздрила сестрі своїй, що та народжувала чоловікові дітей, а вона - ні.

Не можна жити тільки своїми переконаннями, досвідом або знаннями, якщо вони не ґрунтуються на Божому Слові

Ви згодні, що скільки людей, стільки й думок? «Звичайно, - скажете ви, - адже нас з дитинства вчать мати власну думку!» Добре ... Тоді як щодо того, що в суперечці народжується істина?

Молитва – це глибоко особисте спілкування людини з Богом. Неможливо молитися завченими текстами. Кожна розмова з Богом, як і з іншою людиною, з іншою особистістю, не схожа на попередні і неповторна. У цьому й полягає радість спілкування. Коли ми з дня на день повторюємо Богові одне й те саме, наша молитва стає неживою. Навряд ми зможемо отримати відповідь на подібні "молитви".

Господи, даруй мені з душевним спокоєм зустріти все, що принесе мені цей день.

Дай мені цілком віддатися волі Твоїй Святій.

У будь якій годині цього дня на все настав і підтримай мене.

Які б я не отримував звістки протягом дня, навчи мене прийняти їх зі спокійною душею і твердим переконанням, що на все Твоя свята воля.

Все, що створив Бог – добро. Зло вторинне і прийшло в результаті гріхопадіння людини.

"Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром" (Римл 12:21)

"Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, убити і знищити. Я прийшов для того, щоб мали життя і мали з надлишком" (Ів.10:10)

Згідно Євангелія від Марка 3:21-30 можна сказати, що людина хулить Духа Святого, коли вона настільки зробила жорстоким своє серце через гріхи, що навіть бачачи ті благі справи, які Бог творить, відмовляється визнати в цьому Божу руку і віддавати Славу Богові. Їй легше приписати такі справи кому і чому завгодно, навіть дияволу, тільки не Богові.

Така людина засліплена гріхом і її розуміння істини перекручене. Божі заклики для неї залишаються марними, вона відмовляється їх прийняти і послухатися. Через це вона не може покаятися, а, значить, і не може бути прощена.

Господи, зроби мене знаряддям Твого миру.
Там, де ненависть, дай мені сіяти любов;
Там, де образа - прощення;
Там, де сумнів - віру;
Там, де відчай - надію;
Там, де темрява - світло;
І там, де печаль - радість.

О, небесний Владико, даруй мені не стільки прагнути бути втішеним, як втішати самому,

Ми покликані Богом молитися за Україну, де ми народилися та живемо, тому що наш Бог зі своєї великої любові й ласки хоче рятувати від смерті не тільки окремих людей, але й весь наш українській народ. 

«І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його,  але не знайшов!» (Иез. 22:30) – говорить Слово Боже.

Почуття провини приходить до людини внаслідок усвідомлення нею якогось певного вчинку, висловлювання або думки, які вважаються поганими згідно норм поведінки, прийнятних для певних груп людей (родина, колектив, суспільство). Християни відчувають почуття провини, якщо зробили щось таке, що протирічить заповідям Божим. У такому випадку почуття провини проявляється як результат одкровення від Духа Святого про скоєний гріх і викликає жалкування або смуток, які призводять до каяття.

У 24 розділі 2-ї книги Царів розповідається історія про те, як цар Давид наказав своєму воєначальнику Іоаву провести перепис всього Ізраїля. Іоав став відмовляти царя, але "слово царя… перемогло". Коли народ був порахований, Давид зрозумів, що згрішив і став просити Господа про прощення. Бог запропонував йому на вибір одне з трьох покарань: або сім років голоду в країні, або три місяці Давид буде ховатися від переслідувань своїх ворогів, або три дні моровиці в народі. Давид обрав моровицю.