Що означає пам’ятати день суботній?

Слово “субота” походить від єврейського слова "шабат", що означає: "припиняти будь-які дії", "відпочивати від чого-небудь". Суботою сьомий день назвали саме тому, щоб, виконуючи заповідь Божу, люди відпочивали.

З 1 і 2 розділів Біблії ми знаємо, що Бог творив Землю і всіх, хто живе на ній шість днів, а на сьомий день відпочивав. І Він заповів людям зберігати день сьомий, назвавши його суботою (Вих. 20:11, Вих. 31:13-16, Лев.16:31, Лев. 23:3, Втор. 5:12 і ін.).Зауважимо, що спочатку йшлося не про суботу, а про сьомий день. Слово субота походить від єврейського слова "шабат", що означає: "припиняти будь-які дії", "відпочивати від чого-небудь". Суботою сьомий день назвали саме тому, що люди відпочивали, виконуючи Божу заповідь. Неважливо, який це був день тижня, – головне, що це був саме сьомий день.

За біблійними переказами, субота призначається для того, щоб після шести днів роботи приділити час відпочинку, заспокоїтися після всіх справ і присвятити цей час особливому служінню Господові, згадуючи Його великі справи (Повт. Закону або Втор. 5:14-15). Як же потрібно шанувати суботу відповідно до Слова Божого? У книзі Ісаї 58:13-14 говориться:

"Коли ти в суботу стримаєш свою ногу, щоб у мій день святий твоїх справ не чинити, коли назвеш суботу: “Розкіш! Господній день святий і поважаний!” – і шануватимеш її, не йдучи в дорогу, покинеш твої справи та переговори, тоді в Господі ти знайдеш твою розкіш. Я повезу тебе на колісниці узвишшями країни і нагодую тебе спадщиною Якова, предка твого. Бо уста Господні так сказали"

Протягом усіх Старозаповітніх часів, сьомим днем шанували суботу, не розуміючи, як це правильно робити. Коли Ісус Христос зцілював хворих в суботній день, багато хто спокушався Його за це засуджувати (Мар. 3:2-4). Ісус знав, що субота була створена для людини (Марка 2:27-28), тому і в суботу творив добро (Матв. 12:12; Марка 3:4), звільняв людей від поневолення сатаною і зцілював їх. Тим самим Ісус показав, що Він є Той, Хто приносить людям істинний спокій Божий (Матв. 11:29).

Давня церква і церква перших століть подібно до свого Господа усвідомлювали себе вільними від виконання зовнішніх заповідей, оскільки підкоряли виконанню Божій волі не тільки один день на тиждень, але всі дні. Це дозволяло одним віруючим надавати особливого значення певним дням, а іншим вважати всі дні рівноцінними (Римл. 14:5-9). Днем християнського богослужіння з перших століть існування християнства замість суботи став перший день тижня, день неділі і явища воскреслого Господа (Івана (Йоана) 20:1,19,26). Він згадується в Новому Заповіті як день хлібоприломлення, проповіді (Дії (Діяння) 20:7,11) і відкладання пожертвувань (1 Кор. 16:2).

В даний час іудеї (юдеї), а також деякі християнські конфесії продовжують відпочивати і присвячувати час Богові в суботу.

Ми вважаємо, що потрібно дотримуватися суботи так, як це робили перші християни. Адже нас, народжених згори, дітей Божих, Він закликав жити за Новим Заповітом, а не за Старим. Згадуючи воскресіння Ісуса Христа саме в недільний день тижня слухаємо проповідь, робимо пожертвування, хлібоприломлення. І кожен день (а не тільки один раз в сьомий день) ми присвячуємо час, щоб молитися Господові, читати Біблію, допомагати і служити іншим людям. 

Ми благословляємо Вас і бажаємо величезних успіхів в подальшому вивченні Слова Божого і наближенні до Бога.