Християни вірять, що життя людини, яка не знайшла порятунку в Бозі, не має сенсу
Біблія розповідає нам історію Екклезіяста, Давидового сина, царя в Єрусалимі. Таким імя'м називав себе відомий своєю мудрістю цар Соломон. Екклезіяст вирішив перевірити, в чому сенс життя, і що треба робити людині, щоб бути щасливою.
"аж докіль не побачу, в чому полягає щастя синів людських, які трудяться під небом за час короткого віку їхнього" (Еккл. 2:3).
Соломон описує різні шляхи, якими люди сподіваються знайти щастя. Цар шукав задоволення в багатстві, їжі, вині, музиці, красивих речах, будинках, але ніколи не отримав чогось більшого, ніж поверхневе, швидко минаюче щастя. Він прагнув пізнати мудрість, здобути освіту, але всі знання залишили його серце порожнім.
Він намагався знайти радість у важкій праці, але зрозумів, що також не може заповнити цим порожнечу в своєму серці. У палаці Соломона було 700 дружин і 300 наложниць, але й вони не могли дати йому повної радості. Соломон зробив висновок, що життя, в якому немає Бога - порожнє, а сенс життя - в Бозі.
"Бо що буде людині за всю його працю та журбу серця, яких завдає собі під сонцем? Усі бо його дні лише біль, мука - його клопіт: навіть уночі не спочиває його серце; і це теж марнота. Нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить. Бо хто може їсти й пити без нього? Бо, хто йому до вподоби, тому дає він мудрість, знання й радість; грішникові ж накидає заняття збирати та нагромаджувати, щоб лишити тому, хто до вподоби Богу. Та й це марнота й гонитва за вітром" (Еккл. 2:22-26)
Християни вірять, що життя людини, яка не знайшла порятунку в Бозі, не має сенсу
Біблія розповідає нам історію Екклезіяста, Давидового сина, царя в Єрусалимі. Таким імя'м називав себе відомий своєю мудрістю цар Соломон. Екклезіяст вирішив перевірити, в чому сенс життя, і що треба робити людині, щоб бути щасливою.
"аж докіль не побачу, в чому полягає щастя синів людських, які трудяться під небом за час короткого віку їхнього" (Еккл. 2:3).
Соломон описує різні шляхи, якими люди сподіваються знайти щастя. Цар шукав задоволення в багатстві, їжі, вині, музиці, красивих речах, будинках, але ніколи не отримав чогось більшого, ніж поверхневе, швидко минаюче щастя. Він прагнув пізнати мудрість, здобути освіту, але всі знання залишили його серце порожнім.
Він намагався знайти радість у важкій праці, але зрозумів, що також не може заповнити цим порожнечу в своєму серці. У палаці Соломона було 700 дружин і 300 наложниць, але й вони не могли дати йому повної радості. Соломон зробив висновок, що життя, в якому немає Бога - порожнє, а сенс життя - в Бозі.
"Бо що буде людині за всю його працю та журбу серця, яких завдає собі під сонцем? Усі бо його дні лише біль, мука - його клопіт: навіть уночі не спочиває його серце; і це теж марнота. Нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить. Бо хто може їсти й пити без нього? Бо, хто йому до вподоби, тому дає він мудрість, знання й радість; грішникові ж накидає заняття збирати та нагромаджувати, щоб лишити тому, хто до вподоби Богу. Та й це марнота й гонитва за вітром" (Еккл. 2:22-26)
рейтинг: 3